Постанова

від 12.10.2022 по справі 813/3155/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 813/3155/13-а

адміністративне провадження № К/990/15672/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Всесвіт Комфорту» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 (судді: Качмар В.Я. (головуючий), Большакова О.О., Затолочний В.С.) у справі №813/3155/13-а за позовом Приватного підприємства «Всесвіт Комфорту» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Всесвіт Комфорту» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000852210/10/7886, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 232978,88 грн (основне зобов`язання - 186383,90 грн, штрафні (фінансові) санкції - 46595,98 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Підприємством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000852210/10/7886.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС №0000852210/10/7886 від 08.04.2013.

Суди зазначили про недоліки акту податкового органу, в якому не наведено обґрунтовані підстави нереальності господарських операцій позивача з контрагентами. Також було встановлено, що відносно двох контрагентів є рішення суду про звільнення їх керівників від відповідальністю згідно Закону України «Про амністію», при цьому суди дійшли висновку, що вони не мають повноважень підміняти податковий орган, і не вбачають підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, так як сума визначена в ньому стосується і операцій з третім контрагентом, протиправність висновків по якому відповідачем не доведено жодним доказом.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2021 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішення вмотивовано тим, що суди мали перевірити та виокремити відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем до податкової звітності за наслідками правовідносин з ПП «Універсалбуд» і ТОВ «Іртас» (керівників яких постановою Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11 обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністії у 2011 році») так як їх розмір зазначався як в описовій так і в заключній частині акту перевірки. Такий обов`язок суду передбачений приписами податкового законодавства, а саме, суд зобов`язаний перевірити донарахування сум грошових зобов`язань та штрафних санкцій по кожному факту такого порушення, незалежно від того, визначені вони в одному податковому повідомленні-рішенні чи в різних, і прийняти відповідне рішення.

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Суд виходив з того, що позивачем належними та достовірними доказами підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11 відповідно до якої керівників ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд» обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», суд не взяв до уваги, оскільки вказаною постановою не встановлено факту підроблення первинних документів у господарській діяльності ПП «Всесвіт комфорту» з ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд». Крім того, зазначеною постановою не було встановлено факту фіктивності зазначених підприємств.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 рішення суду першої інстанції скасовано щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у розмірі 179854,88 грн (основне зобов`язання 143883,90 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 35970,98 грн) та в цій частині в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про реальність спірних операцій з контрагентами ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд», оскільки постановою Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11 керівників підприємств - контрагентів, обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністії у 2011 році». При цьому суд вказав, що амністія є звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а тому фактично керівники ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд», визнані винними у вчиненні злочинів (фіктивне підприємництво) і даний факт унеможливлює прийняття до податкового обліку підписані ними первинні документи та податкові накладні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022, а справу направити до суду апеляційної інстанції для повторного розгляду.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.03.2013 №791/22-10/35444557, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ«Іртас» за період 01.02.2010 по 30.06.2010, ПП «Універсалбуд» за період 01.01.2010 по 31.03.2010, ПП «Екоенергобуд» за період з 01.10.2010 по 31.10.2010, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 підпунктів 7.4.1, 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит щодо безтоварних операцій, проведених з ПП «Універсалбуд» за березень 2010 року у сумі 38670,99 грн, з ТОВ «Іртас» за березень-червень 2010 року всього у сумі 105212,91 грн, з ПП«Екоенергобуд» за жовтень 2010 року у сумі 42500 грн, що призвело до заниження ПДВ за 2010 рік у загальній сумі 186383,90 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Іртас», ПП«Універсалбуд», ПП «Екоенергобуд» не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними первинними документами, відсутні докази транспортування товару, який використовувався при наданні підрядних послуг, відносно керівника ПП «Універсалбуд» порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у контрагентів відсутні будь-які виробничі потужності, основі фонди, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси, що в сукупності свідчить про неможливість проведення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Екоенергобуд», які надавали Підприємству роботи та послуги (монтаж пожежної сигналізації, вогнезахисна обробка дерев`яних конструкцій, оренда приміщень, тощо), що підтверджено податковими накладними, актами прийому-здавання виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Судами також встановлено, що постановою Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , - керівників ПП «Універсалбуд», ТОВ «Іртас» обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністії у 2011 році».

При цьому контролюючий орган вказував, що з врахуванням обставин, які свідчать про фіктивне підприємництво з боку ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас», первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, зокрема і податкові накладні, виписані від імені керівників вказаних господарюючих суб`єктів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть вважатися такими, що підтверджують факт придбання робіт/послуг і бути підставою для податкового обліку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 4 частини другої, пункт 1 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимого доказу - постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11, оскільки така не містить в собі жодної інформації щодо предмета доказування, а саме обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами свої договірних зобов`язань перед позивачем, або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність спірних господарських операцій.

Також позивач вважає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом судом, оскільки згідно ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 апеляційне провадження у справі відкрито колегією суддів Качмар В.Я. (доповідач), Затолочний В. С., Мікула О.І, проте по суті розгляду цієї справи постанову від 23.12.2021 прийнято колегією суддів Качмар В.Я. (доповідач), Большакова О.О.

9. Контролюючий орган не скористався своїм правом та не подав відзив на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Позивач, серед іншого, оскаржує рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку із порушенням норм процесуального права, а саме, що справу розглянуто і вирішено неповноважним судом.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 813/3155/13-а.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи №813/3155/13-а (апеляційне провадження № А/857/2332/22) визначено склад суду Качмар В.Я., Большакова О.О., Затолочний В.С.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 апеляційне провадження у справі № 813/3155/13-а відкрито колегією суддів Качмар В.Я., Затолочний В. С., Мікула О.І.

Також ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 справу № 813/3155/13-а призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 17.03.2022.

На підставі службової записки судді Качмара В.Я. у зв`язку з відсутністю судді Мікули О.І. та його неможливістю взяти участь у розгляді справи розпорядженням заступника керівника апарату від 17.03.2022 №1427/22 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 813/3155/13-а. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 визначено колегію суддів для розгляду справи № 813/3155/13-а у складі Качмар В.Я., Большакова О.О., Затолочний В.С.

Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів (частина десята статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України).

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом (частина тринадцята статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, нормами процесуального законодавства визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, проте у разі, якщо суддя зі складу колегії, який не є суддею-доповідачем, не може продовжувати розгляд справи, можлива заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, і здійснюється така заміна Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Як вже зазначалось вище на підставі службової записки судді Качмара В.Я. (головуючий суддя) у зв`язку з відсутністю судді Мікули О.І. та його неможливістю взяти участь у розгляді справи на підставі розпорядження заступника керівника апарату від 17.03.2022 №1427/22 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 813/3155/13-а. Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи слугувало перебування судді Мікули О.І. у відпустці.

Таким чином, колегія суддів у складі Качмара В.Я., Большакової О.О., Затолочного В.С. для розгляду справи № 813/3155/13-а визначена на підставі та у спосіб передбачений нормами процесуального Закону, а відтак доводи позивача про розгляд і вирішення справи неповноважним складом судом є безпідставними та такими, що спростовано матеріалами справи.

12. Відносно доводів позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог норм процесуального Закону та встановлення обстави справи, які мають істотне значення на підставі недопустимого доказу, а саме постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11, оскільки така не містить в собі жодних обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами свої договірних зобов`язань перед позивачем, або які б свідчили про фіктивність спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного вище Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Підприємства про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у загальному розмірі 179854,88 грн суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення в зазначеній частині з огляду на наявність постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11, яка набрала законної сили та якою керівників ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд», обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністії у 2011 році».

При цьому суд вказав, що амністія є звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а тому фактично керівники ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд», визнані винними у вчиненні злочинів (фіктивне підприємництво) і даний факт унеможливлює прийняття до податкового обліку підписані ними первинні документи та податкові накладні, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Великою Палатою Верховного Суду від 07.07.2022 прийнято постанову у справі №160/3364/19 якою відступлено від висновку Верховного Суду України щодо поширення на податкові правовідносини норму статті 205 Кримінального кодексу України та визнано необгрунтованим висновок Верховного суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають встановленню під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи.

Проте судом апеляційної інстанції вказаних обставин встановлено не було, суд виходив виключно з наявності постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11, що свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Підприємства дійшов висновку про реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», що підтверджено первинними документами (договори, довідки, акти, податкові накладні та банківські виписки, тощо), які дають можливість встановити зміст і обсяг проведених робіт (наданих послуг).

Проте суд апеляційної інстанції вказаних обставин не перевіряв та таким оцінки не надавав, доказів не досліджував та жодного аналізу відносно того, чи містять такі документи інформацію стосовно змісту проведених робіт (наданих послуг), чи розкривають зміст робіт (послуг), що обумовлений конкретним договором, судом не проводилось. Також судом не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу відносно відсутні доказів транспортування товару, який використовувався при наданні підрядних послуг, неможливості здійснення контрагентами зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт (надання послуг).

Отже судом апеляційної інстанції не досліджено докази, що наявні в матеріалах справи та на їх підставі не встановлено всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Поряд з цим суд не вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції на підставі недопустимого доказу, а саме постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11.

13. Рішення суду апеляційної інстанції в частині збільшення згідно оскаржуваного податкового - повідомлення - рішення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 53125 грн (основне зобов`язання - 42500 грн, штрафні (фінансові) санкції - 10625 грн) по господарським операціям з ПП «Екоенергобуд» позивачем не оскаржується, касаційна скарга Підприємства в зазначеній частині не містить будь - яких обґрунтувань та доводів, а відтак судом в касаційному порядку не переглядається та оцінка судовому рішенню не надається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов`язані з реальністю господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, наявність відповідних належно оформлених первинних документів, які мають підтверджувати рух активів від постачальника до покупця, перевірити фактичну можливість проведення контрагентами відповідних робіт, послуг, тощо, в тому числі з огляду на наявність постанови у кримінальній справі та на підставі дослідження та оцінки доказів в сукупності.

16. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Всесвіт Комфорту» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №813/3155/13-а щодо відмови в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Всесвіт Комфорту» про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у розмірі 179854,88 грн (основне зобов`язання - 143883,90 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 35970,98 грн) - скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №813/3155/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник