Постанова

від 16.11.2022 по справі 813/3155/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Брильовський Р.М.

16 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 813/3155/13-а пров. № А/857/15339/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Зінчук Ю.Р.

представника апелянта:Войтків В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 813/3155/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "Всесвіт комфорту" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013р. позивач, Приватне підприємство "Всесвіт комфорту" (надалі ПП "Всесвіт комфорту") звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013р. №0000852210/10/7886.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р, позов задоволено.

19.02.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України, від 12.07.2017р. рішення попередніх інстанцій скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

28.02.2018р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018р. вказане рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2021р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.12.2021р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено.

17.03.2022р Восьмий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував щодо задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013р. №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у розмірі 179854,88 грн. (основне зобов`язання 143883,90 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 35970,98 грн.) та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовив. В решті рішення суду першої інстанції, апеляційний суд залишив без змін.

12.10.2022р. Постановою Верховного Суду, Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022р. у справі №813/3155/13-а щодо відмови в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Всесвіт Комфорту» про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013р. №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у розмірі 179854,88 грн (основне зобов`язання - 143883,90 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 35970,98 грн) суд скасував та в цій частині справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022р Верховний Суд звернув увагу , що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід встановити обставини пов`язані з реальністю господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, наявність відповідних належно оформлених первинних документів, які мають підтверджувати рух активів від постачальника до покупця, перевірити фактичну можливість проведення контрагентами відповідних робіт, послуг, тощо, в тому числі з огляду на наявність постанови у кримінальній справі та на підставі дослідження та оцінки доказів в сукупності.

Представник апелянта Войтків В.Б. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ПП "Всесвіт комфорту" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 04.10.2007р., та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 08.10.2007р., основний вид діяльності КВЕД 45.31.0 електромонтажні роботи.

У період 12.03.2013р.-18.03.2013р посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Всесвіт комфорту" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Іртас» за період 01.02.2010р.- 30.06.2010р., ПП «Універсалбуд» за період 01.01.2010р.- 31.03.2010р., ПП «Екоенергобуд» за період з 01.10.2010р.- 31.10.2010р.

25.03.2013р. за результатами проведеної перевірки контролюючий орган склав акт №791/22-10/35444557.

Із змісту акту перевірки видно, що ПП «Всесвіт комфорту» допустив порушення вимог, зокрема, пп. 7.2.1 п.7.2 пп.7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит щодо безтоварних операцій, проведених з ПП «Універсалбуд» за березень 2010 року у сумі 38670,99 грн, з ТОВ «Іртас» за березень-червень 2010 року всього у сумі 105212,91 грн, з ПП«Екоенергобуд» за жовтень 2010 року у сумі 42500 грн, що призвело до заниження ПДВ за 2010 рік у загальній сумі 186383,90 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства оюгрунтовані тим, що господарські операції ПП «Всесвіт комфорту» з контрагентами ТзОВ «Іртас», ПП«Універсалбуд», ПП «Екоенергобуд» не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними первинними документами, відсутні докази транспортування товару, який використовувався при наданні підрядних послуг, відносно керівника ПП «Універсалбуд» порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у контрагентів відсутні будь-які виробничі потужності, основі фонди, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси, що в сукупності свідчить про неможливість проведення господарської діяльності.

08.04.2013р податковий орган на підставі акту перевірки та встановлених порушень податкового законодавства прийняв податкове повідомлення рішення №0000852210/10/7886, яким збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 232978,88 грн (основне зобов`язання - 186383,90 грн, штрафні (фінансові) санкції - 46595 грн).

Контролюючий орган встановив, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Екоенергобуд», які надавали Підприємству роботи та послуги (монтаж пожежної сигналізації, вогнезахисна обробка дерев`яних конструкцій, оренда приміщень, тощо), що підтверджено податковими накладними, актами прийому-здавання виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011р. у кримінальній справі № 1-104/11, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 - керівників ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас» обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених ст.205 Кримінального кодексу України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністії у 2011 році».

При цьому, контролюючий орган вказував, що з врахуванням обставин, які свідчать про фіктивне підприємництво з боку ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас», первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, зокрема і податкові накладні, виписані від імені керівників вказаних господарюючих суб`єктів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть вважатися такими, що підтверджують факт придбання робіт/послуг і бути підставою для податкового обліку.

Предметом апеляційного розгляду є перегляд рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013р. №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у розмірі 179854,88 грн (основне зобов`язання - 143883,90 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 35970,98 грн)

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В абз.1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п. 7.2.6 цього пункту).

ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Із змісту ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видно, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів.

При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством

Разом з тим, вищенаведені норми податкового законодавства, що були чинні на час здійснення спірних господарських операцій ПП «Всесвіт комфорту», не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, висловлені у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо реальності господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд» суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право ПП «Всесвіт комфорту» на бюджетне відшкодування підтверджується податковими накладними, які видані ТзОВ «Іртас», а саме:

№ 0929 від 31 травня 2010 року (на суму 290180,20 грн, в тому числі ПДВ - 48363,37 грн),

№ 0168 від 30 березня 2010 року (на суму 4800,00 грн, в тому числі ПДВ - 800,00 грн),

№ 0564 від 30 квітня 2010 року (на суму 16245,00 грн, в тому числі ПДВ - 2707,50 грн),

№ 0563 від 30 квітня 2010 року (на суму 25000,00 грн, в тому числі ПДВ - 4166,67 грн),

№0565 від 12 квітня 2010 року (на суму 25650,00 грн., в тому числі ПДВ - 4275,00 грн),

№ 0567 від 19 квітня 2010 року (на суму 3885,00 грн, в тому числі ПДВ - 647,50 грн),

№ 0569 від 19 травня 2010 року (на суму 15934,80 грн, в тому числі ПДВ - 2855,80 грн.),

№ 1491 від 30 червня 2010 року (на суму 17026,80 грн., в тому числі ПДВ - 2837,80 грн.),

№ 1490 від 30 червня 2010 року (на суму 4114,80 грн, в тому числі ПДВ - 685,80 грн),

№ 1492 від 30 червня 2010 року (на суму 10698,00 грн, в тому числі ПДВ - 1783,00 грн),

№ 1495 від 30 червня 2010 року (на суму 36718,80 грн, в тому числі ПДВ - 6119,80 грн),

№ 1494 від 30 червня 2010 року (на суму 100707,60 грн, в тому числі ПДВ - 16784,60 грн),

№ 1490 від 30 червня 2010 року (на суму 4114,80 грн, в тому числі ПДВ - 685,80 грн),

№ 0232 від 31 березня 2010 року (на суму 68680,00 грн, в тому числі ПДВ - 11446,67 грн).

Крім того, факт реальності здійснення господарських операцій ТзОВ «Іртас» для ПП «Всесвіт комфорту» підтверджується актами прийому-здавання виконаних робіт, роботи з вогнезахисної обробки дерев`яних конструкцій, монтажу пожежної сигналізації, надання в оренду приміщення, роботи з обладнання та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації і виписано позивачеві належним чином оформлені податкові накладні.

Оплату за виконані роботи позивач здійснив у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Щодо реальності господарських операцій ПП «Всесвіт комфорту» з ПП «Універсалбуд», такі підтверджені податковими накладними, а саме:

№ 0194 від 09 березня 2010 року (на суму 31380,00 грн, в тому числі ПДВ - 5226,67 грн),

№ 0191 від 09 березня 2010 року (на суму 44000,00 грн., в тому числі ПДВ - 7333,33 грн),

№ 0193 від 09 березня 2010 року (на суму 2900,00 грн, в тому числі ПДВ - 483,33 грн),

№ 0192 від 09 березня 2010 року (на суму 2300,00 грн, в тому числі ПДВ - 383,33 грн),

№ 0205 від 09 березня 2010 року (на суму 2000,00 грн, в тому числі ПДВ - 333,33 грн),

№ 0195 від 09 березня 2010 року (на суму 149466,00 грн., в тому числі ПДВ - 24911,00 грн).

ПП «Універсалбуд» здійснив роботи з монтажу систем пожежної сигналізації і оповіщення, продаж товару, що підтверджується актами прийому-здавання виконаних робіт, та податковими накладними.

Оплату за виконані роботи позивач здійснив у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що на підтвердження реальності виконання правочинів з виконання протипожежних робіт та послуг, ПП «Всесвіт комфорту» надав належні первинні документи: договори, довідки, акти, податкові накладні та банківські виписки, які дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг, характеристики кількісних показників та їх ціновий вираз, що не спростував апелянт.

Висновки акта перевірки щодо завищення податкового кредиту не ґрунтуються на нормах закону та не містять покликань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Як на підставу для скасування рішення суд першої інстанції, апелянт покликається на наявність постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011р. у кримінальній справі № 1-104/11, яка набрала законної сили та якою керівників ТзОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд», обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністії у 2011 році».

Однак, постанова Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011р. у кримінальній справі № 1-104/11 не містить жодних відомостей про господарські операцї між ПП «Всесвіт Комфорту» з ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд» та про будь-які інші господарські операції вказаних контрагентів позивача як і не містить будь-якого аналізу їх господарської діяльності.

Крім того, апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів наявності вироків суду відносно посадових осіб ПП «Всесвіт Комфорту» та посадових осіб контрагентів позивача за ознаками злочина, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. При цьому договори укладені підприємсством з вказаними контрагентами у судовому порядку недійсними визнані не були.

ст.86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №826/18952/14 висловлено думку, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 6 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16) та від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16).

Поряд з цим, у постанові від 07.07.2022р. у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Наведеному принципу не відповідає ситуація, коли у вироку в межах кримінального провадження щодо директора ймовірно фіктивного підприємства суд, практично не досліджуючи господарську діяльність цього підприємства (оскільки склад злочину закінчується в момент придбання / перереєстрації фіктивного підприємства), робить висновки про те, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, ніколи не здійснювало жодної господарської діяльності, усі його господарські операції з контрагентами є фіктивними тощо.

Отже, факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах / зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набрали законної сили.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Зважаючи на зазначене у постанові від 07.07.2022р. у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно якого вирок щодо посадової особи контрагента за ст.205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

ч.6 ст.78 КАС України, визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими ПП «Всесвіт комфорту» документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

Висновки апелянта в основному ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження стосовно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді з останнім, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Тому, висновки про відсутнійсть реальності здійснення госпдарських операцій грунтуються виключно на припищеннях, не підтверджених жодними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнанання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013р. №0000852210/10/7886 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додатну вартість у розмірі 179854,88 грн (основне зобов`язання - 143883,90 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 35970,98 грн.), оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів видно, що до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

ст.242 КАС України визначено, шо рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 813/3155/13-а без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 28.11.2022р.