Ухвала

від 12.10.2022 по справі 640/12128/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 жовтня 2022 року

Київ

справа №640/12128/21

адміністративне провадження №К/990/25390/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 640/12128/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2022 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» (далі - позивач, скаржник).

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для відмови у задоволенні позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів не підтверджують реальність господарських операцій, відповідно, надані позивачем документи не давали підстави для формування даних податкового обліку.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його думку, полягає у загальних характеристиках виявлених контролюючим органом порушеннях. Сам факт наявності судових рішень якими позовні вимоги платників податків були задоволені не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про реальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, також не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували (не застосували) підпункт 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України при відсутності висновку Верховного Суду з питання її застосування.

Позивач зазначає, що за змістом наведеного підпункту, якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити певний перелік інформації. Однак, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам підпункту 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України, зокрема, не має обов`язкового елементу - мотиваційної частини, в якій контролюючий орган повинен був не тільки обґрунтовувати свою позицію, а також спростовувати аргументацію платника податків.

Колегія суддів зазначає, що при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Зі змісту судових рішень не вбачається відображення позиції позивача (в межах підстав позову) щодо порушення відповідачем порядку прийняття податкових повідомлень-рішень і підпункту 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України, а постанова апеляційного суду не містить висновку (про який зазначає позивач) про дотримання порядку прийняття оскаржуваних рішень контролюючого органу із застосуванням норми пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Враховуючи, що касаційна скарга надходить до суду без справи, а відповідно до частини четвертої статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції зміна предмета та підстав позову не допускається, у суду касаційної інстанції відсутня можливість встановити взаємозв`язок доводів касаційної скарги із підставами позову. Тому колегія суддів вважає за необхідне запропонувати скаржнику надати копію позовної заяви, апеляційної скарги.

Крім того, зі змісту судових рішень вбачається, що спірним податковим повідомленням рішенням зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість. Судові рішення не містять встановлених обставин притягнення позивача зазначеним податковим повідомленням-рішенням до фінансової відповідальності за встановлене порушення, у зв`язку з чим скаржнику слід зазначити взаємозв`язок його доводів про неправильне застосування (не застосування) підпункту 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України до спірних у цій справі правовідносин, обґрунтувавши яким чином зазначена норма їх врегульовує.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 640/12128/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко