Ухвала

від 27.10.2022 по справі 640/12128/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 жовтня 2022 року

Київ

справа №640/12128/21

адміністративне провадження №К/990/25390/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 640/12128/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2022 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» (далі - позивач, скаржник).

Верховний Суд ухвалою від 12.10.2022 зазначену касаційну скаргу залишив без руху з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали, а саме: надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 12.10.2022) доставлена в Електронний кабінет представника позивача - адвоката Дегтярова Дмитра Тимофійовича, який підписав касаційну скаргу, 12.10.2022 о 15:54 год.

На виконання вимог цієї ухвали суду від представника позивача 24.10.2022 через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена касаційна скарга, проаналізувавши доводи якої, колегія суддів дійшла висновку, що мотиви і роз`яснення надані Верховним Судом скаржник не врахував.

В уточненій касаційній скарзі зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є:

- пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №200/5932/19-а, від 20.03.2020 у справі №520/399/19, від 09.04.2021 у справі №819/13/17, від 19.02.2019 у справі №П/811/217/17, від 04.02.2020 у справі №2а-5188/11/1370. Зазначає, що найістотніше порушення у застосуванні норм матеріального права, які містяться у пунктах 198.1, 198.3 статті 198, пункті 201.10 статті 201 ПК України, полягає у тому, що одного судження податкового органу (без наявності доказів) недостатньо для законного та обґрунтованого висновку про порушення позивачем цих норм. Податковий орган спочатку повинен зібрати докази та після їх ретельного дослідження робити свої висновки, а не навпаки.

- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - не дослідження судами попередніх інстанцій доказів при наявності обставини неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України); суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів (акти перевірок контрагентів, довідки зустрічних звірок тощо), суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про залучення до матеріалів висновку експертизи), тобто тих доказів, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 353 КАС України); суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме - акт перевірки позивача став підставою для висновків про порушення в діяльності його контрагентів. (пункт 4 частини другої статті 353 КАС України).

Однак, в ухвалі від 12.10.2022 Верховний Суд звернув увагу скаржника, що з огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать висновкам Верховного Суду, які у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними, а підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів не підтверджують реальність господарських операцій, відповідно, надані позивачем документи не давали підстави для формування даних податкового обліку. Суд визнав, що обґрунтування пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Скаржник в уточненій касаційній скарзі доводить, що не ставить питання про незгоду з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими обставинами, оскільки неможливо дати оцінку тому, що у справі відсутнє.

Однак, обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 353 КАС України позивач зазначає, що суди не дослідили: докази, підтверджуючі належний податковий статус своїх постачальників та відсутність претензій зі сторони податкових органів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, витяги з ЄРПН про реєстрацію податкових накладних; докази, підтверджуючі рух товару від постачальників до позивача, тобто виконання ними своїх обов`язків за договорами: видаткові та податкові накладні; докази, підтверджуючі виконання позивачем обов`язків за договором: платіжні доручення (отримані товари оплачені позивачем у повному обсязі, враховуючи суми податку на додану вартість (далі - ПДВ)); докази, підтверджуючі транспортування: подорожні листи та заявки на транспортування; докази, підтверджуючі фактичне використання придбаних товарів у власній господарській діяльності: акти списання, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкової відомості ресурсів; інші непрямі докази, які вказують на реальність господарських операцій: сертифікати відповідності та якості, довіреність, картки рахунків №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Однак, такі доводи спростовуються змістом судових рішень, у яких зазначено як про наявність таких документів в матеріалах справи, так і про здійснену оцінку за наслідками їх дослідження (суди зазначили, що за наслідками дослідження специфіки та умов договорів поставки, з урахуванням обсягу та характеристики товару, виявлених розбіжностей в поданих позивачем документах та обставинах поставок товару, суд приходить до висновку, що надані до перевірки документи не підтверджують факт реальності поставки (продажу) товару від контрагентів позивача. Наявні ж у позивача договори, видаткові та податкові накладні по суті фіксують лише сам факт укладення правочинів, відображають лише паперову суть договору і не є тими документами, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій).

Позивач зазначає про не дослідження таких доказів як таких, що підтверджують фактичний рух активів за наслідками господарських операцій, що, як вже зазначав Верховний Суд в ухвалі від 12.10.2022, є оцінкою таких доказів і не є тотожним їх не дослідженню.

Скаржник у касаційній скарзі не зазначає, яка саме обставина залишилася не встановленою у цій справі (частина друга статті 353 КАС України пов`язує підставу для скасування судових рішень, якщо допущене порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи). При цьому, є підстави вважати, що позивач ототожнює поняття «обставина» і «висновок, за результатом встановлених обставин і наданих на їх підтвердження доказів».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що внаслідок порушення норм процесуального права, передбаченого цим пунктом, суди не встановили обставини формування позивачем даних податкового обліку (позивач зазначає: «оскільки в ході комісійної судово-економічної експертизи з`ясовувалися питання правильності податкового обліку позивача, вимоги якого на переконання відповідача порушив позивач, то дослідження висновку цієї експертизи разом з іншими доказами дасть можливість забезпечити обґрунтованість судового рішення»).

Однак, у цій справі предметом судового розгляду було не стільки з`ясування обсягу документів, на підставі яких здійснювалося формування позивачем даних податкового обліку, скільки оцінка їх як таких, що давали право позивачу на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту через дослідження питання реальності господарських операцій.

Тобто, і в цій частині приведені скаржником доводи стосуються не з`ясування фактичних обставин, а доведення неправильної, як на думку позивача, оцінки встановлених обставин.

Посилаючись, що не витребувавши на підставі клопотання позивача актів перевірок контрагентів, довідок зустрічних звірок тощо, суди встановили обставину дефектів у статусі контрагентів, слід зазначити, що вжите позивачем словосполучення «обставину дефектів у статусі» є незгодою із висновком суду про неможливість контрагентами здійснити фактичне виконання умов договорів з огляду на їх специфіку і обсяг з огляду на відсутність у них як мінімум наявності у контрагентів складських приміщень для зберігання великої кількості ТМЦ (суди зазначили: «торгівля у великих обсягах (на суму від 600000 грн до 21 мільйонів гривень) будівельними товарами потребує як мінімум наявності у контрагентів складських приміщень для зберігання великої кількості ТМЦ, проте у жодного контрагента таких складів немає»).

Не містять судові рішення і висновку про наявність порушення в діяльності контрагентів позивача, на чому наполягає позивач у касаційній скарзі, знову ж таки ототожнюючи цей висновок з поняттям «обставина», але є висновок, що за результатами судового розгляду твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

Викладене у сукупності свідчить, що позивач не врахував роз`яснень, наданих йому Верховним Судом, що переоцінка встановлених обставин і досліджених доказів, по-перше, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 341 КАС України), а по-друге, здійснена судами оцінка, з якою не погоджується позивач, не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права (обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Колегія суддів враховує, що уточнивши доводи касаційної скарги, позивач прибрав з її змісту пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який в попередній редакції касаційної скарги був приведений у взаємозв`язку із доводами про неправильне застосування (не застосування) судами попередніх інстанцій підпункту 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України.

Відповідно, оцінка усунення недоліків касаційної скарги в цій частині позбавлена сенсу, позаяк визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень є прерогативою особи, яка їх оскаржує.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові, оскільки відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 640/12128/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко