Постанова

від 12.10.2022 по справі 520/2388/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 520/2388/2020

адміністративне провадження № К/9901/34366/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак ЛТД» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Мороко А.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Жигилія С.П., П`янової Я.В.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофропак ЛТД» (далі- позивач, Товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі- відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 № 00000010507, № 00000020507, № 00000030507.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

3.1. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській від 10.01.2020 № 00000010507, № 00000020507, № 00000030507. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 14 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №520/2388/2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/2388/2020 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права пп.44.1 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 № 808/846/16, який за аналогічних обставин прийшов до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

6.3. Податковий орган зазначає, що у ТОВ «ХІТ ЛАЙН» відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів широкого асортименту, робіт, послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності або реалізації на адресу покупців, ТОВ «ХІТ ЛАЙН» не відображає у податковій звітності інформацію яка засвідчує наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах.

Факт постачання товарів ТОВ «ГОФРОПАК ЛТД» саме на адресу ТОВ «ХІТ ЛАЙН», а отримані ТОВ «ГОФРОПАК ЛТД» на розрахунковий рахунок грошові кошти від ТОВ «ХІТ ЛАЙН», не можуть уважатися як сплата за поставлені товари, та набувають статусу невизначеного платежу у вигляді Дт 311 Кт 6811 в сумі 55020 грн.

6.4. Також податковий орган указує, що згідно отриманої податкової інформації від Броварської ОДПІ ТУ ДФС у Київській облиті від 16.02.2017 року №869/07/10-06-12-01-17, наявна інформація слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів про отримання від ОУ Броварської ОДПІ ТУ ДФС у Київській області відповіді від 27.10.2016 №1080 року про не встановлення місцезнаходження платника податків за місцем реєстрації, на запит Броііарсьскою ОДПІ ТУ ДФС у Київській області до оперативного управління Броварської ОДГІІ ТУ ДФС у Київській області на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 02.06.2016 року №1300/10-06-12-01.

За результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ «ХІТ ЛАЙН» та його контрагентів встановлено неможливість виконання ТОВ «ХІТ ЛАЙН» оформлених господарських операцій наявними трудовими ресурсами, документальне оформлення господарських операцій між ТОВ «ГОФРОПАК ЛТД» та ТОЙ «ХІТ ЛАЙН» здійснено з порушенням встановленого порядку.

6.5. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права: пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 розділу ІП «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, з урахуванням п.4 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. N246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 р. за N751/4044, положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства Фінансов України від 31.12.99 № 318 у подібних правовідносинах є підстави на касаційне оскарження відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

6.6. Відповідач наголошує, що вартість відходів, як складової вартості готової продукції (сировини) та не оприбутковані підприємством по закінченню виробництва, при тому, що витрати на придбання сировини для виготовлення готової продукції відображені замовником по рахунках бухгалтерського обліку (№20 «Виробничі запаси», №23 «Виробництво», №901 «Собівартість реалізованої продукції»), відповідно до п.5, п.7, п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, з урахуванням п.4 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. N246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 р. за N751/4044, є доходом ТОВ "ГОФРОПАК ЛТД" у відповідних податкових періодах.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

8. 20 січня 2021 року справа №520/2388/2020 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 29.10.2019 по 09.12.2019 фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено документальну планову перевірку ТОВ "Гофропак ЛІД" за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

10. За результатами вказаної перевірки складено акт № 1220/20-40-05-07-07/39233042 від 16.12.2019, в якому зафіксовані наступні порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства:

1) з податку на прибуток:

- п.44.1 ст.44, п.п.14.1.36, п.п.14.1.54, п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.І34, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), з урахуванням П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 № 246 та зареєстрованого в Мінфіні України 02 листопада 1999 року за № 751/4044, з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, п.4 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044, П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, положень статей 1, 2, 3 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", занижено фінансовий результат до оподаткування за загальну суму 5133775,13 грн, в тому числі за 2016 рік - на 718636,08 грн (з них за 3-й кв. 2016 - на 324767,97 грн, за 4-й кв. 2016 393868,11 грн), за 2017 рік на 1542599,68 грн (з них за 1-й кв. 2017 на 310923,63 грн за 2-й квартал 2017 - 372899,84 грн за 3-й кв-л 2017 - 376986,60 грн, за 4- й кв. 2017 року - 481789,61 грн), за 2018 рік - на 1953707,58 грн (з них за 1-й кв. 2018 - на 464817,97 грн, за 2-й квартал 2018 - 420382,10 грн, за 3- й кв-л 2018 - 485183,02 грн, за 4- й кв. 2018 року - 583324,49 грн) за півріччя 2019 рік - на 918831,79 грн (з них за 1-й кв. 2019 - на 470406,2 грн за 2-й квартал 2019 448425,59 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 924079,52 грн, в тому числі, за 2016 рік - на 129354,4 грн (з них за 3-й кв. 2016 - на 58458,29 грн, за 4-й кв. 2016 - 70896,26 грн), за 2017 рік - на 277667,9 грн (з них за 1-й кв. 2017 - на 55966,25 грн, за 2-й квартал 2017 - 67121,97 грн, за 3-й кв-л 2017 - 67857,59 грн, за 4-й кв. 2017 року - 67857,59 грн), за 2018 рік - на 351667,36 грн (з них за 1-й кв. 2018 - на 83667,23 грн, за 2-й квартал 2018 - 75668,78 грн, за 3-й кв-л 2018 - 87332,94 грн, за 4-й кв. 2018 року - 104998,41 грн) за півріччя 2019 рік - на 165389,73 грн (з них за 1-й кв. 2019 - на 84673,12 грн за 2-й квартал 2019 - 80716,61 грн;

- по податку на додану вартість:

- п.п. "а" п. 185.1 ст. 185. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (з урахуванням вимог п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами і доповненнями (в редакцї, чинній в періоді встановлення порушення) в частині нескладання, відсутності реєстрації в ЄРПН та не включення до складу податкових зобов`язань податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 994776,30 грн, в тому числі: липень 2016 на суму 21843,05 грн, серпень 2016 на суму 23585,50 грн, вересень 2016 на суму 19525,05 грн, жовтень 2016 на суму 23378,91 грн, листопад 2016 на суму 19532,73 грн, грудень 2016 на суму 21953.69 грн, січень 2017 на суму 14854,54 грн, лютий 2017 на суму 18667,95 грн, березень 2017 на суму 24541,62 грн, квітень 2017 на суму 24701,18 грн, травень 2017 на суму 22406,32 грн, червень 2017 року на суму 26564,60 грн, липень 2017 року на суму 21354,02 грн, серпень 2017 року насуму 19228,88 грн, вересень 2017 року на суму 19228,88 грн, вересень 2017 року на суму 32960,82 грн, жовтень 2017 року насуму 34047,40 грн, листопад 2017 року насуму 36751,02 грн, грудень 2017 року на суму 29641,24 грн, січень 2018 року на суму 22954,34 грн, лютий 2018 року на суму - 34834,84 грн, березень 2018 року на суму 31215,25 грн, квітень 2018 року на суму 28811,41 грн, травень 2018 року на суму 30051,84 грн, червень2018 року на суму 24859,69 грн, липень 2018 року на суму 24739,98 грн, серпень 2018 року на суму 30156,34 грн, вересень 2018 року насуму 31354,68 грн,жовтень 2018 року на суму 38234,56 грн, листопад 2018року на суму 40529, 62 грн, грудень 2018року на суму 37646,03 грн, січень 2019 року на суму 31317,79 грн, лютий 2019 року насуму 29916,02 грн, березень 2019 року на суму 32783,13 грн, квітень 2019 року на суму 33574,6 грн, травень 2019 року на суму 32848,47 грн, червень 2019 року на суму 23409,19 грн.

11. На підставі цього акту перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення рішення: № 00000010507 від 10.01.2020 з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1155100,00 грн; № 00000020507 від 10.01.2020 з податку на додану вартість у загальному розмірі 1108640,00 грн; № 00000030507 від 10.01.2020 про накладення штрафу з податку на додану вартість в загальному розмірі 443456,00 грн.

12. Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями від 10.01.2020 № 00000010507, № 00000020507, № 00000030507, підприємство звернулось до суду з даним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

15. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

16. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

17. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

18. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

19. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

20. Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

21. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

22. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

23. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

24. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

25. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

26. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

27. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

28. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

29. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

30. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

31. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

32. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

33. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

34. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

35. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

36. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 10 жовтня 2016 року між ТОВ "Гофропак ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Хіт Лайн" (покупець) укладено договір поставки № 115 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовляти та передавати у власність покупцю гофротару, а покупець - приймати і своєчасно здійснювати оплату товару на умовах цього договору.

37. Виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: рахунком на оплату № 2871 від 06.10.2016; видатковими накладними № 3160 від 26.10.2016, № 3171 від 27.10.2016; товарно-транспортними накладними № Вн-3160 від 26.10.2016, № Вн-3171 від 27.10.2016; платіжним дорученням № 630 від 07.10.2016; випискою з банку; актом звіряння взаємних розрахунків до договору поставки, картками рахунку 361, 6811.

38. Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ "Гофропак ЛТД" із залученням автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 .

39. Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

40. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

41. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

42. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

43. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

44. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

45. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

46. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

47. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

48. Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

49. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

50. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

51. Доводи податкового органу про те, що не врахування матеріалів кримінального провадження №43216110000000062 від 22.12.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також № 32016100110000177 від 10.08.2016, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, учасником яких є ТОВ Хіт Лайн, Суд зазначає наступне.

52. У постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

53. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

54. У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

55. Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

56. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

57. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

58. З огляду на наведене, судами першої та апеляційної інстанції, правильне прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення № 00000020507 від 10.01.2020 з податку на додану вартість в загальному розмірі 1108640,00 грн. не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

59. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 № 808/846/16, а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

60. Стосовно висновків податкового органу про те, що підприємством в період з 01.07.2016 по 30.06.2019 не включено до складу доходів відшкодування вартості сировини, а саме, технологічних відходів (відходів паперу та картону), отриманих в процесі виробництва гофрокартону та гофротари, в результаті чого підприємством підприємством занижено доходи за перевіряємий період на загальну суму 4 973 881,54 грн., Суд зазначає наступне.

61. Актом перевірки № 1220/20-40-05-07-07/39233042 від 16.12.2019 зазначено, що на порушення п.п.134.1.1. п.134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п. 5, п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, з урахуванням п. 4 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 № 246 та зареєстрованого в Мінфіні України 02 листопада 1999 року за № 751/4044, підприємством в період з 01.07.2016 по 30.06.2019 не включено до складу доходів відшкодування вартості сировини, а саме, технологічних відходів (відходів паперу та картону), отриманих в процесі виробництва гофрокартону та гофротари, в результаті чого підприємством підприємством занижено доходи за перевіряємий період на загальну суму 4973881,54 грн.

62. ТОВ "Гофропак ЛТД" згідно виробничого циклу в результаті виробництва гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари окрім готової продукції, також наявні технологічні відходи. Згідно з наданими до перевірки первинними документами, відомостями бухгалтерського обліку встановлено, що підприємством оприбуткована лише готова продукція, до якої входить і прокладка обрізна) на рахунок бухгалтерського обліку "26" - "Готова продукція".

63. ТОВ "Гофропак ЛТД" зареєстровано та здійснюються наступні види діяльності: виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари (основний); виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно - гігієнічного призначення, виробництво паперових канцелярських виробів; виробництво інших виробів з паперу та картону; виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

64. Матеріалами справи встановлено, що позивач виробляє широкий асортимент виробів з гофрованого паперу та картону: ящики картонні, гофролотки, гофролисти, гофрозаготовки, картонні вкладиші, прокладки, двуслойний картон; основним джерелом сировини для виробництва виробів з паперу та картону є папір та картон. У виробництві використовується потужна гофролінія для гофрування паперу та картону, картонно-різальний верстат КРЗ. пакувальна машина та інше обладнання. В результаті виробництва гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, окрім готової продукції, також виробляється прокладка обрізна.

65. Закон України "Про відходи" визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

66. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

67. Ураховуючи викладене визначення поняття "відходи", прокладка обрізна не є відходами, а є супутньою продукцією, оскільки вона повністю або частково не втратила свої споживчі властивості.

68. Залежно від напряму подальшого використання супутня продукція оцінюється за одним із варіантів зазначеним пунктом 431 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених Мінпромполітики України від 09 липня 2007 року № 373 (далі - Методрекомендації № 373), пунктом 11 П(С)БО 16) "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), а саме:

1) за відпускними цінами (справедливою вартістю). Цей метод застосовуєте коли супутню продукцію планується реалізувати;

2) за плановою собівартістю аналогічного продукту (пункт 503 Методрекомендацій № 373) на основі виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, за її виробничою собівартістю, що враховується при розрахунку ціни підприємства (за відсутності відокремленого виробництва). Цей метод застосовується незалежно від напряму використання супутньої продукції;

3) за ціною можливого використання (тільки для внутрішнього використання). У цьому випадку супутня продукція обліковується як напівфабрикати власного виробництва, які оцінюються виходячи з виробничої собівартості, уключеної до ціни на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням умісту в ньому корисної речовини);

4) за нормативною собівартістю, яка для супутньої продукції та сама, що й для основної.

69. Аналіз методів оцінки зумовлює висновок про те, що вартість супутньої продукції, оцінена за одним із зазначених вище варіантів, віднімається від підсумкової собівартості основної продукції (пункти 428, 429 Методрекомендацій № 373).

70. Згідно з пункту 11 П(С)БО 16 виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, і вартість супутньої продукції, що використовується на самому підприємстві, в оцінці її можливого використання.

71. У бухгалтерському обліку супутня продукція визнається активами та обліковується у складі запасів підприємства, оскільки від її використання очікується отримання в майбутньому економічних вигоди.

72. Відтак, для цілей оподаткування, вартість супутньої продукції визнається за оцінкою, проведеною на підставі даних бухгалтерського обліку, за наявності підтверджуючих первинних документів.

73. Указана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 806/110/16.

74. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Гофропак ЛТД" укладено наступні договори з реалізації прокладки обрізної: договір поставки № 19/П від 09.02.2015 з ТОВ "Житомирський картонний комбінат"; договір поставки № 24/П від 24.07.2018 з ТОВ "Поліграфпак НТ".

75. За період з 01.07.2018 по 30.06.2019 на адресу вказаних контрагентів поставлено прокладку обрізну, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, довіреностями, рахунками на оплату, угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог, платіжними дорученнями, актами звірки, оборотно - сальдовими відомостями по рахункам 201, 231, 361.

76. Судом першої та апеляційної інстанції надано оцінку первинним документам та зазначено, що останні не мають дефектів форми, змісту або походження, які відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

77. Ураховуючи викладене, судова колегія вважає помилковим висновок органу про заниження підприємством доходу від реалізації на суму 4973881,50 грн та заниження податку на додану вартість в розмірі 886912,00 грн, а тому податкове повідомлення - рішення № 00000030507 від 10.01.2020 про накладення штрафу з податку на додану вартість в загальному розмірі 443456,00 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

78. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

79. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

81. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко