Рішення

від 03.10.2022 по справі 538/1125/19

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/1125/19

Провадження по справі №2/538/205/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.

представника позивача прокурора Миргородської окружної

прокуратури Полтавськоїобласті Катріченко А.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача- адвоката Павелко Р.С.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Лохвиця справу за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро перемога», Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство» (далі - ДП «Пирятинське лісове господарство»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» (далі- ТОВ «Агро Перемога»), Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, яка включає в себе землі лісового фонду, на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Відповідно до розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації № 235 від 03 травня 2003 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,81 га, серія № 217825, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434.

В ході ознайомлення з розпорядженням голови районної державної адміністрації №235 від 13 травня 2003 року «Про затвердження проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Батьківщина», яким посвідчено право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) згідно списку, встановлено, що прізвище ОСОБА_2 у зазначеному списку власників земельних паїв відсутнє.

Таким чином, прокурор вважав, що ОСОБА_2 отримала державний акт на земельну ділянку та набула право власності на земельну ділянку без будь-яких на те правових підстав, а тому державний акт серії № 217825 є недійсним.

В подальшому, 14 серпня 2006 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину зазаконом № 183ВСО № 880112 від 14 лютого 2006 року ОСОБА_3 виготовив новий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ПЛ166659, якій було присвоєно кадастровий номер: 5322686200:00:002:0014. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047.

Після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набула ОСОБА_4 , а після її смерті вказана земельна ділянка перейшла до відповідача ОСОБА_1 . Зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, перебуває у власності ОСОБА_2 .

На думку прокурора, передача у власність земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства, в зв`язку із чим він вважає, що державний акт серії ПЛ № 217825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та державний акт серії ПЛ № 166659, виданий на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка - витребуванню на користь держави в особі державного підприємства.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 166659, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 127825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство» земельну ділянку, кадастровий номер 5322686200:00:002:0014, площею 3,81 га, яка знаходиться в адміністративних межах Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

21.09.2021 року до Лохвицького районного суду Полтавської області на підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2021 року на новий розгляд надійшла вищевказана справа.

Ухвалою від 22.09.2021 року цивільна справа прийнята до провадження Лохвицького районного суду Полтавської області та розпочате підготовче провадження у справі.

22.11.2021 року у підготовчому судовому засіданні замінено сторону позивача Лубенську місцеву прокуратуру Полтавської області її правонаступником Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області.

18.10.2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Павелко Р.С. про залишення позову без розгляду, через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також про стягнення на користь відповідача документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року позовну заяву Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро перемога», Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року в частині залишення без розгляду позовної заяви Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасовано та направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Ухвала Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року в частині залишення без розгляду позовної вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство» земельної ділянки з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014, площею 3,81 га, яка знаходиться в адміністративних межах Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, залишена без змін.

За таких обставин судом продовжено розгляд позову в частині позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 166659, виданого на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047, а також визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 127825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434.

Прокурор під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та в заявах по суті справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Павелко Р.С. заперечували проти задоволення позовних вимог надавши суду відзив на позовну заяву та докази в обґрунтовування своїх заперечень. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив про відсутність у прокурора правових підстав для звернення до суду із даним позовом, вказував на звернення до суду після спливу строку позовної давності, а також на те, що ОСОБА_2 отримала право власності на підставі розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 243 від 15 травня 2003 року, а в державному акті № 127825 здійснена технічна помилка, яка не дає підстав для визнання державного акту недійсним.

Представник третьої особи- ТОВ «Агро Перемога» позовні вимоги не визнав, надав суду письмові пояснення, в яких зазначив про допущену помилку в державному акті №127825 в частині номера та дати розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області, про відсутність доказів того, що ОСОБА_2 не була членом ТОВ Батьківщина. Крім цього в поясненнях зазначено про відсутність доказів формування земельної ділянки за рахунок земель лісового фонду, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні Державного підприємства Пирятинське лісове господарство, а посилання на планово-картографічні матеріали є безпідставним оскільки розділ VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України введений в дію Законом України Про внесення змін до Лісового кодексу України від 08 лютого 2006 року, тобто через три роки після виникнення спірних правовідносин.

Представник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України позовні вимоги підтримав, просив суд вирішити справу у його відсутність за наявними у справи доказами.

Представник Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з`явився, просив суд розглядати справу у його відсутність.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, просив суд розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши думку сторін та інших учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

15 березня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42019171240000041 (т. 1 а.с. 24). Обставинами, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що службові особи Лохвицької РДА, Управління Держземагенства у Лохвицькому районі, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них незаконно передали землі лісогосподарського призначення, які відповідно до інформації ДП Харківська державна лісовпорядна організація перебувають у користуванні Лохвицького лісництва ДП «ПДЛП «Полтаваоблагроліс», чим заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави.

06 травня 2000 року Свиридівською сільською радою Лохвицького району Полтавської області зареєстровано договір оренди земельного паю між ОСОБА_2 та ТОВ Батьківщина. Земельний пай належав ОСОБА_2 на підставі сертифіката №0052912 від 30 грудня 1995 року.

13 травня 2003 року Лохвицькою районною державною адміністрацією видано розпорядження № 235 Про затвердження проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ТОВ Батьківщина, яким затверджено проект нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Батьківщина», яким передбачено розмір кожної з 413 земельних часток (паїв) загальною площею 1157,87 га. та створення мережі під`їзних шляхів на площі 8,89 га. Пунктом 5 вказаного розпорядження встановлено посвідчення права власності громадян на земельні частки (паї) Державними актами на право власності на землю, для ведення особистого селянського господарства, без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості), згідно списку, що додається (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до копії списку власників земельних паїв, орендованих ТОВ Батьківщина Лохвицького району Полтавської області, який є додатком № 1 до розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації № 235 від 13 травня 2003 року (т. 1 а.с. 26-30), відомості про землевласника ОСОБА_2 відсутні.

30 березня 2004 року ОСОБА_2 видано державний акт серї ПЛ №217825 на право власності на земельну ділянку площею 3,81 га, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 31). Підставою видачі вищевказаного державного акту зазначено розпорядження голови Лохвицької райдержадміністрації від 13 травня 2003 року № 235.

Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 183 ВСО № 880112 від 14 лютого 2006 року, ОСОБА_3 , в порядку спадкування, отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ПЛ166659, якій було присвоєно кадастровий номер: 5322686200:00:002:0014 (т. 1 а.с. 32-34).

Згідно інформаційної довідки № 167258295 від 20 травня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 22 травня 2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 (т. 1 а.с. 36-37).

Відповідно до листа ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція від 05 березня 2019 року № 173, межі земельної ділянки 5322686200:00:002:0014 мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду- кв. 11 Лохвицького лісництва ДП Пирятинський лісгосп. Додаток до даного листа має схему розташування земельних ділянок, на якій не можливо ідентифікувати земельні ділянки, а також список землекористувачів, в якому зазначено що земельна ділянка з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 має орієнтовну площу перетину 0,621 га. (т. 1 а.с. 39).

Як вбачається з матеріалів технічної документації по передачі в натурі земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) та складанню державного акту на право власності на землю ОСОБА_2 на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (т. 1 а.с. 73), підставою для проведення робіт по передачі земельних ділянок в натурі власникам сертифікатів є замовлення Свиридівської сільської ради, контракт № 131 від 01.04.2002 року та розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 15 травня 2003 року № 243 про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) громадянами, в тому числі і ОСОБА_2 .

Матеріали технічної документації містять розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 15 травня 2003 року № 243 Про передачу у приватну власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв), відповідно до якого передано у власність громадянам земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства на підставі правовстановлюючих документів згідно з додатком 1 (т. 1 а.с. 79).

Додатком № 1 до розпорядження Лохвицької райдержадміністрації № 243 від 15.05.2003 року визначено список власників земельних паїв, орендованих ТОВ Батьківщина Лохвицького району Полтавської області, в якому, за порядковим номером 72 значиться ОСОБА_2 як власник земельної ділянки № НОМЕР_1 в розмірі 3,81 га. (т. 1 а.с. 80-81).

Відповідно до висновку Лохвицького районного відділу земельних ресурсів Полтавської області від 16.02.2006 року № 400-01-31/253 про обмеження на використання земельної ділянки, на земельну ділянку з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 загальною площею 3,81 га, розташовану на території адміністративного підпорядкування Свиридівської сільської ради обмеження, щодо умов використання земельної ділянки за цільовим призначенням відсутні. Існують наступні правові обмеження на використання: зміна цільового призначення, продаж земельної ділянки іноземним громадянам (т. 1 а.с. 83).

Висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 17.02.2006 року № 89 визначено, що за наслідками розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (пай) на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полставської області, вважається можливим передати у власність громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Обмеження щодо умов використання земельної ділянки за цільовим призначенням відсутні ( т. 1 а.с. 83).

Оцінивши наявні у справі докази та зміст заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про те, що мають місце правовідносини пов`язані з набуттям та реалізацією права власності на земельну ділянку. Підставою позову прокурор вважає набуття права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до статті 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно статті 374 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено: ... Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Аналогічно наведеним вище висновкам щодо вимоги про визнання неправомірним і скасування пункту 32 оскарженого рішення (пункт 87 цієї постанови) Велика Палата Верховного Суду вважає, що визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння. А тому суди мали відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги....

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено: ... Задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватимедодаткових засобів захисту. Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав....

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, які регулюють способи захисту майнових прав, а також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що у даній справі ефективним способом захисту є саме вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння на користь законного землевласника або землекористувача.

З урахуванням того, що позовна вимога прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Пирятинське лісове господарство залишена судом без розгляду, а прокурором не подано суду заяву про зміну предмету та підстав позову із зміненими вимогами про витребування земельної ділянки на користь іншого землекористувача, вирішення судом позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення порушеного права та спричинить необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав, суд не вбачає підстав для вирішення заяви представника відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Вирішуючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павелко Р.С. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн. Суд дійшов наступних висновків.

Згідно приписів пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, згідно пункту 1.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 29 серпня 2019 року, укладеного між Адвокатським бюро Руслана Павелко та ОСОБА_1 , Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої допомоги, а саме здійснення захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів Клієнта у цивільній справі № 538/1125/19.

Пунктом 3.1 вищевказаного договору про надання правової допомоги визначено, що за надану правову допомогу Клієнт сплачує Бюро гонорар на умовах попередньої оплати. Пунктом 3.3 договору визначено, що розмір суми гонорару (у твердій грошовій сумі ) у суді першої інстанції становить 10 000,00 грн.

Згідно меморіального ордеру № 2PL956773 від 04 вересня 2019 року (т. 3, а.с. 209) підтверджується оплата на рахунок Адвокатського бюро Руслана Павелко грошових коштів в сумі 10000,00 грн. Відповідно до призначення платежу, зазначеного в меморіальному ордері, грошові кошти сплачені ОСОБА_1 за надання професійної правничої допомоги у справі № 538/1125/19.

Відповідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро Руслана Павелко відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 29 серпня 2019 року наданих ОСОБА_1 у цивільній справі №538/1125/19 (т.3 а.с. 208-209), Адвокатським бюро Руслана Павелко були надані наступні види правової допомоги: попередня консультація щодо роз`яснення норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства щодо оспорюваних правовідносин у справі, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, підготовка клопотання про залучення третьої особи, участь у судових засіданнях, консультація щодо отриманої відповіді на відзив, консультація щодо отриманого письмового пояснення третьої особи.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає їх належними та допустимими, а заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для відповідача.

Враховуючи вищевказане, суд вважає заяву представника відповідача адвоката Павелко Р.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Абзацом 2 частини 5 статті 56 ЦПК України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов заявлено прокурором в інтересах держави, в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, саме даний орган, в силу приписів статті 56 ЦПК України, набув статус позивача.

За таких обставин, витати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_1 з Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 209, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро перемога», Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (код ЄДРПОУ 35206523) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повний текст рішення виготовлений 12.10.2022 року.

Суддя: Т.О. Зуб