Постанова

від 30.05.2023 по справі 538/1125/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1125/19 Номер провадження 22-ц/814/2560/23Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Абрамова П.С., Чумак О.В.,

секретаря Чемерис А.К.,

за участі адвоката Жага Е.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Голови Комісії з припинення Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2022 року по справі за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ТОВ «Агро перемога», Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Пирятинське лісове господарство» (далі ДП «Пирятинське лісове господарство»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство

з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» (далі ТОВ «Агро Перемога»), Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області мотивував тим, що Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, яка включає в себе землі лісового фонду, на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Відповідно до розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації № 235 від 03 травня 2003 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,81 га, серія № 217825, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434.

В ході ознайомлення з розпорядженням голови районної державної адміністрації № 235 від 13 травня 2003 року «Про затвердження проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Батьківщина», яким посвідчено право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) згідно списку, встановлено, що прізвище ОСОБА_2 у зазначеному списку власників земельних паїв відсутнє.

Таким чином, прокурор вважав, що ОСОБА_2 отримала державний акт на земельну ділянку та набула право власності на земельну ділянку без будь-яких на те правових підстав, а тому державний акт серії № 217825 є недійсним.

В подальшому, 14 серпня 2006 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 183 ВСО № 880112 від 14 лютого 2006 року ОСОБА_3 виготовив новий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ПЛ166659, якій було присвоєно кадастровий номер: 5322686200:00:002:0014. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047.

Після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набула ОСОБА_4 , а після її смерті вказана земельна ділянка перейшла до ОСОБА_1 . Зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, перебуває у власності ОСОБА_1 .

На думку прокурора, передача у власність земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства, в зв`язку з чим він вважав, що державний акт серії ПЛ № 217825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та державний акт серії ПЛ № 166659, виданий на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка витребуванню на користь держави в особі державного підприємства.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити,визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 166659, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 127825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство земельну ділянку, кадастровий номер 5322686200:00:002:0014, площею 3,81 га, яка знаходиться в адміністративних межах Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2022 року у задоволенні позову першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Пирятинське лісове господарство», відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопрокурором не надано суду переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014, площею 3,806 га, надана ОСОБА_2 у приватну власність з порушенням чинного законодавства. Також не доведено факт формування земельної ділянки за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення; не доведено факт перебування земельних ділянок, які частково перетинаються з межами спірної земельної ділянки, у постійному користуванні ДП «Пирятинське лісове господарство».

Не погодившись з рішенням районного суду, апеляційну скаргу, як правонаступником ДП «Пирятинське лісове господарство», подано головою Комісії з припинення Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство», в якій просить рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, та була передана у приватну власність всупереч вимогам закону. Також зазначає, що при вибутті у приватну власність спірної земельної ділянки незаконно змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0052912, зареєстрованого 30 грудня 1995 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «ДОЛЯ» Лохвицького району Полтавської області, ОСОБА_2 належала земельна частка (пай) розміром 3,72 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. У подальшому взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0052912 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,81га, серія № 217825.

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, яка включає в себе землі лісового фонду на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Прокуратурою було встановлено, що відповідно до розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації № 235 від 03 травня 2003 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,81 га, серія № 217825, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434.

У додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації № 235 від 13 травня 2003 року «Про затвердження проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ТОВ «Батьківщина» (список власників земельних паїв) прізвище ОСОБА_2 відсутнє.

14 серпня 2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 183 ВСО № 880112 від 14 лютого 2006 року ОСОБА_3 виготовив новий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ПЛ166659, якій було присвоєно кадастровий номер: 5322686200:00:002:0014. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047.

Після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку 5322686200:00:002:0014 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набула ОСОБА_4 , а після її смерті вказана земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 .

Зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, перебуває у власності ОСОБА_1 .

В подальшому між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Перемога» укладено договір оренди спірної земельної ділянки на строк до 10 квітня 2023 року, про що 22 травня 2015 року внесено відповідні відомості до реєстру.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами, що відповідач заволодів спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Так, у постанові від 15 вересня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 469/1044/17 викладено правовий висновок щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

Зокрема зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ««East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Як вірно встановлено місцевим судом, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 не була членом ТОВ «Батьківщина» на момент отримання цим товариством державного акта на право колективної власності, а її прізвище не було в списку, що додається до державного акту, тобто не надано доказів, що ОСОБА_2 не мала права на земельну частку (пай).

Розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області № 243 від 15 травня 2003 року, яке до цього часу є чинним, ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю), її прізвище в списку власників земельних паїв знаходиться під номером АДРЕСА_1 ), тобто підстави для визнання державних актів недійсними відсутні.

Місцевим судом встановлено, що в Державному акті на права власності на земельну ділянку серії 217825 на ім`я ОСОБА_2 помилково було зазначено Розпорядження Лохвицької РДА Полтавської області № 235 від 13 травня 2003 року, але вказана описка не дає підстави вважати державний акт недійсним. На зазначені обставини також звертає увагу відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У доводах позовної заяви та апеляційної скарги позивач посилається на те, що земельна ділянка, що належить відповідачу, має частковий перетин з межами ДП «Пирятинське лісове господарство», в квадраті 11, орієнтовною площею, 0,621 га. При цьому вказує орієнтовний розмір накладення земельних ділянок, без визначення точного розміру накладення. Доказів накладення сформованих земельних ділянок яке б призвело до фактичного зайняття земельної ділянки лісового призначення не надано.

Крім того, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0052912, зареєстрованого 30 грудня 1995 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «ДОЛЯ» Лохвицького району Полтавської області, ОСОБА_2 належала земельна частка (пай) розміром 3,72 умовних кадастрових гектарів, без визначеннямеж цієїчастки внатурі (намісцевості), розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. В подальшому взамін сетрифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0052912, ОСОБА_2 видано Державний акт на парво власності на земельну ділянку площею 3,81га, серія № 217825, відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно договору оренди земельного паю № 332 укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Батьківщина» земельна ділянка ОСОБА_2 складалася виключно з ріллі.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про те, що позивачем не надано суду переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 площею 3,806 га, надана ОСОБА_2 в приватну власність з порушенням чинного законодавства; не доведено факт формування земельної ділянки за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення; не доведено факт перебування земельних ділянок, які частково перетинаються з межами спірної земельної ділянки, у постійному користуванні ДП «Пирятинське лісове господарство».

Крім того, позивачем ані в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначено вид та розмір компенсації або іншого належного відшкодування, що повинно бути надано відповідачу у випадку витребування судом земельної ділянки у відповідача на користь Держави.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с та н о в и л а :

Апеляційну скаргу Голови Комісії з припинення Державного підприємства «Гадяцьке лісове господарство» залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: П. С. Абрамов

О. В. Чумак