Рішення

від 13.10.2022 по справі 705/1884/22

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1884/22

2/705/1630/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (далі-Косенівського ліцею) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи при здійсненні своїх повноважень,

в с т а н о в и в :

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи при здійсненні своїх повноважень.

Позовна заява мотивована тим, що звертається до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод, гарантованих йому нормами ст. 56 Конституції України, з вимогою відшкодування за рахунок державного бюджету матеріальної і моральної шкоди в сумі 200 000 гривень, завданої внаслідок прийняття директором Косенівського ліцею Кузьменко Л.І. незаконного Наказу від 05.11.2021 року № 29/01-30 про його відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

Так, постановою від 03 травня 2022 року Черкаського апеляційного суду (справа № 705/5388/21, провадження № 22-ц/821/523/22): апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 29/01-30 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19 без збереження заробітної плати.

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами 1 і 2 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальні збитки, тобто витрати, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права полягають в наступному: надрукуванні паперових документів та їхніх копій на виконання вимог положень статей 175-177, 351-356 ЦПК України, а також в надрукуванні заяви і звернення по ходу справи; поштових відправлень офіційної переписки з органами і установами.

З урахуванням положеньпідпункту 6 пункту 4 частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» (за виготовлення документів, долучених до справи взивається судовий збір, який дорівнює 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії) позивач вказує, що витратив на друк паперових документів та на поштові відправлення 1983,04 грн.

Щодо упущеної вигоди зазначає, що положеннями частини першої і другої статті 8 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Так, позивач вважає, що у спірних правовідносинах слід керуватися ст. 238 КЗпП України, якою встановлено,що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункті 10 Постанови від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Обрахунок розміру середнього заробітку слід здійснювати керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Час вимушеного прогулу позивача - з 08.11.2021 р. по 05.05.2022 р., матеріальна шкода становить 52 012,45 грн.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок його незаконного відсторонення від роботи, йому заподіяно моральної шкоди, оскільки 27 вересня 2021 року, у нього, учителя історії та зарубіжної літератури (офіційно працевлаштованого в даному навчальному закладі з 01.09.2020 року), всупереч діючим нормам національного законодавства України, директор Косенівського ліцею Кузьменко Л.І. , на виконання запиту Уманського управління Держпродспоживслужби Л.Качанової, вимагала конфіденційну інформацію про стан його здоров`я, тож він змушений був, на її вимогу, писати «Пояснювальну записку».Однак, законні доводи, викладені ним, не мали ніякого ефекту для адміністрації навчального закладу, тому моральний тиск з метою примушування його до участі в медичному експерименті лікарським засобом, що не пройшов клінічних випробувань, посилився і врешті призвів до протиправного відсторонення оскарженим наказом.

01 листопада 2021 року директором ліцею йому було вручено повідомлення Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 з погрозами відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, всупереч міжнародному та українському законодавству.

З огляду на зазначену хронологію дій і подій, які передували зверненню до суду слід розуміти масштаб докладених позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, тому що для поновлення своїх прав, він вимушений був вжити додаткових заходів для їх захисту в суді першої інстанції та Черкаському апеляційному суді, що позивач сприйняв як зверхнє ставлення до нього як до людини, з чого позивач, відчув себе приниженим і морально подавленим. Та ці відчуття, продовжуються і понині.

Крім цього, він, вдруге змушений звертатись до суду з цивільним позовом, що вимагає від нього додаткових зусиль і витрат дорогоцінного життєвого часу (цей факт є загальновідомим і доказуванню не підлягає) та свідчить про моральне та психологічне насилля над позивачем через прийняття посадовою особою завідомо незаконного рішення, що призвело до порушення честі і гідності позивача та посилення усвідомлення безладдя, безвладдя та безкарності у системі органів державної влади, а також сприяло підриву авторитету та репутації державної влади, в очах позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, на думку позивача, моральна шкода становить 146 004,51 грн.

Просить стягнути з відповідача на його користь 200 000,00 грн., як відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача та судові витрати.

Ухвалою судді від 22.06.2022 року справу прийнято до свого провадження суддею та відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

18.07.2022 року директором Косенівського ліцею Кузьменко Л.І. подано до суду Відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що колегією суддів Черкаського апеляційного суду вказано, що Наказ №29/01-30 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05.11.2021 визнано протиправним та скасовано, оскільки наказ видано 05 листопада 2022, тобто, до набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року. Тобто, якби наказ №29/01-30 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » був виданий 08 листопада 2021 року, то був би правомірним. Але відсторонення працівника відбувалось саме 08 листопада 2021 року, для того, щоб не створювати конфліктної ситуації в закладі. Не погоджується представник відповідача і з підрахунком позивача щодо кількості аркушів позовних заяв у трьох примірниках, оскільки примірник для себе ОСОБА_1 міг не друкувати, а користуватись електронним варіантом. Щодо вимоги позивача сплатити йому середньомісячну заробітну плату з 08.11.2021 р. по 05.05.2022 р. вказує, що 02 березня 2022 року Наказом №05/01-30 від 02.03.2022 року «Про допуск до роботи працівників, відсторонених від роботи» ОСОБА_1 було допущено до роботи. Наказ було доведено позивачеві засобами електронного зв`язку (на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 02.03.2022 об 11 год. 44 хв.; у Вайбер на телефонний номер НОМЕР_1 - 02.03.2022 об 11 год. 44 хв., про що було складено Протокол №01 від 02.03.2022. ОСОБА_1 до роботи не приступив. 03 травня 2022 року відбулось засідання Черкаського апеляційного суду, який постановив визнати наказ №29/01-30 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05.11.2021 протиправним та скасувати його. Судове рішення набрало законної сили 05 травня 2022 року і позивач повинен був з`явитись на роботу вже 06 травня 2022 року, проте ОСОБА_1 до роботи не приступив та не виходив на зв`язок. В подальшому, позивачу на дві адреси, зазначені в особовій справі, було надіслано наказ про допуск до роботи рекомендованим листом, однак листи повернулись без вручення. Адреса « АДРЕСА_1 » активна і саме цю адресу позивач вказує у своїх позовних заявах до суду так само, як і зазначену електронну адресу. З 14 березня 2022 року по 09 червня 2022 освітній процес в Косенівському ліцеї здійснювався в дистанційному режимі. Учитель ОСОБА_1 міг працювати онлайн та отримувати заробітну плату. 08 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням так і не приступивши до роботи. Вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та заробітної плати з державного бюджету виглядає цинічно,коли у важкий для країни час, цей громадянин міг добросовісно працювати вже з 02 березня 2022 року, проте ігнорував усі повідомлення адміністрації Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради про допуск до роботи, не з`являвся на роботу. ОСОБА_1 є сумісником в Гереженівській гімназії Дмитрушківської опорної школи і так само ігнорує всі повідомлення про допуск до роботи адміністрації школи та не з`являвся на роботу. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

26.07.2022 р. від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла Відповідь на відзив в якій зазначає, що отримав відзив 21.07.2022 р. без жодних додатків, що не має братися судом до уваги як доказ, відзив для позивача є скороченим та нумерація підстав, зазначених у ньому, розпочинається не з № 1, 2, 3, 4, а з № 5. Відповідач висуває бездоказові припущення щодо позиції Черкаського апеляційного суду під час розгляду справи, оскільки не розуміється на веденні судової справи. Примірник позовної заяви «для себе» має печатку суду, що підтверджує його існування. Відповідач бездоказово доводить спроби направлення йому якогось міфічного наказу, що прямо суперечив наказу про відсторонення до скасування останнього. Відповідач, незаконно відсторонивши його від роботи, також позбавив ОСОБА_1 виплати заробітної плати. Для отримання електронних послань, користування інтернетом потрібно мати кошти, яких відповідач його позбавив протиправним наказом, щоб заплатити за електрику, інтернет, обслуговування технічних засобів тощо. Відповідно, щоб працювати онлайн теж потрібно мати чималі кошти, яких відповідач його позбавив. Ніякого наказу про поновлення на роботі він не отримував. А в подальшому розірвав трудовий договір з відповідачем, звільнившись 08.07.2022 р. Крім того, позивач доповнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05.11.2021 р. по 08.07.2022 р. (дату його звільнення) в розмірі 70 294,64 грн., загальна сума матеріальної шкоди - 72 277,68 грн.; моральну шкоду в сумі 127 722,32 грн. Просить задоволити доповнені позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати.

12.08.2022 р. від представника відповідача директора Косенівського ліцею Кузьменко Л.І. надійшло Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідачем створено в одному файловому документі два екземпляри відзиву, які ідентичні один одному, в другому екземплярі відзиву для позивача порушилась нумерація, що є технічною помилкою і ніяким чином не впливає на зміст документу, тому останньому повторно надіслано виправлений варіант того ж самого відзиву. Позивачсвідомо вводить суд в оману, коли зазначає, що відповідач не робив жодних спроб зв`язатися з позивачем у будь-який спосіб. Протягом усього періоду відсутності на роботі ОСОБА_1 , його уроки заміняли інші вчителі, які забезпечували безперебійний якісний освітній процес та отримували заробітну плату. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суддя встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У вересні 2021 року керівникам органів управління освітою територіальних громад та Управлінню освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради надсилалися з Уманського управління ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області запити про надання інформації щодо щеплень працівників освіти.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, як встановлено Черкаським апеляційним судом при розгляді справи № 705/5388/21 22-ц/821/523/22 від 03.05.2022 р., 01 листопада 2021 року директором Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області у письмовому вигляді вчителю історії та зарубіжної літератури ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав на ім`я директора ліцею заперечення на повідомлення про обов`язкове щеплення від COVID-19.

05 листопада 2021 року директором Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області був виданий наказ №29/01-30 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до періоду проведення вакцинації від COVID-19, на підставі статті 46 КЗпП України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою до Косенівського ліцею про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.01.2022 р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовупро визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи.Суд посилався на правові позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини вказав, що право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, а тому таке обмеження має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Постановою Черкаського апеляційного суду № 705/5388/21 від 03.05.2022 р. рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.01.2022 р. скасовано та прийнято нове рішення яким визнано протиправним та скасовано наказ Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 29/01-30 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

Підставою скасування наказу Косенівського ліцею № 29/01-30 від 05 листопада 2021 рокупро відсторонення ОСОБА_1 від роботи слугувало те, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" набрав чинності 08 листопада 2021 року, тому наказ Косенівського ліцею № 29/01-30 від 05 листопада 2021 року видано директором необґрунтовано.

Згідно наказу Косенівського ліцею від 02.03.2022 р. № 05/01-30 ОСОБА_1 допущено до роботи з 02.03.2022 р., у зв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 р. № 2153.

Зазначений наказ Косенівського ліцею від 02.03.2022 р. № 05/01-30 ОСОБА_1 було надіслано на його електронну адресу та у додаток Вайбер на телефонний номер, що підтверджується Протоколом Косенівського ліцею від 02.03.2022 р. № 01, складеним відповідно до Постанови КМУ від 11.12.2019 р. № 1042 «Про затвердження порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку», та є належним повідомленням ОСОБА_1 про існування наказу. Крім того, наказ надіслано ОСОБА_1 за адресою його місця проживання.

08.07.2022 р. ОСОБА_1 звільнився з посади вчителя історії і зарубіжної літератури Косенівського ліцею, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом № 40/01-30 від 08.07.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь з Косенівського ліцею загальну суму в 200 000,00 грн. матеріальної - 72 277,68 грн., та моральної - 127 722,32 грн. шкоди, завданої незаконними діями відповідача, посилаючись на ст.ст. 22, 23 ЦК України.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом вказаної норми, упущена вигода пов`язується із певними майновими втратами особи, які вона могла отримати, якби її право не було порушене. Реальний, передбачуваний та очікуваний характер майнового приросту у поєднанні із вірогідністю його отримання є тими властивостями, які дозволяють відмежувати упущену вигоду від реальної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивач зазначає, що він поніс реальні збитки на виготовлення паперових документів для звернення до судів та різних інстанцій, однак суми таких витрат документально не підтверджені позивачем.

Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди у розумінні Цивільного кодексу України, позивач застосовує норми Кодексу законів про працю України, зокрема поновлення на роботі та виплату працівникові у зв`язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Період недоотриманої заробітної плати ОСОБА_1 зазначає з 08.11.2021 р. (з моменту відсторонення) по 08.07.2022 р., тобто до дня його звільнення, та надає довідку про середній заробіток за два повні останні місяці, які передували перед відстороненням від роботи.

В обґрунтування правомірності своїх вимог ОСОБА_1 посилається на ст. 235 КЗпП України.

Так, згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Однак, ОСОБА_1 08.11.2021 р. не було звільнено, а відсторонено від роботи. Звільнився ОСОБА_1 за власним бажанням, без будь-яких неправомірних дій зі сторони відповідача. Крім того, позивач міг вийти на роботу і працювати 02.03.2022 р.

Суд критично відноситься до твердження позивача про те, що він не отримував наказ про допуск до роботи ні на електронну адресу, ні поштою, оскільки зазначені контактні дані він зазначає у всіх документах свого листування з судами та установами посилаючись на норми ЦПК України, а отже зловживає своїми процесуальними правами.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. За вказаних обставин пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаної заробітної плати (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків ОСОБА_1 у виді упущеної вигоди, а саме: не отримання позивачем заробітної плати, останнім не надано суду, оскільки ОСОБА_1 , володіючи інформацією про допуск його до роботи, на роботу не вийшов, хоча міг працювати та отримувати заробітну плату.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав. Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діяннями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Протиправність дій відповідача підтверджена постановою Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у справі №705/5388/21 і не підлягає доказуванню.

Проте, підлягає доказуванню факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діяннями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що заява позивача про те, що він зазнав психологічного напруження, розчарування, душевних страждань є прямим доказом заподіяння йому моральної шкоди. Проте, достовірність такого доказу також підлягає перевірці. Факти, викладені позивачем при описанні своїх фізичних чи душевних страждань, можуть бути викривлені або не зовсім відповідати дійсності. Причини цього пов`язані зі здатністю людини до утворення об`єктивних суджень про власні переживання і вмінням правильно їх інтерпретувати, а викривлення інформації може бути формою маніпулятивного впливу на суд з метою одержати бажане або наслідком дії несвідомих захисних механізмів людини.

Позивач не зазначив у позовній заяві, якими об`єктивними доказами він може підтвердити свої твердження про те, що в результаті неправомірної дії відповідача, йому було заподіяно моральну шкоду, і така моральна шкода має причинний зв`язок з діями відповідача. Відповідно, позивач не надав таких об`єктивних доказів суду.

Основною підставою заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 зазначає примушування його директором Косенівського ліцею до щеплення проти COVID-19 та після його незгоди - відсторонення від роботи.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Таким чином, держава, встановивши правило про те, що працівники, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх вихованців і працівників школи, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Враховуючи те, що позивач не підтвердив об`єктивними доказами факт заподіяння йому моральної шкоди в результаті неправомірної дії відповідача, відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись 76-81, 82, 83, 89, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи при здійсненні своїх повноважень.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Леся Сергіївна Годік