Рішення

від 26.09.2022 по справі 906/556/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/556/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Паршаков О.В., виписка з ЄДР від 20.01.2022;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Малинської міської ради (м.Малин Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" (м.Ірпінь Київської області)

про стягнення 248077,07грн

Малинська міська рада Житомирської області звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" суми неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 248077,07грн.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом позивач зазначив, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: Житомирська область, м.Малин, вул.Вокзальна, 1в (площа 0,7843га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0170) в період з 01.06.2018 по 14.07.2019 в порушення вимог Земельного та Податкового кодексів України, використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів та не сплачуючи земельний податок, чим завдав Малинській міській раді збитки у вигляді неодержаного доходу.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та зазначає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам затверджено постановою КМУ від 24.12.1993 №284. В порушення вимог порядку, представник відповідача не включався до складу комісії та не підписував акт про затвердження висновків комісії, відтак акт від 18.10.2019 комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не відповідає законодавству і є недійсним, а рішення про затвердження акту Малинської міської ради від 25.10.2019 про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам - неправомірним та підлягає скасуванню. Вважає, що нарахування товариству за період з 30.05.2019 по 14.07.2019 збитків є безпідставним, оскільки до 30.05.2019 власником нерухомого майна, що розташоване за адресою м.Малин, площа Вокзальна, 1-в було ТОВ "Малинтранском" та зобов`язано оплатити за користування земельною ділянкою. Також звертає увагу, що майно ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" займає земельну ділянку площею 0,5380га, однак розрахунок здійснено за користування земельною ділянкою 0,78340кв.м., яка на 0,2454га перевищує площу, на якій розташоване нерухоме майно товариства. Крім того, на думку відповідача, в даному випадку розмір збитків має обраховуватись на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), затвердженого постановою КМУ від 25.07.2007 №963 (а.с.65-67).

У відповіді на відзив Малинська міська рада вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.09.2020 провадження у справі №906/556/20 зупинялось до набрання законної рішенням у адміністративній справі №240/11767/20.

Ухвалою суду від 05.01.2022 поновлено провадження у справі № 906/556/20, призначено підготовче засідання на 07.02.2022.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

22.06.2022 на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2022 позивач направив до суду копію заяви відповідача до Малинської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, копію архівного витягу з рішення Малинської міської ради від 07.06.2019 №57 "Про припинення права користування, внесення змін у рішення, передачу у власність, надання в оренду земельних ділянок", копію рішення Малинської міської ради від 25.10.2019 №128 "Про затвердження актів комісії про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" (а.с.126-132).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач продублював пояснення, міркування і аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.149-151).

Ухвалою суду від 02.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2022.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.

Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 05.08.2022 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233048210 (копія ухвали суду від 02.08.2022 у справі №906/556/20), надіслане відповідачу, та вручено останньому 11.08.2022.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, а саме акт про проведені електронні торги від 01.06.2018, виданий Малинським РВДВС ГТУЮ у Житомирській області, відповідно до протоколу №332717 від 15.05.2018 проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: комплексу, загальною площею 312,9 кв.м., розташованого за адресою: Житомирська область, м.Малин, площа Вокзальна 1В, ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" визнано переможцем торгів (а.с.9-11).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 30.05.2019 за ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" зареєстровано право власності на комплекс, загальною площею 312,9 кв.м., розташованого за адресою: площа Вокзальна 1в, м.Малин,Житомирська область (а.с.12).

Вказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,7843га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0170, власником якої є територіальна громада в особі Малинської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №201279653 (а.с.13).

18.06.2018 позивачу на юридичну адресу направлено лист за №27 виконавчим комітетом Малинської міської ради з вимогою терміново оформити право оренди земельної ділянки під нерухомістю на площі Вокзальній, 1-в, м.Малин Житомирської області. Вказаний лист отримано позивачем 06.07.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.14).

Листом Малинської міської ради №859 від 05.11.2018 відповідачу направлено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №2 від 27.09.2018 (а.с.15-17).

Однак відповідач залишив вказані листи від 18.06.2018 та 05.11.2018 без розгляду і продовжував використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Згодом, 15.07.2019 між Малинською міською радою (позивач, орендодавець) та ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" (відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №37/19, предметом якого є надання орендарю в оренду земельної ділянки площею 0,7843га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0170, місцезнаходження якої: Житомирська область, м.Малин, пл.Вокзальна, 1В (а.с.18-21).

Разом з тим, у період 01.06.2018 по 14.07.2019 ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" використовувало земельну ділянку площею 0,7843га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0170 без правовстановлюючих документів, не сплачуючи земельний податок, чим завдало збитків Малинській міській раді у вигляді неодержаного доходу.

29.07.2019 на засіданні комісії по визначенню розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам, у зв`язку з несплатою ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" плати за землю, було прийнято рішення підготувати розрахунок збитків заподіяних позивачем міському бюджету міста Малина (а.с.30-31).

Комісія визначила збитки (неодержаний доход), які заподіяні Малинській міській раді внаслідок незаконного користування ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" земельною ділянкою за адресою: м.Малин, вул.Вокзальна, 1в на загальну суму 248077,07грн, про що складно відповідний акт №13 від 18.10.2019 (а.с.36-37).

25.10.2019 Малинська міська рада прийняла рішення №128, яким затвердила акт комісії про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в тому числі ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" на суму 248077,07грн, та зобов`язала вказаний суб`єкт господарювання сплатити збитки, що визначені актом (а.с.38).

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на той факт, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, у період з 01.06.2018 до 14.07.2019 належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачував. Відтак, позивач вважає, що відповідач зберіг без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі 248077,07грн орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.

На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 248077,07грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,7843га без правовстановлюючих документів, у вигляді орендної плати за землю.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав у період з 01.06.2018 по 14.07.2019 земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Судом встановлено, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1841588318109), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1823410100:01:008:0170.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

При цьому, частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої-четвертої цієї ж статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка, кадастровий номер: 1823410100:01:008:0170, за адресою пл.Вокзальна, 1в, м.Малин, сформована як об`єкт цивільних прав.

При дослідженні питання щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в розумінні статті 79-1 Земельного Кодексу України, з 01.06.2018 по 14.07.2019, суд виходив з такого.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

В матеріалах справи наявні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної кадастровий номер: 1823410100:01:008:0170, за адресою вул.Вокзальна, 1в, м.Малин за 2018-2019 роки, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3688436,43грн.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (3688436,43грн).

Доводи відповідача про те, що розрахунок збитків (неотриманого доходу), заподіяних міському бюджету внаслідок використання земельної ділянки товариством є необґрунтованим, оскільки мав здійснюватись на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 №963 суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №910/4055/18 зазначив, що "у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. При цьому, відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна".

Відповідач використовує земельну ділянку кадастровий номер: 1823410100:01:008:0170 для розміщення та експлуатації власного комплексу нерухомого майна в силу положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, факт самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" відсутній.

З огляду на викладене, позивач правомірно здійснив нарахування збитків в порядку та на умовах, визначених постановою КМУ від 19.04.1993р. №284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Щодо доводів відповідача про те, що до 30.05.2019 товариство не було власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Малин, вул.Вокзальна,1-в суд зазначає наступне.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до положень статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №922/3655/17.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Відповідно до частини першої статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України вбачається, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Згідно із пунктом 4 розділу VIII Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності боржника на майно (пункт 5 Розділу VIII Тимчасового порядку реалізації арештованого майна).

Таким чином, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Таким чином, у зв`язку з набуттям ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД" права власності на нежитлову будівлю, комплекс, загальною площею 312,9 кв.м., розташованого за адресою: площа Вокзальна 1в, м.Малин, Житомирська область за результатами проведених електронних торгів 01.06.2018, що підтверджується актом про проведені електронні торги, саме з цього моменту 01.06.2018 до нового власника, з огляду на положення частин 2, 4 статті 120 ЗК і частини 1 статті 377 ЦК перейшли права та обов`язки користувача земельної ділянки.

Відсутність реєстрації правовстановлюючого документа, в даному випадку - Акта від 01.06.2018, в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус об`єкта нерухомості.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Наведений правовий висновок викладений у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року справа № 910/10987/18.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд встановив, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений у період з 01.06.2018 по 14.07.2019 за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 248077,07грн.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВ "ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД"" (пров.Гнатюка, 12, кв.3, м.Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ 37335584)

на користь Малинської міської ради (пл.Соборна, 6а, м.Малин, Житомирська область, 11601, код ЄДРПОУ 26556344)

- 248077,07грн безпідставно збережених коштів.

- 3721,16грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.10.22

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам