Рішення

від 29.09.2022 по справі 910/6523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022Справа № 910/6523/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ"

про стягнення 360 292, 11 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 360 292, 11 грн., з яких: 102 940, 60 грн - штраф та 257 351, 51 грн - передоплата.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

15.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому зазначає, що на адресу позивача було надіслано заяву про мирне врегулювання спору за участю судді, тож з метою досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов, на думку відповідача необхідною є участь сторін в судових засіданнях для оголошення позиції, врегулювання розбіжностей інтересів, у зв`язку з чим просить суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

18.08.2022 до суду надійшла заява відповідача про продовження встановленого судом строку на подання відзиву на позовну заяву, в якій відповідач просить суд продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.08.2022 включно.

18.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву, в якій зазначає, що врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін, проте ПАТ "Укрнафта" не надавало своєї згоди на ініційовану відповідачем процесуальну дію, у зв`язку з чим просить суд розглянути справу в порядку та в межах строків, визначених ГПК України для спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" про розгляд справи за викликом сторін - відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву - задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 09.09.2022.

12.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначає, що для задоволення потреб позивача у відповідності до договору № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 відповідачем було укладено з резидентом росії - ТОВ «ВК «Борец» контракт № ПК-10777/1 від 18.11.2021, відповідно до якого останній зобов`язався поставити товар, проте до теперішнього часу ТОВ «ВК «Борец» свої зобов`язання щодо поставки товарів не виконало, а подальша поставка товарів з території росії є об`єктивно неможливою. Тож, відповідач вказує, що неможливість виконання договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 є наслідком обставин форс-мажору, що є підставою для звільнення від відповідальності.

Крім того, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву подано заяву про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Суд, розглянувши заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За таких обставин, з метою об`єктивного та повного розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та поновити процесуальний строк для надання відзиву.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - покупець) укладено договір № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язуеться передати продукцію (далі - Товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід' ємною частино цього Договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, Продавець зобов`язаний, зокрема забезпечити передачу Товару у строки, встановлені цим Договором. Забезпечити передачу Товару, якість, кількість та асортимснт якого відповідає умовам, встановленим цим Договором.

В свою чергу, згідно п. 2.3 договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений Товар на умовах та у строки, визначені цим Договором. Прийняти Товар, поставлений згідно з умовами, визначеними цим Договором.

Крім того, п. 2.4. договору визначено, що Покупець має право вимагати від Продавця своєчасної передачі Товару. Достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`яань Продавцем, повідомивши про це останнього за 30 календарних днів до дати розірвання.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціни Товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього Договору. Загальна вартість Товару за цим Договором складається із сукупної вартості Товару згідно з Додатками.

За умовами п. 5.1. договору, продавець зобов`язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному Додатку до цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою постачання Товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі Товару.

У п. 5.4. договору сторони визначили, що Продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження Товару в письмовій формі попередити Покупця про точну дату постачання Товару до місця призначення, якщо інше не вказано в Додатку до цього Договору. Повідомлення за підписом уповноваженої особи Продавця в сканованому вигляді (формат рdf) направляється на електронну адресу покупця, вказану в п. 10.1.2. цього договору.

Відвантаження Товару проводиться лише після отримания письмового повідомлення Покупця про готовність до прийняття товару (п. 5.5. договору).

Згідно п. 5.6. договору, якщо Продавець не повідомив Покупця про дату відвантаження товару відповідно до п. 5.4. цього договору або відвантажив товар, не отримавши попередньо від покупця повідомлення про готовність до прийняття товару, строк оплати товару, встановлений в п. 3.2. цього договору, пролонговується на 5 (п`ять) банківських днів, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 6.9. договору, за порушення строку постачання Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідае якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.

Відповідно до п. 11.1. договору, сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

Додатком № 1 до договору № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 сторони погодили товар, що поставляється ТОВ "ГЕНРИХ" для ПАТ "Укрнафта".

Так, відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору, загальна вартість товару, що постпвляється по цьому додатку, складає: 1 029 406, 02 грн, в т. ч. ПДВ - 171 567, 67 грн.

Умови оплати: 25% передоплата, решта по факту поставки кожної партії товару та проведення вхідного контролю з позитивним результатом протягом 30 календарних днів. Термін проведення вхідного контролю - до 10 робочих днів з моменту отримання Товару на відповідальне зберігання (п. 3 додатку № 1 до договору).

Термін виготовлення: Товар має бути новим, та таким, що не був в експлуатації. Дата виготовлення не більше ніж 12 місяців до дати поставки (п.4 додатку № 1 до договору).

Термін поставки: протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати (п. 7 додатку № 1 до договору).

Умови поставки (ІНКОТЕРМС - 2020р.): DDP - склад вантажоотримувача (п. 8 додатку № 1 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 позивач перерахував на користь відповідача 25% передоплати у розмірі 257 351, 51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16251-П21 від 11.11.2021.

Листом від 14.02.2022 № 01/01/09/03/12-02/13/103 позивач повідомив відповідача, що вантожоотримувач готовий приймати товар, що підлягає поставці згідно додатку № 1 до договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021.

Проте, відповідач не поставив передбачений договором товар у строки, визначені додатком № 1 до договору, а саме протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати, тобто у строк до 11.03.2022.

Разом з тим, листом від 09.03.2022 № 01/01/09/09/12-02/13/149 позивач у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану 24.02.2022, просив відповідача повернути авансовий платіж сплачений на виконання договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021, а у випадку неможливості повернення авансового платежу, повідомити позицію ТОВ "ГЕНРИХ" щодо виконання договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021, або його подальшого припинення.

Листом від 11.03.2022 № 03/03.2022 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, в якому повідомив, що виконання ТОВ "ГЕНРИХ" своїх зобов`язань перед позивачем за договором № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 наразі не вбачається можливим з огляду на суб`єктивний фактор - неможливість поставки товару з території росії, а також з об`єктивних міркувань - через дію форс-мажорних обставин.

Також, у вказаному листі відповідач зазначив, що відповідачу не було повернуто передоплату сплачену на користь резидента росії - ТОВ «ВК «Борец», що виключає можливість і повернення авансового платежу у розмірі 257 351, 51 грн сплаченого позивачем на користь відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань за договором № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 та вимога позивача про повернення сплаченого ним авансового платежу буде виконана відповідачем невідкладно після повернення сплачених коштів, у якості передоплати від резидента росії - ТОВ «ВК «Борец».

23.05.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 01/01/09/03/12-02/13/286, в якому просив відповідача повідомити терміни постачання ТМЦ відповідно до договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021.

Не отримавши відповідь на вищезазначений лист, позивач 14.06.2022 звернувся до відповідача з листом № 01/01/09/03/12-02/13/327, в якому повідомив відповідача про розірвання договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 з 28.06.2022 та просив відповідача повернути авансовий платіж у суммі 257 351, 51 грн протягом 5 банківських днів з дати розірвання договору.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 257 351, 51 грн та штраф у розмірі 102 940, 60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 перерахував на користь відповідача 25% передоплати у розмірі 257 351, 51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16251-П21 від 11.11.2021.

Згідно п. 5.1. договору, продавець зобов`язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному Додатку до цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою постачання Товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі Товару.

Так, додатком № 1 до договору № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 сторони погодили термін поставки товару - протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати (п. 7 додатку № 1 до договору).

Проте, відповідач не поставив передбачений договором товар у строки, визначені додатком № 1 до договору, а саме протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати, тобто у строк до 11.03.2022.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, відповідач посилається на дію форс-мажорних оставин - запровадження воєнного стану в України та на невиконання контрагентом відповідача своїх зобов`язань.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Так, розділом 7 договору визначено обставини що виключають відповідальність, а саме:

Сторона, яка порушила зобов`ання за цим Договором, звільняться від відповідальності за порушення зобов`язання за цим Договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Звільнення від відповідальності за цим положонням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов`язання та до моменту, коли пепереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов`язку (п. 7.1. договору).

Сторона, виконанню зобов`язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу Сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим Договором (п. 7.2. договору).

Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відловідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти (п. 7.3. договору).

Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 1 (одного) місяця, будь-яка зі Сторін має право відмовитися від подальшого виконання цього Договору (відповідного Додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої Сторони не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати припинення Договору (скасування Додатку). У такому випадку Сторони повинні здійснити відповідний взаєморозрахунок згідно з умовами цього Договору за фактично переданий Товар (п. 7.4. договору).

Грошові кошти, перераховані згідно з цим Договором за виконання зобов`язань, невиконаних у зв`язку з наявністю обставин форс-мажору, мають бути повернуті Покупцо протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати дострокового розірвання Договору (п. 7.5. договору).

Судом враховано, що запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022 є загальновідомою обставиною, проте сторонами у договорі чітко визначено обов`язок сторони, яка не може виконати зобов`язання за Договором повідомити про це іншу сторону не пізніше 7 (семи) календарних днів про настання обставини форс-мажору.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання обставин форс-мажору у визначені договором строки.

При цьому, відповідачем не доведено у встановленому законом порядку яким чином обставини форс-мажору впливають на його неможливість виконати свої зобов`язання за договором, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні листи з пропозицією відповідача поставити товар іншого виробника.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

При цьому, відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки до 11.03.2022 (включно) позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Тож, неможливість отримання відповідачем товару від свого контрагента з росії, не звільняє відповідача від обов`язку поставити позивачу товару у визначений договором строк, тож підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань відсутні.

Суд зазначає, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у розмірі 257 351, 51 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 257 351, 51 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 257 351, 51 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач також просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 102 940, 60 грн.

Згідно п. 6.9. договору, за порушення строку постачання Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідае якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що сума штрафу нарахована позивачем вірно від загальної вартості Товару не поставленого вчасно - 1 029 406, 02 грн, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 102 940, 60 грн. (1 029 406, 02 грн х 10 %) - штрафу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" (вул. Маршала Гречко, буд. 8-Г квартира 39, м. Київ, 04136, ідентифікаційний код - 39670872) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 00135390) 257 351 (двісті п`ятдесят сім тисяч триста п`ятдесят одну) грн. 51 коп. - попередньої оплати, 102 940 (сто дві тисячі дев`ятсот сорок) грн 60 коп. - штрафу та 5 404 (п`ять тисяч чотириста чотири) грн 37 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков