Постанова

від 15.02.2023 по справі 910/6523/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 910/6523/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022

у справі № 910/6523/22 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ"

про стягнення 360 292, 11 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В липні 2022 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі за текстом - ПАТ "Укрнафта"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" (далі за текстом - ТОВ "ГЕНРИХ"; відповідач) про стягнення 360 292, 11 грн, з яких: 257 351, 51 грн передоплати; 102 940, 60 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 в частині своєчасної поставки визначего ним товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2022 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "ГЕНРИХ" на користь ПАТ "Укрнафта" 257 351 грн. 51 коп. попередньої оплати, 102 940 грн 60 коп. штрафу та 5 404 грн 37 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач в порушення ст.ст. 530, 610 ЦК України та умов договору не здійснив поставку товару та не повернув перерахованих грошових коштів, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів та заперечень на неї.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що невиконання ним умов договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 є наслідком форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що є підставою для звільнення його від відповідальності та незастосування санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 апеляційну скаргу ТОВ "ГЕНРИХ" у справі № 910/6523/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Зубець Л.П., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6523/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГЕНРИХ" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/6523/22 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів спави, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 за клопотанням ТОВ "ГЕНРИХ" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6523/22; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні 18.01.2023; зупинено дію оскарженого рішення.

У зв`язку з відпусткою судді Коротун О.М. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/182/23 від 16.01.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6523/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/6523/22 прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 15.02.2023.

Сторони у судове засідання 15.02.2023 явку своїх представників не забезпечили, про поважність причин їх нез`явлення суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення копій ухвали на їх офіційні електронні адреси.

Суд враховує наявну в матеріалах справи заяву позивача про розгляд справи без участі його представника.

З огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників сторін.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в розумний строк в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням дії воєнного стану в Україні, періодичними перебоями з електроживленням та оголошенням сигналів "повітряної тривоги".

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.11.2021 №09/03/1818-МТР, укладеного між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "ГЕНРИХ" останнє взяло на себе зобов`язання у порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця товар, асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики якого визначені в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором. Забезпечити передачу товару, якість, кількість та асортимснт якого відповідає умовам, встановленим цим договором.

Пунктом 2.3 договору передбачено зобов`язання покупця здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим договором. Прийняти товар, поставлений згідно з умовами, визначеними цим договором.

Згідно з п. 2.4. договору покупець має право вимагати від продавця своєчасної передачі товару. Достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`яань Продавцем, повідомивши про це останнього за 30 календарних днів до дати розірвання.

За положеннями п. 3.1. договору ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками.

Пунктом 5.1. договору визначено зобов`язання продавця передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному додатку до цього договору.

Згідно з п. 5.3. договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження Товару в письмовій формі попередити Покупця про точну дату постачання Товару до місця призначення, якщо інше не вказано в Додатку до цього Договору. Повідомлення за підписом уповноваженої особи Продавця в сканованому вигляді (формат рdf) направляється на електронну адресу покупця, вказану в п. 10.1.2. цього договору (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору відвантаження товару проводиться лише після отримания письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару.

За положеннями п. 5.6. договору, якщо продавець не повідомив покупця про дату відвантаження товару відповідно до п. 5.4. цього договору або відвантажив товар, не отримавши попередньо від покупця повідомлення про готовність до прийняття товару, строк оплати товару, встановлений в п. 3.2. цього договору, пролонговується на 5 (п`ять) банківських днів, якщо інше не передбачено договором.

Пунктом 6.9. договору передбачено, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням товару, який не відповідае якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Строк дії договору - з дати його підписання сторонами і протягом 1 року, але у будь-якому разі до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами. ( п. 11.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 визначено товар, що поставляється ТОВ "ГЕНРИХ" для ПАТ "Укрнафта".

Згідно з п. 1 додатку № 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку, складає: 1 029 406, 02 грн, в т. ч. ПДВ - 171 567, 67 грн.

Умови оплати: 25% передоплата, решта по факту поставки кожної партії товару та проведення вхідного контролю з позитивним результатом протягом 30 календарних днів. Термін проведення вхідного контролю - до 10 робочих днів з моменту отримання Товару на відповідальне зберігання (п. 3 додатку № 1 до договору).

Термін виготовлення: Товар має бути новим, та таким, що не був в експлуатації. Дата виготовлення не більше ніж 12 місяців до дати поставки (п.4 додатку № 1 до договору).

Термін поставки: протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати (п. 7 додатку № 1 до договору).

Умови поставки (ІНКОТЕРМС - 2020р.): DDP - склад вантажоотримувача (п. 8 додатку № 1 до договору).

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем перераховано на користь відповідача 25 % передоплати у розмірі 257 351, 51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16251-П21 від 11.11.2021.

Листом від 14.02.2022 № 01/01/09/03/12-02/13/103 позивач повідомив відповідача, що вантожоотримувач готовий приймати товар, що підлягає поставці згідно додатку № 1 до договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021.

Відповідач в обумовлені договором строк - протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати, тобто до 11.03.2022, не поставив передбачений договором товар у строки, визначені додатком № 1 до договору.

Листом від 09.03.2022 № 01/01/09/09/12-02/13/149 позивач у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану 24.02.2022, просив відповідача повернути авансовий платіж сплачений на виконання договору №09/03/1818-МТР від 03.11.2021, а у випадку неможливості повернення авансового платежу, повідомити позицію ТОВ "ГЕНРИХ" щодо виконання договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021, або його подальшого припинення.

У відповідь на зазначений лист відповідач листом від 11.03.2022 № 03/03.2022 повідомив позивача, що виконання ТОВ "ГЕНРИХ" своїх зобов`язань перед позивачем за договором № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 наразі не вбачається можливим з огляду на суб`єктивний фактор - неможливість поставки товару з території росії, а також з об`єктивних міркувань - через дію форс-мажорних обставин.

Неповернення передоплати у розмірі 257 351, 51 грн відповідач мотивував тим, що ним сплачено авансовий платіж на користь резидента росії - ТОВ «ВК «Борец», що виключає можливість її сплати. Крім того, відповідач зазначив, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань за договором № 09/03/1818-МТР купівлі-продажу від 03.11.2021 та вимога позивача про повернення сплаченого ним авансового платежу буде виконана відповідачем невідкладно після повернення сплачених коштів, у якості передоплати від резидента росії - ТОВ «ВК «Борец».

Листом від 23.05.2022 № 01/01/09/03/12-02/13/286 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повідомити терміни постачання ТМЦ відповідно до договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021.

Не отримавши відповідь на вищезазначений лист, позивач 14.06.2022 звернувся до відповідача з листом № 01/01/09/03/12-02/13/327, в якому повідомив відповідача про розірвання договору № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 з 28.06.2022 та просив відповідача повернути авансовий платіж у суммі 257 351, 51 грн протягом 5 банківських днів з дати розірвання договору.

Залишення зазначеної вимоги без задоволення і стало підставою для звернення ПАТ «Укрнафта» з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною другою цієї статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 сформовано такий висновок: «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Положеннями частин першої та другої статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 сформовано висновок щодо застосування статті 693 ЦК України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця (пункт 21 названої постанови).

Застосування частини другої статті 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

З урахуванням зазначеного вище, а також того, що факт непоставки товару відповідачем ним не заперечується, вимога щодо повернення суми передоплати, сплаченої позивачем на підставі укладеного договору є обгрунтованою та правомірною.

Щодо посилання скаржника на невиконання ним договору у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України апеляційний господарський суд зазначає таке.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, наявність обставин непереборної сили не звільняє учасників господарських (цивільно-правових) правовідносин від виконання своїх договірних зобов`язань. Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно по повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яке було розміщено на її сайті, визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. Зокрема, у повідомленні зазначено, що враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З урахуванням зазначеного вище, наявність форс-мажорних обставин в даному випадку не звільняє відповідача від обов`язку повернути сплачену йому позивачем передоплату, а відтак, судове рішення в цій частині є правомірним.

Разом з тим, щодо заявленого до стягнення передбаченого п. 6.9 договору штрафу за непоставку товару позивачу, апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до додатку № 1 до договору, яким визначено товар, що поставляється за ним, виробником останнього у повному обсязі є компіня «Борец» - росія.

Виходячи зі умов договору, постачання товару повинне були здійснюватись протягом 120 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати, тобто до 11.03.2022, а відтак, після здійснення повномасштабного нападу російської федерації на Україну.

Листом від 11.03.2022 № 03/03.2022 відповідач повідомляв позивача, що виконання ТОВ "ГЕНРИХ" своїх зобов`язань перед позивачем за договором № 09/03/1818-МТР від 03.11.2021 наразі не вбачається можливим з огляду на суб`єктивний фактор - неможливість поставки товару з території росії, а також з об`єктивних міркувань - через дію форс-мажорних обставин.

Зважаючи на те, що в даному випадку є прямий взаємозв`язок між наявністю форс-мажорних обставин та неможливістю відповідача виконати свої зобов`язання за договором в частині поставки товару, виробником якого є країна-агресор, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав звільнення його від відповідальності за невиконання господарського зобов`язання - стягнення штрафу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 277 ГПК України).

Частиною 2 наведеної вище статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням зазначеного вище, оскаржене судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права (ст.ст. 263, 614, 617 ЦК України та ст. 218 ГК України) та порушенні норм процесуального права (ст.ст. 74, 76 ГПК України), а відтак підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 102 940, 60 грн штрафу.

Судові витрати.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцятої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення 102 940, 60 грн штрафу з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у стягненні штрафу, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/6523/22 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення 102 940, 60 грн штрафу та 5 404, 37 грн судового збору.

У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/6523/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/6523/22 в частині, яка не була скасована.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" (вул. Маршала Гречко, буд. 8-Г квартира 39, м. Київ, 04136, ідентифікаційний код - 39670872) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 00135390) 3 860, 27 грн (три тисячі вісімсот шістдесят гривень двадцять сім копійок) судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНРИХ" (вул. Маршала Гречко, буд. 8-Г квартира 39, м. Київ, 04136, ідентифікаційний код - 39670872) 2 316, 16 грн (дві тисячі триста шістнадцять гривень шістнадцять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/6523/22 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 15.02.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

Л.П. Зубець