Рішення

від 29.09.2022 по справі 917/504/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022 Справа № 917/504/22

м.Полтава

за позовною заявою Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Шанс" с.Солошине, Кобеляцький район, Полтавська область,39245

до 1.Кобеляцької міської ради, вул. Касьяна, 29, м.Кобеляки, Полтавська область, 39200

2. Фізичної особи-підприємця Кулечка Антона Володимировича, АДРЕСА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )

про визнання протиправним та скасування рішення.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Шанс" до Кобеляцької міської ради, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ХІІІ сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області VІІІ скликання від 29 жовтня 2021 року №45, в частині передачі земельних часток (паїв), які розташовані в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою.

Ухвалою суду від 01.06.2022 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу позовну заяву Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Шанс" залишено без руху та надано позивачу строк 7 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

03.06.2022 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Також позивачем подано заяву про заміну предмету позову з урахуванням вимог ухвали суду від 01.06.2022

Зокрема, Сільськогосподарським (фермерським) господарством "Шанс" викладено такі позовні вимоги.

1) Визнати протиправним та скасувати пункт перший рішення ХІІІ сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області VІІІ скликання від 29 жовтня 2021 року №45, в частині надання в оренду ФОП Кулечці Антону Володимировичу не витребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою.

2. Визнати недійсним Договір №24 оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021 між Кобеляцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Кулечко Антоном Володимировичем (Договір облікований у Кобеляцькій міській раді 01.01.2021 за №24) в частині земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.06.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву та заяву про зміну предмету позову до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.07.2022. Даною ухвалою було залучено до участі у справі співвідповідача - ФОП Кулечка Антона Володимировича.

18.07.2022 за вхід. №4739 від відповідача 1 надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у зв`язку з відсутністю наміру продовжувати орендні правовідносини з позивачем, рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради № 45 від 29.10.2021 «Про розгляд заяв щодо надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФОП Кулечка Антона Володимировича загальною площею 53,2019 га на території колишньої Світлогірської сільської ради, 12,7912 га на території колишньої Лучківської сільської ради, 55,44 га на території колишньої Вільховатської сільської ради», ФОП Кулечка Антону Володимировичу було надано в оренду невитребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), площею 53,2019 га в кількості 13 земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном з 01.01.2022 року до 31.12.2022 з встановленням орендної плати в розмірі 7 000,00 грн. за 1 га.

25.07.2022 за вхід. №4951 від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та з повідомленням про те, що останній позов не визнає та вважає його необгрунтованим.

16.08.2022 за вхід. №5584 від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача 1.

Ухвалою суду від 13.09.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 29.09.2022

У судовому засіданні 29.09.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради № 45 від 29.10.2021 «Про розгляд заяв щодо надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФОП Кулечка Антона Володимировича загальною площею 53,2019 га на території колишньої Світлогірської сільської ради, 12,7912 га на території колишньої Лучківської сільської ради, 55,44 га на території колишньої Вільховатської сільської ради», ФОП Кулечка Антону Володимировичу було надано в оренду невитребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), площею 53,2019 га в кількості 13 земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном з 01.01.2022 року до 31.12.2022 з встановленням орендної плати в розмірі 7 000,00 грн. за 1 га.

Позивач зазначає, що пункт перший рішення ХІІІ сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області VІІІ скликання від 29 жовтня 2021 року №45, в частині надання в оренду ФОП Кулечці Антону Володимировичу не витребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а укладений Договір №24 оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021 між Кобеляцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Кулечко Антоном Володимировичем (Договір облікований у Кобеляцькій міській раді 01.01.2021 за №24) в частині земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою, визнанню недійсним з огляду на таке..

24 березня 2021 року між СФГ «Шанс» та Кобеляцькою міською радою (у договорі зазначено виконавчий комітет, але підписано головою міської ради й підпис завірений печаткою міськради) Полтавської області було укладено договір №1 оренди земельних часток (паїв) (загальною площею 47,23 га) строком до 31.12.2021, або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємцями на земельну ділянку.

Враховуючи, що одна земельна ділянка була успадкована, то сторони в червні 2021 уклали Додаткову угоду до договору №1 та зменшили площу орендованої землі з 47,23га на 42,78га, пропорційне зменшилась й орендна плата.

Керуючись ч.2 п.6 Договору №1, не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії договору 27.08.2021 СФГ «Шанс» письмово повідомило орендодавця про намір укласти договір оренди на новий строк (поновлення договору). До листа повідомлення додано проект додаткової угоди. З отриманої відповіді від 08.11.2021 (лист відповідача №02-19/2251) СФГ «Шанс» зрозуміло, що питання продовження дії існуючого спірного договору не вирішено.

Листом від 08.11.2021 Кобеляцька міська рада повідомила, що питання про розгляд заяви щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі було винесено на розгляд пленарного засідання тринадцятої сесії Кобеляцткої міської ради восьмого скликання, яке відбулося 29.10.2021. За результатами голосування проект рішення по даному питанню не набрав необхідної кількості голосів депутатів, а тому рішення вважається не прийнятим.

21.12.2021 СФГ «Шанс» повторно звернулося до Кобеляцької міської ради з листом- пропозицією про поновлення дії договору оренди. Позивач зазначає, що відповідь не була отримана.

В січні 2022 року СФГ «Шанс» провело оплату за користування спірною землею за січень 2022 року, вважаючи, що договір оренди автоматично пролонговано.

Адвокат позивача направив на адресу відповідача запит від 07.04.2022 та 15.04.2022 щодо надання інформації щодо прийнятого рішення про продовження дії договору №1 оренди земельних часток (паїв).

Листом № 02-26/660 від 22.04.2022 року Кобеляцькою міською радою було повідомлено позивача про неприйняття рішення про поновлення на новий строк Договору оренди земельних часток (паїв) № 1 від 24.03.2021 року та зазначено, що результати розгляду було повідомлено голову СФГ "Шанс" листом №02-19/2553 від 14.12.2021. Отриманий Кобеляцькою міською радою лист-повідомлення про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 21.12.2021 повторному розгляду на пленарному засіданні сесії не підлягає, оскільки стосується питання, яке було вирішено по суті 29 жовтня 2021 року.

Відповідь Кобеляцької міської ради від 04.05.2022 № 02-26/719 на запит від 15.04.2022 містила інформацію що спірні земельні частки (паї) були передані у користування іншим особам згідно рішення №45.

01.06.2022 Кобеляцька міська рада листом від 31.05.2022 №02-26/882 надала представнику позивача копію рішення ХІІІ сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області VІІІ скликання від 29 жовтня 2021 року №45 та копію договору оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021 укладеного між Кобеляцькою міською радою та ФОП Кулечко А.В.

Позивач зазначає, що враховуючи, що засідання сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області з порядком денним щодо передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення, при наявності двох претендентів на оренду, повинно було бути оприлюдненим завчасно, а рішення розміщене на офіційному сайті Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.

Позивач вважає, що даним рішенням було визначено орендаря спірних земель без проведення конкурсу (торгів, аукціону), а саме рішення не було оприлюднено.

Дана обставина і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні; права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влйди Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У частині 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії. Частинами першою, другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Щодо наявності порушених прав та інтересів позивача, який посилається на те, що має право на захист порушеного права у суді, суд зазначає наступне.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.»

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Як вбачається, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача". Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

Позивач зазначає, що відповідачем-1 без вказівки про причини, не прийнято рішення про продовження дії договірних відносин з СФГ "Шанс" та не прийнято рішення про відмову від продовження правовідносин між сторонами спірного договору, а прийнятим рішенням від 29 жовтня 2021 року №45 було визначено орендаря спірних земельних ділянок без проведення конкурсу (торгів, аукціону), а саме рішення не оприлюднене, чим порушено право позивача.

Слід звернути увагу на те, що, рішення Кобеляцькою міською радою, яким вирішено надати в оренду ФОП Кулечці Антону Володимировичу не витребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою, прийняте 29.10.2021 та 01.11.2021 укладено договір №24 оренди земельних часток (паїв) між Кобеляцькою міською радою та ФОП Кулечка А.В. зі строком набрання ним чинності з 01.01.2022 до 31.12.2022. При цьому договір №1 оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021, укладений між Кобеляцькою міською радою та СФГ "Шанс" укладено 24.03.2021 строком дії до 31.12.2021.

Вимоги про визнання додаткової угоди до договору №1 оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021 укладеною, не є предметом спору у даній справі, а тому судом не досліджувалися обставини її укладення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у даному випадку, не доведено, у чому саме полягає порушення оскаржуваним рішенням Кобеляцької міської ради та договором оренди спірної земельної ділянки його прав чи інтересів. Саме по собі твердження позивача про порушення Кобеляцькою міською радою норм чинного законодавства при прийнятті вищезазначеного рішення, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставами для визнання його протиправним та скасування

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови КГС ВС від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування пункту першого рішення ХІІІ сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області VІІІ скликання від 29 жовтня 2021 року №45, в частині надання в оренду ФОП Кулечці Антону Володимировичу не витребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою.

При цьому, враховуючи, що вимога про визнання недійсним Договір №24 оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021 між Кобеляцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Кулечко Антоном Володимировичем (Договір облікований у Кобеляцькій міській раді 01.01.2021 за №24) в частині земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78га та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв) строком до 31.12.2021 між Селянським фермерським господарством "Шанс" та Кобеляцькою міської радою є похідною від першої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту першого рішення ХІІІ сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області VІІІ скликання від 29 жовтня 2021 року №45, виходячи з обставин цієї справи та з урахуванням відсутності підстав для задоволення першої вимоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення іншої позовної вимоги у справі.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 11.10.2022

Суддя Кльопов І.Г.