Постанова

від 20.06.2023 по справі 917/504/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/504/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Шанс"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 (суддя Кльопов І. Г.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 (головуючий суддя Бородіна Л. І., судді Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.)

у справі № 917/504/22

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Шанс"

до 1) Кобеляцької міської ради і 2) фізичної особи-підприємця Кулечка Антона Володимировича

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)

ВСТУП

1. Селянське (фермерське) господарства "Шанс" (далі - позивач, СФГ "Шанс") звернулося з позовом до суду посилаючись на те, що Кобеляцька міської ради (далі - відповідач-1, Рада) всупереч його переважного права на поновлення договору оренди земельних часток (паїв) прийняла рішення про передачу та уклала договір оренди з іншим орендарем.

2. Місцевий господарський суд з позивачем не погодився та вказав, що останній не довів наявність свого порушеного права, оскільки строк дії договору оренди з новий орендарем не охоплює строк дії договору оренди, укладеного з позивачем. Апеляційний господарський суд виходив із того, що позивач, звернувшись з цим позовом до суду, не зможе поновити своє переважне право орендаря, отже обрав неефективний спосіб захисту.

3. СФГ "Шанс" подало касаційну скаргу в якій наполягає на тому, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради та визнання договору недійсним з новим орендарем є ефективним способом захисту його переважного права орендаря.

4. Верховний Суд із скаржником не погоджується з огляду на викладене нижче.

ІСТОРІЯ СПАРВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. СФГ "Шанс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Ради і фізичної особи-підприємця Кулечка Антона Володимировича (далі - відповідач-2, ФОП Кулечка А. В.) про:

- визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ради від 29.10.2021 №45 в частині надання в оренду ФОП Кулечку А. В. невитребуваних земельних часток (паїв), які розташовані на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада) в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, орієнтованою загальною площею 42,78 га (далі - спірні земельні частки (паї)), та були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв), укладеним між СФГ "Шанс" і Радою, строком до 31.12.2021;

- визнання недійсним договору №24 оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021, укладеного між Радою і ФОП Кулечко А. В. (договір облікований у Раді 01.01.2021 за №24), в частині спірних земельних часток (паїв), які були обтяжені договором №1 оренди земельних часток (паїв), укладеним між СФГ "Шанс" і Радою, строком до 31.12.2021.

6. В обґрунтування позовних вимог СФГ "Шанс" посилається на порушення рішенням Ради від 29.10.2021 №45 і договором №24 оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021, укладеним з ФОП Кулечком А. В., свого переважного права на поновлення договору оренди земельних часток (паїв), який був укладений між позивачем і відповідачем-1, строком до 31.12.2021.

7. Позивач зазначає, що ним як орендарем дотримано порядку звернення до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, належним чином виконувалися умови договору, зокрема, в частині оплати вартості оренди, орендар продовжує користуватися земельними частками (паями) та здійснив оплату за оренду за січень 2022 року. Разом з тим, орендодавець не висловлював своїх зауважень чи заперечень щодо редакції додаткової угоди, направлений примірник додаткової угоди до договору оренди відповідач-1 з підписом уповноваженої особи позивачу не направляв, про прийняте рішення про відмову в поновленні договору не повідомляв.

8. Також позивач зазначає, що за наявності двох претендентів на оренду земельних часток (паїв) передача їх в оренду повинна була відбуватися на підставі конкурсу (торгів, аукціону), а оспорюване рішення Ради від 29.10.2021 №45 не оприлюднене на її офіційному сайті.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- договір оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021 №1, укладений між Радою і СФГ "Шанс", мав строк дії до 31.12.2021;

- у той же час, рішення Ради, яким вирішено надати в оренду ФОП Кулечку А. В. невитребувані земельні частки (паї), прийняте 29.10.2021, та 01.11.2021 укладено договір №24 оренди земельних часток (паїв) між Радою і ФОП Кулечком А. В., який набирає чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022;

- вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору №1 оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021 не є предметом спору у цій справі, а тому судом не досліджувалися обставини щодо її укладення.

11. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено у чому саме полягає порушення оскаржуваним рішенням Ради та договором оренди спірних земельних часток (паїв) його прав чи інтересів.

12. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові також вказав на те, що визнання укладеною додаткової угоди до договору №1 оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021, про переважне право на укладення якого на новий строк наголошує позивач у позовній заяві, не є предметом розгляду у цій справі. Такі вимоги заявлені позивачем у іншій господарській справі № 917/129/22.

13. Разом з тим, суд апеляційної інстанції із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, вказав, що визнання незаконним та скасування рішення Ради від 29.10.2021 №45 в частині надання в оренду ФОП Кулечку А. В. невитребуваних земельних часток (паїв) та визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) від 01.11.2021 №24, укладеного між Радою і ФОП Кулечком А. В., не призведе до відновлення переважного права позивача та не спричинить автоматичного поновлення строку дії договору оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021 №1, а тому заявлені позивачем позовні вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

15. СФГ "Шанс" у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неефективності обраного позивачем способу захисту та зазначає, що неоскарження позивачем рішення Ради щодо передачі в оренду іншій особі земельної ділянка, а також укладеного на підставі такого рішення договору, призведе до наявності двох орендарів на одній земельній ділянці, у разі якщо переважне право орендаря на укладення договору на новий строк буде захищено в іншому судовому провадженні.

16. Скаржник зазначає, що прийняття Радою рішення від 29.10.2021 №45 в частині надання відповідачу-2 в оренду спірних земельних часток (паїв) мало наслідком порушення вимог статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо права особи на мирне володіння майном, порушення принципу належного урядування, а також суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки.

17. Скаржник з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.05.2020 у справі № 363/3641/17, від 19.01.2022 у справі № 592/10260/16, зазначає, що суд апеляційної інстанції повинен був врахувати, що вимоги про визнання незаконними і скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Висновок про те, що така вимога може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень, за доводами скаржника, викладено у постанові Великої Палати Верховного від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

18. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про необхідність відступити від висновку щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, відповідно до якого, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права, не поновлює порушеного переважного права тому, що таке визнання само по собі не має наслідком обов`язок власника земельної ділянки (орендодавця) укласти договір оренди із суб`єктом переважного права (орендарем). За цих підстав закономірною є неприйнятність та неефективність такого способу для захисту переважного права (п.8.36 постанови).

Позиція інших учасників справи

19. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. 24.03.2021 між Виконавчим комітетом Кобеляцької міської ради (орендодавцем) і СФГ "Шанс" (орендарем), укладено договір оренди земельних часток (паїв) № 1 (далі - Договір оренди № 1), умовами якого передбачено таке:

- орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування невитребувані земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населених пунктів Кобеляцької міської ради (п. 1);

- в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 47,23 га (12 ділянок) - невитребувані земельні частки (паї). Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1 354 813,33 грн (п.п. 2-3);

- термін дії договору визначено сторонами до 31.12.2021, або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його да новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк (поновлення договору). До листа повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (п. 6);

- дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 25);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його облікування (п. 31).

21. 24.03.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду земельних ділянок в натурі.

22. Додатковою угодою до Договору оренди № 1 у зв`язку з оформленням спадкових прав на земельну частку (пай) площею 4,45 га, яка входить до земельного масиву невитребуваних паїв, сторонами в червні 2021 року внесено зміни до п.п. 2, 3, 7 Договору оренди № 1 та змінено площу земельних ділянок на 42,78 га (11 ділянок) невитребуваних земельних часток (паїв) і розмір орендної плати на 147 291,54 грн (3 443,00 грн за 1 га) на рік, що становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка складає 1 227 163,12грн.

23. 27.08.2021 позивач звернувся до Ради з листом-повідомленням, в якому просив поновити на новий строк Договір оренди № 1. До листа-повідомлення позивачем додано проєкт додаткової угоди.

24. Пунктом 1 рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ради від 29.10.2021 №45 "Про розгляд заяв щодо надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ФОП Кулечка Антона Володимировича загальною площею 53,2019 га на території колишньої Світлогірської сільської ради, 12,7912 га на території колишньої Лучківської сільської ради, 55,44 га на території колишньої Вільховатської сільської ради" ФОП Кулечці А. В., зокрема, надано в оренду невитребувані земельні частки (паї), розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), площею 53,2019 га в кількості 13 земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном з 01.01.2022 до 31.12.2022.

25. 01.11.2021 між Радою (орендодавцем) і ФОП Кулечком А. В. (орендарем) укладено договір оренди земельних часток (паїв) №24 (далі - Договір оренди № 24), яким, зокрема, надано в оренду невитребувані земельні частки (паї), в тому числі розташовані за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради (колишня Світлогірська сільська рада), площею 53,2019 га в кількості 13 земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26. Відповідно до п. 6 Договору оренди 24 договір набуває чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022.

27. Договір оренди № 24 зареєстрований (облікований) 01.11.2022 Радою відповідно до Поряду реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 24.01.2000 №119.

28. Листом від 08.11.2021 №02-19/2251 Рада повідомила позивачеві, що питання про розгляд заяви щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі винесено на розгляд пленарного засідання тринадцятої сесії восьмого скликання Ради, яке відбулося 29.10.2021. За результатами голосування проєкт рішення по даному питанню не набрав необхідної кількості голосів депутатів, а тому рішення вважається не прийнятим.

29. 22.11.2021 представник СФГ "Шанс" адвокат Сенкевич В. І. звернувся до Ради із запитом №з-86/11-21 щодо надання інформації про прийняте рішення за результатами розгляду листа-повідомлення СФГ "Шанс" з проєктом додаткової угоди.

30. У відповідь Кобеляцька міська рада листом від 24.11.2021 №02-19/2374 надала відповідь, тотожну викладеній у листі від 08.11.2021 №02-19/2251.

31. У лютому 2022 року СФГ "Шанс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Ради про визнання додаткової угоди до Договору оренди №1 укладеною. В обґрунтування позову СФГ "Шанс" посилалося на те, що Рада незаконно ухиляється від укладення додаткової угоди до Договору оренди № 1, оскільки у позивача є переважне право оренди земельної ділянки. Правовою підставою для поновлення договору оренди землі позивач визначав, зокрема, наявність фактичного складу, передбаченого частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

32. Адвокат позивача направив на адресу відповідача-1 запити від 07.04.2022 та від 15.04.2022 про надання інформації щодо прийнятого рішення про продовження дії Договору оренди №1.

33. Листом від 22.04.2022 № 02-26/660 Рада повідомила позивача про неприйняття рішення про поновлення на новий строк Договору оренди № 1 та зазначила, що про результати розгляду було повідомлено голову СФГ "Шанс" листом від 14.12.2021 №02-19/2553. Отриманий Радою лист-повідомлення про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 21.12.2021 повторному розгляду на пленарному засіданні сесії не підлягає, оскільки стосується питання, яке було вирішено по суті 29.10.2021.

34. Відповідь Ради від 04.05.2022 № 02-26/719 на запит від 15.04.2022 містила інформацію, що спірні земельні частки (паї) передані у користування іншим особам згідно з рішенням №45.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

35. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

38. Як було зазначено вище, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого переважного права на поновлення договору оренди земельних часток (паїв) з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 29.10.2021 № 45, яким вирішено передати в оренду іншому орендарю (відповідачу-2) спірні земельні частки (паї), щодо яких у позивача був укладений Договір оренди №1 з Радою, а також з вимогою про визнання недійсним Договору оренди № 24, укладеного Радою з іншим орендарем (відповідачем-2), щодо спірних земельних часток (паїв).

39. Наявність свого порушеного права позивач обґрунтовує тим, що Рада ухиляється від укладення додаткової угоди до Договору оренди № 1, що порушує його права як орендаря на поновлення договору оренди. Разом з тим, позивач наполягає на тому, що він дотримався процедури поновлення Договору оренди № 1, фактично продовжив виконувати свої обов`язки за договором земельних часток (паїв), користуючись виділеною земельною ділянкою. Натомість, орендодавець у визначений законом місячний термін, не розглянув лист повідомлення, також письмово не повідомив про відмову в поновленні договору оренди, а лише майже через два місяці вказав, що рішення не прийнято.

40. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ключовим питанням, яке наводить скаржник, є його незгода з висновками суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неєфективного способу захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

41. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

42. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

43. Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

44. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

45. Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).

47. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

48. Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV визначено умови поновлення договору оренди землі.

49. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

50. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

51. Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

52. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

53. Частиною дев`ятою Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

54. Таким чином, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/16979/21, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

55. Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

56. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

57. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

58. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

59. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

60. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

61. Колегія суддів зазначає, що у справі № 143/591/20 на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувало питання необхідності відступу від висновку Верховного Суду України, сформованого у постанові від 15.04.2015 у справі № 6-55цс15, щодо належності способу захисту порушеного переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк у разі укладення договору оренди з новим орендарем та при отриманні орендодавцем письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати це переважне право шляхом звернення з позов про визнання іншого договору оренди недійсним.

62. У постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від висновків у якій бажає відступити позивач, Велика Палата Верховного Суду вказала, що:

"8.36. Визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права, не поновлює порушеного переважного права, тому що таке визнання само по собі не має наслідком обов`язок власника земельної ділянки (орендодавця) укласти договір оренди із суб`єктом переважного права (орендарем). За цих підстав, закономірною є неприйнятність та неефективність такого способу для захисту переважного права.

8.41. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду зазначає, що визнання недійсним договору оренди, який порушує переважне право, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди".

63. Скаржник у касаційній скарзі погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що ефективним способом захисту його прав як орендаря на поновлення договору оренди є позов про визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення.

64. Разом з тим, скаржник наголошує, що прийняття Радою рішення від 29.10.2021 № 45 та укладення Договору оренди № 24 є окремими самостійними порушеннями прав позивача, ефективним способом захисту від яких є, відповідно, скасування у відповідній частині рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки.

65. Колегія суддів наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 також дійшла висновку про те, що якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеною) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14) (п.8.45).

66. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові, вирішуючи питання захисту переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, за умови укладення власником земельної ділянки договору оренди з наступним орендарем, дійшла висновків про те, що: (1) визнання недійсним договору оренди, який порушує переважне право, жодним чином не відновлює інтереси особи, переважне право якої порушене (цей спосіб захисту є неефективним для захисту переважного права); (2) належним способом захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеною) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

67. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

68. Доводи скаржника про те, що визначені законодавством способи захисту порушеного права шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування і визнання недійсним договору оренди землі, є ефективними способами захисту переважного права позивача на поновлення договору оренди земельних часток (паїв) наведених висновків Великої Палати Верховного Суду не спростовують.

69. Посилання скаржника на те, що такі способи захисту порушених прав передбачені законодавством, у контексті висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що переважне право орендаря (з чим погоджується сам скаржник) підлягає захисту шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання угоди укладеною, та за наявності наступного орендаря на спірній земельній ділянці - шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря, жодним чином не свідчать про наявність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду.

70. Колегія суддів також відхиляє у цій частині посилання скаржника у первісно поданій касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 363/3641/17, правовідносини у якій стосувалися вимог фізичної особи до інших фізичних осіб власників квартир про зобов`язання їх знести самовільно збудовані прибудови до приміщень його квартири (відмовлено у позові у зв`язку із недоведенням позивачем наявності порушеного права); на постанову Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 592/10260/16, правовідносини у якій стосувалися вимог про скасування рішенням Сумської міської ради про передачу фізичним особам у власність та користування земельних ділянок з тих підстав, що таке рішення порушує права позивача на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини жилого будинку, господарських будівель і споруд (також відмовлено у позові у зв`язку із недоведенням позивачем наявності порушеного права), позаяк відповідні постанови Верховного Суду ухвалені у правовідносинах, які не є подібними, а саме не стосуються розпорядження органом місцевого самоврядування землею з порушенням переважного права орендаря, та жодним чином не підтверджують доводи СФГ "Шанс" про ефективність обраного ним способу захисту переважного права на поновлення договору оренди земельних часток (паїв).

71. Суд також відхиляє посилання скаржника у первісно поданій касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, правовідносини у якій стосувалися оскарження рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянко, вилучення її із земель державної власності та переведення до земель запасу селищної ради, позаяк Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові дійшла висновку, що на підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

72. У той же час у цій справі № 917/504/22 позивач наголошує на необхідності продовження орендних правовідносин із Радою і стверджує про порушення його переважного права орендаря як тим, що Рада ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди земельних часток (паїв) (що є предметом розгляду в іншій справі), так і тим, що Рада розпорядилася земельними частками (паями) на користь іншої особи, що як стверджує сам позивач свідчить про наявність двох різних порушень прав орендаря, а тому висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/466/17 про те, що розгляд позову про визнання недійсним спірного рішення ради вплине на законність правовстановлюючих документів та відновить порушені права для користувачів спірної земельної ділянки, не є релевантним, оскільки ухвалений у неподібних правовідносинах, які не стосуються поновлення переважного права орендаря.

73. Таким чином, у касаційній скарзі не наведено доводів щодо помилковості правозастосування Великою Палатою Верховного Суду, водночас сама лише незгода скаржника з позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові, не підтверджує наявності підстав для відступу від сформованої правової позиції.

74. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

75. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

76. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

77. Колегія суддів вважає таким, що відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 143/591/20 висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 29.10.2021 №45 в частині надання в оренду ФОП Кулечку А. В. невитребуваних земельних часток (паїв) та визнання недійсним Договору оренди №24, укладеного між Радою і ФОП Кулечко А. В., не є ефективним способом захисту порушеного переважного права позивача на поновлення Договору № 1, оскільки не призведуть до його відновлення в межах розгляду цього спору.

78. Доводи скаржника, викладені у пункті 16 цієї постанови, наведеного вище не спростовують, свідчать про незгоду позивача з діями Ради щодо передачі спірних земельних часток (паїв) іншому орендарю, що, з огляду на висновок суду апеляційної інстанції (не спростований скаржником належним чином в межах підстави касаційного оскарження) про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного переважного права, не має вирішального значення для правильного вирішення спору.

79. Безвідносно до викладеного вище, колегія суддів також критично оцінює доводи скаржника стосовно наявності двох орендарів на спірних земельних частках (паях) у зв`язку з тим, що переважне право позивача поновлено на стадії апеляційного провадження у справі № 917/129/22, оскільки постановою Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 917/129/22 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 та залишено в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022, яким відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог СФГ "Шанс" до Ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельних часток (паїв).

80. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що в межах цієї справи позивач не довів наявність правових підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, а тому наведені у касаційній скарзі протилежні доводи скаржника, також визнаються безпідставними.

81. Інші аргументи касаційної скарги не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судами норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

83. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана СФГ "Шанс" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

84. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Шанс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі № 917/504/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил