Рішення

від 12.10.2022 по справі 922/836/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/836/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "АВТОДЕН" (49125, м. Дніпро, вул. Людмили Мокієвської, 5/47) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВІЯ-ТРЕЙД" (61018, м. Харків, вул. Новопрудна, 4) про стягнення 44'280,17 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АВТОДЕН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВІЯ-ТРЕЙД", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 44'280,17 грн, з яких: 40'180,50 грн - основна заборгованість; 1'814,37 грн - пеня; 2013,16 грн - інфляційні втрати; 272,14 грн - сума 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати (2481 грн - судовий збір; 30 грн поштові витрати за даним позовом, витрати на проїзд представника для участі у судовому засіданні та 22'500 грн сума оплати наданих послуг та компенсації витрат на професійну правничу допомогу).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №Д18-268 від 25 жовтня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/836/22, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.06.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 61018, м. Харків, вул. Новопрудна, 4.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/836/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

25.10.2018 між Приватним підприємством "АВТО ДЕН" (далі за текстом - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІВІЯ ТРЕЙД" (далі за текстом - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № Д18-268 разом з протоколом розбіжностей до нього (далі за текстом - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого Постачальник прийняв на себе зобов`язання щодо постачання та передачі у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язувався приймати і оплачувати товари в асортименті і в кількості, передбаченій специфікаціями, які є невід`ємною частиною Договору. Постачальник виробляє виключно для Покупця і здійснює поставку виготовленого Постачальником Товару з нанесенням на етикетку Товару промислового зразка (емблеми) ТМ Господарка, ТМ Momento, зображення якого наведено в додатку до цього договору (із зазначенням виробника і іншої необхідної інформації, обов`язкову наявність якої передбачено чинним законодавством України).

Умовами п. 2.2., 2.3. Договору встановлено, що кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладних, складених на підставі замовлення Покупця, які є невід`ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється. Ціна, за якою поставляється товар, має бути ідентичною у Замовленні, накладній та в діючий Специфікації.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору повне найменування товару, його опис і характеристика, кількість товару, строки поставок та інші параметри викладені в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється товарними партіями, розмір яких визначається в кожному конкретному випадку відповідно до замовлення, поданого Покупцем. Товар, поставляється Постачальником виключно у відповідності до Замовлення Покупця. Замовлення на поставку партії товару передається Покупцем Постачальникові у вигляді електронного документу ORDERS (EDI- документу). Замовлення (ORDERS) направляється Постачальнику через платформу електронної комерції "ЕХІТЕ" або "ECOD".

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що EDI - система електронного документообігу (обміну даними), що використовується Сторонами при виконанні Договору, за посередництва сертифікованих ЕDІ-провайдерів. Оплата послуг ЕDІ-провайдерів здійснюється кожною Стороною самостійно.

Відповідно до умов п. 3.6. Договору поставка товару здійснюється Постачальником централізовано на умовах DDP (DELIVERED DUTY PAID), адреса місця доставки Розподільчий центр Покупця - м. Харків, вул. Морозова, 13 "склад Покупця" (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 201 О"). За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформляється додатковою письмовою угодою до цього договору. За додатковою угодою від 22.10.2019 до Договору сторонами було змінено адресу Розподільчого центру Покупця - м. Харків, вул. Плиткова, 12.

Згідно з п. 4.3, 4.4., 4.5. Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі (втрати) товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару на складі Покупця та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та посвідченою печаткою або штампами підрозділів (Магазин/РЦ). Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Покупцеві у власність, що засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі. При не наданні Постачальником відповідно до п. 3.11. цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою, а зобов`язання Постачальника з постачання невиконаними. Приймання товару здійснюється строго за списком, зазначеним у накладній.

Пунктом 3.11. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: а) видаткову накладну на товар; б) документи, що підтверджують якість товару; в) товарно-транспортну (видаткову) накладну.

Відповідно до п. 6.1. Договору ціна на товар, що поставляється за даним договором, є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару та у погодженій сторонами специфікації (Додаток 3 до Договору). У разі зміни ціни товару Постачальник зобов`язаний письмово ознайомити Покупця з новими цінами за 14 (чотирнадцять) днів до їх фактичного введення в дію та надати нову специфікацію. Зміна ціни на вже поставлений Покупцеві товар, та на прийняті до виконання замовлення не допускається. При непогодженні ціни (не підписання та не надання отриманої специфікації з оновленими цінами на товар) Покупцем поставка товару Постачальником за Договором не здійснюється до дати узгодження оновлених цін за оновленою специфікацією. У даному випадку до Постачальника не можуть бути застосовані жодні штрафні санкції та такі дії Покупця будуть вважатиметься порушення умов Договору з його вини.

Згідно з п. 6.3., 6.4. Договору Покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені документи за здійсненими поставками. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або внесення коштів до каси Постачальника.

Суд установив, що 13.01.2022 та 03.02.2022 Постачальником відповідно до умов Договору здійснено поставку та передано у власність Покупця товар за видатковими накладними № 24, № 67 на загальну суму 40'180,50 грн.

Позивач зазначає, що Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 40'180,50 грн.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд установив, що 13.01.2022 та 03.02.2022 Постачальником відповідно до умов Договору здійснено поставку та передано у власність Покупця товар за видатковими накладними № 24, № 67 на загальну суму 40'180,50 грн.

Проте Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 40'180,50 грн.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 40'180,50 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1814,37 грн, 272,14 грн 3% річних та 2013,16 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГКУкраїни у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку невиконання покупцем термінів оплати передбачених даним договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, за кожний день прострочення платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час розрахунку Позивач виходить з того, що відповідач є таким що прострочив зобов`язання з оплати товару з 12.02.2022 за видатковою накладною №24 від 13.01.2022 та з 05.03.2022 за видатковою накладною №67 від 03.02.2022.

Проте суд не погоджується з такими висновками Позивача, оскільки згідно з приписами частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У даному випадку останніми днями оплати товару за спірними видатковими накладними є 12.02.2022 та 05.03.2022, тобто вихідні дні, тому днями закінчення строку є перші за ними робочі дні, а отже прострочення Відповідача виникає з другого робочого дня, тобто з 15.02.2022 та з 08.03.2022.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягненню пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумах 1748,33 грн та 262,25 грн відповідно. Водночас вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 2013,16 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 5 ч.1ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Крім того, позивач в позовній заяві просить відшкодувати суд: 30,00 грн поштові витрати за даним позовом та 22'500 грн сума оплати наданих послуг та компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: оригінал договору № б/н від 17.05.2022 про надання правової допомоги та додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.05.2022; акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 17.05.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2438 від 23.01.2012, рахунок на оплату правової допомоги на 22'500 грн, та квитанцію про оплату поштових послуг на суму 30 грн від 21.05.2022.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, а також визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Крім того, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 22'500 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату поштових послуг у розмірі 30 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВІЯ-ТРЕЙД" (61018, м. Харків, вул. Новопрудна, 4 код ЄДРПОУ 39471940) на користь Приватного підприємства "АВТОДЕН" (49125, м. Дніпро, вул. Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) 40'180,50 грн основного боргу, 1748,33 грн пені, 2013,16 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 262,25 грн, 2476,75 грн судового збору, 22'461,42 грн витрат на професійну правничу допомогу та 29,95 грн поштових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "АВТОДЕН" (49125, м. Дніпро, вул. Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІВІЯ-ТРЕЙД" (61018, м. Харків, вул. Новопрудна, 4 код ЄДРПОУ 39471940).

Повне рішення складено "12" жовтня 2022 р.

СуддяІ.В. Трофімов