Постанова

від 16.02.2023 по справі 922/836/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/836/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" (вх.№1230Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 (повний текст рішення складено 12.10.2022 суддею Трофімовим І.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Приватного підприємства "Автоден", м.Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд", м.Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Автоден" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд", в якій просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44280,17 грн, з яких: 40180,50 грн - основна заборгованість; 1814,37 грн - пеня; 2013,16 грн - інфляційні втрати; 272,14 грн - сума 3% річних. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати (2481 грн - судовий збір; 30 грн поштові витрати за даним позовом, витрати на проїзд представника для участі у судовому засіданні та 22500 грн сума оплати наданих послуг та компенсації витрат на професійну правничу допомогу). Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №Д18-268 від 25.10.2018.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" на користь Приватного підприємства "Автоден" 40180,50 грн основного боргу, 1748,33 грн пені, 2013,16 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 262,25 грн, 2476,75 грн судового збору, 22461,42 грн витрат на професійну правничу допомогу та 29,95 грн поштових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення в оскаржуваній частині, господарський суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 40180,50 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1814,37 грн, господарський суд з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що у даному випадку останніми днями оплати товару за спірними видатковими накладними є 12.02.2022 та 05.03.2022, тобто, вихідні дні, тому днями закінчення строку є перші за ними робочі дні, а, отже, прострочення відповідача виникає з другого робочого дня, тобто, з 15.02.2022 та з 08.03.2022. Здійснивши правильний розрахунок суми пені, господарський суд задовольнив позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 1748,33 грн. Щодо відшкодування судових витрат у розмірі 30,00 грн на поштові витрати за даним позовом та 22500 грн за надані послуги та компенсації витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд, взявши до уваги часткове задоволення позову, керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 22500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату поштових послуг у розмірі 30 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 у частині стягнення пені у розмірі 1748,33 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні вказаної суми. Змінити рішення господарського суду у частині стягнення 22461,42 грн витрат на професійну правничу допомогу та постановити в цій частині нове рішення про стягнення обґрунтованої суми витрат на правничу допомогу у сумі не більше 5000,00 грн. Судові витрати - покласти на позивача.

Апелянт зазначає, що строк дії договору поставки №Д18-268 від 25.10.2018 сплив 31.12.2020. Упродовж дії договору сторони здійснювали взаємну реалізацію договірних зобов`язань, відповідач належним чином виконував зобов`язання з оплати поставленого товару, про що свідчить відсутність зауважень з боку позивача у вказаний період реалізації договору. 31.12.2020 зобов`язання за договором припинилися через відсутність актуального попиту у споживачів на вироблену позивачем продукцію, сторони перейшли до несистемного разового замовлення товару на підставі окремих замовлень та ситуативного погодження умов. У мотивувальній частині рішення господарський суд посилається на пункт 7.2 договору щодо відповідальності покупця у вигляді пені за порушення строків розрахунків, що є безпідставним, оскільки в даному випадку ті відносини, на які посилався позивач, виникли після закінчення строку договору поставки №Д18-268 від 25.10.2018 і регулюються не вказаним договором, а загальними нормами діючого законодавства. Застосування судом пункту 7.2 договору для нарахування пені є безпідставним, оскільки такий договір припинив свою дію і не застосовується до відносин за видатковими накладними №24, 67, інших підстав, які б передбачали можливість застосування пені наразі немає. Також апелянт вважає, що господарський суд не урахував усіх обставин та необґрунтовано поклав на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 22461,42 грн, хоча адекватна вартість таких послуг складає не більше 5000,00 грн. Крім того, апелянт стверджує, що відповідач не отримав своєчасної інформації про відкриття провадження у справі та порядку її розгляду, вказана обставина унеможливила повноцінну реалізацію відповідачем прав у судовому процесі, зокрема, щодо підготовки відзиву на позовну заяву. Щодо стягнення судових витрат апелянт, посилаючись на приписи ст.123, 126 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що в ході надання правової допомоги, звертаючись до Східного апеляційного господарського суду, витрати на правову допомогу обумовлені договором про надання правової допомоги від 14.10.2022, розмір розрахунку витрат, які відповідач (апелянт) поніс та планує понести зазначений окремо у розрахунку, доданого до апеляційної скарги, докази таких витрат надані до апеляційної скарги, тому стягненню підлягає сума судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/836/22, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/836/22.

28.11.2022 матеріали справи №922/836/22 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у справі №922/836/22 протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи надсилати їх з використанням програми "Електронний суд". Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.

25.01.2023 від ПП «Автоден» до суду надійшов відзив (вх.№1057) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд при стягненні з відповідача суми пені за порушення грошового зобов`язання дав належну оцінку обставинам справи та стягнув пеню згідно з положеннями норм матеріального права. Позивач вважає, що твердження відповідача про закінчення строку дії договору 31.12.2020 та вчинення недоговірних поставок видатковими накладними №24, 67 у 2022 році не відповідають обставинам справи, дії апелянта є недобросовісними та направлені на спотворення фактів з метою скасування будь-яким чином справедливе та неупереджене рішення у справі. Позивач зазначає про наявність обставин вчинення відповідачем з 2021 року та станом на дату останньої поставки у 2022 році замовлення поставок товарів за договором №Д18-268, що свідчить про наявність ведення та проведення (продовження) договірної господарської діяльності, будь-яких інших домовленостей (письмових, усних) між позивачем та відповідачем не відбувалось. Відсутні будь-які докази, що підтверджують обставини вчинення недоговірних поставок. До суду апеляційної інстанції позивач надає видаткові накладні за 2021 рік, підписані сторонами із зазначенням підстав постачання товару «згідно з договором №Д18-268», відповідно до яких зареєстровані податкові накладні, а також надає двосторонні акти звірки розрахунків, підписаних сторонами за вчиненими поставками. Також наголошує, що відповідно до видаткової накладної №24 від 13.01.2022 та №67 від 03.02.2022, за якими мало місце стягнення за порушення грошового зобов`язання у даній справі, має місце прийняття товару відповідачем за договором Д18-268, з зазначенням підстави: «згідно з договором №Д18-268» та зазначенням безготівкового розрахунку, зазначені накладні зареєстровані у реєстрі податкових накладних та відображені у бухгалтерському обліку. Крім того, до позовної заяви надано копії замовлень (заявок) відповідача на поставку товару через систему електронного документообігу ЕDІ, яка створена для вчинення документообігу та використана для замовлення поставки товару відповідачем за договором поставки №Д18-268 (поставки за видатковими накладними №24 від 13.01.2022 та №67 від 03.02.2022). Позивач зазначає, що поставка товару вчинена до 24.02.2022- початку військової агресії РФ проти України, а саме, 13.01.2022 та 03.02.2022 та відповідачем не вчинено жодних дій, направлених на проведення розрахунків за товар. Позивач вважає, що заявлена відповідачем вимога про зміну рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 22461,42 грн до 5000,00 грн є безпідставними.

Щодо заявлених представником відповідача вимог про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги у розмірі 10000,00 грн, позивач згідно з положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання про непогодження з даними витратами та про їх зменшення, оскільки справа є малозначною, сума оскарження становить 1748,33 грн та не є співмірною з заявленими витратами на надання правничої допомоги щодо такої заборгованості на суму 10000,00 грн, адже справа розглядалась у спрощеному провадженні, нараховані витрати є нерозумними та не співмірними зі складністю справи, у тому числі необхідним часом для надання послуг та підготовки поданої апеляційної скарги. Також опис робіт не містить витраченого часу, з якого можливо було б визначити витрачений час на вчинення конкретної дії. Просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Зменшити судові витрати ТОВ «Дівія-Трейд», заявлені за апеляційною скаргою у даній справі на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн до 0,00 грн як завищені та безпідставні. Судові витрати, сплачені за апеляційною скаргою у даній справі, покласти на ТОВ «Дівія-Трейд». Також просить прийняти заяву про винесення додаткового рішення по стягненню з ТОВ «Дівія-Трейд» витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України із поданням доказів.

Позивач до апеляційної скарги надав нові докази на підтвердження здійснення господарських відносин сторонами за договором №Д18-268, а саме: видаткові та податкові накладні за 2021 рік та акти звірки розрахунків.

Щодо наданих позивачем нових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами 1,2,3,4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Зі змісту частини 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України убачається, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що позивач жодним чином не обґрунтовує у відзиві на апеляційну скаргу причини неможливості подання доказів до суду першої інстанції, не просить залучити ці докази до матеріалів справи, а лише наводить їх перелік у додатках до відзиву на апеляційну скаргу, відтак заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ураховуючи зазначене, судова колегія не приймає до розгляду нові докази, оскільки подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вх.№1284) у справі, в яких просить суд відмовити у прийнятті та повернути позивачу без розгляду видаткові накладні, податкові накладні, акти звірок за період 2021 року. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 у частині стягнення пені у розмірі 1748,33 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні вказаної суми. Змінити рішення господарського суду у частині стягнення 22461,42 грн витрат на професійну правничу допомогу та постановити в цій частині нове рішення про стягнення обґрунтованої суми витрат на правничу допомогу у сумі не більше 5000,00 грн. Судові витрати - покласти на позивача.

Як свідчать матеріали справи, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у письмовому провадженні, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі позивачем та відповідачем отримано 10.01.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Як свідчать матеріали справи, 25.10.2018 між Приватним підприємством "Автоден" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівія Трейд" (покупець) укладено договір поставки №Д18-268 разом з протоколом розбіжностей до нього (далі - договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого постачальник прийняв на себе зобов`язання щодо постачання та передачі у власність покупцеві, а покупець зобов`язувався приймати і оплачувати товари в асортименті і в кількості, передбаченій специфікаціями, які є невід`ємною частиною договору. Постачальник виробляє виключно для покупця і здійснює поставку виготовленого постачальником товару з нанесенням на етикетку товару промислового зразка (емблеми) ТМ Господарка, ТМ Momento, зображення якого наведено в додатку до цього договору (із зазначенням виробника і іншої необхідної інформації, обов`язкову наявність якої передбачено чинним законодавством України).

Умовами пунктів 2.2, 2.3 договору встановлено, що кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладних, складених на підставі замовлення покупця, які є невід`ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється. Ціна, за якою поставляється товар, має бути ідентичною у замовленні, накладній та в діючий специфікації.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору повне найменування товару, його опис і характеристика, кількість товару, строки поставок та інші параметри викладені в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється товарними партіями, розмір яких визначається в кожному конкретному випадку відповідно до замовлення, поданого покупцем. Товар, поставляється постачальником виключно у відповідності до замовлення покупця. Замовлення на поставку партії товару передається покупцем постачальникові у вигляді електронного документу ORDERS (EDI- документу). Замовлення (ORDERS) направляється постачальнику через платформу електронної комерції "ЕХІТЕ" або "ECOD".

Пунктом 1.1 договору встановлено, що EDI - система електронного документообігу (обміну даними), що використовується сторонами при виконанні договору, за посередництва сертифікованих ЕDІ-провайдерів. Оплата послуг ЕDІ-провайдерів здійснюється кожною стороною самостійно.

Відповідно до умов пункту 3.6 договору поставка товару здійснюється постачальником централізовано на умовах DDP (DELIVERED DUTY PAID), адреса місця доставки розподільчий центр покупця - м.Харків, вул.Морозова, 13, "склад покупця" (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 201 О"). За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформлюється додатковою письмовою угодою до цього договору. За додатковою угодою від 22.10.2019 до договору сторонами змінено адресу розподільчого центру покупця - м.Харків, вул. Плиткова, 12.

Згідно з пунктами 4.3, 4.4, 4.5 договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі (втрати) товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та посвідченою печаткою або штампами підрозділів (магазин/РЦ). Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі. При не наданні постачальником відповідно до пункту 3.11 цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою, а зобов`язання постачальника з постачання невиконаними. Приймання товару здійснюється строго за списком, зазначеним у накладній.

Пунктом 3.11 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: а) видаткову накладну на товар; б) документи, що підтверджують якість товару; в) товарно-транспортну (видаткову) накладну.

Відповідно до пункту 6.1 договору ціна на товар, що поставляється за даним договором, є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару та у погодженій сторонами специфікації (додаток 3 до договору). У разі зміни ціни товару постачальник зобов`язаний письмово ознайомити покупця з новими цінами за 14 (чотирнадцять) днів до їх фактичного введення в дію та надати нову специфікацію. Зміна ціни на вже поставлений покупцеві товар, та на прийняті до виконання замовлення не допускається. При непогодженні ціни (не підписання та не надання отриманої специфікації з оновленими цінами на товар) покупцем поставка товару постачальником за договором не здійснюється до дати узгодження оновлених цін за оновленою специфікацією. У даному випадку до постачальника не можуть бути застосовані жодні штрафні санкції та такі дії покупця будуть вважатиметься порушенням умов договору з його вини.

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 договору покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені документи за здійсненими поставками. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення коштів до каси постачальника.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона в повному обсязі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов`язань, а також сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором. До таких збитків належать, зокрема, але не виключно, грошові суми, стягнені з покупця за шкоду, заподіяну споживачем покупця внаслідок неналежної якості товару, яка не могла бути виявлена внаслідок звичайних умов приймання без детального огляду кожної одиниці товару або проведення експертизи, суми, стягнені з покупця на користь третіх осіб у зв`язку з поставкою їм товару без маркування/неналежного маркування, отриманого покупцем у постачальника, за порушення у вигляді введення споживачів в оману щодо складу, корисних властивостей, походження, виробника та інших властивостей і характеристик товару в зв`язку з розміщенням зазначеної інформації/зображень на поставленому покупцеві постачальником товарі, а також штрафні санкції державних органів, накладені на покупця у зв`язку з реалізацією товару, поставленого постачальником (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 8.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 23.10.2019 (пункт 11.1 договору).

Згідно з додатковою угодою від 22.10.2019 до договору поставки №Д18-268 від 25.10.2018 сторони домовились продовжити дію договору, виклавши пункт 11.1 договору до строку дії у такій редакції: « 11.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020».

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У свою чергу строк (період у часі) визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.252 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст.651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін та вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Суду не подано жодного доказу, який би підтверджував факт укладення між сторонами додаткових угод до договору в частині продовження строку його дії після 31.12.2020 або принаймні листування сторін щодо погодження продовження строку дії договору та на який саме строк.

Оскільки строк дії договору поставки №Д18-268 від 25.10.2018 (з урахуванням додаткової угоди до нього) сплив 31.12.2020, тому колегія судді дійшла висновку, що поставка позивачем товару у 2022 році в спірному випадку відбулась поза межами строку дії договору, тобто не на виконання умов договору, а на підставі видаткових накладних №24 від 13.01.2022 та №67 від 03.02.2022 як окремих правочинів.

Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 40180,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (а.с.36).

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст.530, 692 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за отриманий товар за видатковими накладними є таким, що настав, та відповідач є таким, що прострочив зобов`язання з оплати товару з 12.02.2022 за видатковою накладною №24 від 13.01.2022 та з 05.03.2022 за видатковою накладною №67 від 03.02.2022.

Отже, в основу оскаржуваного рішення покладено висновок господарського суду про доведеність обставин невиконання покупцем зобов`язання з оплати товару у встановлений строк, внаслідок чого у продавця виникло право вимагати від відповідача сплатити пеню, інфляційні втрати і 3% річних.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 наголосила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Відповідно до частин 1, 4 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною 4 ст.631 Цивільного кодексу України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними (аналогічний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та від 18.11.2019 у справ №910/16750/18).

Ураховуючи наведені положення законодавства, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожніми, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору (постанова КГС ВС від 04.05.2018 у справі №927/333/17).

Як встановлено вище, строк дії договору поставки №Д18-268 від 25.10.2018 (з урахуванням додаткової угоди до нього) закінчився 31.12.2020.

Поставка товару згідно з видатковими накладними у 2022 році відбулась поза межами дії договору (після закінчення строку дії договору).

Отже, прострочення виконання зобов`язання відповідачем у частині оплати товару, який було поставлено позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних №24 від 13.01.2022 та №67 від 03.02.2022, мало місце поза межами строку дії договору.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до відповідача передбаченої умовами договору поставки відповідальності за порушення грошового зобов`язання, яке мало місце не під час дії вказаного договору.

З огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати товару не передбачена законодавчими актами.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 1748,33 грн слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що не отримання своєчасної інформації про відкриття провадження у справі та порядку її розгляду унеможливило повноцінну реалізацію відповідачем прав у судовому процесі, зокрема, щодо підготовки відзиву на позовну заяву, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, копію ухвали господарського суду Харківської області від 03.06.2022 про відкриття провадження у даній справі, якою встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня її отримання для надання суду відзиву на позов, сторонам направлено 10.06.2022 за належними адресами, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотньому аркуші ухвали суду, однак копія ухвали господарського суду Харківської області від 03.06.2022 повернулась до господарського суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Таким чином, господарський суд належним чином повідомив сторони про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним законом порядку та спосіб, а також надання учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується, що господарським судом вжито усіх передбачених законом заходів з метою своєчасного повідомлення, зокрема, відповідача про розгляд справи.

Ураховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, господарський суд дійшов правильного висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття судового рішення відповідно до частини 9 ст.165, частини 2 ст.178, частини 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відтак твердження скаржника про те, що відповідач був позбавлений можливості скористуватися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, що, на його думку, є порушенням його права на судовий захист, не відповідає обставинам справи.

Щодо питання розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Виходячи з наведених положень, надання правової допомоги адвокатом спрямоване на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також задля сприяння їх відновленню у разі порушення.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований ) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у позовній заяві позивач зазначав, що розмір судових витрат на правничу допомогу складає 22500,00 грн. На підтвердження таких витрат до позовної заяви позивачем надано оригінал договору №б/н від 17.05.2022 про надання правової допомоги та додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 17.05.2022; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 17.05.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2438 від 23.01.2012, рахунок на оплату правової допомоги на 22500,00 грн.

Дослідженням матеріалів справи підтверджується, що 17.05.2022 між Адвокатським об`єднанням "Антарес" (далі - Адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством "Автоден" (далі - клієнт) укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту із стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" за договором поставки №Д18-268 від 25.10.2018 на умовах і в порядку, які визначені договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для виконання договору Адвокатське об`єднання призначає/залучає конкретного адвоката (далі - адвокат) чи кількох адвокатів (спеціалістів в галузі права), в тому числі, які не є членами Адвокатського об`єднання. Рішення про призначення/залучення адвоката чи адвокатів, або про їх заміну приймається Адвокатським об`єднанням на свій розсуд, без окремого погодження з клієнтом.

При виникненні обставин, які є підставами для розірвання договору, пов`язаних з конкретним адвокатом, якого Адвокатське об`єднання залучило або призначило для надання правової допомоги клієнту, Адвокатське об`єднання може вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги Правил адвокатської етики.

Відповідно до пункту 2.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань по оплаті гонорару (якщо його оплата передбачена договором) та/або фактичних витрат - до дня їх повного виконання.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання за договором та порядок його сплати вказуються у додатковій угоді до договору, який є невід`ємною його частиною. При цьому, якщо нарахування та оплата гонорару за виконання доручень за договором не передбачається, то відповідний додаток сторонами не складається. Розмір гонорару Адвокатського об`єднання за виконання доручень за договором та порядок його сплати можуть бути також зазначені у додатковій угоді до договору.

Адвокатське об`єднання має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта попередньої виплати гонорару або його частини (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору за цим договором клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, оплачує витрати (наприклад, оплата проїзду адвоката до іншого населеного пункту та назад; оплата копіювальних та інших друкарських робіт; поштові витрати; переклад та/або нотаріальне посвідчення документів; сплата необхідних, для виконання доручення, платежів на користь третіх осіб; оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом/адвокатським об`єднанням, судовий збір та інше), пов`язані з виконанням доручення (фактичні витрати). Фактичні витрати оплачуються безпосередньо самим клієнтом. Якщо фактичні витрати були здійснені Адвокатським об`єднанням, то клієнт, протягом 3-х робочих днів з дня їх пред`явлення відшкодовує такі витрати Адвокатському об`єднанню.

17.05.2022 між Адвокатським об`єднанням "Антарес" (далі - Адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством "Автоден" (далі - клієнт) укладена додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги від 17.05.2022 (далі - додаткова угода), за умовами пункту 1 якої сторони погодили, що відповідно до пункту 3.1 договору клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання гонорар, розмір якого визначається шляхом множення фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на надання правничої допомоги за договором, на вартість 1-ї години роботи Адвокатського об`єднання, в особі адвоката, яка становить 3000,00 грн, які включають консультацію, час вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, час аналізу судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, час на підготовку позовної заяви з формуванням пакету документів та розрахунками, час участі адвоката у судових засіданнях, час ознайомлення адвоката з матеріалами справи, час підготування адвокатом відзивів, заперечень, заяв, уточнень (доповнень), час отримання адвокатом документів, час адвоката на здійснення поштового відправлення, час проїзду адвоката до господарського суду та інші процесуальні дії, пов`язані із належним виконанням договору в рамках розгляду справи у господарському суді.

Крім оплати вартості послуг наданої правничої (правової) допомоги, відповідно до додаткової угоди, клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені виконавцем в процесі надання послуг згідно цієї додаткової угоди (пункт 4 додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що кількість годин, витрачених Адвокатським об`єднанням (адвокатом) на надання правничої за договором, зазначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг. Такий акт/акти складається сторонами по мірі фактичного надання Адвокатським об`єднанням відповідного виду/видів правничої допомоги (послуг).

19.05.2022 Адвокатським об`єднанням "Антарес" та Приватним підприємством "Автоден" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги від 17.05.2022, відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що Адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято такі послуги з надання правничої (правової) допомоги за договором:

- вивчено (проаналізовано) надані клієнтом документи тривалістю 1 година та вартістю 3 000,00 грн;

- надано клієнту усні консультації та роз`яснення з питань спору та спільно з клієнтом визначено правову позицію тривалістю 0,5 години та вартістю 1500, грн;

- підготовлено позовну заяву, здійснено необхідні розрахунки та сформовано пакети документів для подання позову до суду тривалістю 6 годин та вартістю 18000,00 грн.

Вказаний акт приймання-передачі підписано сторонами без зауважень та заперечень щодо наданих та отриманих послуг.

Загальна вартість наданої правничої (правової) допомоги складає 22500,00 грн.

Також позивачем до позовної заяви долучено рахунок на оплату послуг на суму 22500,00 грн.

Таким чином, належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги та її отримання клієнтом.

Задовольняючи вимоги про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, господарський суд зазначив, що відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат до суду першої інстанції не звертався, тому, взявши до уваги часткове задоволення позову, керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 22500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт вважає, що господарський суд не урахував усіх обставин та необґрунтовано поклав на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 22461,42 грн, натомість адекватна вартість таких послуг, на думку апелянта, складає не більше 5000,00 грн.

Ураховуючи наведені доводи, колегія суддів зазначає таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Разом з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони, яке в даній справі відповідачем не подавалось.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду на зазначене, господарським судом помилково не враховано частину, яка стосується питання розподілу судових витрат за ініціативою суду та можливість застосування судом критеріїв, визначених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме, критеріїв розумності, обґрунтованості та пропорційності таких витрат.

Адже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

Колегія суддів урахує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, в яких, зокрема, зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Також у постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суду надано право на зменшення витрат за ініціативою суду та за відсутності клопотання іншої сторони, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розумної необхідності судових витрат для конкретної справи, а також з урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності із розміром заявлених позовних вимог.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки, отже, спір такої категорії для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки у спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протирічь між наявними у справі документами, судова практика є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу, а також, ураховуючи, що відповідач навіть не заперечував поставку і суму позовної вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції під час вирішення спору та підтверджується матеріалами справи, заборгованість у даній справі утворилась лише за двома видатковими накладними, отже, обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату є незначним, а для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором. Таким чином, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачали.

В акті приймання-передачі наданих послуг правової допомоги вказано пункти про вивчення (аналіз) Адвокатським об`єднанням наданих клієнтом документів, вартістю 3000,00 грн, та надання усних консультацій та роз`яснень з питань спору, визначення правової позиції, вартістю 1500,00 грн, загалом вартість вказаних послуг становить 4500,00 грн. У той же час, суд ураховує, що предметом розгляду справи є правовідносини, які виникли з одного договору поставки, додаткових угод до нього та двох спірних накладних з поставки товару, тобто, пакет документів, який підлягав вивченню Адвокатським об`єднанням складався з дослідження договору поставки та накладних, які не передбачають складності та витрачання великої кількості часу для їх опрацювання. Основна вартість наданих послуг правової допомоги складає 22500,00 грн, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг правової допомоги обґрунтована підготовкою Адвокатським об`єднанням позовної заяви, здійсненням розрахунків та формуванням пакетів документів для подання позову до суду.

У той же час, колегія суддів зазначає, що вказана сума наданої правової допомоги є явно завищеною, оскільки, як і предмет спору, так і пакет документів, який наданий в його обґрунтування, не викликав складнощів для кваліфікованого адвоката.

Також суд ураховує, що загальна сума позовних вимог, заявлена до стягнення з відповідача, становила 44280,17 грн, отже, не може вважатись співмірною з витратами на правничу допомогу, що визначена у розмірі 22500,00 грн, оскільки складає 50% від розміру самої заборгованості.

Ураховуючи викладене, а також обставини справи, зокрема, характер та предмет спору, а також заявлені до стягнення суми за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати, не можуть вважатись розумними, не є співмірними із складністю справи та ціною позову. Вартість послуг адвоката є завищеною, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про обмеження розміру покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у розмірі 5000,00 грн, яка є справедливою, розумною та співрозмірною із розміром заявлених позовних вимог. Отже, саме такий її розмір підлягає розподілу та покладення на відповідача як на особу, з вини якої виник спір.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн колегія суддів зазначає таке.

До апеляційної скарги заявником надано: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач (апелянт) поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, копії: договору про надання правової допомоги від 14.10.2022, додатку №1 до договору від 14.10.2022, акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №11 від 01.11.2022, рахунку на оплату №6 від 01.11.2022, ордера серії ВІ №1110257 на надання правової допомоги ТОВ «Дівія-Трейд» у Східного апеляційному господарському суді адвокатом Гребінкою А.М. від 31.10.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1585.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, розмір заявлених вимог щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими відповідачем доказами.

Проте, зважаючи на заперечення позивача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію реальності, співмірності та розумності розміру цих витрат, колегія суддів вважає, що сума заявлених вимог є завищеною порівняно із ціною позову, та сумою оскарження в частині стягнення пені у розмірі 1748,33 грн, а також рівнем складності даної справи, дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача та відшкодування за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права у частині стягнення пені, а тому в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні стягнення пені у розмірі 1748,33 грн.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 269, 270, 275, 277, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівія-Трейд» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1748,33 грн скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" на користь Приватного підприємства "Автоден" пені у розмірі 1748,33 грн.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2022 у справі №922/836/22 у такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" (61018, м.Харків, вул. Новопрудна, 4, код ЄДРПОУ 39471940) на користь Приватного підприємства "Автоден" (49125, м.Дніпро, вул.Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) 40180,50 грн основного боргу, 2013,16 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 262,25 грн, 2378,79 грн судового збору, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 28,76 грн поштових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Приватного підприємства "Автоден" (49125, м.Дніпро, вул.Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" (61018, м.Харків, вул.Новопрудна, 4 код ЄДРПОУ 39471940) витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у сумі 5000,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Автоден" (49125, м.Дніпро, вул.Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія-Трейд" (61018, м. Харків, вул. Новопрудна, 4 код ЄДРПОУ 39471940) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.02.2023.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова