Постанова

від 05.10.2022 по справі 357/9043/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 357/9043/18

провадження № 61-5674св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплексу «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та припинення права оренди, у якому з урахуванням уточнень просило:

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,3314 га з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40133081 від 15 березня 2018 року 15:44:44, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40130329 від 15 березня 2018 року 14:37:51 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_6 та

ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер:40130194 від 15 березня 2018 року 14:34:22 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4056 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40137454 від 15 березня 2018 року 18:21:57, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4911 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40130697 від 15 березня 2018 року 14:47:09, та припинити права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015;

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40127834 від 15 березня 2018 року 13:22:38, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом 2013-2015 років між відповідачами: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді

2016 року було перейменоване у ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договори оренди землі, за якими було передано в оренду належні їм земельні ділянки в платне, строкове користування.

Державними реєстраторами у відповідний період були прийняті рішення про реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за Товариством.

Позивач зазначав, що користувався земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату. Однак, з 2018 року відповідачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 вчиняють дії, спрямовані на позбавлення Товариства права користування земельною ділянкою.

За скаргою, поданою ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, Наказом № 727/5

від 15 березня 2018 року, Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, які їм належать.

05 березня 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 уклали з іншим орендарем -

ТОВ Агрокомплекс «Узин» договори оренди, за якими передали останньому в оренду належні їм земельні ділянки, після чого 15 березня 2018 року державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач зазначав, що на даний час триває порушення його прав та інтересів, як орендаря спірних земельних ділянок.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що передача спірних земельних ділянок в оренду іншому орендарю, після скасування реєстрації права оренди позивача ТОВ «Олійникова Слобода», не порушує прав останнього.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь

ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року заяву ТОВ «Олійникова Слобода» про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у справі № 357/9043/18 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та припинення права оренди, до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом цивільної справи № 357/9440/20.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку було скасовано наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.

В межах справи № 357/9440/20 ТОВ «Олійникова Слобода» оскаржило вищезазначений наказ у судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі

№ 357/9440/20 визнано незаконним і скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 357/9440/20 було відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_9 на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року та зупинено дію постанови до закінчення касаційного провадження.

Вирішення питання законності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, яким, зокрема, скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, впливає на встановлення обставин факту набуття права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку.

Обставини щодо законності цього наказу, які встановлюються у справі

№ 357/9440/20, впливають на оцінку доказів у цій справі і не можуть бути з`ясовані та встановлені у даній справі, але мають значення для правильного вирішення спору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 червня 2022 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема частина третя статті 210 ЦПК України, щодо підстав зупинення провадження у справі.

Заявник вказує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, Верховний Суд висловив позицію щодо неправомірності зупинення апеляційним судом провадження в аналогічних правовідносинах.

Аргументи інших учасників справи

08 серпня 2022 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - Цой Д. С. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

22 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода».

ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції з клопотанням про зупинення апеляційного провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі

№ 357/9440/20.

Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга представника ОСОБА_9 на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, якою визнано незаконним і скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку.

При цьому, ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Вирішення даної апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року безпосередньо залежить від результатів розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_9 на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Апеляційний суд, погодившись із доводами клопотання ТОВ «Олійникова Слобода», ухвалою від 14 грудня 2021 року задовольнив його та зупинив провадження у справі № 357/10397/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від

01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

За частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження до вирішення Верховним Судом питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 у справі № 357/9440/20 є помилковим з огляду на те, що розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження та зупинивши апеляційне провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд припустився порушень зазначених норм процесуального права.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі

№ 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) та Верховний Суд у постановах від 08 червня 2022 року у справі № 357/8310/19 (провадження № 61-3651св21) та від 27 липня 2022 року у справі № 357/9177/18 (провадження № 61-4507св22).

При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов