Постанова
від 04.10.2023 по справі 357/9043/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2193/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Київ

Справа № 357/9043/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», які подані представником ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та припинення права оренди,

встановив:

У серпні 2018 року позивач ТОВ «Олійникова Слобода» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,3314 га з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди, індексний номер: 40133081 від 15.03.2018 року 15:44:44, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009, що виникло на підставі договору оренди землі б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин;

- визнати недійсним договір оренди №б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди, індексний номер: 40130329 від 15.03.2018 року 14:37:51 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036, що виникло на підставі договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди, індексний номер:40130194 від 15.03.2018 року 14:34:22 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058, що виникло на підставі договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4056 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права- права оренди, індексний номер: 40137454 від 15.03.2018 року 18:21:57, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023, що виникло на підставі договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4911 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди, індексний номер 40130697 від 15.03.2018 року 14:47:09, та припинити права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008, що виникло на підставі договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права- права оренди, індексний номер: 40127834 від 15.03.2018 року 13:22:38, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015, що виникло на підставі договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом 2013-2015 років між відповідачами - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване у ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договори оренди землі, за якими було передано в оренду належні їм земельні ділянки в платне, строкове користування. Державними реєстраторами у відповідний період були прийняті рішення про реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за товариством.

Позивач зазначає, що користувався земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату. Однак, з 2018 року відповідачі - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 вчиняють дії, спрямовані на позбавлення товариства права користування земельною ділянкою.

За скаргою, поданою ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28.02.2018 року, Наказом № 727/5 від 15.03.2018 року Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, які їм належать. Позивач вважає, що договори оренди є дійсними.

05.03.2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 уклали з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс «Узин» договори оренди, за якими передали останньому в оренду належні їм земельні ділянки, після чого 15.03.2018 року державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач зазначає, що на даний час триває порушення його прав та інтересів, як орендаря спірних земельних ділянок.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням, представник ТОВ «Олійникова Слобода» - Тетеря С.І. звернулась з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги вказує, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст. 6,17, 24, 31 Закону № 161- XIV, ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-ІУ та порушення норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Звертає увагу на те, що з 01.01.2013 року державній реєстрації підлягає не правочин, що посвідчує виникнення права оренди на земельну ділянку, тобто договір оренди землі, а безпосередньо саме речове право - право оренди, яке виникає з цього правочину і не належить до правочинів у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України. Отже, поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" не слід ототожнювати, оскільки це різні правові інститути, які діяли у різні часові проміжки, про що наголосила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 696/1693/15-ц.

Враховуючи те, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку не є державною реєстрацією правочину у розумінні ч. 1 ст. 210 ЦК України, норми ч. 1 ст. 210 ЦК України не підлягають застосуванню при визначенні моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01.01.2013 року. Стверджує, що суд першої інстанції всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 696/1693/15-ц помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку. Договори оренди землі, що укладені після 01.01.2013 року, починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто, підписання сторонами, відповідно, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, має значення саме момент його підписання, а не момент державної реєстрації права оренди, як неправильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у справах № 912/3294/18, № 912/3295/18, №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, № 704/1551/16-ц, в яких, зокрема, досліджувався момент укладення та набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013 року, і саме ці висновки, на думку скаржника, підлягають врахуванню судом під час розгляду цієї справи.

Вказує, що у цій справі суд мав застосувати норми ст. ст. 207,638, 640 ЦК Українита ст. 14 Закону № 161-ХІУ, відповідно до яких договір оренди землі є укладеним ітаким, що набрав чинності, з моменту їх підписання сторонами. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі, укладений після 01.01.2013 року, набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку є неправильним, не відповідає дійсному змісту норм ЦК України, Закону № 161-ХІУ і Закону № 1952-1V, на які послався суд в оскаржуваному рішенні, і суперечить нормам ст. ст. 207, 638, 640 ЦК України та ст. 14 Закону № 161-ХІУ.

Стверджує, що скасування Міністерством юстиції рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку, що виникло на підставі договорів оренди землі з відповідачами, з формальних підстав не припинило дію цього договору, жодним чином не вплинуло на його дійсність, враховуючи дію щодо нього презумпції правомірності правочину, встановленої у ст. 204 ЦК України, договір оренди землі є дійсним і підлягає виконанню сторонами відповідно до норм ст. 629 ЦК України.

Крім того, суд здійснив неправильне тлумачення умов п. 37 договору оренди землі. Звертає увагу на те, що у п. 42 Типового договору оренди землі, як і в п. 37 договору оренди землі, йдеться про набрання чинності договором з моменту його державної реєстрації, тобто державної реєстрації саме договору, а не права оренди, що не врахував суд першої інстанції. Вказує, що керуючись Типовим договором оренди землі, що не враховував внесені до ЦК України, ЗК України, Закону № 161-ХІУ зміни щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі, які набрали чинності з 01.01.2013 року, сторони помилкововизначили, що договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яку фактично неможливо провести.

Відтак, враховуючи правила тлумачення правочинів, визначені у ст. 213 ЦК України, положення п. 37 договорів оренди землі слід тлумачити таким чином, що ці договори набирають чинності лише з моменту їх підписання сторонами, так як їх державну реєстрацію неможливо провести, а державна реєстрація права оренди позивача на спірні земельні ділянки не може її підміняти. Проте суд першої інстанції залишив поза увагою, що на момент укладення договорів оренди землі проведення їх державної реєстрації було неможливим, помилково ототожнивши державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки з державною реєстрацією договорів оренди землі, про яку насправді йдеться у п. 37 договорів оренди землі, а також не застосував правила тлумачення правочинів, визначені у ст. 213 ЦК України, що і призвело до неправильного тлумачення ним п. 37 цих договорів.

Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/496/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником ділянки з іншим орендарем. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право оренди, що суперечить нормам ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав, є необґрунтованим, безпідставним і не стосується обставин справи.

Стверджує, що державний реєстратор є належним відповідачем у справі, оскільки залучення Державного реєстратора як відповідача у цій справі забезпечує йому можливість надати суду заперечення проти позовних вимог підприємства, а також висловити власну правову позицію та навести доводи щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказане додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ Агрокомплекс «Узин» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по даній справі.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що ТОВ Агрокомплекс «Узин» своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК, не скористалося, відзив до суду в порядку, передбаченому ст. 191 ЦПК України, не подало. Відтак, відповідачем-7 не подано до суду попереднього розрахунку суми судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги. Вже після закриття підготовчого провадження представником ТОВ Агрокомплекс «Узин» подано до суду письмові пояснення, в яких міститься інформація про те, що він очікує понести під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу, а також попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат.

Однак, враховуючи приписи ст. ст. 134, 178 ЦПК України, вважає, що доводи представника відповідача-7 щодо зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у письмових поясненнях не можуть братись судом до уваги та прямо суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства, оскільки ним не передбачено можливості зазначати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у інших процесуальних документах, ніж у першій заяві по суті спору, якою для відповідача-7 є відзив на позовну заяву.

При цьому, відповідач-7, заявляючи витрати на професійну правничу допомогу, не навів поважність причин, з яких він за півтора року розгляду справи не спромігся надати суду відзив на позовну заяву з попереднім (орієнтовним) розрахунком цих витрат. Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що ТОВ Агрокомплекс «Узин» не виконані вимоги, передбачені у ч. 1 ст. 134 та п. 9 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, не подано до суду відзив, в якому б було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-7 поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, без поважних причин.

Крім того, 07.05.2021 року представником ТОВ «Олійникова Слобода» було направлено на офіційну електронну пошту суду скан-копію клопотання представника позивача адвоката Цоя Д.С. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача-7. Однак, судом першої інстанції було проігноровано аргументи позивача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача-7.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - Марценюк Л.А. вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду без змін, погодившись із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та вказуючи, що на момент звернення до суду у позивача було відсутнє будь-яке право, яке порушується, не визнається чи оспорюється відповідачами, оскільки відсутні чинні договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачем та відповідачами.

Також просила стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 000 грн. пропорційно.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Косяк В.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 13 000 грн.

Зазначав, що пункти 16, 27, 37 договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачами, суперечать актам цивільного законодавства та свідчать про факт, що договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки станом на момент їх укладання норми права не передбачали реєстрацію договору оренди землі, а у тому у відповідачів 1- 6 не виникло/не могло виникнути обов`язків по договорам щодо передачі земельних ділянок апелянту, та дані договори в силу закону не набули чинності, що свідчить про відсутність виникнення прав та обов`язків у відповідачів 1- 6 та апелянта щодо виконання договорів оренди.

Твердження позивача про те, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив положення п. 37 договору оренди землі є хибними, оскільки останнім не надано доказів звернення до суду з позовом про тлумачення даного пункту договору. У зв`язку з тим, що з 11 листопада 2010 року ст. 18 Закону України «Про оренду землі» було виключено та з урахуванням того, що на момент укладення договору існування на законодавчому рівні підстави виникнення прав оренди на земельні ділянки з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України, ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»), то відповідач робить висновок, що сторонами договору п.37 було визначено набранням його чинності з моменту підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Із скасуванням державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за позивачем, у відповідності до п. 37 договору оренди землі договір є таким, що не набув чинності, а тому договори оренди землі, укладені між відповідачами, не порушують права позивача як на момент його укладення, так і на момент звернення до суду з позовом.

Крім того, скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття апелянтом права оренди на спірні земельні ділянки, належні відповідачам 1- 6, оскільки відповідні відомості виключені з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Олійникова Слобода» - Кравець О.І. підтримала доводи апеляційних скарг та просила задовольнити.

Представники відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Косяк В.М. та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - Марценюк Л.А. заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили оскаржувані рішення залишити без змін та стягнути з позивача на користь відповідачів судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення від 23 квітня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 37 кожного із укладених договорів між позивачем та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 передбачає, що договір набуває чинності з моменту його підписання та державної реєстрації. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Державним реєстратором було зареєстровано право оренди на земельні ділянки, які належать на праві власності відповідачам - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Разом з тим, Наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано, як таке, що було здійснене з порушенням вимог чинного законодавства. Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15.03.2018 року.

Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, суд дійшов висновку, що державна реєстрація речового права позивача на спірні земельні ділянки була скасована, а тому у нього відсутні порушені права чи інтереси, оскільки на момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі, відлік якого обраховується з часу здійснення державної реєстрації речового права за ТОВ Агрокомплекс «Узин», права на вказані об`єкти нерухомого майна у нього вже були відсутні.

Також, суд врахував, що відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 було здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки, що перебували в оренді ТОВ «Олійникова Слобода», за наслідками чого створено нові земельні ділянки, яким присвоєні кадастрові номери. Тобто, попередні земельні ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав, оскільки утворено інші земельні ділянки.

Враховуючи, що відбувся поділ земельних ділянок та утворення нових земельних ділянок, суд прийшов до висновку, що з поділом земельних ділянок, які були предметом договорів оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєні кадастрові номери, об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та її площі, припинилось існування цих земельних ділянок у попередніх межах (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 912/1616/18).

Тобто, зміна фактичних площ і меж земельних ділянок із присвоєнням їм нових кадастрових номерів після укладення договору оренди земельних ділянок унеможливлює внесення змін до раніше укладеного договору, оскільки такі зміни мають бути наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених до державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , та ТОВ Агрокомплекс «Узин», а тому державний реєстратор Мироненко Ю.Ю. є неналежним відповідачем у даній справі. Тому у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. суд відмовив саме із зазначеної підстави.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, проте вважає помилковими мотиви, з яких суд дійшов висновків про відмову у позові.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_7 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:010:0036), 05 червня 2013 року уклав з ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі № 90, за яким передав в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років ( а.с. 10- 11, т. 2)

31 грудня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 9715167, яким зареєстровано право оренди за позивачем ( а.с. 15, т. 2)

ОСОБА_7 28 лютого 2018 року звернувся з письмовою заявою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_7 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 9715167 від 31.12.2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. (т.6 а.с. 218-219).

05 березня 2018 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036 (т.4 а.с.176-177).

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 15 березня 2018 року, державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав», після скасування Міністерством юстиції України попередньої реєстрації (т.4 а.с. 178).

26.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_7 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:010:0090 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:010:0089 загальною площею 1,2 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди зазначених земельних ділянок (т. 6 а.с. 220-223).

ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:03:001:0009), 17 червня 2013 року уклав з ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі № 26, за яким передав в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 8-9, т. 1).

10 вересня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 5734843, яким зареєстровано право оренди за позивачем.( а.с. 14, т. 1)

ОСОБА_2 28 лютого 2018 року звернувся з письмовою заявою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_2 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 5734843 від 10.09.2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. (т.6 а.с. 218-219).

05 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 (т.4 а.с.173-174).

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 15 березня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., після скасування Міністерством юстиції попередньої реєстрації (т.4 а.с. 175).

22.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:03:001:0012 загальною площею 1,1657 га та кадастровим номером 3220484400:03:001:0013 загальною площею 1,1657 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди зазначених земельних ділянок (т. 6 а.с. 224-228).

ОСОБА_10 , спадкоємицею якого є відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено з ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі № б\н (кадастровий номер 3220484400:03:004:0015), за яким той передав в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 74-75, т. 1).

11 червня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 13685420, яким зареєстровано право оренди за позивачем.

ОСОБА_5 28 лютого 2018 року звернулась з письмовою заявою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_5 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 13685420 від 11.06.2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. (т.6 а.с. 218-219).

05 березня 2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015 (т.4 а.с.188-189).

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 15.03.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., після скасування Міністерством юстиції попередньої реєстрації (т.4 а.с. 190).

26.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_5 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:03:004:0073 загальною площею 1,1999 га та кадастровим номером 3220484400:03:004:0074 загальною площею 1,1999 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди зазначених земельних ділянок (т. 6 а.с. 229-233).

ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:010:0058), 10 вересня 2015 року уклала з ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 75-76, т. 2).

02 листопада 2015 року державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 25761326, яким зареєстровано право оренди за позивачем.

ОСОБА_3 28 лютого 2018 року звернулась з письмовою заявою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_3 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 25761326 від 02.11.2015 року, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. (т.6 а.с. 218-219).

05 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058 (т.4 а.с.179-180).

24.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Деруном А.А. була посвідчена заява ОСОБА_3 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:010:0087 загальною площею 1,2 га.

04.12.2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди зазначених земельних ділянок (т. 6 а.с. 234-238).

ОСОБА_4 як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:007:0008), 17 червня 2013 року уклала з ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 143 - 144, т. 2).

14.05.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 13038866, яким зареєстровано право оренди за позивачем.

ОСОБА_4 28 лютого 2018 року звернулась з письмовою заявою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_4 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 13038866 від 14.05.2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. (т.6 а.с. 218-219).

05 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 (т.4 а.с.185-186).

30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га та кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1,2456 га. 04 грудня 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди зазначених земельних ділянок (т. 6 а.с. 239-242).

ОСОБА_6 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:011:0023), 17 червня 2013 року уклав з ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі № б\н, за яким передав в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 140-141, т. 2).

15 вересня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 15783477, яким зареєстровано право оренди за позивачем.

ОСОБА_6 28 лютого 2018 року звернувся з письмовою заявою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_6 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 15783477 від 15.09.2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. (т.6 а.с. 218-219).

05 березня 2018 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 (т.4 а.с.182-183).

22.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_6 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:011:0045 загальною площею 1,2028 га та кадастровим номером 3220484400:01:011:0044 загальною площею 1,2028 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди зазначених земельних ділянок (т. 6 а.с. 243-247).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій ст. 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч.ч. 1,4 ст. 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У ч.ч. 1,2 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 05 червня 2013 року ) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), частину першу статті 14 Закону України «Про оренду землі» викладено в іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 05 червня 2013 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди від 05 березня 2018 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою про дату укладання договору оренди.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення договорів оренди ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди від 05 червня 2013 року) передача об'єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зазначено, що оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року), вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

У ч. 3 ст.640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим, у ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто, дотримання сторонами вимог ст. ст. 638, 759 та 792 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно з положеннями ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто, після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладення правочину з дня його державної реєстрації.

З наведених обставин справи вбачається, що ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено наступні договори оренди землі з відповідачами, строком на 10 років :

- 05 червня 2013 року з ОСОБА_7 , як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0036 ( договір № 90) ( а.с. 10- 11, т. 2)

- 05 червня 2013 року з ОСОБА_10 , спадкоємцем якого є ОСОБА_5 , як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015 ( договір без номера) (а.с. 74-75, т. 1).

- 17 червня 2013 року з ОСОБА_2 як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 ( договір № 26) (а.с. 8-9, т. 1).

- 17 червня 2013 року з ОСОБА_4 як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 ( договір без номера) (а.с. 143 - 144, т. 2).

- 17 червня 2013 року з ОСОБА_6 як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 ( договір без номера ) (а.с. 140-141, т. 2).

- 10 вересня 2015 року з ОСОБА_3 , як власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058 ( договір без номера) (а.с. 75-76, т. 2).

Згідно з актами прийому-передачі, що були підписані в день укладення договорів, орендодавці ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 передали, а орендар прийняв земельні ділянки.

Акт прийому-передачі земельної ділянки з ОСОБА_3 було підписано 05 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 6 вказаних договорів орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1262,88 грн.

Відповідно до п. 6 договору оренди, укладеного з ОСОБА_3 , орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 6% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 5539 грн. 61 коп.

Відповідно до п. 37 прикінцевих положень усіх договорів, договір набирає законної сили після підписання його сторонами.

Державними реєстраторами реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області були прийняті рішення про державну реєстрацію прав, якими було зареєстровано за позивачем право оренди земельних ділянок, що належать відповідачам: - ОСОБА_7 - рішення № 9715167 від 31 грудня 2013 року ,

- ОСОБА_2 - рішення № 5734843 від 10 вересня 2013 року ,

- ОСОБА_10 ( спадкоємець - ОСОБА_5 ) - рішення № 13685420 від 11 червня 2014 року,

- ОСОБА_4 - рішення № 13038866 від 14 травня 2014 року ,

- ОСОБА_6 - рішення № 15783477 від 15 вересня 2014 року.

- ОСОБА_3 - рішення № 25761326 від 02 листопада 2015 року,

28 лютого 2018 року від імені 29 орендодавців, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України була подана скарга щодо скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на належні їм земельні ділянки у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

05 березня 2018 року та 07 березня 2018 року на засіданнях Комісія розглянула скаргу, а 07 березня 2018 року надала висновок, в якому рекомендувала Міністерству задовольнити скаргу. 15 березня 2018 року, керуючись висновком Комісії, Міністерство юстиції України прийняло наказ № 727/5, яким скасувало усі рішення державних реєстраторів щодо права оренди позивача на земельні ділянки.

У вересні 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , та інших орендодавців, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», про визнання незаконним і скасування наказу, та просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду у справі №357/9440/20 від 25 серпня 2021 року визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача ТОВ «Олійникова Слобода» за договорами оренди землі від 05 червня 2013 року , 17 червня 2013 року та від 10 вересня 2015 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Оскільки наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5, на підставі якого виключено запис про інше речове право, а саме про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода» визнано незаконним та скасовано, то у ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» відповідно було відсутнє право на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки (до того ж такий договір укладено 05 березня 2018 року, ще до видачі наказу Міністерства юстиції України та до рішення державного реєстратора, які були здійснені 15 березня 2018 року).

Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що 10-річний строк дії первинних договорів оренди розпочався з 05 червня 2013 року (орендодавці ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ), 17 червня 2013 року ( орендодавці ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ), 10 вересня 2015 року ( ОСОБА_3 ) та сплинув відповідно 05 червня 2023 року та 17 червня 2023 року. Строк дії договору з ОСОБА_3 не сплинув.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що на момент укладення оскаржуваних договорів оренди від 05 березня 2018 року з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» були чинними первинні договори оренди земельної ділянки від 05 червня 2013 року, 17 червня 2013 року, від 10 вересня 2015 року, укладені з ТОВ «Олійникова Слобода».

У зв`язку з цим, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло прав орендаря, оскільки на момент укладення оскаржуваних договорів оренди від 05 березня 2018 року - були чинними первинні договори оренди земельної ділянки, та про відсутність порушеного права позивача оспорюваними договорами.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що 10-річний строк дії первинних договорів оренди з ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ( спадкоємець ОСОБА_5 ) розпочався з 05 червня 2013 року та сплинув 05 червня 2023 року; 10-річний строк дії первинних договорів оренди з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 розпочався з 17 червня 2013 року та сплинув 17 червня 2023 року.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 вищевказаного Закону України «Про оренду землі» передумовами виникнення переважного права на поновлення є: закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі; належне виконання договору орендарем; наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі», умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас, предмет регулювання статті 33 Закону про оренду землі не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто, в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визнання недійсним договорів оренди землі від 05 березня 2018 року, які порушують переважне право первинного орендаря за договорами оренди землі від 05 червня 2013 року та 17 червня 2013 року, термін дії яких сплив відповідно 05 та 17 червня 2023 року, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цих позовних вимог не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме: шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 уклали спірні договори оренди землі від 05 березня 2018 року з ТОВ Агрокомплекс «Узин», за яким було зареєстроване право оренди ще до закінчення строку дії первинних договорів оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» від 05 та 17 червня 2013 року та до вичерпання встановленого первинними договорами оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатися переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2020 у справі №908/299/18 ( пункт 66), додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (пункти 46.3, 46.4 постанови від 01.04.2020).

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належними способами захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди, тобто про визнання такої угоди укладеної, та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, пункти 6.12, 6.14.

Судове рішення про визнання відсутнім права, відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі позивач не заявляв вимог про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 та від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

З огляду на вищевикладене, оскільки за встановлених апеляційним судом обставин, належним способом захисту переважного права орендаря - ТОВ «Олійникова Слобода» є вимога про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря, яких позивач у даній справі не заявляв.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Олійникова Слобода» підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Переглядаючи оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058 та скасування рішення державного реєстратора від 15.03.2018 року , припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058, що виникло на підставі договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», колегія суддів виходить з наступного.

Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 право оренди позивача за договором оренди землі 10 вересня 2015 року , укладеного з ОСОБА_3 , є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку (02 листопада 2015 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, під час апеляційного перегляду справи знайшли своє підтвердження доводи представника позивача про те, що у ТОВ «Олійникова Слобода» виникло право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220484400:01:010:0058, загальною площею 2,4 га, на підставі договору оренди землі 10 вересня 2015 року, укладеного позивачем з ОСОБА_3 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 листопада 2015 року.

05 березня 2018 року ОСОБА_3 уклала з іншим орендарем ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058, після чого державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ Агрокомплекс «Узин» .

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно з ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Системний аналіз наведених вимог закону дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.

Відповідно до ч.6 ст.93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Отже, укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить наведеним нормам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та порушує права орендаря, якому ця земельна ділянка була передана в оренду раніше.

Зважаючи на те, що на дату укладення оспорюваного договору оренди від 05 березня 2018 року, договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з ОСОБА_3 , був дійсним, не оспорений в судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «Узин», і відповідно укладати з нею договір оренди.

Таким чином, укладення ОСОБА_3 оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить ч.1 ст.792 ЦК України, ст.ст.13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди, оскільки позбавляє ТОВ «Олійникова Слобода» права користування земельною ділянкою та права самостійно господарювати на ній, за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного договору оренди, що є підставою для визнання договору від 05 березня 2018 року недійснимвідповідно до ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що 24 листопада 2018 року приватним нотаріусом посвідчена заява ОСОБА_3 про розподіл земельної ділянки із кадастровим номером 3220484400:01:010:0058, за наслідками чого було утворено земельні ділянки із кадастровими номерами 3220484400:01:010:0088, 3220484400:01:010:0087.

07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийняті рішення: скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058 шляхом закриття Поземельної книги і скасовано кадастровий номер цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; в подальшому здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088 загальною площею 1,2 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:0087 загальною площею 1,2 га, які утворилися внаслідок поділу, що разом становить 2,400 га.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 передала в оренду позивачу земельну ділянку, площею 2,4 га, яку в подальшому розділила на дві земельні ділянки. Проте такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. За таких обставин договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Олійникова Слобода» не припинив своєї дії.

Однак, апеляційним судом встановлено, що в липні 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0087 загальною площею 1,2 га;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088 загальною площею 1,2 га, від 13.12.2018 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088, що виникло на підставі Договору оренди №б\н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0087 загальною площею 1,2 га, від 13.12.2018 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0087, що виникло на підставі Договору оренди землі №б\н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088 загальною площею 1,2 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0087 загальною площею 1,2 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- внести зміни до договору оренди землі №б/н від 10 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у іншій редакції .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2020 року у справі № 357/8287/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2020 року - скасоване та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково :

Витребувано на користь ТОВ «Олійникова Слобода» у його тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового володіння) ТОВ «Агрокомплекс «Узин» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0087 загальною площею 1,2 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орендарем яких є ТОВ «Олійникова Слобода» згідно з договором оренди від 10 вересня 2015 року, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем. У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058 , скасування рішення державного реєстратора від 15.03.2018 року та припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058, що виникло на підставі договору оренди землі від 05.03.2018 року, - не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, не відновлюють порушених прав позивача, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року було задоволено інші позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» та витребувано на його користь у тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового володіння) ТОВ «Агрокомплекс «Узин» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0088 загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0087, загальною площею 1,2 га, що були утворені внаслідок поділу земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0058.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в пункті 63 постанови від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18 та пункті 50 постанови від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_3 та ТОВ «Агрокомплекс Узин» про визнання недійсним укладеного між ними договору оренди землі та припинення права оренди слід відмовити з вищенаведених підстав, оскільки право позивача захищене іншим судовим рішенням шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у тимчасове (строкове) володіння ТОВ «Олійникова Слобода».

За викладених обставин, оскаржуване рішення у цій частині також підлягає зміні шляхом викладення його в редакції цієї постанови.

Клопотання представника відповідачів Марценюк Л.А. про закриття провадження у справі з тих підстав, що між сторонами відсутній предмет спору, з огляду на те, що на момент розгляду справи апеляційним судом закінчився строк дії договорів оренди земельних ділянок, укладених з відповідачами 05 червня та 17 червня 2013 року, а до відповідача ОСОБА_3 пред`явлені інші позовні вимоги у справі № 357/8287/19, - колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини визнані апеляційним судом як підстава для відмови у позові , проте не свідчать про відсутність предмета спору у даній справі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Щодо юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) дійшла правового висновку про те, що, оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа, як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди, як з ТОВ «Олійникова Слобода», так і з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», то, з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у позові до державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. не є належним відповідачем у даній справі, а тому в позові в цій частині слід відмовити, як заявленого до неналежного відповідача.

З даним висновком колегія суддів погоджується, вважаючи його законним та обґрунтованим. Судом першої інстанції правильно враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 , згідно з яким «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Ухвалюючи додаткове рішення у даній справі від 15 липня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору від 30.06.2020 про надання правової (правничої) допомоги та додаткової угоди від 30.11.2021 року до договору про надання правової допомоги від 30.06.2020 року, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним, враховуючи також те, що представником відповідача - адвокатом Червінчиком Є.Е. складені та підписані від імені та в інтересах відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» всі процесуальні документи та завірені всі копії документів, представник ОСОБА_13 приймав участь у судових засіданнях, то витрати ТОВ Агрокомплекс «Узин» на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн., які він поніс в зв`язку з розглядом даної справи є реальними і підтвердженими матеріалами справи. Враховуючи, що від представника позивача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат, то суд дійшов висновку про стягнення з позивача ТОВ «Олійникова Слобода» на користь відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Узин» витрат на правову допомогу в сумі 25 000 грн..

Проте з висновками суду першої інстанції у додатковому рішенні колегія суддів погоджується не у повному обсязі.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У п. 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.»

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив , що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Суд вважав, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2021 року під час судових дебатів представник відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» заявив про те, що в зв`язку з розглядом даної справи відповідач поніс витрати на правничу допомогу та повідомив, що докази понесених судових витрат будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення (т.7 а.с. 39).

28.04.2021 року засобами поштового зв`язку представником відповідача було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. До заяви надав копію Договору від 30.06.2020 про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди від 30.11.2020 року до договору про надання правової допомоги від 30.06.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.04.2021 року та копію платіжного доручення від 29.04.2021 року (т.7 а.с. 57-58, 59-60, 61-74).

Відповідно до умов п.1.1. договору від 30.06.2020 про надання правової (правничої) допомоги в порядку та на умовах, визначених договором, адвокат приймає в провадження доручення клієнта на надання ТОВ Агрокомплекс «Узин» правової (правничої) допомоги (т.7 а.с. 61).

Пунктом 2.1. та 2.2. додаткової угоди від 30.11.2021 року до договору про надання правової допомоги від 30.06.2020 року передбачено, що вартість правничої допомоги за даним договором у суді першої інстанції у справі №357/9043/18 становить 20 000 грн., за досягнення позитивного рішення у справі у суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар («гонорар успіху»), розмір якого визначається за домовленістю між сторонами і складає 5000 грн. (т.7 а.с. 62).

ТОВ Агрокомплекс «Узин» здійснило оплату за правничу допомогу адвоката на зазначену вище суму, що підтверджується копією платіжного доручення №1404 від 29.04.2021 року на суму 25 000 грн. (т.7 а.с.91).

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано та не приєднано до матеріалів справи клопотання представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Цоя Д.С. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача у справі № 357/9043/18, яке було надіслано до суду 07 травня 2021 року ( а.с. 192, т. 7).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис робіт (наданих послуг) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у разі укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи вищевказані документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України та критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність заперечень іншої сторони, викладені в заяві від 07 травня 2021 року, не провів належної оцінки співмірності заявлених витрат із обсягом реально наданих послуг та складністю справи, тому дійшов помилкового висновку про стягнення з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» суми витрат у повному обсязі 25 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій , обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з тієї обставини, що рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» апеляційним судом змінено, виходячи з інших мотивів для відмови у позові ТОВ «Олійникова Слобода», колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ «Агрокомплекс «Узин» , із суми 25 000 грн. до суми в розмірі 15 000 грн., у зв`язку з чим додаткове рішення суду підлягає зміні.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про залишення позову ТОВ «Олійникова Слобода» без задоволення з інших підстав, то витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та витрат, пов`язаних з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Вирішуючи заяви представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - Марценюк Л.А. про стягнення з позивача на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 000 грн. пропорційно, а також заяву представника відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Косяка В.М. про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 13 000 грн., що викладені ними у відзивах на апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд враховує наступне.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачами ОСОБА_7 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, представником було надано наступні документи: копії ордерів про надання правової (правничої) допомоги в Київському апеляційному суді адвокатом Марценюк Л.А.; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія договору про надання правової допомоги №75/21 від 30 серпня 2021 року; копія додатку №1 від 30 серпня 2021 року до договору про надання правової допомоги №75/21 від 30 серпня 2021 року.

Також адвокатом Марценюк Л.А. було надано копію акту виконаних робіт №1 до Договору про надання правової допомоги №75/21 від 30 серпня 2021 року, з якого вбачається, що клієнти прийняли наступні послуги : аналіз апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» та узгодження правової позиції - вартістю 1000 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 6000 грн., участь в апеляційному розгляді справи - 2000 грн., всього 9000 грн.

При цьому також клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар успіху - 5000 грн., відповідно до п.4.2 договору, протягом 10 днів з моменту прийняття рішення судом на його користь ( а.с. 27, т. 9). Сума в розмірі 9000 грн. сплачена адвокату за товарним чеком № 96 від 01.09.2021 року ( а.с. 28, т. 8).

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачам понесених судових витрат, колегія суддів враховує, що в акті виконаних робіт від 01 вересня 2021 року до договору № 75/21 до клієнтів, яким надавалась правова допомога на суму 9000 грн., та визначено гонорар успіху в сумі 5000 грн., а всього винагорода визначена на суму 14 000 грн., включена також ОСОБА_11 , якій надано правову допомогу, проте вона не є учасником даної справи, а тому зазначена представником відповідачів сума не підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ Агрокомплекс «Узин» зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, представником було надано наступні документи: копія ордеру про надання правової (правничої) допомоги в Київському апеляційному суді адвокатом Косяком В.М. виданий АО «МКБ Групп»; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія договору №146 про правничу допомогу від 12 серпня 2021 року; акт приймання-передачі правничої допомоги від 01 жовтня 2021 року, з якого вбачається, що 9000 грн - винагорода, яку сплачує клієнт адвокату за надані послуги за представництво інтересів клієнта в Київському апеляційному суді, 4000 грн. - гонорар успіху, який клієнт зобов`язується сплатити протягом 3-х днів після ухвалення рішення суду на користь клієнта ; платіжне доручення від 01.10.2021 року про сплату ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь Адвокатського об`єднання МКБ «Груп» 9000 грн.

Вивчивши матеріали справи та надані представником відповідача Косяком В.М. документи, колегія суддів дійшла висновку, що надані представником ТОВ «Агрокомплекс «Узин» документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу понесених ТОВ Агрокомплекс «Узин» в розмірі 13 000 грн, оскільки вони є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

За таких обставин, враховуючи складність справи, і обсяг фактично виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з тих обставин, що апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково, і обставини, які були викладені адвокатами відповідачів у відзивах на апеляційні скарги позивача були прийняті до уваги лише частково, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн, та з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_7 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 2000 грн. кожному, тобто всього 12 000 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», яка подана представником Тетерею Світланою Ігорівною, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», подану представником ОСОБА_1 , на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року - задовольнити частково.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року - змінити, зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», до суми 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по 2000 ( дві тисячі) грн. кожному.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 ( дев`ять тисяч) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Немировська О.В.


Суд	Київський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	04.10.2023
Оприлюднено	06.08.2024
Номер документу	120782853
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Оніщук Максим Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 04.10.2023 по справі 357/9043/18КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —357/9043/18

Постанова від 04.10.2023

Постанова
від 04.10.2023 по справі 357/9043/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД