Рішення

від 15.04.2010 по справі 17/41-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.10

          Справа № 17/41-10.

За позовом:        Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Уздиця, Глухівський район, Сумська область

до відповідача:          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Яковлівка, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Піонер» Чупрун Євгеній Вікторович, м. Суми

про визнання договору дійсним та визнання права власності

                                                                                            Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

        Представники:

        Від позивача:        ОСОБА_1

        Від відповідача:    ОСОБА_2

        Від третьої особи: Чупрун Є.В          

        У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 02.03.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2, а також визнати за ним право власності на нежитлові приміщення,  а саме: 1) нежитлове приміщення (будівля навісу), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 811,6 кв.м.; 2)будівлю зерноскладу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 766,8 кв.м.

Відповідач письмового відзиву на подав, в судовому засіданні зазначив, що ним виконані зобов‘язання по договору, а тому вважає, що прав позивача не порушував.

Представник третьої особи в письмових поясненнях №71-6/165-06 від 02.04.2010 р. повідомив, що умови договорів купівлі-продажу від 18.08.2008 р. та від 04.09.2008 р., укладених між позивачем і відповідачем, щодо оплати нерухомого майна були виконані позивачем в повному обсязі, права третьої особи ніяким чином порушені не були.   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив:

18 серпня 2008 р. між ТОВ «Піонер» в особі арбітражного керуючого Чупруна Є.В. і ФОП ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу майна банкрута, відповідно до умов якого ТОВ «Піонер» передало відповідачу у власність нерухоме майно: будівлю піднавісу, розташовану за адресою: Сумська область, Глухівський район, с. Уздиця.

Вказане майно було передано відповідачу відповідно до акту прийому-передачі майна від 22.08.2008 р, підписаного представниками сторін даного договору.

Згідно умов укладеного  між цими ж сторонами договору купівлі-продажу від 04.09.2008 р., відповідач отримав у власність будівлю зерносховища (нового), будівлю контори, розташовані за адресою: Сумська область, Глухівський район, с. Узди ця, які були передані відповідачу на підставі акту прийому-передачі майна від 05.09.2008 р.

В свою чергу, 02 березня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу нежитлове приміщення (будівлю піднавісу), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 811,6 кв.м., та будівлю зерноскладу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. загальною площею 766,8 кв.м., а позивач взяв на себе зобов‘язання прийняти майно і сплатити відповідачу договірну ціну за нього.

Зі змісту п. 1.2. Договору вбачається, що відчужувана нерухомість була отримана ним згідно Договорів купівлі-продажу від 18.08.2008 р. та 04.09.2008 р., укладених між ТОВ «Піонер» в особі ліквідатора та ФОП ОСОБА_2

Згідно п. 1.4. Договору право власності на майно переходить до позивача з моменту підписання акту приймання-передачі.  

Пунктом 1.5. Договору встановлено, що вартість майна сторонами Договору визначена в сумі 38 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Зазначену суму грошей позивач передав відповідачу повністю до підписання цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору передача майна здійснюється відповідачем позивачу в триденний термін після підписання цього Договору  та підтверджується  актом приймання-передачі, який складається у письмовій формі та підписується Сторонами (п. 2.2.).

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно було передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 04.03.2010 р., підписаного сторонами належним чином.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, позивач набув право власності на зазначені вище об‘єкти правомірно на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем.          

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є  визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, а саме: 1) нежитлове приміщення (будівля навісу), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 811,6 кв.м.; 2)будівлю зерноскладу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 766,8 кв.м, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 02.03.2010 року, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов‘язується з державною реєстрацією.   

Дана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_3,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлові приміщення, а саме: 1) нежитлове приміщення (будівля навісу), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 811,6 кв.м.; 2)будівлю зерноскладу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 766,8 кв.м.

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1) 380 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

    Суддя