Постанова

від 10.10.2022 по справі 523/8657/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2771/22

Справа № 523/8657/20

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження,у відсутністьучасників справи,апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа Професійна спілка «Солідарність», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення оплати за простій та стягнення моральної шкоди,

встановив:

10.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), третя особа - Професійна спілка «Солідарність», в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» щодо визначення простою ОСОБА_1 з 01.04.2020 року до моменту створення належних організаційних та технічних умов для належного виконання посадових обов`язків.

- зобов`язати керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» визначити начальнику відділу претензійно-правової роботи та примусового виконання судових рішень ОСОБА_1 простій з 01.04.2020 р. до моменту створення належних організаційних та технічних умов для належного виконання посадових обов`язків з оплатою 2/3 годинної ставки;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час простою не з вини працівника в розмірі 58047,00 грн.;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 моральні збитки в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з березня 2016 року був призначений на посаду начальника відділу претензійно-правової роботи та примусового виконання судових рішень ДП «МТП «Чорноморськ». З 16.10.2018 року по 31.03.2020 року включно позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На підставі оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом COVID-19, вжиття з цією метою профілактичних заходів, та через відсутність міжміського транспортного сполучення, що унеможливило проїзд позивача до місця роботи (оскільки фактичне місце проживання - м. Одеса).

З цих підстав, позивач 30.03.2020 року надав до канцелярії порту заяву про визначення йому простою з оплатою не нижче 2/3 окладу з 01.04.20202 року по 24.04.2020 року, включно (т.1, а.с.14). Відповіді на лист позивач не письмово, не в усній формі не отримав. Тільки 25.04.2020 року позивач отримав листа від відповідача про складання акту про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01.04.2020 року (т.1, а.с.15).

Керівництво порту відмовило позивачу у визначенні простою з 01.04.2020 року у зв`язку з оголошенням в Україні карантину, пояснюючи, що нібито призупинення роботи підприємства не відбулося, і працівники служби були повністю завантажені роботою, тоді як цим же керівництвом видавались накази про призупинення роботи порту та оголошення простою іншим працівникам Порту саме через проведення на території України карантину.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17.02.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Визнано протиправною бездіяльність керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» щодо визначення простою ОСОБА_1 з 01.04.2020 року до моменту створення належних організаційних та технічних умов для належного виконання посадових обов`язків.

Зобов`язано керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» визначити начальнику відділу претензійно-правової роботи та примусового виконання судових рішень ОСОБА_1 простій з 01.04.2020 р. до моменту створення належних організаційних та технічних умов для належного виконання посадових обов`язків з оплатою 2/3 годинної ставки.

Стягнуто зДП «МТП«Чорноморськ» накористь ОСОБА_1 заробітну платуза часпростою нез винипрацівника врозмірі 58047,00грн.

Стягнуто зДП «МТП«Чорноморськ» накористь ОСОБА_1 моральні збиткив розмірі5000,00грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час простою за один місяць.

Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь держави судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В апеляційній скарзі ДП «МТП «Чорноморськ» ставить питання про скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17.02.2021 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т.2, а.с. 8, 10-11).

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 30.09.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 10.10.2022 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції понад один рік (т.1, а.с. 231-232), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2020 року до Суворовського районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДП «МТП «Чорноморськ», третя особа - Професійна спілка «Солідарність» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення оплати за простій та стягнення моральної шкоди, які згодом збільшив (т.1, а.с. 91-93).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2020 року позовні матеріали були надіслані на розгляд до Іллічівського міського суду Одеської області (т.1, а.с. 52-23).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24.07.2020 року позовну заяву було повернено до Суворовського районного суду м. Одеси (а.с. 60).

Однак, дана справа надійшла до Іллічівського міського суду Одеської області 22.09.2020 року (т.1, а.с.65).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.10.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено її розгляд у спрощеному порядку, без виклику сторін (т.1, а.с. 66).

В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» щодо визначення простою ОСОБА_1 з 01.04.2020 року до моменту створення належних організаційних та технічних умов для належного виконання посадових обов`язків.

Зобов`язати керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» визначити начальнику відділу претензійно-правової роботи та примусового виконання судових рішень ОСОБА_1 простій з 01.04.2020 р. до моменту створення належних організаційних та технічних умов для належного виконання посадових обов`язків з оплатою 2/3 годинної ставки.

Також позивач просив стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» (місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час простою не з вини працівника в розмірі 58047,00 грн.

Стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) моральні збитки в розмірі 5000,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час простою за один місяць.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд в їх задоволенні відмовити (т.1, а.с. 123-126).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що 30.03.2020 року ОСОБА_1 надав відповідачу заяву про визначення йому простою з оплатою не нижче 2/3 окладу з 01.04.2020 року по 24.04.2020 року (т.1, а.с. 14).

Листом ДП «МТП «Чорноморськ» №523/11.2-11 680 від 08.04.2020 року начальником кадрової служби ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 мав приступити до роботи з 01.04.2020 року та зафіксовано факт неприбуття, запропоновано прибути до відділу кадрів для роз`яснення причин відсутності на робочому місці 01.03.2020 року (т.1, а.с. 15).

Згідно листа ОСОБА_1 від 15.04.2020 року до начальника кадрової служби ДП «МТП «Чорноморськ» надано відповідь на лист порту від 08.04.2020 року з зазначенням що 01.04.2020 року закінчилась його відпустка по досягненню дитини трирічного віку, та сповіщено, що організатором з діловодства канцелярії ДП «МТП «Чорноморськ» Семеновою І.Є. було отримано заяву позивача та проставлено відмітку про отримання, завірено підписом, крім того, зазначено про недоцільність питання відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 01.03.2020 року, так як він на цю дату перебував у відпустці по догляду за дитиною, вказав, що не може прибути на місце роботи, так як фактично проживає в м. Одеса, через карантин відсутнє транспортне сполучення між Одесою та Чорноморськ, що унеможливлює його прибуття до відділу кадрів порту (т.1, а.с. 16-17) .

Відповідно листа ДП «МТП «Чорноморськ» № 551/11.2-11 від 24.04.2020 року ОСОБА_1 роз`яснено, що час простою з вини працівника не оплачується, запропоновано надати роз`яснення щодо порушення трудової дисципліни 01.04.2020 року (т.1, а.с. 18-19).

Згідно заяви від 23.04.2020 року на ім`я в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» Попова О.М., позивач ОСОБА_1 просив у зв`язку з продовженням карантину в Україні призначити йому простій з проплатою 2/3 окладу з 27.04.20202 року по 11.05.2020 року (т.1, а.с. 20).

В заяві від 27.04.2020 року на ім`я в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» Попова О.М., позивач ОСОБА_1 просив його вважати таким, що перебуває у простої не з вини працівника з 01.04.2020 року до моменту створення організаційних та технічних умов, з оплатою 2/3 тарифної ставки встановленого йому окладу (т.1, а.с. 21, 22).

Згідно наказу №108 від 02.04.2020 року ДП «МТП «Чорноморськ» оголошено простій деяким працівникам порту через карантин на території України (т.1, а.с. 23).

У зверненні ОСОБА_1 до Порту від 08.05.2020 року, мається прохання ОСОБА_3 про надання йому терміново роз`яснення, чому по одним та тим же причинам одним працівникам порту визначено простій а йому відмовлено, та порушено його права (т.1, а.с. 24).

Згідно лита від 15.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» Попова О.М., про надання йому відповідей на його звернення від 27.04.2020 року, 30.03.2020 року, 29.04.2020 року та 08.05.2020 року (т.1, а.с. 25).

Листом № 566/11.2-11960 від 18.05.2020 року, ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 роз`яснено, що час простою з вини працівника не оплачується (а.с. 26-28).

Згідно листів ОСОБА_1 до начальника кадрової служби ДП «МТП «Чорноморськ» Згоди О.О. щодо надання йому інформації, яким транспортним засобом, в який час та за якою адресою здійснюється доставка працівників порту, що проживають в м. Одеса, від 25.05.0202 року (а.с. 29-33), позивачу рекомендовано звернутись з питань робочого місця до ОСОБА_4 , у зв`язку з чим ним було витребувано повноваження даної особи. При прибутті на робоче місце позивачем встановлено відсутність в кабінеті його робочого місця та оргтехніки, у зв`язку з чим позивачем в письмовій формі витребувано відомості про визначення його робочого місця, та відомості про ліквідацію служби та не попередження про вивільнення позивача

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що наказом №176 від 25.05.2020 року в ДП «МТП «Чорноморськ» в якості заходів запобігання коронавірусу оголошено простій деяким працівника порту (т.1, а.с. 34-44).

Згідно листка непрацездатності серії АДН № 460664 ОСОБА_1 з 26.05.2020 року по 04.07.2020 року перебував на амбулаторному лікуванні (т.1, а.с. 45).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

В наказі № 255 від 31 липня 2020 року не зазначено про те, що зупинення роботи переліку працівників, зокрема позивача, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи (т.1, а.с.98-102).

За твердженням відповідача, простій, оголошений вищевказаним наказом для відповідача, був викликаний продовженням на території України карантину до 31 жовтня 2020 року, простій необхідний з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задекларована відповідачем мета запобігання поширенню коронавірусної інфекції не відповідає суті прийнятого вказаним наказом рішення.

Так, реалізація положень наказу відповідно до сформульованого в ньому рішення не має наслідком зменшення контактування працівників між собою, або ж вжиття будь-яких інші заходів, що знижують ризик поширення захворювання. Неприбуття працівників на робочі місця на вказаний період взагалі не передбачений в наказі.

Єдиний наслідок, який прямо витікає з наказу № 108 від 02 квітня 2020 року (т.1, а.с.131), це зупинення роботи працівниками відповідно до переліку, в тому числі позивачем, та здійснення оплати таким працівникам з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України.

Висновки суду першої інстанції про те, що простій не може бути використаний як інструмент запобігання поширенню коронавірусної інфекції підтверджуються також і положеннями ч. 2 ст. 34 КЗпП України, які встановлюють, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Як можливість для працівників бути присутніми на робочому місці, так і можливість переведення їх на іншу роботу на тому ж підприємстві, свідчить про невідповідність оголошення простою зазначеній в наказі меті прийняття такого рішення.

З підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення ч. 1 ст. 113 КЗпП України, які регулюють оплату за час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не можуть бути витлумачені як такі, що оголошення Кабінетом Міністрів України карантину є самодостатньою підставою для оголошення простою на цей період.

Суд правильно зазначив, що ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однак, право позивача на працю виконання її посадових обов`язків з оплатою відповідно до умов трудового договору було безпідставно порушене відповідачем не оголошенням простою під приводом запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру моральної шкоди, яка завдана позивачу неправомірними діями відповідача, з посиланням на ст. 23 та ст. 1167 ЦК України, а також на постанову ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» від31березня 1995року №4.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.10.2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра