Рішення
від 06.09.2022 по справі 752/17127/20
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17127/20

Провадження № 2/752/1426/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення грошових коштів, в якому просила:

- розірвати шлюб, що укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03.06.2015 року, про що складено актовий запис № 1039;

- після розірвання шлюбу змінити її прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 »;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у розмірі 540 000,00 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що офіційно зареєстрований між нею та ОСОБА_2 шлюб на даний час має формальний характер, причиною розпаду сім`ї стало відчуження один від одного на підставі кардинальної різниці в поглядах на сімейне життя. Вказала, що вже тривалий час не проживають разом, що пов`язано з їх небажанням продовжувати подальше сімейне життя, вести спільне господарство та спільний бюджет, що свідчить про фактичне припинення шлюбно-сімейних відносин між ними, так як в таких стосунках вже немає спільної участі подружжя у вирішенні різних сімейних питань.

Зазначила, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_2 розривається, то відповідно до п. 5.1. укладеного між ними шлюбного договору від 13.04.2020 року, посвідченого ПН КМНО Юрченком В.В., зареєстрованим у реєстрі за № 491, на її користь підлягають сплаті 540 000,00 грн.

Ухвалою від 17.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.02.2021 року (а.с. 33).

24.02.2021 року справа не розглядалась. розгляд відкладено на 27.05.2021 року (а.с. 44).

Ухвалою від 27.05.2021 року надано подружжю строк для примирення шість місяців, провадження у справі зупинено (а.с. 62-64).

Ухвалою від 25.11.2021 року поновлено провадження у справі (а.с. 73).

Ухвалою від 25.11.2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд на 19.04.2022 року (а.с. 74).

19.04.2022 року розгляд справи не відбувався, наступне засідання призначено на 06.09.2022 року (а.с. 85).

ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що не згоден на розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу не суперечить інтересам ні позивача, ні його, натомість, просив встановити режим окремого проживання подружжя відповідно до ч. 1 ст. 119 СК України. Щодо стягнення грошових коштів, то просив відмовити у цій частині вимог з огляду на те, що за умовами шлюбного договору його обов`язок виникає протягом шести місяців після розірвання шлюбу, тому жодних порушень прав позивача немає. Посилання позивача на постанову КЦС ВС від 17.06.2017 року у справі № 761/46925/18 є недоречною, оскільки у вказаній справі шлюбний договір не встановлював строк на виплату компенсації на відміну від шлюбного договору, укладеного з позивачем (а.с. 75-76).

Позивач подала відповідь на відзив, у якому просила позов повністю задовольнити, посилаючись на безпідставність доводів відповідача. викладених у відзиві (а.с. 79-81).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бабенко Я.В. позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, будучи в установленому порядку повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань з процесуальних питань не заявляв.

Заслухавши представника позивача, котра не заперечувала проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, дослідивши матеріали справу, оцінивши подані сторонами докази, встановив наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу положень ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Щодо розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя

Встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, тому відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 цього Кодексу документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

03.06.2015 року сторони зареєстрували шлюб у Київському міському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1039 (а.с. 13).

Сторони спільних дітей не мають.

Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, спільного господарства не ведуть. Позивач не бажає надалі перебувати в цьому шлюбі, а збереження сім`ї суперечить її інтересам.

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно п.10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу. Наданий судом відповідно до положень ст. 111 СК України строк на примирення не змінив позиції позивача. На підставі цього, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Тому, враховуючи обставину того, що примирення не відбулося, приймаючи до уваги вимоги закону, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд дійшов висновку про те, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя, так як такий шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім`ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, які фактично зводяться до того, що відповідач не погоджується із розірванням шлюбу з позивачем, оскільки має на меті зберегти шлюбні відносини. Слід зазначити, що незгода відповідача з розірванням шлюбу не є підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження.

Оскільки судом з`ясовані фактичні взаємини та обставини сумісного життя подружжя, відсутність спільних дітей, час припинення між ними шлюбних відносин, мотиви розірвання шлюбу та дійсні причини позову, які у своїй сукупності свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу і сім`ї є неможливим, суперечить їх інтересам, враховуючи небажання та неспроможність сторін відновити сімейні відносити, а також відсутність наявних перешкод, передбачених ст. 110 СК України, приймаючи до уваги, що сім`я повинна будуватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які втрачені сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, через що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно дост.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З огляду на викладене, підлягає задоволенню й вимога позивача про зміну її прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » після розірвання шлюбу.

Щодо стягнення грошових коштів.

Статтею 7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч. 2 ст. 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства.

Договори про регулювання сімейних (родинних) відносин, про які йдеться у ч. 2 ст. 9 СК України (у тому числі й шлюбний договір - глава 10 СК України), є цивільно-правовими договорами, щодо яких норми сімейного законодавства визначають лише окремі особливості правового режиму.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У главі 10 СК України (ст. ст. 92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умови шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Договір, в тому числі шлюбний договір, насамперед є категорією цивільного права, то відповідно до ст. 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми ст. ст. 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Принцип свободи договору відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

У ст. 64 СК України передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватно власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У ст. ст. 92, 93 СК України передбачено, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.

Судом встановлено, що між сторонами 13.04.2020 року укладено шлюбний договір, посвідчений ПН КМНО Юрченком В.В., зареєстрований у реєстрі за № 491 (а.с. 14-17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

З урахуванням принципів приватного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікти порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених ЦК України (ст. 103 СК України).

Отже, укладений між сторонами шлюбний договір є дійсним, доказів на підтвердження зворотного суду не надано.

Згідно п. 5.1 шлюбного договору у разі розірвання шлюбу між подружжям у будь-який спосіб, чоловік сплачує дружині 540 000,00 грн. (а.с. 16).

Отже, позивач має право на отримання від відповідача коштів у розмірі 540 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно о п. 5.3. шлюбного договору виплати відповідно до розділу 5 (тобто і відповідно до п. 5.1. договору) здійснюються протягом шести місяців після розірвання шлюбу.

Відповідно до норм ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного спосо бу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження підстави для звернення позивача до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем в частині коштів у розмірі 540 000,00 грн.

Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження порушення його прав з боку відповідача в частині несплати грошових коштів на умовах, визначених укладеним між ними шлюбним договором, тому суд вважає позов в частині стягнення грошових коштів у розмірі 540 000,00 грн. передчасним, через що останній задоволенню не підлягає в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений 03.06.2015 року Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 1039 - розірвати.

Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивача - ОСОБА_1 із прізвища « ОСОБА_1 » на дошлюбне « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко

Дата ухвалення рішення06.09.2022
Оприлюднено17.10.2022

Судовий реєстр по справі —752/17127/20

Ухвала від 28.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 15.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

Ухвала від 01.12.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Сліпченко Олександр Іванович

Ухвала від 13.10.2022

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

Рішення від 06.09.2022

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

Рішення від 06.09.2022

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

Ухвала від 25.11.2021

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

Ухвала від 25.11.2021

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

Ухвала від 27.05.2021

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

Ухвала від 27.05.2021

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Хоменко В. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні