Постанова

від 28.09.2022 по справі 295/10751/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/10751/15-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

справу №295/10751/15-ц за заявою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби в м.Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шестопалова Віталія про роз`яснення рішення суду

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та вселення

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Чішман Д.М. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У жовтні2021року державний виконавець Богунського відділу ДВС у м. Житомирі Шестопалов В. звернувся до суду з заявою, в якій просив роз`яснити резолютивну частину рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2020 року, а саме: чи можливе вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , а не боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовував тим, що 05 лютого 2021 року на адресу відділу ДВС надійшла заява боржника від 03 лютого 2021 року, до якої долучено витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта майна, з якого вбачається, що з 26 січня 2016 року квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , а не боржнику - ОСОБА_2 . Державний виконавець 08 жовтня 2021 року здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_2 . Поспілкувавшись із боржником ОСОБА_2 , встановив, що власник вищевказаної квартири ОСОБА_3 на даний час в місті Житомирі не перебуває. Рішення суду є незрозумілим в резолютивній частині стосовно того, що квартира, в яку потрібно вселити стягувача, боржнику не належить. Роз`яснення необхідне для уникнення неправильного виконання рішення суду.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2021 року заява державного виконавця Богунського відділу ДВС в м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шестопалова В. про роз`яснення рішення суду задоволена. Роз`яснено рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2020 року наступним чином, що на момент його ухвалення Шарпило Олександр Леонідович та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частині кожний квартири АДРЕСА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 підлягає вселенню в квартиру АДРЕСА_3 як власник майна.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду від 20 березня 2020 року відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд заяви державного виконавця про роз`яснення рішення суду, що позбавило його можливості висловити свою думку відносно її розгляду. Він, як боржник, не має змоги виконати відповідне рішення суду, оскільки не має жодного відношення до права власності та користування квартирою АДРЕСА_3 , враховуючи, що вказане нерухоме майно не належить йому на праві власності. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 березня 2020 року не звернуто до виконання в частині державної реєстрації встановленого судом права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на наведений об`єкт нерухомого майна, а тому висновок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, приймаючи до уваги, що не може за своєю суттю підміняти встановлену законодавством України процедуру реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна. Рішення суду, яке було роз`яснено, є лише підставою для набуття відповідного права власності та не виключає обов`язку особи, яка його набула, проходження відповідної процедури державної реєстрації такого права. Суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 . Із моменту вступу в законну силу рішення суду від 20 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подавали до органів реєстрації заяв та документів для здійснення за ними реєстрації права власності на відповідну частину спірної квартири, а Законом передбачена процедура реєстрації набуття права власності, у тому числі на об`єкт нерухомого майна, шляхом реєстрації відповідного права власності за рішенням суду. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть набути права власності на об`єкт нерухомого майна не за ухвалою суду про роз`яснення рішення, а після проведення процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно у відповідності до вимог та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Неможливість виконання рішення суду від 20 березня 2020 року пов`язана лише з невчиненням певними особами відповідних дій по реалізації вказаного рішення в частині набуття права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи до суду не з`явилися.

Представник скаржника ОСОБА_2 ОСОБА_4 учетверте спрямувала до суду заяву про відкладення розгляду справи (клопотання від 26 січня 2022 року, від 28 лютого 2022 року, від 09 червня 2022 року та від 20 вересня 2022 року). Разом із тим, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Отже, за такої кількості клопотань про відкладення зазначені у них причини не перешкоджають розгляду апеляційної скарги, оскільки вчинені дії переслідують мету затягнути виконання судового рішення.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що з ним договір про надання правничої допомоги укладений лише 28 вересня 2022 року. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про судове засіданні, призначене на 28 вересня 2022 року, була повідомлена ще 15 червня 2022 року. Тобто, ОСОБА_1 більше ніж три місці мала часу, щоб подбати про своє представництво у судовому засіданні, а тому укладення нею договору з іншим адвокатом у день судового засідання не свідчить про поважність причин для чергового відкладення розгляду справи та не може розцінюватися як добросовісна процесуальна поведінка.

Отже, клопотання про відкладення розгляду справи не узгоджуються із розумними строками розгляду апеляційної скарги та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а зловживання процесуальними правами неприпустимо. Також апеляційний суд зважує на розумні строки розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, належним чином повідомлених, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення (частина третя ст.271 ЦПК України).

Згідно з п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Необхідність роз`яснення судового рішення зумовлюється його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для осіб, які мають здійснювати його виконання.

Відтак, суд може роз`яснити рішення, яке підлягає виконанню та подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подано для примусового виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та вселення задоволений частково. Встановлений факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану в АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005 та квартиру АДРЕСА_4 ,спільною сумісноювласністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 :право власностіна 1/2частину квартири АДРЕСА_5 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0757 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005; вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати ключі від квартири за вказаною адресою. Рішення суду набрало законної сили 19 серпня 2020 року.

Державним виконавцем Богунського відділу ДВС у місті Житомирі Шестопаловим В.Ю. 20 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64205797 щодо виконання рішення суду про вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .

Державний виконавець 08 жовтня 2021 року здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_6 . Боржник виконавчого провадження ОСОБА_2 повідомив, що не має права розпоряджатися квартирою, оскільки не є її власником.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2021 року №278944399 вбачається, що за ОСОБА_3 26 січня 2016 року проведена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2015 року, ухваленого у справі №295/14256/15-ц.

Так, у справі №295/14256/15-црішенням Богунськогорайонного судум.Житомира від27жовтня 2015року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 січня 2014 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 08 січня 2014 року шляхом визнання прававласності за ОСОБА_3 наквартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 1810136300:08:024:0005.

Разом із тим, постановою Житомирського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2015 року скасоване таухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень ст.384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття.

Тобто,визначальним уданому випадкує те,що судовогорішення (рішенняБогунського районногосуду від27жовтня 2015року всправі №295/14256/15-ц), напідставі якого 26січня 2016року проведенадержавна реєстраціяправа власностіна квартиру АДРЕСА_1 таінформація щодоречового права ОСОБА_3 внесенадо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,на часухвалення Богунськимрайонним судомм.Житомира рішеннявід 30березня 2020року вжене існувало,оскільки рішеннясуду від27жовтня 2015року скасованосудом апеляційноїінстанції 04червня 2019року,постанова якогонабрала законноїсили здня їїприйняття. Скасування рішення суду про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру вплинуло на його майнові права та фактично встановило незаконність набуття останнім права власності.

Натомість рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2020 року, яке у цій частині залишено судами апеляційної та касаційної інстанцій без змін та у справі ОСОБА_3 брав участь як третя особа, спірна квартира визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто сторін виконавчого провадження №64205797, за яким належить вселити ОСОБА_1 до цієї квартири.

Окрім того,рішенням Богунськогорайонного судум.Житомира від20березня 2020року за ОСОБА_1 визнано такожправо власностіна 1/2частину цієїквартири.Відповідно доположень ст.317ЦК Українивласникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є перешкодою для виконання рішення суду про вселення останньої у спірну квартиру, оскільки примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому і не пов`язується із перевіркою (встановленням) державної реєстрації речового права на об`єкт у сторін виконавчого провадження, а тому доводи апеляційної скарги з приводу того, що рішення суду від 20 березня 2020 року не було звернуто до виконання в частині державної реєстрації встановленого судом права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є надуманими. Незвернення наразі судового рішення про визнання права власності на нерухоме майно до виконання в частині державної реєстрації права власності не припиняє самого права власності, оскільки таке право може бути зареєстровано у подальшому та рішення суду, яким за сторонами виконавчого провадження визнано право власності на спірну квартиру, є чинним і у встановленому законом порядку не скасоване.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтоване роз`яснення судом першої інстанції свого рішення у той спосіб, що на момент його ухвалення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частині кожний спірної квартири, а ОСОБА_1 підлягає вселенню в квартиру як власник майна. Таке роз`яснення не вносить змін у суть рішення, а лише сприяє його реалізації. Виконання ж рішення суду є завершальною стадією судового провадження.

Разом із тим, у матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 21 жовтня 2021 року, за змістом якого суд першої інстанції розглядав заяву державного виконавця про роз`яснення рішення суду у відкритому судовому засіданні.

У протоколі прописано, що у судове засідання заявник, сторони та третя особа не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Отже, зі змісту протоколу слідує, що суд першої інстанції мав необхідність викликати учасників справи, державного виконавця в судове засідання.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення відповідача ОСОБА_2 належним чином про час та місце розгляду заяви про роз`яснення рішення суду при тому, що боржник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Суд першої інстанції порушив право відповідача ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції.

Відповідно до п.3 частини третьої ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, апеляційний суд зобов`язаний ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву державного виконавця Богунського відділу ДВС в м.Житомирі Шестопалова В. про роз`яснення рішення суду задовольнити та роз`яснити рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 березня 2020 року таким чином, що на момент його ухвалення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частині кожний квартири АДРЕСА_3 . За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає вселенню в квартиру АДРЕСА_3 , як власник майна.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби в м.Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шестопалова В. про роз`яснення рішення суду задовольнити.

Роз`яснити рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 березня 2020 року таким чином, що на момент його ухвалення Шарпило Олександр Леонідович та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частині кожний квартири АДРЕСА_3 . За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає вселенню в квартиру АДРЕСА_3 , як власник майна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: