Ухвала

від 11.10.2022 по справі 991/2744/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2744/20

Провадження № 1-кп/991/35/20

У Х В А Л А

11 жовтня 2022 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_10, суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_12,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_1, прокурора ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_15, подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016160000000429 від 02.06.2016,

в с т а н о в и в :

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 від 02.06.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

На стадії судового розгляду до Вищого антикорупційного суду від адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про скасування арешту на земельну ділянку площею 0,0921 га з кадастровим номером 5123755800:01:002:2866, яка належить йому на праві власності.

Обґрунтування заявленого клопотання

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_16 зазначає, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт, серед іншого, на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:2866, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Необхідність скасування арешту майна вмотивована таким: 1) ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 42016160000000429 в частині обвинувачення останнього закрито; 2) арештована земельна ділянка не є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні; 3) на даний момент відпала потреба в арешті вказаної земельної ділянки, оскільки щодо неї вже проведені всі необхідні слідчі дії; 4) в рамках даного кримінального провадження цивільний позов не подавався; 5) вказана земельна ділянка не підлягає конфіскації та спеціальній конфіскації.

З огляду на вищевикладене, ініціатор звернення просить скасувати арешт земельної ділянки, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_16 та власник майна ОСОБА_1 , будучи належно повідомленими про час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Присутні у судовому засіданні прокурор ОСОБА_17 та захисник ОСОБА_14 проти задоволення клопотання не заперечували.

Обвинувачена ОСОБА_2 з`явилася до Овідіопольського районного суду Одеської області для участі у судовому засіданні в режими відеоконференції. Проте, з міркувань безпеки, представниками служби судової охорони не була допущено до приміщення суду у зв`язку із оголошеною в Одеській області повітряною тривогою.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 174 КПК України під час розгляду клопотання про скасування арешту майна участь інших учасників судового провадження, зокрема обвинуваченої, не є обов`язковою. З урахуванням думки захисника ОСОБА_14, суд вважає за можливе розглянути клопотання ОСОБА_3 у відсутність ОСОБА_2 .

Оцінка та висновки суду

Заслухавши доводи учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно особи, зокрема, на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 84 КК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ч. 3 ст. 962 КК України спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_1 , заступник директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_7 , директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_8 , голова Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_4 , заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, начальник управління сільського господарства та продовольства ОСОБА_5 , голова Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області ОСОБА_6 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2 , обвинувачуються у тому, що у період з 13.09.2007 по 22.11.2010, за попередньою змовою між собою, вчинили зловживання службовим становищем, внаслідок чого 18.08.2010 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Внаслідок чого з державної власності було вилучено 10,73 га особливо цінних земель для створення садового товариства працівників Інституту ім. В.Є. Таїрова та Дослідне господарство «Таїровське». На масиві згаданої частини земельної ділянки загальною були сформовані низка окремих земельних ділянок.

У результаті послідуючих узгоджених злочинних дій обвинувачених, Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження від 22.11.2010 № 1344, яким затверджено проекти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_9 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га, для ведення садівництва.

За версією обвинувачення, внаслідок дій обвинувачених земельна ділянка загальною площею 10,73 га протиправно вибула з державної власності, чим спричинено шкоду державі у розмірі 20 943 598 грн.

Ухвалами суду від 03.02.2021, 02.03.2021, 13.09.2021 та 20.05.2022 кримінальне провадження № 42016160000000429 в частині обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України. Разом з цим, судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 продовжується у звичайному порядку.

Як вбачається з постанови слідчого від 13.02.2019, сто п`ятдесят одна земельні ділянки (кадастрові номери зазначаються) визнані речовими доказами з тих підстав, що вони є об`єктом кримінальних протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом (т. 20 а.с. 81).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа № 520/2188/19, провадження № 1?кс/520/2426/19) задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області, якою, в межах кримінального провадження № 42016160000000429, накладено арешт на зазначені земельні ділянки, зокрема під кадастровим номером 5123755800:01:002:2866 (т. 20 а.с. 151). В ухвалі зазначено, що арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів .

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ № 363767, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за № 1344 та від 27.04.2011 за № 404, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2866 (т. 18 а.с. 23).

Зі змісту висунутого ОСОБА_2 обвинувачення вбачається, що для цього кримінального провадження мають значення та підлягають доказуванню факти та обставини вибуття з власності держави зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок, а процесуальним джерелом цих доказів є показання, документи, висновки експертів. Відтак, земельні ділянки, перелічені в ухвалі від 26.02.2019, формально підпадають під ознаки речових доказів, так як фактично є об`єктом кримінально протиправних дій.

Разом із цим, земельна ділянка ОСОБА_1 , на яку накладено арешт ухвалою слідчого судді від 26.02.2019, не є знаряддям вчинення злочину та не зберігає на собі його сліди, також не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Таким чином, арештована земельна ділянка не може слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.

З метою забезпечення кримінального провадження процесуальним законом передбачена можливість накладення арешту на об`єкти кримінально протиправних дій. Проте, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для позбавлення особи права розпоряджатися майном має існувати очевидна (навіть мінімальна) причина, яка б виправдовувала подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

Відповідно до положень, закріплених в ч. 3 ст. 962 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. У зазначеному кримінальному провадженні потерпілий не залучався, цивільний позов не подавався.

Отже, після звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття стосовно нього кримінального провадження, таке втручання у його право власності, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що у межах даного кримінального провадження цивільний позов не подавався, зазначена земельна ділянка конфіскації та спеціальній конфіскації не підлягає, є очевидним, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_15 - задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа № 520/2188/19, провадження № 1 - кс/520/2426/19), на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:01:002:2866 , належну ОСОБА_1 , - скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12