Постанова

від 04.10.2022 по справі 363/2522/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 363/2522/21

Номер провадження 22-ц/824/10112/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.

вивчивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Рудюка О.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року Кротенко Ігор Костянтинович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 4042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованості, що виникла за кредитним договором №490054631 від 27 грудня 2007 року, у розмірі 1 089 871,06 грн. Вказаний виконавчий напис позивач вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинення виконавчого напису можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, який позивачем не укладався. Крім того, у виконавчому написі відсутнє посилання на документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Відсутні засвідчені стягувачем виписка по рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості, періодів сплати чи прострочення та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відповідач не звертався до позивача з листами-повідомленнями про перехід будь-яких прав вимоги по кредитному договору, не надав обґрунтованого розрахунку на підтвердження безспірності заборгованості.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року (а.с. 186-190) позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4042 від 24.03.2021 року вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 362 грн. та по сплаті професійної правничої допомоги у розмірі 37 199 грн. 75 коп..

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 12 серпня 2022 року ТОВ «Глобал Інфініті Україна» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просило рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити; судові витрати покласти на позивача; скасувати заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи, суд першої інстанції не з`ясував наявність у позивача заборгованості за кредитним договором № 49005431 від 27 грудня 2007 року. Позивачем не спростовано суму заборгованості за кредитним договором та не надано доказів на підтвердження її погашення. Оскаржуване рішення суперечить судовій практиці, зокрема, висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі № 369/3942/16-ц та по справі № 910/5413/17. Суд не надав оцінки наданої відповідачем копії довідки АТ «Альфа Банк» від 08 жовтня 2020 року та безпідставно зауважив, що заборгованість не є безспірною. Надана позивачем довідка з Пенсійного фонду України від 25 травня 2021 року не є належним доказом у справі та не стосується предмета спору. На час вчинення нотаріусом виконавчого напису, у скаржника не було підстави вважати Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 грудня 2014 року, на підставі якої вчинено виконавчий напис, такою, що втратила чинність.

На думку скаржника, судом безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 37 199 грн. 75 коп. Так, позивачем не надано до суду договору про надання послуг, завчасно не надано докази правових витрат, докази направлення іншим учасникам провадження доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених позивачем та доказів на підтвердження того, що зазначені кошти дійсно були сплачені позивачем. Крім того, прохальна частина позовної заяви містить суму остаточних витрат на правничу допомогу, що становить 5 000 грн. Також, зазначені позивачем витрати скаржник вважає завищеними та безпідставними.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

15 вересня 2022 року від скаржника на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, разом з тим, доказів на підтвердження направлення зазначених пояснень усім учасникам справи, скаржником не надано, а відтак, колегія суддів не враховує їх під час перегляду оскаржуваного рішення.

21 вересня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від позивача з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.

З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.

Позивач зазначає, 24 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 4042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованості, що виникла за кредитним договором №490054631 від 27 грудня 2007 року, у розмірі 1 089 871,06 грн., на виконання якого, було відкрито виконавче провадження. Разом з тим, згідно довідки № 279-09.10 від 30 вересня 2010 року, станом на 30 вересня 2010 року заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» по укладеному з ОСОБА_1 кредитному договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року, повністю погашена у зв`язку з поверненням предмета застави. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про переуступку права вимоги іншим особам та вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. Також, позивачем було подано позов до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання договору факторингу, в частині переуступки права вимоги до позивача, недійсним, у зв`язку з відсутністю такої заборгованості. Відповідачем не надано до суду першої інстанції доказів свого правонаступництва щодо стягнення спірної заборгованості й доказів існування такої заборгованості. На думку відповідача, суд першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Ковалевський Є.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, не переконався щодо існування безспірної заборгованості, чим порушив норми ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки, у суму заборгованості входить тіло кредиту, відсотки, комісія, пеня та штрафи.

Перевіряючи зазначені висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490054631 згідно умов якого, банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором предмет застави. Сума кредиту 18 182,18 доларів США. Номінальна процентна ставка 13 %. Дата остаточного повернення кредиту 27 грудня 2013 року (а.с. 27-28).

24 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., вчинено виконавчий напис №4042, на підставі якого, стягнуто на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладено між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 загальна сума заборгованості станом на 20 березня 2021 року складає 1 089 871,06 грн., з яких: 303 159 грн. 34 коп. - основна сума кредиту; 186 711 грн. 72 коп. - відсотки за користування кредитом; 600 000 грн. - пеня за користування кредитом (а.с. 29).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. відкрито виконавче провадження № 65381087 з виконання виконавчого напису № 4042 вчиненого 24 березня 2021 року (а.с. 30)

Згідно довідки АТ «Альфа-Банк» від 08 жовтня 2020 року, станом на 08 жовтня 2020 року заборгованість перед АТ «Альфа-Банк» за укладеними на ім`я фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитними договорами/рахунками, відсутня. Заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року перед банком відсутня у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору факторингу від 26 вересня 2016 року (а.с. 60).

Згідно довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 30 вересня 2010 року, станом на 30 вересня 2010 року заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» по укладеному з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитному договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року повністю погашена й відсутня, у зв`язку з поверненням предмета застави, на підставі договору доручення № 490054631 від 27 вересня 2010 року та акту приймання-передачі автомобіля від 27 вересня 2010 року (а.с. 94).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (чистина 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначила, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно із пунктом 1 Переліку № 1172, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 564/3048/20 (провадження № 61-15087св21) дійшов висновку про те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490054631 згідно умов якого, банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором предмет застави. Сума кредиту 18 182,18 доларів США. Номінальна процентна ставка 13 %. Дата остаточного повернення кредиту 27 грудня 2013 року.

24 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., вчинено виконавчий напис №4042, на підставі якого, стягнуто на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладено між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 загальна сума заборгованості станом на 20 березня 2021 року складає 1 089 871,06 грн., з яких: 303 159 грн. 34 коп. - основна сума кредиту; 186 711 грн. 72 коп. - відсотки за користування кредитом; 600 000 грн. - пеня за користування кредитом.

Разом з тим, із довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 30 вересня 2010 року, вбачається, що станом на 30 вересня 2010 року заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» по укладеному з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитному договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року повністю погашена й відсутня, у зв`язку з поверненням предмета застави.

При цьому, згідно довідки АТ «Альфа-Банк» від 08 жовтня 2020 року, станом на 08 жовтня 2020 року заборгованість перед АТ «Альфа-Банк» за укладеними на ім`я фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитними договорами/рахунками, відсутня. Заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року перед банком відсутня у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору факторингу від 26 вересня 2016 року.

Тобто, інформація зазначена у вказаних довідках, є суперечливою. Таким чином, підстави вважати, що зазначена відповідачем заборгованість ОСОБА_1 є безспірною, відсутні.

Крім того, слід зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року в редакції, чинній станом на день вчинення виконавчого напису, встановлено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012 року).

Верховний Суд у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21) та 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105 св 18) дійшов висновку про те, що ненадання приватному нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого договору, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490054631 згідно умов якого, банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором предмет застави. Сума кредиту 18 182,18 доларів США. Номінальна процентна ставка 13 %. Дата остаточного повернення кредиту 27 грудня 2013 року. Вказаний кредитний договір не був нотаріально посвідчений.

24 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., вчинено виконавчий напис №4042, на підставі якого, стягнуто на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладено між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

В свою чергу, вчиняючи спірний виконавчий напис, приватний нотаріус не врахувала, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що позивачем не спростовано суму заборгованості за кредитним договором та не надано доказів на підтвердження її погашення, оскільки позивачем надано до суду довідку ПАТ «Альфа-Банк» від 30 вересня 2010 року, згідно якої, станом на 30 вересня 2010 року заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» по укладеному з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитному договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року повністю погашена й відсутня, у зв`язку з поверненням предмета застави.

Посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення суду суперечить судовій практиці, зокрема, висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі № 369/3942/16-ц та по справі № 910/5413/17, є безпідставним, оскільки обставини зазначених справ є відмінними від обставин, даної справи. Так, з вищевказаних постанов вбачається, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано, зокрема, нотаріально посвідчений договір іпотеки та кредитний договір. В той час, як у даній справі, укладений позивачем 27 грудня 2007 року кредитний договір № 490054631, не був нотаріально посвідчений.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на довідку АТ «Альфа Банк» від 08 жовтня 2020 року, з якої вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року у ОСОБА_1 перед банком відсутня у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору факторингу від 26 вересня 2016 року, оскільки, у матеріалах наявна також довідка ПАТ «Альфа-Банк» від 30 вересня 2010 року, з якої вбачається, що станом на 30 вересня 2010 року заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» по укладеному з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитному договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року повністю погашена й відсутня, у зв`язку з поверненням предмета застави (а.с. 94). Тобто, інформація у вказаних довідках є суперечливою, що свідчить про наявність підстав вважати, що заборгованість позивача за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року є безспірною.

Задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, а саме: додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 17.05.2021 року, укладеного між Кротенко І.К. (адвокат) та ОСОБА_1 (замовник); акту №1 про надання - прийняття правових послуг до договору про надання правової допомоги від 17.05.2021 року; копії квитанції №1 від 05.07.2022 року ОСОБА_1 по акту приймання-передачі сплатив Кротенку І.К. 37 199,75 грн..

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-17688св20) дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у постановах від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21) та від 02 листопада 2021 року у справі № 346/5196/19 (провадження № 61-10372св21) дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у суді першої інстанції представляв адвокат Кротенко І.К. на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1045848 від 10 червня 2021 року оформленого на підставі договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року, укладеного між Кротенко І.К. (адвокат) та ОСОБА_1 (замовник), адвокат надає клієнту правову допомогу в частині визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису №4042 від 24 березня 2021 року, оформленого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Фпанківської області Личук Т.В. За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, який становить 500 грн. за 1 годину роботи. Окремо від оплати гонорару адвоката, клієнт компенсує адвокату фактичні витрати вартості ПММ, витрати на поштові відправлення та друкарські й копіювальні витрати. Факт виконання робіт підтверджується актом про надання-приймання послуг підписаний між клієнтом та адвокатом.

Згідно акту №1 про надання - прийняття правових послуг до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року, вартість наданих послуг становить 37 199 грн. 75 коп.

Як вбачається, з копії квитанції №1 від 05.07.2022 року ОСОБА_1 по акту приймання-передачі сплатив Кротенку І.К. 37 199 грн. 75 коп..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 37 199 грн. 75 коп.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано докази направлення іншим учасникам провадження доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених позивачем та доказів на підтвердження того, що зазначені кошти дійсно були сплачені позивачем, спростовується наявним в матеріалах справи описом від 05 липня 2022 року.

Посилання скаржника на те, що судом безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: ордером на надання правничої (правової) допомоги № 1045848 від 10 червня 2021 року, додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року, укладеного між Кротенко І.К. (адвокат) та ОСОБА_1 (замовник), актом №1 про надання - прийняття правових послуг до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року, квитанцією №1 від 05.07.2022 року.

Посилання скаржника на те, що позивачем завчасно не надано докази понесених ним правових витрат, є безпідставним, оскільки докази на підтвердження понесених позивачем витрат, були надані до суду у відповідності з вимогами п. 8 ст. 141 ЦПК України, а саме, до закінчення судових дебатів.

Посилання скаржника на ненадання позивачем доказів на підтвердження реальної сплати витрат на правничу допомогу, спростовується копією квитанції №1 від 05.07.2022 року. Крім того, слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Посилання скаржника на те, що прохальна частина позовної заяви містить суму остаточних витрат на правничу допомогу, що становить 5 000 грн., є помилковим, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що вищевказана сума коштів, є орієнтовним розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести позивач.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції по суті дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, проте не повно встановив обставини у справі, а тому рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ТОВ «Глобал Інфініті Україна» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» - задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2022 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Т.О. Невідома

В.А. Нежура