Рішення

від 13.06.2007 по справі 10/175-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/175-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" червня 2007 р.                                                                              Справа № 10/175-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Столиця”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд”, м. Бровари  

про стягнення 6442460,90 грн.

             Суддя  Тищенко О.В.

Представники:

Від позивача: Акаловська Т.П.  (довіреність від 16.11.2006р. № 13-08/180)

Від відповідача: не з'явився

                                                         Обставини справи:

          До господарського суду Київської області надійшла  позовна  заява Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Столиця”, м. Київ (позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд”, м. Бровари   (відповідач) про стягнення 6 252 757,26 грн. з яких: 5500000,00 грн. заборгованість по кредиту, 672273,94 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (22%), 36383,57 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (32%), пеня 44099,75 грн.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2007р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 14.05.2007р.  

          Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, які виникли за Договором на кредитну лінію  (відновлювальну) від 26.09.2005р. № 32/05-К, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по кредиту в сумі 5500000,00 грн.

          Під час розгляду справи представником позивача було подано доповнення до позовної заяви, в яких останній збільшує суму позовних вимог, а саме просить стягнути: 816931,48 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (22%), 57424,67 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (32%), пеня 68104,70 грн.

          Також, через загальний відділ господарського суду Київської області 22.05.2007р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову від 21.05.2007р. № 13-17/77, в якій останній просить накласти арешт на адміністративний  будинок в м. Бровари, вул. Київська, 170, який належить Відкритому акціонерному товариству “Броварисільбуд” на праві власності.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до Розділу Х Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадій провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Дії господарського суду щодо забезпечення позову є одним з важливих видів процесуальних дій за весь час провадження у справі. Вони здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки в разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів відповідача, більш того, заподіяти йому матеріальну шкоду.

Відповідно до статті 67 ГПК України позов забезпечується:

-          накладанням арешту на майно або  грошові  суми, що  належать відповідачеві;

-          забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

-          забороною  іншим   особам  вчиняти   дії,   що стосуються предмета спору;

-          зупиненням стягнення на підставі  виконавчого  документа  або іншого документа, за яким  стягнення  здійснюється  у  безспірному порядку.

          У відповідності до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову” заходи вживаються господарським судом тільки за наявності достатньо вагомих свідчень про те, що за час провадження у справі майно відповідача (або майно, яке він утримує) може зникнути, бути виведеним з ладу, погіршитись, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду.    

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові  про стягнення  грошей  слід застосовувати  накладення арешту на кошти (ухвала судової палати у цивільних справах Верховного суду  України від 22.03.2000р., Постанова судової палати у господарських справах Верховного суду  України від 21.10.2003р.).  

Так, як позивачем було заявлено вимогу про стягнення 6442460,90 грн. заборгованості, то в данному випадку заявник повинен  звертатись з заявою про накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми предмету позову та судових витрат.

      Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Столиця” про вжиття заходів до забезпечення  позову задоволенню не підлягає.

Представник позивача  в судовому засіданні 13.06.2007р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Через загальний відділ господарського суду Київської області 14.05.2007р. від представника відповідача надійшло клопотання №01-115 від 11.05.2007р., в якому останній просить відкласти розгляд справи.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2007р. клопотання відповідача задоволено та розгляд справи відкладено на 13.06.2007р. о 11:30 год.

Відповідач в судове засідання 13.06.2007р. не з'явився, письмовий відзив не надав, хоча про час, дату, та місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою  господарського суду Київської області від 14.05.2007р., яка надсилалась на адресу відповідача відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах  України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду  України № 75 від 10.12.2002р., а саме з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу  у відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи  доказами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

          26.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк “Столиця” (кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Броварисільбуд” (позичальник) було укладено договір на кредитну лінію  (відновлювальну) № 32/05-К (Договір), відповідно до умов якого у період з „26" вересня 2005р. по „26" вересня 2007р. кредитодавець зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 5 000 000.00 ( П'ять мільйонів гри. 00 коп.) (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше „26" вересня 2007р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 22 % річних на визначених Договором умовах (п. 1.1 Договору).

          Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець надає кредит на поповнення обігових коштів, в т.ч. на реконструкції нерухомості шляхом перерахування з позичкового рахунку № 20632300012426 на поточний рахунок позичальника № 26001300012426 в ТОВ КБ „СТОЛИЦЯ” м. Київ за заявою позичальника.

          Згідно з п. 3.1 Договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за  весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

          Пунктом 3.2 Договору передбачено, що   за користування кредитом    Кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а Позичальник не пізніше 14 (чотирнадцятого) числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також на день закінчення строку дії Договору сплачує проценти Кредитодавцю.

          У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня вони вважаються простроченими і відображаються Кредитодавцем на рахунку прострочених процентів.

          Відповідно до п. 3.3 Договору за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти нараховуються і сплачуються Позичальником за ставкою 32 % річних.

          За наявності простроченої заборгованості за процентами Позичальник у першу чергу здійснює її погашення (п. 3.4 Договору).

          Згідно з п. 5.2.7 Договору позичальник зобов'язнаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках:

-  невиконання Позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів;

-  нецільового використання кредиту;

-  ненадання  Позичальником документів згідно з пунктом  5.2.4. Договору;

- вчинення заставодавцем дій на припинення застави, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за Договором, в т. ч.    щодо    розірвання депозитного договору та/або дострокової вимоги  повернення  вкладу за депозитним договором, майнові права за яким є забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника за Договором;

-   порушення   заставодавцем   (поручителем,  гарантом)     зобов'язань   за  договором,   що   забезпечує   виконання Позичальником зобов'язань за Договором;

- реорганізації або ліквідації Позичальника або заставодавця, (поручителя, гаранта).

 07.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком “Столиця” (кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Броварисільбуд” (позичальник) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на кредитну лінію  (відновлювальну) від 26.09.2005р. № 32/05-К (Додаткова угода № 1), відповідно до умов якої п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції: у період з „26" вересня 2005р. по „26" вересня 2007р. кредитодавець зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 55 000 000.00 (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобов'язується повернутії кредит відповідно до наступного графіка:

дата погашення

не пізніше 31.12.2006р.                              500000,00 грн.

не пізніше 26.09.2007р.                              5000000,00 грн.

                              всього                                        5500000,00 грн.

не пізніше  26.09.2007р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 22 % річних на визначених Договором умовах.

Позивачем відповідно до умов Договору було видано відповідачу кредит в сумі 5500000,00 грн., що підтверджується  меморіальними ордерами від 07.03.2006р., від 13.10.2005р., 29.09.2005р., від 27.09.2005р. № 32/05-К.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по Договору на кредитну лінію  (відновлювальну) від 26.09.2005р. № 32/05-К у відповідача виникла заборгованість по кредиту в сумі 5500000,00 грн.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати  грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зообов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторонни (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом України.  (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

           Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до п. 5.3.1 Договору кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, сплати неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних  неналежним  виконанням зобов'язань, а також  відмовитись  від подальшого  кредитування Позичальника за Договором у випадках, передбачених п.5.2.7.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5500000,00 грн. заборгованості по кредиту є обґрунтованими, документально підтвердженими тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 816931,48 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (22%), 57424,67 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (32%), яка підлягає частковому задоволенню.

          Як вже було зазначено вище відповідач відповідно до п 1.1 Договору зобов'язався сплачувати  проценти  за користування кредитом за ставкою 22% річних.  

          Згідно з п. 3.1 Договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за  весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

          Пунктом 3.2 Договору передбачено, що   за користування кредитом    Кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а Позичальник не пізніше 14 (чотирнадцятого) числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також на день закінчення строку дії Договору сплачує проценти Кредитодавцю.

          У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня вони вважаються простроченими і відображаються Кредитодавцем на рахунку прострочених процентів.

          Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

          Відповідно до п. 3.3 Договору за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти нараховуються і сплачуються Позичальником за ставкою 32 % річних.

          Відповідно до п. 1.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит відповідно до графіку, а саме: 500000,00 грн. не пізніше 31.12.2006р.          , 5000000,00 грн. не пізніше 26.09.2007р.          

          Позивачем неправомірно нараховано 57424,67 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом (32%), оскільки проценти за ставкою 32 % річних нараховуються лише після закінчення строку на який було надано кредит, тобто на суму 500000,00 грн. після 31.12.2006р. на суму  5000000,00грн. після 26.09.2007р.

          Як вбачається з наданого розрахунку нарахування 32 % було здійснено позивачем з моменту вимоги про дострокове повернення кредиту, а не з моменту закінчення строку,  на який було надано кредит, що суперечить умовам п. 3.3  договору.  

          Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення задоволенню не підлягає.

          Відповідно до п. 6.1.1 Договору у випадку порушення строків сплати  процентів Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості, за кожний день  прострочки.

          Позивачем відповідно до п. 6.1.1 Договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” нарахована пеня в розмірі  68104,70  грн.

          Відповідно до обгрунтованого розрахунку суду (борг*2*ставку НБУ/100/365*кількість днів) розмір пені становить 65206,38 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за кредитом  в розмірі  5500000,00 грн., 816931,48 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (22%) та  65206,38 грн. пені.

У зв'язку з частковим задоволенням позову господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В:

        1.    Позов задовольнити частково.

        2.   Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 170, код ЄДРПОУ 01354332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Столиця” (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12г, код ЄДРПОУ 26520464) 5500000,00 грн. заборгованості за кредитом, 816931,48 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом (22%) та  65206,38 грн. пені, а також судові витрати: державне мито в розмірі 25261,24 грн. та  116,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

         3.  В решті позовних відмовити.

          Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.