Постанова

від 14.09.2022 по справі 910/20365/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2022 р. Справа№ 910/20365/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Прокопович О.Є.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.09.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.02.2021 (повний текст складено 15.03.2021)

у справі № 910/20365/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

про зобов`язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київлайн" (далі - ТОВ "Київлайн", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (далі - ТОВ "Український лізинговий фонд", відповідач) про зобов`язання виконати умови договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо передачі у власність позивача предмета лізингу. Так, позивач 03.03.2017 посилаючись на виконання своїх зобов`язань за договором щодо сплати лізингових платежів та відсутність будь-якої заборгованості перед відповідачем, звернувся до останнього з вимогою від 01.03.2017 вих. № 0103, в якій просив здійснити передачу права власності на предмет лізингу шляхом підписання акта про передачу права власності відповідно до умов договору та здійснити всі належні дії стосовно зняття предмета лізингу з обліку в органах ДАІ, а також повернути зайво перераховані грошові кошти в сумі 491 111,74 грн. Ухилення відповідача від передачі предмета лізингу у власність позивача стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/20365/17 позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 скасовано, справу № 910/20365/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що за відсутності обставин визнання недійсним умов договору, які передбачають коригування лізингових платежів відповідно до курсу валют на дату платежу, висновки судів про відсутність підстав для здійснення такого коригування є помилковими. Така правова позиція висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17. Оскільки перехід права власності на предмет лізингу за умовами договору лізингу, а також з урахуванням приписів частини другої статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" відбувається за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами з`ясування питання відсутності такої заборгованості у ТОВ "Київлайн" є визначальним для вирішення даного спору. Проте висновки судів попередніх інстанцій про відсутність заборгованості ТОВ "Київлайн" за лізинговими платежами є передчасними, зробленими без урахування умов договору щодо визначення розміру лізингових платежів у гривні з коригуванням курсу валют за формулою, встановленою пунктом 2.6 Загальних умов договору, та без урахування правових висновків, наведених у зазначених вище постановах Верховного Суду.

Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київлайн" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" задовольнити повністю, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" повністю, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" виконати умови договору шляхом передання предмета лізингу - автомобіль марки BMW X3, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску Товариству з обмеженою відповідальністю "Київлайн" у власність відповідно до своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 2023/10/13-В від 07.10.2013.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за умовами Договору та Додаткової угоди № 2 до нього грошове зобов`язання визначено у національній валюті - гривні без встановлення грошового еквіваленту в іноземній валюті, відповідно за відсутності узгодження між сторонами внесених до Договору змін щодо розміру лізингових платежів, визначених у гривні, у позивача не виникає зобов`язання валютного коригування, обов`язковою умовою якого є встановлення у зобов`язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 03.06.2021.

13.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

31.05.2021 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла заява про відвід складу суду, а саме: відвести суддів Гаврилюка О.М, Майданевича А.Г., Коротун О.М від розгляду справи № 910/20365/17 за позовом ТОВ "Київлайн" про зобов`язання виконати умови договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 визнано заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Київлайн" відводу суддям Гаврилюку О.М., Майданевичу А.Г. та Коротун О.М. від розгляду справи № 910/20365/17 необґрунтованим, матеріали справи № 910/20365/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 заяву ТОВ "Київлайн" про відвід складу суду передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" про відвід складу суду: Гаврилюка О.М. (головуючий), Майданевича А.Г., Коротун О.М. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів та не є суддею-доповідачем у справі, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/20365/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М,, судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 прийнято матеріали справи № 910/20365/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В. та призначено справу №910/20365/17 до розгляду у судовому засіданні 29.07.2021.

26.07.2021 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла заява про відвід складу суду, а саме: відвести суддів Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г. та Суліма В.В. від розгляду справи № 910/20365/17 за позовом ТОВ "Київлайн" про зобов`язання виконати умови договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 визнано необґрунтованим заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Київлайн" відвід суддям Гаврилюку О.М., Майданевичу А.Г. та Суліму В.В. від розгляду справи № 910/20365/17. Провадження у справі № 910/20365/17 зупинено. Передано справу № 910/20365/17 для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 заяву ТОВ "Київлайн" про відвід складу суду передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І., Шапран В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" про відвід складу суду: Гаврилюка О.М. (головуючий), Майданевича А.Г., Коротун О.М. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17. Розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17 призначено на 02.09.2021. Застосовано заходи процесуального примусу зазначені у ч. 1 ст. 132 ГПК України, у вигляді попередження. Попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "Київлайн" добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

02.08.2021 адвокатом позивача подано заяву про відвід суддям Гаврилюку О.М. та Коротун О.М.

31.08.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 визнано заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Київлайн" відвід суддям Гаврилюку О.М., Коротун О.М. від розгляду справи № 910/20365/17 необґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Гаврилюка О.М. про самовідвід у справі № 910/20365/17 задоволено. Матеріали справи № 910/20365/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021, якою заяву про самовідвід судді Гаврилюка О.М. від розгляду справи №910/20365/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17 - задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20365/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 для розгляду справи №910/20365/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 13.09.2021 по 17.09.2021.

Суддя Тищенко А.І. перебувала у щорічній відпустці з 13.09.2021 по 17.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/20365/17 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Призначено справу до розгляду на 10.11.2021.

У зв`язку із перебуванням суддів Тищенко А.І. з 01.11.2021 по 15.11.2021 та Яковлєва М.Л. з 19.10.2021 по 15.11.2021 на лікарняному, а також судді Тищенко А.І. у відпустці з 16.11.2021 по 19.11.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 призначено справу до розгляду на 22.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.12.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 на 02.02.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено справу до розгляду на 02.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 у зв`язку перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20365/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 для розгляду справи №910/20365/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Призначено справу до розгляду на 15.06.2022.

10.06.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 15.06.2022, у зв`язку із введенням воєнного стану.

13.06.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли доповнення до клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 15.06.2022, до якого надано документ на підтвердження про перебування заступника директора підприємства з юридичних питань і одного із представників по справі Тютеревої Вікторії за кордоном - у Німеччині.

15.06.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 15.06.2022, у зв`язку із введенням воєнного стану.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 на 14.09.2022.

Представники позивача та відповідача зявилися в судове засідання 14.09.2022 та надали свої пояснення щодо апеляційної скарги.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, своїх представників не направила.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності третьої особи.

В судовому засіданні 14.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.10.2013 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (лізингодавцем за договором) та ТОВ "Київлайн" (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № 2026/10/13-В, за умовами пункту 1.1 Загальних умов (додаток № 3 до договору) якого сторони узгодили, що лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказано в специфікації (додаток № 2), а лізингоодержувач зобов`язувався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1), а також інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору предметом лізингу є автомобіль BMW X3, детальний опис згідно специфікації, 2013 року випуску, загальною вартістю 715 346,00 грн, в т. ч. ПДВ 119 224,33 грн.

Строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі (пункт 5 договору).

Положеннями пункту 8.1 договору сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 083 324,83 грн та може змінюватися відповідно до загальних умов договору.

За змістом пунктів 8.2, 8.3 договору авансовий платіж і порядок проведення оплат передбачено графіком внесення лізингових платежів - додаток № 1 до договору та стаття 2 Загальних умов.

Умовами пункту 8.4 договору встановлено сплату лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валютвідповідно до пункту 2.6. Загальних умов договору.

Згідно пункту 8.5. договору офіційний курс гривні до долару США на дату укладення договору - 7,993.

Додатком № 1 до договору сторони виклали Графік внесення лізингових платежів, узгодивши дату нарахування та оплату лізингових платежів всього у період з 07.10.2013 по 18.10.2016, вартість предмета лізингу, винагороди лізингодавця, а також загальну суму лізингового платежу, яка становить 1 083 324,83 грн.

Крім цього, сторонами погоджено Специфікацію на предмет лізингу, яка є додатком № 2 до договору та Загальні умови - додаток № 3 до договору.

За умовами пункту 2.1 Загальних умов договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від факту виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

Відповідно до пункту 2.2 Загальних умов договору загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається пунктом 8.1 договору і може змінюватися відповідно до умов договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати не пізніше дати, встановленої для їx оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день (пункти 2.4, 2.5 Загальних умов договору).

Положеннями п. 2.6. Загальних умов договору визначено, що у разі вказівки в п.8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджують, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеному на його сайті) за визначеною формулою.

Лізингодавець (відповідач) на виконання умов договору передав, а лізингоодержувач (позивач) прийняв в якості предмету лізингу, обумовлений договором транспортний засіб - BMW X3, 2013 року випуску, про що сторони підписали 11.10.2013 акт прийому-передачі, копія якого долучена до справи.

Додатковою угодою від 10.10.2013 № 1 до договору сторони погодили викласти пункти 3.3, 8.1 договору у новій редакції, зокрема, визначили, що загальна вартість предмета лізингу складає 717 195,04 грн, в т.ч. ПДВ 119 532,51 грн, загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 086 092,20 грн, може змінюватися відповідно до загальних умов договору, а також виклали додаток № 1 до договору (Графік внесення лізингових платежів) у редакції цієї додаткової угоди.

Додатковою угодою від 09.09.2014 № 2 до договору сторони виклали пункт 8.1 договору у новій редакції, а саме визначили, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 501 035,71 грн, може змінюватися відповідно до загальних умов договору (пункт 1 угоди), а також виклали додаток № 1 до договору (Графік внесення лізингових платежів) у редакції цієї додаткової угоди, яким узгодили дату нарахування та оплату в період з 07.10.2013 по 17.10.2020, розміру платежу, винагороди лізингодавця, загальну суму лізингового платежу 1 501 035,71 грн (пункт 2 угоди), погодили реструктуризацію боргу лізингоодержувача в сумі 51 411,33 грн протягом 3 місяців, починаючи з 18.09.2014 по 18.11.2014 згідно графіку (пункт 3 угоди).

Стверджуючи про належне виконання своїх зобов`язань щодо оплати лізингових платежів у повному обсязі, відсутність заборгованості по договору, та ухилення відповідача, як лізингодавця від виконання своїх зобов`язань та передачі предмета лізингу у власність позивача, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача виконати умови договору шляхом передання предмета лізингу: автомобіль марки BMW X3, 2013 року випуску, позивачу у власність відповідно до своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 2026/10/13-В від 07.10.2013.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не виконано зобов`язання щодо оплати лізингових платежів, строк оплати яких настав з 17.03.2017 по 17.10.2020 (№№42-85 Графіку), право вимоги за якими відступлене по договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2020, укладеному з ТОВ «УЛФ-ФІНАНС».

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Як вірно вказано судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у пункті 8.4 Загальних умов договору лізингу сторонами погоджено, що право власності на предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу предмета лізингу) переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат лізингодавця, які виникли у зв`язку з виконанням цього договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків лізингодавця за договором або за будь-яким іншим договором лізингу, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами.

За змістом статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, колегія суддів констатує, що перехід права власності на предмет лізингу за умовами договору лізингу, а також з урахуванням приписів частини другої статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" відбувається за умови відсутності у ТОВ "Київлайн" заборгованості за лізинговими платежами.

Як вже зазначалось колегією суддів вище, у п.8.4 договору сторони визначили, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6. Загальних умов договору.

Пунктом 2.6 Загальних умов договору передбачено, що в разі вказівки в пункті 8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ) за відповідною формулою: Т=Т0 * Кт/ К0, де Т - поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях; Т0 - поточний лізинговий платіж, зазначений в Графі 6 Графіка платежів; К0 - офіційний курс української гривні до долара США на дату укладення договору; Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 (один) відсоток (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1(один) відсоток, буде менше, ніж К0, перерахунок не проводиться.

Для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена у графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією Лізингодавця.

За умовами п.2.7 Загальних умов договору, датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок лізингодавця. Якщо в період між датою лізингового платежі згідно з Графіком платежів і датою надходження суми лізингового платежу числове значення курсу, зазначеного згідно з п.2.6 Загальних умов, збільшиться більш ніж на 1 відсоток, лізингодавець має право вимагати пропорційної доплати такої суми. Доплачена сума враховується як комісія лізингодавця.

Крім того, пунктом 13.5. Загальних умов договору, сторонами погоджено, що перед підписанням договору, у разі вказівки в п. 8.4. договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, лізингоодержувач попереджений лізингодавцем про наявність з боку лізингоодержувача валютного ризику, тобто ймовірності виникнення можливих збитків у лізингоодержувача внаслідок зміни курсу іноземної валюти до національної валюти України. Підписанням цього договору лізингоодержувач підтверджує, що він усвідомлює можливе настання несприятливих для нього наслідків, спричинених коливанням курсів валют, і гарантує виконання взятих на себе зобов`язань своєчасно та в повному обсязі.

В пункті 13.4. Загальних умов зазначено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, що вартість предмета лізингу та розмір лізингових платежів можуть змінюватися відповідно до умов договору. Сторони повністю усвідомлюють зміст умов договору, погоджуються з ними і повністю усвідомлюють значення і наслідки своїх дій за договором.

Приписами ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

При цьому вказана стаття Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов`язані з виконанням певного договору.

Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Зважаючи на вищевикладене, доводи скаржника щодо того, що за умовами Договору та Додаткової угоди № 2 до нього грошове зобов`язання визначено у національній валюті - гривні без встановлення грошового еквіваленту в іноземній валюті колегією суддів оцінюються критично, оскільки, погодивши саме вказані умови договірних відносин щодо сплати лізингових платежів, доказів визнання недійсними яких суду не надано, сторони тим самим відповідно до вимог частини другої статті 533 ЦК України встановили у зобов`язанні (сплаті лізингових платежів) грошовий еквівалент у іноземній валюті, що прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункт 2.1 Загальних умов лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на е-таіі лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок лізингодавця. Якщо в період між датою лізингового платежу, згідно Графіку платежів, і датою надходження суми лізингового платежу числове значення курсу, застосованого згідно з п.2.6. Загальних умов, збільшиться більш ніж на 1 відсоток, лізингодавець має право вимагати пропорційної доплати такої суми. Доплачена сума враховується як комісія лізингодавця (пункт 2.7 загальних умов).

Лізингоодержувач має право достроково виплачувати лізингодавцю лізингові платежі лише за умови узгодження з лізингодавцем. У цьому разі сторони підписують додаткову угоду і Графік платежів, що відображає лізингові платежі з урахуванням здійсненої дострокової оплати. У будь-якому разі термін користування предметом лізингу не може бути менше одного року. Всі достроково сплачені платежі, здійснені без узгодження з лізингодавцем, зараховується в рахунок оплати відповідного платежу в день настання строку його оплати згідно з Графіком платежів (пункт 2.8 загальних умов).

У пункті 2.9 загальних умов сторони погодили, що при надходженні коштів (лізингових платежів) від лізингоодержувача, сторони узгодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов`язань за Договором:

-·оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов`язань за Договором;

-·оплата сум компенсації витрат, понесених Лізингодавцем та не відшкодованих Лізингоодержувачем;

-·оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця;

-·оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу;

-·оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця;

-·оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу.

У разі перерахування лізингоодержувачем лізингових платежів за цим договором в сумі, недостатній для повного виконання зобов`язань за договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей договір.

Пунктом 7.1.1 Загальних умов обумовлено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що позивачем фактично було сплачено відповідачу на виконання умов договору суми 1 992 267,45 грн.

Крім того, судом першої інстанції вірно зауважено, що виходячи із складових даних визначеної у п.2.6 Загальних умов договору формули, розрахунок кожного лізингового платежу здійснюється із урахуванням Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 (один) відсоток (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу), що прямо свідчить про те, що визначені у Графіку сплати лізингових платежів не є твердою сумою, що не змінюється.

Також умова правовідносин сторін, що загальна сума лізингових платежів може змінюватись відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу, визначена сторонами як у пункті 2 додаткової угоди № 1 від 10.10.2013, так і у п.2 додаткової угоди № 2 від 09.09.2014.

Вказане спростовує доводи скаржника про визначення у Графіку сплати лізингових платежів та Додатковій угоді № 2 до договору конкретного розміру кожного чергового лізингового платежу та загальної суми лізингових платежів, які є незмінними, а оплата 1 992 147,44 грн, з яких: 1 501 035,71 грн лізингових платежів та 51 411,38 грн реструктуризації боргу - остаточним та належним виконанням зобов`язання із переплатою.

Як вірно вказано судом першої інстанції, наданий позивачем Реєстр платіжних доручень ТОВ «Київлайн» за період з 07.10.2013 по 20.02.2017 не підтверджений первинними документами, а саме виставленими відповідачем рахунками та платіжними дорученнями, тому не є належним доказом дострокового виконання зобов`язань за договором лізингу.

Натомість, відповідачем надано до матеріалів справи копії рахунків на оплату, які були виставлені позивачу, та копії банківських виписок з доказами оплати, та в письмових поясненнях наведений детальний розрахунок лізингових платежів з урахуванням оплат позивача та строків, визначених договором.

Скаржник, в свою чергу, не спростував наведених відповідачем розрахунків, а також доказів зміни умов договору щодо розрахунків лізингових платежів, колегії суддів не надав.

Висновок судового експерта № 05/2017 від 06.09.2017 за результатами проведення економічного дослідження, як і Висновок № 126/62-е від 21.03.2018 щодо трактування умов договору фінансового лізингу, не відповідають вимогам статті 98 ГПК України, є рівноцінними з іншими видами доказів і не мають заздалегідь установленої сили, та не можуть замінити інші засоби доказування та змінити умови договору, у зв`язку із чим клопотання позивача про виклик судового експерта у судове засідання задоволенню не підлягає.

Акт звірки взаєрозрахунків станом на 15.03.2017, не обгрнутовано не прийнято судом першої інстанції в якості належного доказу у справі щодо виконання зобов`язання належним чином та у повному обсязі, оскільки доказів здійснення позивачем оплати усіх лізингових платежів, що включають вартість предмета лізингу та комісію лізингодавця з урахуванням положень договору та коригування сплати кожного лізингового платежу у визначеному договором порядку, відсутності заборгованості щодо їх оплати, у т.ч. станом як на час звернення до суду з даним позовом, так і на момент перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку скаржником не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів та не доведено підстав для переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача.

В свою чергу, відповідач не заперечує факту отримання в рахунок оплати лізингових платежів суми 1 992 267,45 грн., з яких 440 009,00 грн зараховані у відшкодування вартості предмета лізингу, 1 493 705,88 грн комісії лізингодавця, що розрахована відповідно до п.8.4 договору та п.2.6 Загальних умов договору в складі лізингових платежів №№1-41 Графіку, 58 552,57 грн пені за прострочення оплати.

Однак за доводами відповідача та відповідно до поданого ним розрахунку, позивачем не виконано зобов`язання щодо оплати лізингових платежів, строк оплати яких настав з 17.03.2017 по 17.10.2020 (№№42-85 Графіку), право вимоги за якими відступлене по договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2020, укладеному з ТОВ «УЛФ-ФІНАНС».

За умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017, укладеному між відповідачем - ТОВ «Український лізинговий фонд» (первісним кредитором)та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (новий кредитор), первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права, у т.ч. за договором фінансового лізингу № 2026/10/13-В від 07.10.2013, а новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу, у тому числі, але не виключно право вимагати: сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати лізингових платежів на дату укладення цього договору; сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати будь-яких інших платежів (крім лізингових) за договорами фінансового лізингу на дату укладення цього договору; виконання боржниками всіх інших обов`язків за договорами фінансового лізингу.

Відповідно до Витягу з переліку договорів фінансового лізингу, відступлення за якими здійснено на підставі договору № 1 від 17.03.2017, код 38155519, відступлено право вимоги до ТОВ «Київлайн» щодо оплати 277 186,04 грн вартості предмета лізингу.

Доказів розірвання, визнання недійсним вказаного правочину, у т.ч. з підстав передачі недійсної вимоги, суду не надано.

Договір є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст. 204 ЦК України.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на все вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із тим, що у даному випадку слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/20365/17 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/20365/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 28.09.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала