Ухвала

від 17.10.2022 по справі 911/2025/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" жовтня 2022 р. м. Київ Справа №911/2025/22

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову

За позовом Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви (09200, Київська обл., м.Кагарлик, вул. Незалежності, 17)

до Кагарлицької міської ради (09201, Київська обл., м.Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1)

про визнання незаконним та скасування рішення

без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив:

У жовтні 2022 Свято-Троїцька релігійна громада Української Православної Церкви (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Кагарлицької міської ради (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Кагарлицької міської ради від 29.09.2022 №2584-27-VIII «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, рішення сесії Кагарлицької міської ради такими, що втратили чинність».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.01.1998 Кагарлицькою міською радою видано позивачу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,74 га для будівництва Свято-Троїцького Храму. Позивачем розпочато на переданій йому в постійне користування земельній ділянці будівництво культової будівлі храму. Рішенням Кагарлицької міської ради від 29.09.2022 №2584-27-VIII припинено належне позивачу право постійного користування вказаною земельною ділянкою,державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та рішення сесії Кагарлицької міської ради від 05.12.1997 №110-09-XII«Про дозвіл на виділення земельної ділянки по вул.Воровськогов постійне користування для будівництва Свято-Троїцького Храму в м.Кагарлик» визнано такими, що втратили чинність, вирішено провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою. Позивач вважає рішення Кагарлицької міської ради від 29.09.2022 №2584-27-VIIIнезаконним та просить суд визнати незаконним та скасувати вказане рішення міської ради з метою захисту та поновлення у такий спосіб права позивача на постійне користування земельною ділянкою.

Одночасно із позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області подана заява про забезпечення позову від 10.10.2022 (вх. №104/22 від 14.10.2022), надалі заява про забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:435:0079 із забороною передання її у власність, поділу, виділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, розпорядження у будь-який інший спосіб, вчинення щодо вказаної земельної ділянки будь-яких реєстраційних дій;

- заборони Кагарлицькій міській раді приймати рішення щодо передання належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:01:435:0079 у власність і користування на будь-яких підставах та щодо розпорядження даною земельною ділянкою в будь-який інший спосіб, включаючи надання дозволів на розроблення та затвердження проектів землеустрою стосовно даної земельної ділянки, змін її цільового призначення, поділ, виділення, об`єднання;

- заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам, визначеним ч.1ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також суб`єктам державної реєстрації здійснювати державну реєстрацію змін найменування, складу засновників, керівника, канонічної та конфесійної підлеглості, місцезнаходження та будь-яких інших змін до статуту позивача, а також змін до відомостей про юридичну особу-позивача, що містяться у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову в зазначеній заяві обґрунтовано тим, що подальше вирішення відповідачем долі зазначеної земельної ділянки в інший спосіб, аніж повернення її в постійне користування позивачу, істотно ускладнить ефективний судовий захист і поновлення права позивача на постійне користування земельної ділянкою відповідно до її цільового призначення, за захистом якого він звернувся до суду. Також позивач зазначає, що у разі зміни найменування позивача, конфесійної належності, складу засновників, керівника, внесення будь-яких інших змін до статуту позивача, доки спір не вирішено по суті, це унеможливить відновлення права на постійне користування земельною ділянкою для продовження будівництва культової споруди членами тієї релігійної громади, об`єднання яких представляє собою позивач як релігійна організація в нинішньому організаційно-правовому статусі.

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Отже, забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, вона не містить обґрунтування наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, з посиланням на конкретні докази.

З системного аналізу норм ч.2ст.136, п.4ч.1 та ч.4ст.139 Господарського процесуального кодексу України випливає, що забезпечення позову допускається виключно в разі наведення заявником обґрунтованих доводів необхідності та доцільності вжиття заходів та доведення, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як вбачається з поданої заяви, заявник не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили, що відповідач після прийняття рішення Кагарлицької міської ради від 29.09.2022 №2584-27-VIII має намір вчинити певні дії, спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3222210100:01:435:0079, зокрема передати її у власність чи користування іншим особа, та/або змінити цільове призначення земельної ділянки, на якій, як зазначає позивач, будується культова споруда.

Сам лише факт прийняття Кагарлицькою міською радою рішення від 29.09.2022 №2584-27-VIII та виникнення у зв`язку з цим спору між позивачем та відповідачем з приводу права користування земельною ділянкою, на якій будується культова споруда, не свідчить про намір Кагарлицької міської ради передати земельну ділянку у власність чи користування третім особам чи іншим чином розпорядитись вказаною земельною ділянкою до вирішення спору.

Саме лише посилання позивача в поданій ним заяві на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Крім того, суд відмічає, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам, визначеним ч.1 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також суб`єктам державної реєстрації здійснювати державну реєстрацію змін найменування, складу засновників, керівника, канонічної та конфесійної підлеглості, місцезнаходження та будь-яких інших змін до статуту позивача, а також змін до відомостей про юридичну особу-позивача, що містяться у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не стосується земельного спору позивача з відповідачем та не стосується права позивача на користування земельною ділянкою, за захистом якого останній звернувся до господарського суду. За змістом ст.13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та ст.80 та 92 Цивільного кодексу України ознаками юридичної особи є, зокрема, майнова відокремленість та участь у цивільному обороті від власного імені, тобто релігійні громади як юридичні особи беруть участь у цивільному обороті та набувають майнові та немайнові права від свого імені, а не від імені фізичних осіб-членів релігійної громади.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову від 10.10.2022 (вх. №104/22 від 14.10.2022) не містить достатніх мотивів, посилань на докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову, а сам захід забезпечення позову в частині заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам та суб`єктам державної реєстрації вчиняти певні дії не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості та адекватності.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви про забезпечення позову.

Керуючись ст.136, 137, 140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Свято-Троїцькій релігійній громаді Української Православної Церкви у задоволенні заяви від 10.10.2022 (вх. №104/22 від 14.10.2022) про забезпечення позову до Кагарлицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили 17.10.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2022.

Суддя О.О. Третьякова