Постанова

від 22.02.2023 по справі 911/2025/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2023 р. Справа№ 911/2025/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.10.2022 (повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2022)

у справі № 911/2025/22 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви

до Кагарлицької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2025/22 за позовом Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви до Кагарлицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Одночасно із позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області подана заява про забезпечення позову від 10.10.2022 (вх. №104/22 від 14.10.2022, надалі - заява про забезпечення позову), у якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:01:435:0079 із забороною передання її у власність, поділу, виділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, розпорядження у будь-який інший спосіб, вчинення щодо вказаної земельної ділянки будь-яких реєстраційних дій;

- заборони Кагарлицькій міській раді приймати рішення щодо передання належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:01:435:0079 у власність і користування на будь-яких підставах та щодо розпорядження даною земельною ділянкою в будь-який інший спосіб, включаючи надання дозволів на розроблення та затвердження проектів землеустрою стосовно даної земельної ділянки, змін її цільового призначення, поділ, виділення, об`єднання;

- заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам, визначеним ч.1ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також суб`єктам державної реєстрації здійснювати державну реєстрацію змін найменування, складу засновників, керівника, канонічної та конфесійної підлеглості, місцезнаходження та будь-яких інших змін до статуту позивача, а також змін до відомостей про юридичну особу-позивача, що містяться у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2022 відмовлено Свято-Троїцькій релігійній громаді Української Православної Церкви у задоволенні заяви від 10.10.2022 (вх. №104/22 від 14.10.2022) про забезпечення позову до Кагарлицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що подана позивачем заява не містить достатніх мотивів, посилань на докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову, а сам захід забезпечення позову в частині заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам та суб`єктам державної реєстрації вчиняти певні дії не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості та адекватності.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Свято-Троїцька релігійна громада Української Православної Церкви звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22 та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як необґрунтована через невідповідність висновків фактичним обставинам справи.

Позивач наполягає, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним, забезпечує баланс інтересів сторін та не призведе до істотного обмеження чи порушення прав та інтересів відповідача та інших осіб.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №911/2025/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Мальченко А.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2022 (належним чином засвідчені копії позовної заяви з додатками, відзиву на позовну заяву (за наявності) та заяви про забезпечення позову з додатками) у справі №911/2025/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22.

15.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.10.2022, розгляд справи призначено на 25.01.2023.

25.01.2023 розгляд справи не відбувся з огляду на оголошення повітряної тривоги, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 розгляд справи №911/2025/22 призначено на 08.02.2023.

07.02.2023 до канцелярії суду від Кагарлицької міської ради надійшла заява, у якій Кагарлицька міська рада просить розглядати справу без участі представника відповідача.

08.02.2023 розгляд справи №911/2025/22 не відбувся у зв`язку з тимчасовою не працездатністю головуючого судді Тищенко О.В. та перебуванням у зв`язку з цим у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 розгляд справи №911/2025/22 призначено на 22.02.2023.

Відповідач своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Судом встановлено, що позивач після пред`явлення позову змінив своє найменування: на даний час чинним найменуванням позивача є Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Кагарлик Обухівського району Київської області» (колишнє найменування позивача Свято-Троїцька релігійна громада Української Православної Церкви»), ідентифікаційний код юридичної особи: 25898143.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2023 прийнято відмову від позову у справі №911/2025/22 за позовом Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви до Кагарлицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Кагарлицької міської ради від 29.09.2022 №2584-27-VIII «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, рішення сесії Кагарлицької міської ради такими, що втратили чинність» та закрито провадження у справі №911/2025/22.

22.02.2023 у судове засіданні представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги судом повідомлялися.

Відповідач, як зазначалося вище, у своєму клопотанні просив суд розгляд даної справи проводити без участі представника Кагарлицької міської ради.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з`явились у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що подальше вирішення відповідачем долі зазначеної земельної ділянки в інший спосіб, аніж повернення її в постійне користування позивачу, істотно ускладнить ефективний судовий захист і поновлення права позивача на постійне користування земельної ділянкою відповідно до її цільового призначення, за захистом якого він звернувся до суду.

Також позивач вказує, що у разі зміни найменування позивача, конфесійної належності, складу засновників, керівника, внесення будь-яких інших змін до статуту позивача, доки спір не вирішено по суті, це унеможливить відновлення права на постійне користування земельною ділянкою для продовження будівництва культової споруди членами тієї релігійної громади, об`єднання яких представляє собою позивач як релігійна організація в нинішньому організаційно-правовому статусі.

Доводи аналогічного змісту висвітлені також позивачем і в апеляційній скарзі.

Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, з посиланням на конкретні докази.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Також необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Судом перевірено, що позивач не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили, що відповідач після прийняття рішення Кагарлицької міської ради від 29.09.2022 №2584-27-VIII має намір вчинити певні дії, спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3222210100:01:435:0079, зокрема передати її у власність чи користування іншим особа, та/або змінити цільове призначення земельної ділянки, на якій, як зазначає позивач, будується культова споруда.

Натомість сам лише факт прийняття Кагарлицькою міською радою рішення від 29.09.2022 №2584-27-VIII та виникнення у зв`язку з цим спору між позивачем та відповідачем з приводу права користування земельною ділянкою, на якій будується культова споруда, не свідчить про намір Кагарлицької міської ради передати земельну ділянку у власність чи користування третім особам чи іншим чином розпорядитись вказаною земельною ділянкою до вирішення спору.

Водночас, суд враховує, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, самі лише посилання позивача в поданій ним заяві на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом про задоволення позову, його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Окремо слід наголосити, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам, визначеним ч.1 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також суб`єктам державної реєстрації здійснювати державну реєстрацію змін найменування, складу засновників, керівника, канонічної та конфесійної підлеглості, місцезнаходження та будь-яких інших змін до статуту позивача, а також змін до відомостей про юридичну особу-позивача, що містяться у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - не стосується земельного спору позивача з відповідачем та не стосується права позивача на користування земельною ділянкою, за захистом якого останній звернувся до господарського суду.

За змістом ст.13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та ст.80 та 92 Цивільного кодексу України ознаками юридичної особи є, зокрема, майнова відокремленість та участь у цивільному обороті від власного імені, тобто релігійні громади як юридичні особи беруть участь у цивільному обороті та набувають майнові та немайнові права від свого імені, а не від імені фізичних осіб-членів релігійної громади.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заява про забезпечення позову не містить достатніх мотивів, посилань на докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову, а сам захід забезпечення позову в частині заборони Київській обласній державній адміністрації, її структурним підрозділам та суб`єктам державної реєстрації вчиняти певні дії не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості та адекватності.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

До того ж, як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2023 закрито провадження у справі №911/2025/22 у зв`язку з відмовою позивача від позову.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Свято-Троїцької релігійної громади Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2025/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 10.03.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир