Рішення

від 05.10.2022 по справі 922/186/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022м. ХарківСправа № 922/186/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРМІНГ" (м. Харків, вул.Матросова,1А, код ЄДРПОУ 39902478) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" (Харківська область, Сахновщинський район, с.Сугарівське, код ЄДРПОУ 43690203) про стягнення коштів за участю представників:

позивача Гаврильченко Ю.О., адвокат, ордер серія АХ №1087149;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРМІНГ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ", в якій просить суд: стягнути з відповідача основний борг - 1 580 449,00 грн., проценти за користування чужими коштами - 100 672,44 грн., пеню - 70 275,86 грн., штраф - 474 134,70 грн., інфляційні втрати - 43 036,61 грн. та 3% річних - 12 080,70 грн. за Договором поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2022 прийнято позовну заяву (вх.№186/22 від 20.01.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРМІНГ"до розгляду та відкрито провадження у справі №922/186/22. Вирішено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 23 лютого 2022 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу сторін, що подання доказів у справі здійснюється сторонами на стадії підготовчого провадження. Запропоновано сторонам забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Роз`яснено сторонам про можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до вимог ст.197 ГПК України.

10.02.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3295 від 10.02.2022), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві представник відповідача зазначив, що додаток №1 від 09.09.2020 (Специфікація) не був предметом додаткової угодою №1 від 15.09.2021 про заміну сторони договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, а тому його положення не є обов`язковими для відповідача як нового покупця.

На переконання представника відповідача за відсутності в Розділі 2 договору поставки сільськогосподарських машин №1085 ввід 09.09.2020 чітко визначеного строку оплати, при визначені строку виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, сторони повинні керуватися положеннями ч.2 ст.530 ЦК України. Але такої вимоги позивачем не направлялось, а відповідачем не отримувалось, що в свою чергу зумовлює відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні cт.cт.73-77 ГПК України доказів направлення позивачем та вручення такої вимоги відповідач. Такі обставини, в свою чергу свідчать про відсутність порушеного права позивача, у зв`язку із ненастанним строку оплати поставленого ним товару за договором поставки, що є самостійною підставою для відхилення позовних вимог.

Також представник відповідача зазначив, що відповідачем виконано основне зобов`язання з оплати поставленого товару у значному обсязі. Позивачем не надав до суду доказів понесення ним жодних матеріальних збитків та/або додаткових фінансових витрат, пов`язаних з постачанням товару, розмір заявленого позивачем штрафу, в силу ч. 1 ст. 233 ГК України є необґрунтованим. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен взяти до уваги, що умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій, містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та суті зобов`язання, з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу таким простроченням. Неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На переконання представника відповідача, для встановлення балансу прав та законних інтересів учасників вказаних господарських відносин, суд має зменшити розміру штрафних санкцій, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, при встановленні судом порушення відповідачем підстав для майнової відповідальності та стягнення неустойки, обов`язковому застосуванню підлягають положення ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, а зважаючи на відсутність жодних збитків у позивача, сума неустойки також повинна бути зведена судом до (0)нуля.

Як стверджує представник відповідача, поведінка відповідача жодним чинам не є протиправною, оскільки право позивача на отримання оплати товару не порушено.

Також представник відповідача просить суд прийняти до уваги, що неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором - позивачем, у зв`язку з чим відповідач звертається до суду, із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до ч.1 cт.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодекс України, до 0% від заявленої суми штрафу.

Крім того, як стверджує представник відповідача, позивач до моменту повного розрахунку відповідача з позовом до суду не звертався, з вимогами про відшкодування шкоди, спричиненої несвоєчасним розрахунком не заявляв, а свідомо надавав можливість користуватись коштами довший час, цілком усвідомлюючи, що невиконання відповідачем умов договору, призведе до притягнення відповідача до майнової відповідальності, у спосіб нарахування йому невиправдано високих та несправедливих відсотків у розмірі 36% річних та стягнення непомірного штрафу.

Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, тяжкості господарського правопорушення, відсутність доказів понесення позивачем збитків за наслідками такого невиконання, відповідач вважає не справедливим стягнення з нього 3% річних.

В обґрунтування представник відповідача зазначає, що на момент звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача перед позивачем є не великою, а також посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

21.02.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№4055 від 21.02.2022).У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що додатковою угодою №1 від 15.09.2021 за взаємною згодою сторін реалізована заміна первісного покупця ТОП ВКП «ВОСТОК-Н» за договором поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 на нового покупця ТОВ «САХНОВЩИНСЬКЕ», що згідно п.5 додаткової угоди №1 від 15.09.2021 є невід`ємною частиною договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020. Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 15.09.2021 передбачено, що після підписання сторонами угоди новий покупець - ТОВ «САХНОВЩИНСЬКЕ» стає стороною договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 і є повним правонаступником первісного покупця - ТОВ ВКП «ВОСТОК-Н» відносно його прав та обов`язків за договором №1085 від 09.09.2020. Таким чином, за істотними умовами договору поставки №1085 від 09.09.2020, саме специфікацією від 09.09.2020 (додатком №1/1 до договору поставки №1085), що є невід`ємною частиною вказаного договору, визначається предмет поставки, його кількість, ціна, порядок, строки та розміри платежів покупця в його оплату за договором поставки №1085, що в повній мірі спростовує цілковито неналежне та виключно помилкове твердження представника відповідача про належність специфікації від 09.09.2020 (Додатку №1/1 до договору поставки №1085) начебто до інших правочинів не пов`язаних з договором поставки №1085.

На переконання представника позивача, з огляду на чітке встановлення дійсними умовами договору поставки №1085 строку для виконання відповідачем обов`язку з оплати ціни сільськогосподарських машин, письмові заперечення представника відповідача, як нового боржника за Договором поставки №1085, проти заявлених позивачем (кредитором) позовних вимог в межах розгляду господарського спору по справі №922/186/22 взагалі не ґрунтуються на реальних правовідносинах, що скоїлися між кредитором і первісним боржником. Отже, зазначеним цілковито підтверджується виключна неналежність, помилковість та необґрунтованість позиції представника позивача про те, що сторони й, зокрема, відповідач при виконанні договору поставки №1085 мають керуватися виключно положеннями ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки строк виконання обов`язку з оплати ціни сільськогосподарських машин не встановлений договором поставки №1085, що начебто свідчить про відсутність порушеного права позивача і є належною підставою для відхилення позовних вимог.

Також представник позивача зазначив, що виключно необґрунтованою є заявлена представником відповідача по тексту письмового відзиву заява про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до нуля відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, відтак є такою. Право встановити сторонам на власний розсуд у договорі розмір штрафних санкцій передбачено частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). З огляду на зазначене розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача по справі №922/186/22 штрафних санкцій, зокрема 70 275,86 грн. пені та 474 134,70 грн. штрафу обґрунтований обов`язковими для сторін письмовими умовами договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, що є наслідком цілковитої відсутності будь-яких ознак непомірності тягаря для відповідача чи/або невиправданості додаткових прибутків для позивач. Також, обов`язковому врахуванню господарським судом підлягають заявлені відзивом на позовну заяву вимоги представника відповідача про відхилення в повному обсязі заявлених у справі позовних вимог №922/186/22, які за своїм характером направлені виключно на уникнення договірного обов`язку зі здійснення оплати повної ціни - Сівалки Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken, що є наслідком триваючого грубого порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, як добросовісної сторони господарських правовідносин. Крім того, відповідач не надає до господарського суду і не долучає до заяви про зменшення штрафних санкцій до нуля жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування дійсних обставин власного скрутного майнового стану, як то звіт про фінансові результати за 2021 рік чи/або податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2021 рік. в яких відображається вид фінансового результату (прибуток чи збиток) підприємства та об`єкт оподаткування податком на прибуток, тощо. Додатково, в спростування існування обставин скрутного майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «САХНОВЩИНСЬКЕ» свідчить офіційна інформація з Єдиного реєстру боржників про те, що станом на 21.02.2022 інформація щодо юридичної особи боржника - ТОВ «САХНОВЩИНСЬКЕ», код ЄДРПОУ 43690203, в реєстрі боржників відсутня. Більш того, для встановлення господарським судом Харківської області дійсного майнового стану позивача у справі №922/186/22, позивач долучає до матеріалів справи Звіт від 01.10.2021 про фінансові результати за 9 місяців 2021 року з відміткою податкового органу про прийняття, за змістом якого чистий фінансовий результат позивача від власної господарської діяльності складав збиток в сумі 320 000,00 грн. на рівні з його цілковитою відсутністю в попередні 9 місяців 2020 року. Відтак, недобросовісні дії відповідача, як безпосередньої сторони господарського договору поставки сільськогосподарських машин, з нездійснення належного та своєчасного розрахунку за договором поставки №1085 значно погіршують дійсний і до того скрутний майновий стан позивача. Отже, заява представника відповідача про зменшення розміру заявлених по справі №922/186/22 штрафних санкцій до нуля підлягає залишенню без задоволення, з огляду на цілковиту відсутність належних та достатніх обставин, передбачених ч.1 ст.233 Господарського кодексу України чи ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2022 відкладено підготовче засідання на 16.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Підготовче засідання у справі, призначене на 16.03.2022, не відбулося у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2022 відкладено розгляд справи №922/186/22. Запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку. Встановлено, про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою. З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2022 підготовче засідання у справі №922/186/22 призначено на 20 липня 2022 року. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПКУкраїни. Роз`яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку. Вирішено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2022 відкладено підготовче засідання на 24.08.2022 .

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

На підставі Розпорядження начальника обласної військової адміністрації Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року №2 В" (зі змінами) №131 В від 19 серпня 2022 року запроваджено комендантську годину у період з 23 серпня 2022 року 19:00 до 25 серпня 2022 року 07:00, у зв`язку із чим, усі судові засідання, які призначено на 24 серпня 2022 року, було знято з розгляду. Відповідне повідомлення розміщено на офіційній сторінці Господарського суду Харківської області.

На підставі вищезазначеного, підготовче засідання у справі №922/186/22, призначене на 24.08.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2022 повідомлено сторін, що наступне підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2022.

В підготовчому засіданні 14.09.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.10.2022.

Присутній в судовому засіданні 05.10.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 05.10.2022 не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не міг забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у Господарському суді Харківської області було встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.10.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

09.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРФАРМІНГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ВОСТОК-Н» (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарських машин №1085 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарські машини, а покупець зобов`язується прийняти сільськогосподарські машини і оплатити їх на умовах розстрочення платежу в кількості, за ціною, порядком, строками та розмірами платежів, передбачених Специфікацією, яка оформлюється у вигляді Додатку до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Вся необхідна та вичерпна інформація про сільськогосподарські машини (а також їх додаткове обладнання) міститься в Технічних характеристиках та комплектації, які оформлюються у вигляді Додатку до цього Договору та є його невід`ємною частиною. Покупець, підписанням цього Договору підтверджує, що він був ознайомлений до підписання цього Договору зі всією необхідною інформацією про сільськогосподарські машини шляхом: усного роз`яснення уповноваженою особою постачальника, безпосереднього огляду сільськогосподарських машин, ознайомлення покупця з рекламною продукцією на сільськогосподарські машини, ознайомлення покупця з положенням нормативних документів, вимогам яких відповідають сільськогосподарські машини, ознайомлення покупця з Сертифікатом відповідності на сільськогосподарські машини. Покупець також заявляє і підтверджує те, що він свідомо та вільно зробив вибір сільськогосподарських машин (п.1.2.Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що сільськогосподарськими машинами, які передаються за цим Договором, є всі види техніки і обладнання для агропромислового комплексу в кількості, за ціною, порядком, строками та розмірами платежів, визначених Специфікацією.

Відповідно п.2.3. Договору, на підставі діючих цін постачальника визначається ціна сільськогосподарських машин на дату підписання Специфікації (Додатку) до цього Договору.

Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. Договору передбачено, що порядок та строки оплати ціни сільськогосподарських машин за цим Договором, визначаються Специфікацією, яка оформлюється у вигляді Додатку до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Термін передачі сільськогосподарських машин становить 365 календарних днів після зарахування в повному обсязі передплати у вигляді частини ціни сільськогосподарських машин, визначених Специфікацією (Додатком) до цього Договору, на поточний рахунок постачальника (пп.2.3.3. п.2.3.Договору).

Усі взаєморозрахунки за цим Договором проводяться у гривні (п.2.4.Договору).

У відповідності до п.2.5. Договору, у разі несплати покупцем ціни сільськогосподарських машин в розмірах та в строки, передбачені Специфікацією, що є Додатком до цього Договору та невід`ємною його частиною, на користь постачальника підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни сільськогосподарських машин, починаючи від дня передачі сільськогосподарських машин постачальником до дня її фактичної оплати.

Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені даним пунктом Договору не являються неустойкою (штрафом, пенею).

Платіж покупця з внесення передплати у вигляді оплати частини ціни сільськогосподарських машин в розмірі, передбаченому Специфікацією (Додатком) цього Договору, повинен здійснюватися на підставі виписаних постачальником рахунків-фактур (п.2.6.Договору).

Рахунок-фактура з поетапної оплати ціни сільськогосподарських машин за Специфікацією (Додатком) до цього Договору може надаватися постачальником (п.2.7.Договору).

Зобов`язання покупця з оплати ціни сільськогосподарських машин вважається виконаним належним чином за цим Договором з дня зарахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів у розмірі повної ціни сільськогосподарських машин, передбаченої Специфікацією (Додатком) до цього Договору, яка визначається за умовами та правилами даного Договору (п.2.8.Договору).

Передача покупцю сільськогосподарських машин здійснюється за актом приймання-передачі після зарахування передплати на поточний рахунок постачальника в розмірі частини ціни сільськогосподарських машин, передбаченому Специфікацією (Додатком) до цього Договору (п.3.1.Договору).

Після сплати покупцем 100% загальної ціни сільськогосподарських машин постачальник виписує на користь покупця видаткову накладну, в результаті чого втрачає право власності на сільськогосподарські машини в розумінні ст.ст.316-319 Цивільного кодексу України, а покупець приймає сільськогосподарські машини у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається сільськогосподарськими машинами на власний розсуд.

Відповідно до п.3.6. Договору, місцем отримання партії товару сторони визначили склад продавця. Поставка товару за цим Договором також може здійснюватися за місцезнаходженням покупця силами та засобами продавця чи уповноважених перевізників.

Згідно пп.4.2.2. п.4.2. Договору, покупець зобов`язується оплатити ціну сільськогосподарських машин, в розмірі та у строки, визначені Специфікацією (Додатком) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що за порушення строків поетапної оплати ціни сільськогосподарських машин, передбачених Специфікацією (Додатком) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, покупець сплачує на користь постачальника, окрім відшкодування несплаченої ціни сільськогосподарських машин, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим Договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі загальної вартості сільськогосподарських машин.

Відповідно до п.6.2. Договору, за прострочення покупцем понад 30 днів строків поетапної сплати ціни сільськогосподарських машин, передбачених Специфікацією (Додатком) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, на користь постачальника додатково стягується штраф у розмірі 30% несплаченої ціни сільськогосподарських машин.

Пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що позовна давність в 10 років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за цим Договором, в т.ч. про стягнення неустойки (штрафу, пені).

По всім іншим питанням сторони несуть відповідальність за цим Договором згідно з чинним законодавством України (п.6.7.Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.11.1.Договору).

Усі зміни і доповнення в цей Договір вносяться лише за письмовою згодою сторін, оформленою належним чином (п.11.2.Договору).

Пунктом 11.7. Договору сторони погодили, що рахунки-фактури, повідомлення та інші документи постачальника згідно цього Договору вважаються належним чином відправленими на адресу покупця, якщо вони направлені на вказану електронну адресу покупця: business_ind@ukr.net. Покупець зобов`язуються своєчасно повідомляти постачальника про зміну діючої електронної адреси і самостійно несе ризики, пов`язані з несвоєчасним повідомленням постачальника про таку зміну.

Згідно Специфікації від 09.09.2020 (Додаток №1/1 до Договору) (надалі - Специфікація) загальна ціна сільськогосподарської машини - Сівалки Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken, становить 4 410 957,97 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Розділом II «Порядок оплати» Специфікації встановлено, що покупець поетапно оплачує ціну сільськогосподарських машин таким чином:

- до 20.10.2020 платіж з внесення передплати 45,81%, що становить 2 020 508,97 грн.;

- до 30.09.2021 оплата 31,27%, що становить 1 379 352,60 грн.;

- до 20.10.2021 оплата 22,92%, що становить 1 011 096,40 грн.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРФАРМІНГ» (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ВОСТОК-Н» (первісний покупець) таТовариством з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" (новий покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 про заміну сторони Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 (надалі - Додаткова угода).

Згідно п.1. Додаткової угоди сторони погодилися замінити одну із сторін Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, укладеного між ТОВ "УКРФАРМІНГ" та TОB ВКП "ВОСТОК-Н", а саме передані новому покупцю усі права та обов`язки первісного покупця за Договором №1085 від 09.09.2020.

Після підписання сторонами цієї Угоди новий покупець стає стороною Договору №1085 від 09.09.2020 і є повним правонаступником первісного покупця відносно його прав та обов`язків за Договором №1085 від 09.09.2020 (п.2.Додаткової угоди).

Первісний покупець зобов`язується протягом 5 робочих днів з дати укладення цієї Угоди передати новому покупцю оригінал Договору №1085 від 09.09.2020, а також інші документи та інформацію, які є важливими для його виконання (п.3.Додаткової угоди).

Дана Угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами і скріплення їх підписів печатками та діє до закінчення терміну дії Договору №1085 від 09.09.2020 відповідно до його умов (п.4.Додаткової угоди).

Дана Угода є невід`ємною частиною Договору №1085 від 09.09.2020 (п.5.Додаткової угоди).

Згідно Акту приймання-передачі від 20.10.2021 №УФ000003698 до Договору №1085 від 09.09.2020 (надалі - Акт), Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРМІНГ" (постачальник) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" (покупець) прийняло сільськогосподарську техніку (Сівалку Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken) на загальну суму 4 410 957,97 грн.

При цьому еквівалент вартості переданої сільськогосподарської техніки в грн., визначений за правилами п.2.3 Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, станом на 20.10.2021 складає 4 410 957,97 грн.

Підписуючи зазначений Акт сторони погодили, що сільськогосподарська техніка знаходиться у відмінному технічному стані, не містить жодних механічних пошкоджень і у момент її передачі є цілковито справною, укомплектованою та придатною для використання за цільовим призначенням. Зі сторони покупця відсутні будь-які зауваження або вимоги до постачальника щодо недоліків кількості, якості, комплектності, асортименту, переданої за цим Актом сільськогосподарської техніки.

Згідно банківських виписок AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» по рахунку позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ВОСТОК-Н» (первісний покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" (новий покупець) 09.09.2020, 22.09.2020, 20.10.2020, 21.10.2020, 23.10.2020, 27.10.2020, 28.10.2020, 30.10.2020, 20.08.2021, 27.08.2021, 17.09.2021 та 20.09.2021 було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в рахунок сплати за сівалку згідно Договору №1085 від 09.09.2020 у загальному розмірі 2 830 508,97 грн.

17.12.2021 позивачем звернувся до відповідача з претензію (вих.№44 від 15.12.2021) про оплату основного боргу, процентів за користування коштами, пені та штрафу за Договором поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020.

Як стверджує позивач, відповідач після фактичного пред`явлення претензії і до теперішнього часу, в порушення порядку досудового врегулювання спору, так і не оплатив на користь позивача остаточну ціну переданої Сівалки Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken. Відтак, відповідач в порушення пп.2.3.2., 4.2.2 Договору та взятих на себе господарських зобов`язань не здійснив оплату повної ціну отриманої Сівалки: Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken, чим допускає безпідставне прострочення платежу за Договором поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 в загальній сумі 1 580 449,00 грн.

В свою чергу відповідач факт отримання вищевказаного товару не спростовує, проте вважає, що Специфікація (Додаток №1 від 09.09.2020 до Договору) не був предметом Додаткової угодою №1 від 15.09.2021 про заміну сторони Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, а тому його положення не є обов`язковими для відповідача як нового покупця.

На переконання відповідача, при визначені строку виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, сторони повинні керуватися положеннями ч.2 ст.530 ЦК України. Проте вимоги згідно умов ч.2 ст. 530 ЦК України позивачем не направлялось, а відповідачем не отримувалось, що в свою чергу зумовлює відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні статей 73-77 ГПК України доказів направлення позивачем та вручення такої вимоги відповідачу. Такі обставини, в свою чергу свідчать про відсутність порушеного права позивача, у зв`язку із ненастанням строку оплати поставленого ним товару за Договором поставки, що є самостійною підставою для відхилення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1статті 174 Господарського кодексу Українивcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями6,627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК Українипередбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1статті 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1статтею 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1статті 628 ЦК Українивстановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1статті 712 ЦК Українивизначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Як було встановлено судом, 09.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРФАРМІНГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ВОСТОК-Н» (покупець) було укладено Договір поставки сільськогосподарських машин №1085.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРФАРМІНГ» (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ВОСТОК-Н» (первісний покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" (новий покупець) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 про заміну сторони Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020.

Пунктом 2. Додаткової угоди сторони погодили, що після підписання сторонами цієї Угоди новий покупець стає стороною Договору №1085 від 09.09.2020 і є повним правонаступником первісного покупця відносно його прав та обов`язків за Договором №1085 від 09.09.2020.

Так, відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.04.2017 у справі №922/1029/16, норма статті 520 ЦК має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника.

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Відтак, для заміни боржника у зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу.

Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання (статті 513, 521 ЦК).

Таким чином, на підставі Додаткової угоди №1 від 15.09.2020 про заміну сторони Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, всі права та обов`язки ТОВ Виробничо-комерційного підприємства ВОСТОК-Н, як покупця, були передані новому покупцю правонаступнику - Товариству з обмеженою відповідальністю САХНОВЩИНСЬКЕ, код ЄДРПОУ 43690203, з зареєстрованим місцезнаходженням: Харківська обл., Сахновщинський р-н, село Сугарівське.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарські машини, а покупець зобов`язується прийняти сільськогосподарські машини і оплатити їх на умовах розстрочення платежу в кількості, за ціною, порядком, строками та розмірами платежів, передбачених Специфікацією, яка оформлюється у вигляді Додатку до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно 2.1. Договору сільськогосподарськими машинами, які передаються за цим Договором, є всі види техніки і обладнання для агропромислового комплексу в кількості, за ціною, порядком, строками та розмірами платежів, визначених Специфікацією.

Відповідно до п.2.3. Договору, на підставі діючих цін постачальника визначається ціна сільськогосподарських машин на дату підписання Специфікації (Додатку) до цього Договору.

Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. Договору передбачено, що порядок та строки оплати ціни сільськогосподарських машин за цим Договором, визначаються Специфікацією, яка оформлюється у вигляді Додатку до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Специфікація від 09.09.2020 є Додатком №1/1 до Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 та згідно умов вказаного Договору є невід`ємною його частиною.

З огляду на зазначене, твердження відповідача про те, що Специфікація від 09.09.2020 (Додаток №1/1 до Договору) не була предметом Додаткової угодою №1 від 15.09.2021 про заміну сторони Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки вказана Специфікація від 09.09.2020 є додатком до Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 та невід`ємною його частиною, що прямо передбачено умовами цього Договору, а тому положення Специфікації від 09.09.2020 є обов`язковими для відповідача як нового покупця за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1статті 691 ЦК Українивстановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України,якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1статті 692 ЦК Українипередбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши 20.10.2021 відповідачу за Актом приймання-передачі №УФ000003698 сільськогосподарську машину - Сівалку Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken.

Вказаний товар було отримано уповноваженим представникомТовариства з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" згідно вказаного Акту без жодних зауважень чи заперечень.

Згідно Специфікації від 09.09.2020 загальна ціна сільськогосподарської машини - Сівалки Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken, становить 4 410 957,97 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Розділом II «Порядок оплати» Специфікації погоджено, що покупець поетапно оплачує ціну сільськогосподарських машин таким чином:

- до 20.10.2020 платіж з внесення передплати 45,81%, що становить 2 020 508,97 грн.;

- до 30.09.2021 оплата 31,27%, що становить 1 379 352,60 грн.;

- до 20.10.2021 оплата 22,92%, що становить 1 011 096,40 грн.

Таким чином остаточний платіж відповідач повинен був здійснити у строк до 20.10.2021 включно.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо визначення строку виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару на підставі положення ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. Договору та, відповідно, Специфікацією до Договору сторонами було погоджено остаточну дату розрахунку (визначено кінцевий строк оплати) за поставлений товар, а отже дані правовідносини регулюються ч.1 ст.530 ЦК України.

Проте, як було встановлено судом, в строк до 20.10.2021 покупець лише частково оплатив на користь позивача ціну переданої сільськогосподарської машини - Сівалки Комплект-Солітер 9/600 К HD 125, виробництва Lemken, в загальній сумі 2 830 508,97 грн.

При цьому, факт отримання відповідачем відповідного товару згідно Акту у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства є підставою для виконання відповідачем зобов`язання в частині оплатити товару.

У відповідності до частини 2статті 193 Господарського кодексу Україникожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7статті 193 Господарського кодексу Українине допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін та принцип добросовісності, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо ненастання для останнього строку виконання зобов`язання по оплаті за товар, отриманого згідно Акту приймання-передачі від 20.10.2021 №УФ000003698 до Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар отриманий на підставі Акту приймання-передачі від 20.10.2021 №УФ000003698 до Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 1 580 449,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 70 275,86 грн. та штраф у розмірі 474 134,70 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена пунктом 6.1. та 6.2. Договору.

Так, сторони погодили, що за порушення строків поетапної оплати ціни сільськогосподарських машин, передбачених Специфікацією (Додатком) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, покупець сплачує на користь постачальника, окрім відшкодування несплаченої ціни сільськогосподарських машин, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим Договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі загальної вартості сільськогосподарських машин.

За прострочення покупцем понад 30 днів строків поетапної сплати ціни сільськогосподарських машин, передбачених Специфікацією (Додатком) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, на користь постачальника додатково стягується штраф у розмірі 30% несплаченої ціни сільськогосподарських машин.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 43 036,61 грн. та 3% річних у розмірі 12 080,70 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж,і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами у розмірі 100 672,44 грн.

За змістом ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

За своєю правовою природою проценти є винагородою за користування чужими грошовими коштами.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що у разі несплати покупцем ціни сільськогосподарських машин в розмірах та в строки, передбачені Специфікацією, що є Додатком до цього Договору та невід`ємною його частиною, на користь постачальника підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни сільськогосподарських машин, починаючи від дня передачі сільськогосподарських машин постачальником до дня її фактичної оплати.

Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені даним пунктом Договору не являються неустойкою (штрафом, пенею).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки процентів за користування чужими коштами суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними.

В свою чергу відповідач просить суд зменшити розміру штрафні санкції до 0% від заявленої суми штрафу, а також вважає не справедливим стягнення з нього 3% річних.

В обґрунтування клопотання в частині зменшення штрафу представник відповідача просить суд прийняти до уваги, що неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а також відсутність жодних збитків у позивача.

Разом з цим представник відповідача зазначив, що на момент звернення позивача із позовом заборгованість відповідача перед позивачем є не великою. Крім того, позивач до моменту повного розрахунку відповідача з позовом до суду не звертався, з вимогами про відшкодування шкоди спричиненої несвоєчасним розрахунком не заявляв, а свідомо надавав можливість користуватись коштами довший час, цілком усвідомлюючи, що невиконання відповідачем умов договору, призведе до притягнення відповідача до майнової відповідальності.

Також, представник відповідача посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

Згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

У постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, за своєю правовою природою штраф, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таким чином відповідач, уклавши Додаткову угоду №1 до Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 про заміну сторони Договору поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020, став стороною Договору №1085 від 09.09.2020 та повним правонаступником первісного покупця відносно його прав та обов`язків за вказаним Договором, а відтак на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, та в т.ч. сплачувати передбачені договором штрафні санкції за допущені прострочення.

Розглянувши зазначені доводи відповідача, суд констатує, що в даному випадку останнім всупереч вимогам ст.ст.73-74 ГПК не надано суду належних, вірогідних чи допустимих доказів наявність обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також констатує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем всіх можливих заходів з метою виконання зобов`язань перед позивачем та недопущення виникнення їх прострочення.

Так само матеріали справи не містять і доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за поставлений йому товар.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

При цьому, як уже було зазначено вище, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на незвернення позивачем з позовом до суду до моменту повного розрахунку відповідача є безпідставним, оскільки звернення з даним позовом до суду є виключно правом позивача, зокрема, в межах строку позовної давності.

Щодо посилання відповідача на постанову Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, суд зазначає наступне.

У вказаній справі відповідач сплатив частину боргу до відкриття провадження по справі, а іншу частину боргу після відкриття провадження по справі, при цьому сума пені, штрафу та відсотків річних перевищувала майже в два рази суму прострочення.

І з урахуванням саме конкретно наведених обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У справі ж що розглядається №922/186/22, у відповідача наявна заборгованість за Договором у розмірі 1 580 449,00 грн. Не зважаючи на те, що сторонами в Договору чітко визначено строк виконання зобов`язання з оплати товару, відповідач, станом на день прийняття цього рішення, не визнав існування заборгованості за Договором. При цьому сума проценти за користування чужими коштами, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних в їх сукупності не перевищує суму основної заборгованості та є співмірною з такою сумою.

Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів наявність в останнього обставин, що мають істотне значення для зменшення відсотків річних, встановлених Договором.

За таких обставин, оскільки відповідачем добровільно на власний розсуд було взято на себе відповідальність передбачену умовами Договору, в тому числі за прострочення грошового зобов`язання, беручи до уваги наведені обставини справи, поведінку відповідача в частині визнання боргу та його добровільній сплаті, приймаючи до уваги співмірність суми процентів за користування чужими коштами, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних в їх сукупності по відношенню до суми основної заборгованості, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та % річних.

З огляду на зазначене, суд позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими коштами, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне надати сторонам строк протягом п`яти днів з дня ухвалення цього рішення для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо.

У разі ненадання сторонами вищезазначених документів у строк встановлений судом питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде вирішено судом за наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРМІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САХНОВЩИНСЬКЕ" (Харківська область, Сахновщинський район, с.Сугарівське, код ЄДРПОУ 43690203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРМІНГ" (м. Харків, вул. Матросова,1А, код ЄДРПОУ 39902478) основний борг за Договором поставки сільськогосподарських машин №1085 від 09.09.2020 у розмірі 1 580449 (один мільйон п`ятсот вісімдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 00 коп., проценти за користування чужими коштами у розмірі 100672 (сто тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 44 коп., пеню у розмірі 70275 (сімдесят тисяч двісті сімдесят п`ять) грн. 86 коп., штраф у розмірі 474134 (чотириста сімдесят чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 43036 (сорок три тисячі тридцять шість) грн. 61 коп. та 3% річних у розмірі 12080 (дванадцять тисяч вісімдесят) грн. 70 коп., а також суму судового збору у розмірі 34209 (тридцять чотири тисячі двісті дев`ять) грн. 74 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 26 жовтня 2022 року об 11:40.

Сторонам протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "17" жовтня 2022 р.

СуддяТ.О. Пономаренко