Ухвала

від 17.10.2022 по справі 607/14102/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

17.10.2022 Справа №607/14102/22

Провадження №2/607/3390/2022

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., ознайомившись із матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Тернопіль» до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Тернопіль» П`яла Я.П. звернулась в суд із позовом до відповідачів Головного управління національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, в якому просить стягнути солідарно з ГУНП в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури на користь ТОВ Телерадіокомпанія «Тернопіль» 45 млн 725 тим. 746 грн матеріальної шкоди та 3 млн грн моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За умовами ч.3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вони не відповідають вимогам ст.ст. 177,175ЦПК України, зокрема:

1. В порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, в позовній заяві позивач зазначає, що поданий позов відноситься до категорії справ, за які судовий збір не сплачується, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, а також завданої незаконними діями чи бездіяльністю слідчих чи прокурорів.

Так, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі, зокрема, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із ст.1, 23 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, серед основних повноважень якого є здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану, зокрема, органами досудового розслідування, визначені ст.1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди та особливим способом заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

-постановлення виправдувального вироку суду;

-встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

-закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

-закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1, 5 ст. 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Таким чином, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування, яка відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності таких підстав для застосування ч. 1 ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом, в якому посилається на ст. 1176 ЦК України як на правову підставу позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказуючи на незадовільний результат загальної процесуальної діяльності органу досудового розслідування Головного управління національної поліції в Тернопільській області і Тернопільської обласної прокуратури, та за таких обставин не є суб`єктом правовідносин, які регулюються положеннями ст.1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Окрім цього, за змістом п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зміст наведеної статті дозволяє дійти висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у зв`язку із поданням ними позовів про відшкодування лише матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору у разі надання позивачем до суду доказів, що матеріальні збитки, які він просить стягнути, завдані саме у зв`язку із вчиненням відповідачами кримінального правопорушення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 757/52913/17-ц (провадження № 61-36065св18).

Згідно чч. 1, 7 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З вказаного вище можна зробити висновок, що відшкодування шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення здійснюється особою, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем не додано доказів про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення внаслідок якого позивачу завдано матеріальні збитки.

Отже, доводи позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позову, що відноситься до категорії справ, за які судовий збір не сплачується, не відповідають вимогам закону.

Так, касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. В такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру стягнення матеріально школи та стягнення моральної шкоди.

Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 868350 грн).

Позивачем в позовній заяві вказано ціну позову 48 млн 725 тис. 746 грн.

Таким чином позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Тернопіль» повинен сплатити судовий збір за подання позову про відшкодування шкоди у розмірі 730886,19 грн ( 1,5 відсотка ціни позову).

2. В порушення п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд витребувати матеріали з ГУНП в Тернопільській області матеріали кримінального провадження №12015210010002137.

Разом з тим, суд зауважує, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 ЦПК України, тобто, для позивача, разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Проте, в порушення вказаних вимог закону належне клопотання про витребування доказів із зазначенням доказу, який витребовується, обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументів, які він може спростувати, а також про вжиття ним заходів для отримання цього доказу самостійно та причини неможливості самостійного отримання цього доказу позивачем суду не подано. Крім того суд зауважує, що у разі подання клопотання про витребування судом доказу, позивач повинен надати докази неможливості самостійного отримання цього доказу.

3. В порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

4. В порушення п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків, зокрема:

1. подати позовну заяву у новій редакцій, у якій зазначити: докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позовну заяву подати у кількості: для суду та відповідно до наявних учасників справи.

2. сплатити судовий збір за подання позову про відшкодування шкоди у розмірі 730886,19 грн. та подати суду оригінал платіжних документів про сплату судового збору.

Крім цього, позивачу необхідно подати клопотання про витребування з дотриманням вимог ст. 84 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Тернопіль» до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяН. Р. Кунець