Постанова

від 18.10.2022 по справі 335/12599/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.10.2022 Справа № 335/12599/21

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/12599/21Головуючий у 1-й інстанції Апаллонова Ю.В.Пр. № 22-ц/807/1819/22Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочнерішення Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від24січня 2022року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Фірма «Езра» про стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-4), в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму 146098,40 грн. основного боргу, суму 29219,68 грн. штрафу, суму 5519,33 грн. три відсотки річних, суму 18349,46 грн. інфляційних втрат; судовий збір за подання позову покласти на відповідачів порівну.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 15.03.2020 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів № 1/15/03/2020, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у сумі 146098,40 грн. П. 2 договору позичальник визнав, що отримав від позикодавця грошові кошти вказані у цьому договорі у розмірі зазначеному в п. 1 до підписання цього договору. Факт одержання грошових коштів підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики. Відповідно до п. 3 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у сумі 146098,40 грн. до 19.08.2020 року. Повернення позики повинно бути здійснено в АДРЕСА_1 . Умовами пункту 5 договору визначили, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на банківський рахунок позикодавця або в інший не заборонений діючим законодавством спосіб. Того ж дня, 15.03.2020 року, (до укладання договору позики) позичальник отримав від позикодавця, на умовах договору позики від 15.03.2020 року, грошові кошти в розмірі 146098,40 грн., про що позичальником складено власноруч відповідну розписку від 15.03.2020 року. 15.03.2020 рокуміж ним та ОСОБА_1 та ПП «Фірма «Езра» укладено договір поруки №2/15/03/2020, за яким поручитель поручився перед позикодавцем за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми позики та збитків, розмір, термін та умови повернення яких встановлюються договором про надання позики від 15.03.2020 року за № 1/15/03/2020. У п. 2 договору поруки зазначено, що відповідно до умов договору про надання позики від 15.03.2020 року № 1/15/03/2020 позикодавець надає позичальнику позику у сумі 146098,40 грн. зі строком повернення 19.08.2020 року. ОСОБА_1 повинен був повернути суму позики в розмірі 146098,40 грн. до 19.08.2020 року, оскільки не було повернуто гроші кошти, то строк порушення грошового зобов`язання настав 20.08.2020 року у зв`язку з чим, здійснено нарахування 3% за період з 20.08.2020 року по 22.11.2021 року на суму 146098,40 грн. За цей період 3% річних складають 5519,33 грн. Інфляційні нарахування на суму 146098,40 грн. здійснено за період з вересня 2020 року по жовтень 2021 року. За цей період інфляційні втрати складають 18349,46 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Апаллонову Ю.В. (а.с. 10).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 15) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року (а.с. 26-28) позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Приватного підприємства «Фірма Езра» (код ЄДРПОУ 25296409) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики суму основного боргу - 146098,40 грн., штраф - 29219,68 грн., 3% річних 5519,33 грн., інфляційні витрати 18349,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Приватного підприємства «Фірма Езра» (код ЄДРПОУ 25296409) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1991,87 грн. в рівних частках по 995,93 грн. з кожного.

У травні2022року від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшла заява пропереглядзаочногорішення судувід24січня2022року у цій справі (а.с. 30-34), в якій останній просив поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у цій справі, прийняти заяву до розгляду, заочне рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати.

Ухвалою Орджонікідзевськогорайонногосудум.Запоріжжявід07липня2022року (а.с. 61-62) відповідачу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у цій справі, заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції у цій справі у повномуобсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 68-72) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відхилення позовних вимог ОСОБА_3 у цій справі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 75).

В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. замінено суддю Подліянову Г.С. у цій справі у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 90-91).

Ухвалою апеляційногосуду апеляційнепровадження завищезазначеною апеляційноюскаргою сторонивідповідача відкрито 08 вересня 2022 року (а.с. 92), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 93).

Оскільки,в силувимог ст.369ч.1ЦПК України«Особливості розглядув апеляційномупорядку окремихкатегорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач ОСОБА_3 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу першого відповідача ОСОБА_1 (позичальника) в особі представника ОСОБА_2 у цій справі (а.с. 98-101).

Інший учасник цієї справи другий відповідач Приватне підприємство «Фірма «Ерза», директором якогоє КошильП.П.(першийвідповідач уцій справі,позичальник)та якене припинено(інформаціяа.с.102-103), не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

В автоматизованому порядку суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 104-105).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ізп.1ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача ОСОБА_3 у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст.12,76-81,141,280,281 ЦПК України, ст. ст.526,527,530,1046,1047,1052 ЦК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 15.03.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів № 1/15/03/2020 (а.с. 5), відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у сумі 146098,40 грн. (п. 1 договору).

Пунктом 2 договору позичальник визнав, що отримав від позикодавця грошові кошти вказані у цьому договорі у розмірі зазначеному в п. 1 до підписання цього договору. Факт одержання грошових коштів підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики (а.с. 6).

Відповідно до п. 3 договору (а.с. 5) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у сумі146098,40грн. до 19.08.2020 року.

Повернення позики повинно бути здійснено в АДРЕСА_1 (п. 4 договору а.с. 5).

Умовами пункту 5 договору сторони визначили, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на банківський рахунок позикодавця або в інший не заборонений діючим законодавством спосіб.

Відповідно до п. 10 договору (а.с. 5 зворот), його складено і посвідчено в одному примірнику, який залишається у позикодавця, який зобов`язується після повного виконання позичальником зобов`язання за цим договором передати цей примірник позичальнику з відміткоюпро одержаннягрошей, а у випадку неможливості повернення боргового документа вказати про це у розписці, яку він повинен видати позичальнику відповідно до вимог статті 545 ЦК України.

Того ж дня, 15.03.2020 року (до укладання договору позики), позичальник отримав від позикодавця, на умовах договору позики від 15.03.2020 року, грошові кошти в розмірі 146098,40 грн., про що позичальником складено власноруч відповідну розписку від 15.03.2020 року (а.с. 6).

15.03.2020 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ПП «Фірма «Езра» укладено договір поруки № 2/15/03/2020 (а.с. 7), за яким поручитель поручився перед позикодавцем за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми позики та збитків, розмір, термін та умови повернення яких встановлюються договором про надання позики від 15.03.2020 року за № 1/15/03/2020 (п. 1 договору, а.с. 5).

Згідно з п. 2 Договору поруки зазначено, що відповідно до умов договору про надання позики від 15.03.2020 року № 1/15/03/2020 (а.с. 5) позикодавець надає позичальнику позику у сумі 146098,40 грн. зі строком повернення 19.08.2020 року.

За умовами п. 3 договору поруки (а.с. 7), поручитель має право самостійно виконувати зобов`язання за договором позики.

Пунктами 4 та 5 договору поруки (а.с. 7) сторони погодили, що у разіневиконання зобов`язаньза договоромпозики поручительта позичальниквідповідають передпозикодавцем яксолідарні боржники. Поручитель відповідає перед позикодавцем у томуж обсязі,що іпозичальник, включаючи сплату суми позики, штрафу та відшкодування збитків.

Поручитель підтверджує, що він у повному обсязі ознайомлений із умовами договору про надання позики від 15.03.2020 року № 1/15/03/2020 (а.с. 5), у тому числі із сумою, штрафом та строком виконання зобов`язання за ним (п. 7 договору поруки, а.с. 7).

Відповідно до п. 11 договору поруки (а.с. 7 зворот), договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за договором позики від 15.03.2020 року № 1/15/03/2020.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Ч. 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч. 2 ст. 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач, на виконання умов договору, надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 146098,40 грн., що підтверджується складеною ОСОБА_1 власноруч розпискою від 15.03.2020 року (а.с. 6) та пунктом 2 договору позики (а.с. 5).

ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язання по поверненню позики належним чином не виконав, у визначений договором строк не повернув позивачу грошові кошти.

Факт заборгованості за позикою в розмірі 146098,40 грн. у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем підтверджується наявністю у позивача самого договору позики №1/15/03/2020 від 15.03.2020 року та розписки від 15.03.2020 року, складеної відповідачем ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що зобов`язання за договором позики забезпечено порукою є підстави для стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Фірма «Езра» суму 146098,40 грн. основного боргу за договором позики грошових коштів № 1/15/03/2020 від 15.03.2020 року.

Окрім того, за порушення відповідачем строків повернення грошових коштів, позивачем здійснено нарахування штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України визначено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

П. 6 договору позики сторони визначили, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики або не у повному обсязі, визначеному п. 3 договору, він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100% від суми вказаної у п. 1 договору.

Позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов`язання: 146098,40 грн. (заборгованість)* 20% = 29219,68 грн. штрафу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції зазначено таке.

Умовами до п. 3 договору також передбачено, що за несвоєчасне повернення позики позикодавець зобов`язаний сплатити позичальнику грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Ст. ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений ІНШИЙ розмір відсотків.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 повинен був повернути суму позики в розмірі146098,40грн.до 19.08.2020року. Оскільки ОСОБА_1 не було повернуто гроші кошти, то строк порушення грошового зобов`язання настав 20.08.2020 року.

У зв`язку з чим, позивачем здійснено нарахування 3% за період з 20.08.2020 року по 22.11.2021 року на суму 146098,40 грн. За цей період 3% річних складають 5519,33 грн.

Інфляційні нарахування на суму 146098,40 грн. здійснено за період з вересня 2020 року по жовтень 2021 року. За цей період інфляційні втрати складають 18349,46 грн.

Відповідно до п. 5 договору поруки поручитель відповідає перед позикодавцем у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату суми позики, штрафу та відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідачам надавався строк на надання до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив. Відповідач не спростував наданий розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції правильно визнав його обгрунтованим, а також врахував, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_1 та ПП «Фірма «Езра» в солідарному порядку підлягає до стягнення штраф в розмірі 29219,68 грн., 3% річних в розмірі 5519,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18349,46 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума боргу підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі, оскільки при вирішенні спору по суті судом першої інстанції враховано вимоги ст.ст.12,81ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків ,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційноїскарги відповідача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 є такими, що дублюють доводи його заяви про перегляд оскаржуваного заочного рішення у цій справі (а.с. 30-34), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору позики сторін.

Оскільки, в силу вимог ст. 204 ЦК України (Презумпція правомірностіправочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стороною відповідача суду першої інстанції у цій справі не було надано суду будь-якого рішення в будь-якій іншій справі про визнання недійсним вищезазначеного договору позики сторін недійсним з будь-яких правових підстав.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межахзаявлених позивачемпозовних вимогта напідставі доказівсторін,яким надаввідповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідачів та зокрема відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідачі та зокрема відповідач ОСОБА_1 і представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів у спростування позову позивача та в обґрунтування заяви про перегляд оскаржуваного заочного рішення у цій справі, у тому числі в частині того, що вищезазначений договір позики грошових коштів від 15.03.2020 року № 1/15/03/2020 (а.с. 5) не було укладено та не було підписано відповідачем ОСОБА_1 (висновок почеркознавчої експертизи на замовлення відповідачів, як учасників цієї справі, відповідно до вимог ст. 102 ч. 3 ЦПК України, відповідне рішення суду тощо).

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості заочного рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , який також в силу вимог закону щодо самопредставництва (директор) вважається також представником іншого відповідача - Приватного підприємства «Фірма «Езра» (а.с.7 зміст договору ст. 82 ч. 1 ЦПК України обставини, що не підлягають доказуванню, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), у тому чисмлі особисто отримав судову повістку 21.12.2021 року (а.с. 21) на судове засідання 24.01.2022 року, в якому було ухвалено оскаржуване рішення судом першої інстанції.

Таким чином, правом на відзив відповідачі у цій справі не скористались на свій власний розсуд, що узгоджується із вимогами ст. 20 ч. 1 ЦК України, за змістом якої: право на захист особа здійснює на свій власний розсуд.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від24січня 2022року у цій справі залишити беззмін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 18.10.2022 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.