Постанова

від 17.10.2022 по справі 160/4784/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4784/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Руслан і Ко» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., повне судове рішення складено 05.08.2019 р.) в справі № 160/4784/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Руслан і Ко» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Руслан і Ко» (далі ТОВ ВКП «Руслан і Ко») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі ГУ Держпраці) про визнання протиправними та скасування постанов від 07.05.2019 р. № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 в розмірі 2 378 610,00 грн. та № ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 в розмірі 4 173,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. скасоване в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, якою на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» накладено штраф у розмірі 2 378 610 грн., в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 р. касаційна скарга Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задоволена частково, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №160/4784/19 скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2022 р. справа передана на розгляд колегії суддів у складі судді Шальєвої В.А. (доповідач), суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 25.07.2019 р. з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вказує на недотримання відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування в частині перевищення повноважень щодо предмету перевірки, меж і обсягу інспекційного відвідування. Вважає, що наказ про проведення інспекційного відвідування прийнятий із перевищенням повноважень, без зазначення конкретного предмету позапланового заходу, направлення на проведення інспекційного відвідування видане із порушенням законодавства, адже не містить печатки органу, що його видав, по-батькові особи, що видала, не містить реквізитів рішення керівника (номер і дату), на виконання якого здійснюється захід, а зміст предмету перевірки у направленні не відповідає предмету перевірки, зазначеному у мотивувальній частині наказу. Крім того, направлення вручено не уповноваженій особі.

Постанова ДН1833/1406/АВ/МС-ФС/429 за порушення статей 107, 108 КЗпП (оплата праці в нічній час, праця у вихідні, святкові дні) на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП винесена з розрахунку до 57 працівників, щодо яких начебто не дотримані мінімальні соціальні гарантії (не проводилась індексація заробітної плати), тобто ці обставини не відносяться до предмету спору.

Акт інспекційного відвідування складено без додержання форми, встановленої наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 р. № 1338; акт містить дві взаємовиключні підстави для проведення інспекційного відвідування; в усіх документах зазначена юридична адреса позивача, тоді як фактична перевірка здійснювалась за адресою виробничих потужностей; акт складено щодо 96 працівників, а фінансові санкції застосовано щодо 57.

Судом першої інстанції не надана правова оцінка усім доказам та доводам позивача, зокрема, стосовно порушення процедури накладення штрафу.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно порушення позивачем статті 96 КЗпП щодо формування тарифної системи, частини шостої статті 95 КЗпП стосовно нарахування та сплати індексації, а також вказує на неправильне застосування абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП, адже індексація не є мінімальною державною гарантією, тому відповідальність у випадку виявлення невиплати/несвоєчасної виплати має наступати за іншою санкцією частини другої статті 265 КЗпП.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача Коптєлова Н.Л. в судовому засіданні 26.09.2022 р. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

У зв`язку зі зміною представника позивача судом оголошувалась перерва у справі для надання новому представнику позивача можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представником позивача Коляда В.В. 12.10.2022 р. та 14.10.2022 р. подані до суду письмові пояснення по суті справи.

В судове засідання 17.10.2022 р. представник позивача не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд визнав причину неявки представника позивача до судового засідання 17.10.2022 р. такою, що відбулась без поважних причин, через не надання представником позивача до клопотання доказів поважності причин неможливості прибуття до судового засідання.

Крім того, врахувавши, що представником позивача Коптєловою Н.Л. надані пояснення по суті апеляційної скарги в судовому засіданні, а також надання представником позивача Коляда В.В. письмових пояснень по суті апеляційної скарги, зважаючи на те, що судом не визнавалась явка представника позивача до суду під час апеляційного перегляду справи обов`язковою, суд визнав за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання 17.10.2022 р. представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе закінчити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини першої статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи приведені норм процесуального права, неявку сторін до судового засідання 17.10.2022 р., суд визнав за можливе закінчити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу ГУ Держпраці від 28.03.2019 № 377-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.03.2019 № 183 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Лазарєвим І.М. та Мельничук С.В. в період з 29.03.2019 по 11.04.2019 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати ТОВ ВКП «Руслан і Ко» за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Жуковського, будинок 2Е, код ЄДРПОУ 20193165.

За результатами інспекційного відвідування складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, №ДН1833/1406/АВ від 11 квітня 2019 року.

Позивачем 15.04.2019 р. направлено відповідачу заперечення на акт, 18.04.2019 за №916/4.1-2 інспектором праці надана відповідь на заперечення позивача до акту.

На підставі акту №ДН1833/1406/АВ винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН1833/247/АВ/П від 19.04.2018 та оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 07.05.2019 № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що підстава для проведення перевірки позивача є законною та обґрунтованою, наказ від 28 березня 2019 року № 377-І про проведення інспекційного відвідування виданий з додержанням вимог законодавства, а також з доведеності вчинених порушень, за які позивача притягнуто до фінансової відповідальності, зазначивши, по-перше, що законодавством не передбачена можливість формувати на власний розсуд посадові оклади, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків, а тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки, по-друге, позивач здійснив виплату індексації в березні 2019 року, тобто із суттєвою затримкою і окремо від заробітної плати, що є порушенням чинного законодавства, розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу шести працівникам, що порушує вимоги статті 108 КЗпП України, розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи у святкові дні чотирьом працівникам, що є порушенням вимог статті 107 КЗпП України.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ Держпраці проведено інспекційне відвідування ТОВ ВКП «Руслан і Ко», за результатами якого складено акт № ДН1833/1406/АВ від 11.04.2019 р., яким встановлено наступні порушення:

1)частин першої четвертої статті 96 КЗпП, частини третьої статті 6 Закону України «Про оплату праці» в частині встановлення посадових окладів без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, без диференціації розмірів посадових окладів;

2)частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України «Про оплату праці», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078 в частині не проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників та проведення не в повному обсязі індексації заробітної плати працівників, які прийняті з початку року;

3)статті 108 КЗпП в частині недотримання мінімальних державних гарантій щодо належної оплати роботи у нічний час шести працівникам;

4)частин першої та другої статті 107 КЗпП в частині недотримання мінімальних державних гарантій щодо належної оплати роботи у святкові та вихідні дні чотирьом працівникам.

На підставі акту інспекційного відвідування першим заступником ГУ Держпраці 07.05.2019 р. прийняті постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами: № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, якою за порушення вимог статей 95 КЗпП, статті 33 Закону України «Про оплату праці», 107, 108 КЗпП та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» штраф в розмірі 2 378 610 грн.; № ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430, якою за порушення вимог статті 96 КЗпП та на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» штраф в розмірі 4 173 грн.

Спірним є питання правомірності наказу про призначення інспекційного відвідування та направлення як передумови правомірності дій відповідача з проведення інспекційного відвідування, а також доведеності порушень законодавства про працю та оплату праці, за вчинення яких накладено штрафи.

Позивач вказує про порушення відповідачем процедури призначення та проведення інспекційного заходу в частині відсутності в наказі конкретного предмету позапланового заходу; видання направлення на проведення інспекційного відвідування із порушенням законодавства (відсутності печатки органу, що його видав, по-батькові особи, що видала, відсутності реквізитів рішення керівника (номер і дату), на виконання якого здійснюється захід, не відповідності змісту предмету перевірки у направленні предмету перевірки, зазначеному у мотивувальній частині наказу), а також вручення направлення не уповноваженій особі.

З питання процедури призначення інспекційного відвідування суд зазначає наступне.

Наказом ГУ Держпраці № 377-І від 28.03.2018 р. на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятого за результатами аналізу інформації, отриманої з джерела, наданого листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.12.2018 р. № 73967/10/04-36-13-06-19 щодо невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконання робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності, доручено головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Лазарєву І.М. та Мельничук С.В. у період з 29.03.2019 р. по 11.04.2019 р. проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ ВКП «Руслан і Ко» (а.с. 136 т.1).

У додатку до листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області, на підставі якого призначено інспекційне відвідування, під № 686 зазначено ТОВ ВКП «Руслан і Ко» (а.с. 133-134 т.1).

На підставі цього наказу відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування № 133 від 28.03.2019 р., в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю у ТОВ ВКП «Руслан і Ко» з питань оформлення трудових відносин, повноти та своєчасності нарахування та виплати заробітної плати (а.с. 135 т.1).

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби з питань праці, положення про яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 р. № 96, за яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі Закон № 877-V), відповідно до частини першої статті 2 якого дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (частина 4 статті 2 Закону № 877-V).

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону № 877-V).

Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з підпунктом 6 абзацу другого пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

В спірному випадку позаплановий захід контролю проведено на підставі інформації, яка містилась в листі ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.12.2018 р. № 73967/10/04-36-13-06-19, щодо невідповідності кількості працівників обсягам виробництва (виконання робіт, надання послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Разом з тим, на відміну від Закону № 877-V Порядок № 295 не містить приписів щодо необхідності отримання попередньої згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, а також пред`явлення керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копії такого погодження.

На час здійснення інспекційного відвідування Порядок № 295 був чинним, відповідно, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Стосовно доводів позивача про з`ясування в ході інспекційного відвідування не лише питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту наказу ГУ Держпраці № 377-І від 28.03.2019 р. та направлення на проведення інспекційного відвідування № 133 від 28.03.2019 р., перевірці підлягало питання додержання законодавства про працю у ТОВ ВКП «Руслан і Ко» з питань оформлення трудових відносин та повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати, що відповідає питанням, які перевірені в ході інспекційного відвідування.

Посилання апелянта на відсутність у направленні печатки органу, що його видав, по-батькові особи, що видала, відсутності реквізитів рішення керівника (номер і дату), на виконання якого здійснюється захід, як й вручення направлення не уповноваженій особі, суд визнає такими, що не тягнуть за собою висновок про незаконність проведення інспекційного відвідування, адже позивачем інспектори праці допущені до проведення інспекційного відвідування, а певні недоліки у заповненні направлення за умови допуску інспекторів праці до інспекційного відвідування не можуть слугувати підставою для визнання результатів перевірки незаконними.

Відтак, суд визнає зазначені підстави позову необґрунтованими.

Стосовно правомірності постанов про накладення штрафу, прийнятих за наслідками проведення інспекційного відвідування, суд зазначає таке.

Як вказано вище, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 за порушення вимог статей 95 КЗпП, статті 33 Закону України «Про оплату праці», 107, 108 КЗпП та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» штраф в розмірі 2 378 610,00 грн.

Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Цією постановою відповідач притягнув позивача до відповідальності за такі порушення:

1) заробітна плата у листопаді та грудні 2018 року не індексувалася або індексувалася не у повному обсязі 57 працівникам, що є порушенням статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці»;

2) відсутність доказів належної оплати за листопад 2018 року роботи нічного часу 6 працівникам, що є порушенням статей 54, 108 КЗпП України;

3) розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати у святкові дні 4 працівникам, що є порушенням статей 73, 107 КЗпП України.

Щодо не проведення індексації заробітної плати суд вказує наступне

Виходячи зі змісту акту інспекційного відвідування, згідно з відомостями нарахування заробітної плати у листопаді та грудні 2018 року не проводилась або проводилась у неповному обсязі індексація заробітної плати 57 працівникам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 .

Дослідженням розрахункових відомостей за листопад та грудень 2018 року (а.с. 61-68 т. 1) встановлено, що, дійсно, вказаним вище працівникам не проведена або не у неповному обсязі проведена індексація заробітної плати.

За приписами статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ (далі закон № 2017-ІІІ) на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Статтею 18 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №805/430/18-а Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підтримала попередньо висловлену позицію Верховного Суду про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

У вказаній постанові також зроблено висновок про те, що виконання порушення, нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

У пункті 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У примітці до Додатку №1 Порядку №1078 встановлено, що індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV.

В акті інспекційного відвідування відповідачем вказано, що місяць останнього підвищення позивачем окладу за займаною посадою працівника - січень 2018 року.

Посилання апелянта на те, що відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати є помилковими і не ґрунтуються на положеннях Порядку №1078.

Застосовуючи положення Порядку №1078 та зважаючи на те, що місяцем підвищення зарплати є січень 2018 року, суд враховує, що індекс споживчих цін у лютому 2018 року становив - 100,9%, у березні 2018 року - 101,1%, у квітні 2018 року - 100,8%, у травні 2018 року - 100,0%, у червні 2018 року - 100,0%, у липні 2018 року - 99,3%, у серпні 2018 року - 100,0%, у вересні 2018 року - 101,9%, у жовтні 2018 року - 101,7%, тобто в листопаді 2018 року наявна підстава для проведення індексації заробітної плати, яка була встановлена у розмірі 73,64 гри., в грудні 2018 року також є підстава для нарахування індексації заробітної плати, яка була встановлена у розмірі 76,84 грн.

Доводи апелянта стосовно того, що несплата індексації обумовлена перевищенням розміру заробітної плати працівників підприємства прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Доводи позивача, що з 01 жовтня 2018 року введено новий штатний розпис, збільшено посадові оклади суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Апелянтом під час апеляційного перегляду справи надано оригінали штатного розпису.

Відповідно до наказу № 5 від 28.09.2018 р. (а.с. 19-20 т.2) переглянуто та збільшено оклади співробітниками з 3 200,00 грн. на 3 723,00 грн. за переліченими у наказі посадами, нові оклади введено з 01.10.2018 р.

Штатний розпис із змінами (а.с. 21, 246-247 т.2) не містить відомостей про дату затвердження.

Разом з тим, дослідженням розрахункових відомостей за серпень-вересень 2018 (а.с. 49-56 т.1) встановлено, що зазначеним вище 57 працівникам заробітна плата виплачувалась в тому саме розмірі, як й у жовтні, листопаді та грудні 2018 3 723,00 грн.

При цьому аргумент позивача, що товариство з 01 січня 2018 року виплачувало заробітну плату шляхом доплати 523 грн. до попередньої зарплати 3 200 грн., внаслідок чого заробітна плата досягала мінімального рівня, а індексація враховувалася у доплаті, не підтверджено будь-якими доказами.

Стосовно відсутності доказів належної оплати за листопад 2018 року роботи нічного часу 6 працівникам, що є порушенням статей 54, 108 КЗпП України, суд зазначає таке.

За змістом акту інспекційного відвідування згідно з табелем обліку робочого часу за листопад 2018 року шість працівників відпрацювали певну кількість нічних годин: ОСОБА_56 32 години, ОСОБА_52 32 години, ОСОБА_58 40 годин, ОСОБА_54 48 годин, ОСОБА_55 40 годин, ОСОБА_57 40 годин.

Разом з тим, розрахункова відомість за листопад 2018 року даних про оплату роботи у нічний час не містить.

Статтею 54 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Відповідно до статті 108 КЗпП України робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Пунктом 3.5 правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ ВКП «Руслан і Ко» співробітникам охорони встановлено наступний графік роботи: 1 зміна - з 08:00 до 08:00 (24 години), 2 зміна - з 17:00 до 08:00.

Позивачем не спростовано висновки акту інспекційного відвідування щодо порушення роботодавцем вимог статей 54, 108 КЗпП, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість в цій частині висновків акту інспекційного відвідування.

Також суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність порушення позивачем статей 73, 107 КЗпП в тій частині, що розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати у святкові дні 4 працівникам.

Так, згідно з табелем обліку використання робочого часу за травень 2018 року декілька працівників позивача відпрацювали певну кількість святкових годин у межах місячної норми робочого часу: ОСОБА_53 8 годин, ОСОБА_52 16 годин, ОСОБА_54 8 годин, ОСОБА_59 8 годин.

При цьому розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних про належну оплату праці у святкові дні зазначеним вище працівникам.

Статтею 107 КЗпП передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина 4 статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Позивачем не надано доказів та власне й не вказується як підстава позову, що зазначеним працівникам надавався інший день відпочинку в порядку компенсації роботи у святкові дні, а наявними у матеріалах справи табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі або надання працівникам іншого дня відпочинку.

Враховуючи приведені обставини, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність постанови від 07.05.2019 р. № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 про накладення ГУ Держпраці на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» штрафу в розмірі 2 378 610,00 грн.

Стосовно постанови № ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 про накладення на позивача штрафу в розмірі 4 173,00 грн. суд зазначає наступне.

Постановою № ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 за порушення вимог статті 96 КЗпП та на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» штраф в розмірі 4 173 грн. у зв`язку з тим, що формування тарифної системи на ТОВ ВКП «Руслан і Ко» здійснюється з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про оплату праці» та ст. 96 КЗпП України.

Відповідно до абзацу 8 частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

За змістом акту інспекційного відвідування з наданого до перевірки штатного розкладу, який введено в дію з 01 січня 2019 ріку, встановлено, що головному технологу підприємства передбачений оклад у розмірі 4173,00 грн. (код за класифікатором посад 1237.1, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії - законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)), комірнику встановлений посадовий оклад у розмірі 4173,00 грн. (код за класифікатором посад 9333, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії - найпростіші професії). Таким чином, вище перелічені посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.

Статтею 96 КЗпП передбачено, що тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки, вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приписами чинного законодавства не передбачена можливість формування на власний розсуд посадових окладів, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків.

Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Позивачем на виконання припису №ДН1833/247/АВ/П видано наказ №470-К від 30.04.2019 р., відповідно до якого посадовий оклад головного технолога збільшений і становить 4 273,00 грн.

Доводи позивача стосовно того, що усунення порушення не тягне за собою накладення фінансових санкцій, є необґрунтованими, адже суб`єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену ст. 265 КЗпП України, яка не належить до адміністративно-господарських санкцій, які спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а є фінансовими санкціями - засобом впливу на порушника, що спрямований на недопущення повторення виявлених порушень у майбутньому.

Виконання припису не є підставою для незастосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, і не звільняє від відповідальності за вчинення порушень законодавства про працю.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430.

Посилання апелянта на те, що акт інспекційного відвідування складено без додержання форми, встановленої наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 р. № 1338; акт містить дві взаємовиключні підстави для проведення інспекційного відвідування; в усіх документах зазначена юридична адреса позивача, тоді як фактична перевірка здійснювалась за адресою виробничих потужностей; акт складено щодо 96 працівників, а фінансові санкції застосовано щодо 57, суд визнає незмістовними, адже не спростовують доведеності висновків інспекційного відвідування про порушення позивачем законодавства про працю та, відповідно, про правомірність постанов про накладення штрафу, прийнятих за результатами такого інспекційного відвідування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Руслан і Ко» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. в справі № 160/4784/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. в справі № 160/4784/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Руслан і Ко» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.10.2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2022 р.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко