Ухвала

від 13.10.2022 по справі 2-194/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

13 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 2-194/11

провадження № 61-9150ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тягурем Іллею Іллічем, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у справі за позовом Кредитної спілки «Хосен» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення процентів за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У 2012 році Кредитна спілка «Хосен» (далі - КС «Хосен») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення процентів за договором позики, просила суд стягнути солідарно з відовідачів на користь КС «Хосен» суми нарахованих відсотків за договором позики за період з 01 липня 2009 року до 31 січня 2011 року - 32 845,78 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2012 року позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КС «Хосен» заборгованість зі сплати процентів у розмірі 64 544,59 грн, судові витрати - 433,21 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2012 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків, запропоновано подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2012 року.

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 на виконання вказаної ухвали подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

У цій заяві відповідачка зазначила, що копію судового рішення вона не отримувала, а про зміст рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 лютого 2012 року дізналася 08 листопада 2021 року після ознайомлення із матеріалами справи у будівлі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 лютого 2012 року за позовом КС «Хосен» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення процентів за договором позики відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , знаючи про судовий процес, у якому є відповідачкою, повинна була цікавитися розглядом справи. Проте, подавши заперечення на позов влітку 2011 року, відповідачка не здійснювала жодних процесуальних заходів для того, щоб поцікавитися про стадії розгляду справи, в якій вона є стороною, і чи прийнято рішення у справі. З моменту ухвалення судового рішення пройшло 10 років і за весь цей час, знаючи про судовий розгляд справи, відповідачка не здійснила жодних заходів для того, щоб дізнатися про прийняте рішення і в найкоротші строки його оскаржити. Зазначені обставини не містять об`єктивних і непереборних обставин, що обумовили поважність причин пропуску строку звернення до суду протягом десяти років із моменту ухвалення судового рішення.

15 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження за таких обставин.

Копію оскаржуваної ухвали Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року заявниця отримала 28 лютого 2022 року, у березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою вперше.

Ухвалою від 21 квітня 2022 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліку касаційної скарги.

Ухвалою від 23 травня 2022 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, продовжив строк для усунення недоліку касаційної скарги, запропоновано надати касаційну скаргу у новій редакції, у якій зазначити місце проживання чи перебування інших відповідачів у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у справі за позовом КС «Хосен» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення процентів за договором позики повернено заявниці.

Отримавши ухвалу Верховного Суду від 08 серпня 2022 року про повернення її касаційної скарги, ОСОБА_1 повторно звернулася до суду касаційної інстанції 15 вересня 2022 року.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оцінивши наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини його пропуску, Верховний Суд дійшов висновку про його поновлення, тому клопотання заявниці про поновлення строку підлягає задоволенню.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що строк на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції пропущено з поважних причин, оскільки заявниця не отримувала рішення суду першої інстанції, про його зміст їй стало відомо 08 листопада 2021 року після ознайомлення з матеріалами справи у будівлі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. У період, коли відбувався процес у справі № 2-194/11, ОСОБА_1 була стороною у інших справах про стягнення заборгованості. Ці судові процеси призвели до її скрутного майнового стану, ОСОБА_1 була позбавлена можливості скористатись кваліфікованою правовою допомогою. Її адвокат був повідомлений про розгляд справи, проте вона не могла оплачувати його послуги та інформації від нього не отримувала. Суд першої інстанції, порушивши процесуальний закон, не надсилав їй протягом десяти років судове рішення про стягнення з неї коштів.

Суд апеляційної інстанції належним чином не взяв до уваги вищенаведені факти.

Вважає, що зазначила поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, проте суд апеляційної інстанції обмежив її у доступі до суду.

З огляду на вказане просила скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачі, в тому числі ОСОБА_1 , у червні 2011 року подавали заперечення на позов. 26 серпня 2011 року стороною відповідача подано доповнення до заперечення на позов.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Попов Є. О. належним чином повідомлений про судові засідання на 10 серпня 2011 року, 26 серпня 2011 року, 08 лютого 2012 року, 09 лютого 2012 року. Представник відповідача брав участь у судовому засіданні, яке відбулося 10 серпня 2011 року, що підтверджується журналом судового засідання. Про причини своєї неявки в інші судові засідання ні адвокат Попов Є. О., ні його довіритель ОСОБА_1 , суд не повідомляли.

Згідно з відомостями адресно-довідкового бюро Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і саме на цю адресу їй надіслано копію рішення суду першої інстанції.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 лютого 2012 року оскаржувалося відповідачем ОСОБА_4 в апеляційному порядку, під час апеляційного перегляду справи судові повістки надсилалися і ОСОБА_1 . Заявниці надсилалося також рішення Апеляційного суду Закарпатської області.

Оцінивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає, що заявниця пропустила процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності об`єктивних перешкод для його оскарження.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 знала про розгляд справи, відповідач не здійснила заходів для того, щоб дізнатися про ухвалене рішення і в найкоротші строки його оскаржити.

Відповідачка не зазначила об`єктивних і непереборних обставин, що обумовили поважність причин пропуску строку звернення до суду протягом десяти років із моменту ухвалення судового рішення.

Юридична необізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.

Цивільним процесуальним законом не визначено граничні межі, у яких апеляційні суди можуть приймати рішення про поновлення строку на звернення до суду. Не містить ЦПК України і конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

У Європейському суді з прав людини склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії»).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення Європейський суд з прав людини, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;2) поведінку заявника;3) поведінку державних органів;4) перевантаження судової системи;5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).

Верховний Суд з такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Верховний Суд виходить з того, що у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Закарпатський апеляційний суд надав належну оцінку доводам заявниці про причини пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначив, що вона знала про судовий процес, проте не цікавилась розглядом справи.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України, визнавши заявлені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Доводи заявниці про обмеження її доступу до суду є необґрунтованими, оскільки вона не скористалась своїми процесуальними правами у визначений законом строк.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення, а є незгодою заявника з його змістом.

Керуючись частиною четвертою статті 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 , подану адвокатом Тягурем Іллею Іллічем, строк на касаційне оскарження ухвали Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Тягурем Іллею Іллічем, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у справі за позовом Кредитної спілки «Хосен» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення процентів за договором позики відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко