Рішення

від 10.09.2010 по справі 2-1670/2010

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1670/2010

?

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді - Фабіжевського С.А.

при секретарі - Поберещенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

встановив:

Позивач, вточнивши свої позовні вимоги просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 сумісно набутим майном подружжя, визнанні права власності на 14 частки цього майна, визнанні договору купівлі-продажу 1/2 частки цього житла між нею та відповідачкою дійсним та у підсумку на визнанні за ним права власності на цілий зазначений вище житловий будинок.

Відповідачка позов визнала повністю, не заважала проти його задоволення, підтвердила обставини справи, на які посилався позивач.

Вислухавши сторони, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що з 25 червня 1998 року по 29 листопада 2009 р. сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі. 12 квітня 2006 р. сторони у нотаріальному порядку за договором купівлі-продажу придбали у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстр № 1086 приватного нотаріуса Котовського районного нотаріального округу Одеської області).

Згідно ст..60 СК України, майно придбане подружжям під час шлюбу є його (подружжя) спільною сумісною власністю, в якій кожен з подружжя має право на половину його (ст.. 70 п.1 СК України). Тому у суду є всі підстави для визнання спірного житлового будинку, який був оформлений на ім`я відповідачки, сумісною спільною власністю сторін з визнанням за позивачем права приватної власності на 1/2 частку цього житлового будинку.

Але, сім`ї у сторін не склалося і 24 листопада 2009 р. їх шлюб було розірвано. Після цього 24 грудня 2009 р. за умовами цивільної угоди за 4000 грн. відповідачка продала позивачу свою частку цього будинку, про що надала йому розписку за своїм власним підписом і виїхала за межі свого

постійного місця мешкання. Чому угода купівлі-продажу частки спірного житла між сторонами по справі залишилася нотаріально не посвідченою. Це і змусило позивача звернутися до суду.

Разом з тим, встановлено, що правочин між сторонами був укладений з дотриманням вимог ст.. ст.. 203, 208 п.З, 655 ЦК України. При цьому, згідно ст.. 638 ЦК України правочин вважається укладеним, якщо сторони в визначеній формі досягли згоди по всім суттєвим умовам правочину.

Таким чином, у суді є всі підстави щодо задоволення позову і в цій частині.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.. ст.. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.. ст.. 203, 208 п.З, 638 п.1, 655 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати житловийбудинок АДРЕСА_1 суміснонабутим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,визнавши за ОСОБА_1 правоприватної власностіна 1/2 ідеальну частку його.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу Уі частки житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24 грудня 2009 р., визнавши за ОСОБА_1 право приватної власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя -