Рішення

від 18.10.2022 по справі 924/459/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-99

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2022 р. Справа № 924/459/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 305 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн", м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 773820,20 грн основного боргу, 48042,91 грн пені, 107548,32 грн штрафу, 3962,75 грн 3% річних,

Представники сторін:

позивача: Гавриленко С.О. - директор

відповідача: Прядун Р.В. - представник згідно ордеру (присутній в підготовчих засіданнях)

У судовому засіданні 18.10.2022р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 18.07.2022р. відкрито провадження у справі № 924/459/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулося з позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" 773820,20 грн основного боргу, 48042,91 грн пені, 107548,32 грн штрафу, 3962,75 грн 3% річних на підставі договору поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. та додатків (специфікацій) до нього. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що останній відповідно до специфікацій №№, 1 - 3 від 27.04.2022р. поставив відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 1075483,27 грн, який товариством з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" було отримано, про що свідчать підписані сторонами товарно-транспортні та видаткові накладні. Відповідачем було частково сплачено позивачу вартість поставленого товару на загальну суму 301663,07 грн. Таким чином, розмір основної заборгованості за поставлений позивачем товар становить 773820,20 грн, який на дату звернення із позовом відповідачем не сплачений. Окрім того, позивачем на суму основного боргу нараховано 48042,91 грн пені за період з 09.05.2022р. по 06.07.2022р., 107548,32 грн штрафу згідно п. 7.2. договору та 3962,75 грн 3% річних за період з 09.05.2022р. по 06.07.2022р. Також позивач у позові просить суд врахувати положення ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 16.09.2022р., у якому стосовно укладення договору поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. зазначив, що факт укладення зазначеного договору підтверджується та не заперечується відповідачем. Крім того, факт взяття на себе обов`язків по договору поставки підтверджується здійсненням господарських операцій по договору, а саме відвантаженням позивачем товару та отримання товару відповідачем і частковою оплатою за отриманий товар, що підтверджено товарно-транспортними накладними, банківськими виписками. Щодо зменшення неустойки, то позивачем відмічено, що відповідачем не доведено факт не здійснення останнім підприємницької діяльності під час воєнного стану, не доведено, що працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи були мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що перешкоджає суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати свої грошові зобов`язання.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов від 02.08.2022р., у якому просить відмовити у стягненні штрафу у розмірі 10% від суми поставки та зменшити суму нарахованої пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. У відзиві відповідач не заперечує про наявність неоплаченої заборгованості у сумі 773820,20 грн, при цьому зазначено про введення на території України воєнного стану, що призвело до збільшення термінів оплати проставленої продукції від споживачів. Крім того, до Податкового кодексу України були внесені зміни, які обмежували відшкодування із державного бюджету України ПДВ, внаслідок чого підприємство відповідача зазнало брак обігових коштів. Разом з тим, відповідач не погоджується із нарахуванням суми штрафу у розмірі 10% від суми поставки, оскільки у п. 7.3. укладеного між сторонами договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі, погодженому сторонами у специфікації. Однак, у жодній специфікації не містяться умови щодо розміру відповідного штрафу.

Представником відповідача 02.09.2022р. подано до суду заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" від 30.08.2022р., у якій відповідач визнає позовні вимоги в частині основної суми боргу в розмірі 773820,20 грн, яка виникла із договору поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р.

Згідно приписів ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Проаналізувавши зміст і суть поданої представником відповідача заяви від 30.08.2022р. та взявши до уваги положення ст. 191 ГПК України, суд відзначає, що означена заява дійсно за своєю суттю та змістом є заявою про визнання позову відповідачем в частині основного боргу.

За положеннями ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову (в частині основного боргу) у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про ухвалення у справі № 924/459/22 судового рішення.

Представником відповідача подано клопотання від 11.10.2022р. та від 17.10.2022 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату та клопотання від 14.10.2022р. про вручення копії довідки комунального підприємства "Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2".

З приводу поданого клопотання суд зазначає, що згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі № 914/6968/16.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, враховуючи розумність строків розгляду судового спору (розгляд справи по суті протягом 30 днів), беручи до уваги відсутність клопотань сторін про долучення додаткових доказів, викладення остаточних позицій сторін по суті спору, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

27.04.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" (покупець) укладено договір 27/04/2022-П, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металопрокат (товар) в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору.

Згідно п. 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації.

У відповідності до п. 3.2. договору умови поставки товару, із застосуванням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (якщо інше не зазначено в специфікаціях), зазначаються в специфікаціях до цього договору.

Як передбачено п. 3.6. договору, строки поставки партій товару зазначаються в специфікаціях.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять до покупця з дати поставки товару.

Поставка товару здійснюється за цінами в національній валюті України, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки і маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару, якщо інше не передбачено умовами цього договору, специфікацій, додаткових угод та інших документів до цього договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору фактична загальна сума договору складається з сумарної вартості товару, поставка якого здійснюється за цим договором, а також вартості всіх витрат, передбачених цим договором.

Згідно п. 5.3. договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару узгодженого до постачання. Покупець зобов`язується сплатити вартість доставки товару протягом 7 календарних днів з дати відповідної видаткової накладної (акта наданих послуг). Інші форми оплати можуть бути встановлені в специфікаціях, додаткових угодах за письмовою згодою сторін.

Як передбачено п. 5.4. договору, за взаємною згодою сторін постачальник має право поставити товар без попередньої оплати, при цьому покупець гарантує здійснити оплату за поставлений товар на умовах визначених у відповідній специфікації.

У відповідності до п. 6.2.1. договору приймання товару здійснюється покупцем: за кількістю на підставі документу, відповідно до якого здійснюється перевезення товару (залізнична накладна, товарно-транспортна накладна тощо).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості товару, що поставляється за цим договором та/або вартості витрат, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі, погодженому сторонами в специфікаціях.

Цей договір діє до 31.12.2022р року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 11.6. договору).

Згідно п. 11.15. договору документи, що передані факсом, мають силу оригіналу до отримання оригіналів відповідних документів. При підписанні документів за допомогою факсимільного зв`язку (факсу), обмін оригіналами таких документів є обов`язковим як для постачальника, так і для покупця. Відправлення або передача оригіналів відповідних документів здійснюється ініціатором факсового документу не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати підписання відповідного документа за допомогою факсимільного зв`язку.

Оригінали документів за цим договором передаються із "рук в руки", про що робиться відповідна відмітка в реєстрі передачі документів; надсилаються рекомендованим листом або іншим узгодженим сторонами способом, або способом, передбаченим чинним законодавством.

27.04.2022р. між сторонами укладено специфікації №№ 1 3 (додатки №№ 1 3 до договору), відповідно до яких сторони погодили, що постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує на умовах визначених в договорі поставки № 27/04/22-П від 27.04.2022р. товар (металопрокат) на суми: 743196,88 грн; 156308,40 грн; 237835,62 грн. У пунктах 4 зазначених специфікацій погоджені умови оплати товару: впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту розвантаження авто.

Згідно скріншоту електронної пошти 02.05.2022р. з електронної пошти директора покупця Небелиці С.І. Serhii.Nebylytsia@goldhofer.com направлено на електронну пошту постачальника "Сота Україна" скановані копії договору та специфікацій, що підписані з боку покупця.

Згідно товарно-транспортної накладної № Р172 від 04.05.2022р. та видаткової накладної № 172 від 04.05.2022р. на виконання договору № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (вантажовідправник) поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" (вантажоодержувач) товар (металопрокат) на суму 678162,25 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р170 від 02.05.2022р. та видаткової накладної № 170 від 02.05.2022р. на виконання договору № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (вантажовідправник) поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" (вантажоодержувач) товар (металопрокат) на суму 159485,40 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № Р173 від 03.05.2022р. та видаткової накладної № 173 від 03.05.2022р. на виконання договору № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (вантажовідправник) поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" (вантажоодержувач) товар (металопрокат) на суму 237835,62 грн.

Відповідно до банківської виписки від 13.05.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" 301663,07 грн, а саме: 10000,00 грн по накладній № 172 від 04.05.2022р., 11485,40 грн по накладній № 170 від 02.05.2022р., 132177,67 грн по накладній № 172 від 04.05.2022р., 148000,00 грн по накладній № 170 від 02.05.2022р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" з претензією № 968 від 23.06.2022р. з вимогою сплатити 918634,55 грн заборгованості (в т.ч. нараховані штраф, пеню, 3% річних) за поставлений товар. Надіслання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною № 0103331735217 від 27.06.2022р.

У листах № 01-06/0622 від 06.06.2022р., № 01-04/0722 від 04.07.2022р., адресованих позивачу, відповідач вказував на неповернення державою підприємству значних сум ПДВ та збільшення термінів оплати поставленої продукції від споживачів, що пов`язане з військовими діями.

Згідно листа від 28.07.2022р. Головного управління ДПС у Хмельницькій області, адресованого адвокату Прядуну Р., повідомлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" задекларовано наступні суми від`ємного значення з податку на додану вартість за звітні періоди лютий червень 2022 року: лютий 2022р. 1151866,00 грн, березень 2022р. 539716,00 грн, квітень 2022р. 234133,00 грн, травень 2022р. 281609,00 грн, червень 2022р. 1334592,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.03.2018р., наказу товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" № 35-К від 16.03.2018р. про призначення директора товариства, статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна", затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 1 від 05.05.2017р., наказу товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" № 66-К від 09.05.2022р. про переведення з посади директора комерційного на посаду директора підприємства.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач частково виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості товару згідно договору поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. та додатків до нього, позивач звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металопрокат (товар) в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Судом встановлено, що у п. 5.4. договору сторонами погоджено, що постачальник має право поставити товар без попередньої оплати, при цьому покупець гарантує здійснити оплату за поставлений товар на умовах визначених у відповідній специфікації.

Так, у пунктах 4 специфікацій №№ 1 3 від 27.04.2022р. (додатки №№ 1 3 до договору) сторонами погоджено умови оплати товару: впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту розвантаження авто.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. та специфікацій №№ 1 3 від 27.04.2022р. (додатки №№ 1 3 до договору) поставив відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 1075483,27 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними. Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" частково виконано свої зобов`язання щодо оплати поставленого товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" товару згідно договору поставки та додатків до нього на загальну суму 301663,07 грн (10000,00 грн по накладній № 172 від 04.05.2022р., 11485,40 грн по накладній № 170 від 02.05.2022р., 132177,67 грн по накладній № 172 від 04.05.2022р., 148000,00 грн по накладній № 170 від 02.05.2022р.), що підтверджується банківською випискою від 13.05.2022р. Таким чином, зважаючи на призначення платежів, здійснених відповідачем, несплаченою залишається заборгованість: по специфікації № 1 535984,58 грн; по специфікації № 2 0,00 грн; по специфікації № 3 237835,62 грн, а всього 773820,20 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" за договором поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. та специфікацій №№ 1 3 від 27.04.2022р. 773820,20 грн заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем на суму основного боргу нараховано 48042,91 грн пені за період з 09.05.2022р. по 06.07.2022р., 107548,32 грн штрафу згідно п. 7.2. договору та 3962,75 грн 3% річних за період з 09.05.2022р. по 06.07.2022р.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 7.2. договору, за порушення строків оплати вартості товару, що поставляється за цим договором та/або вартості витрат, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство" з урахуванням часткових оплат, відповідно до якого суд вважає підставним до стягнення суми пені в розмірі 48042,91 грн (по специфікації № 1: на суму 678162,25 грн за період з 09.05.2022р. по 12.05.2022р. = 1486,38 грн, на суму 535984,58 грн за період з 13.05.2022р. по 06.07.2022р. = 31131,16 грн; по специфікації № 2: на суму 159485,40 грн за період з 05.05.2022р. по 12.05.2022р. = 699,11 грн; по специфікації № 3: на суму 237835,62 грн за період з 06.05.2022р. по 06.07.2022р. = 14726,26 грн).

Також позивач просить стягнути з відповідача 107548,32 грн штрафу на підставі п. 7.2. договору: крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Судом враховується, що статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти стягнення з нього штрафу, оскільки у п. 7.2. договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі, погодженому сторонами у специфікації. Оскільки розмір штрафу сторонами у специфікаціях не визначено, то зобов`язання щодо стягнення штрафу у позивача не виникло.

В судовому засіданні 19.09.2022р. представником відповідача було надано суду для огляду оригінал договору поставки № 27/04/2022-П, засвідчений підписами та печатками сторін. Як встановлено судом, зі змісту п. 7.2. договору слідує, що покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі, погодженому сторонами у специфікації. При цьому, як вбачається із самих специфікацій, умови останніх не передбачають погодження сторонами розміру штрафу за порушення відповідачем строків оплати вартості товару.

Натомість, позивач вказав із посиланням на п. 11.15. договору, про наявність у нього договору поставки в електронному вигляді, який сторонами укладений в спрощеному порядку за допомогою інформаційно-комунікаційних систем шляхом обміну документами, в тому числі електронними. Тобто, як зазначає позивач, такий договір укладено в письмовій формі та вважається укладеним в тому числі і в частині сплати покупцем постачальнику штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Зазначені доводи позивача суд оцінює критично з огляду на те, що п. 11.15. договору, на який посилається позивач, передбачає обмін документами між сторонами саме за допомогою факсимільного зв`язку, а не електронною поштою. При цьому, надіслання з електронної пошти відповідача на електронну пошту позивача сканованої копії договору та специфікацій не надає вказаним документам сили оригіналу.

Таким чином, зважаючи на те, що умови п. 7.2. договору поставки (наданий відповідачем, оригінал якого в судовому засіданні оглянуто судом) не передбачають таку умову як сплата покупцем постачальнику штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки, враховуючи те, що позивачем не доведено укладення договору поставки в редакції, що ним долучено до позовної заяви, шляхом факсимільного зв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частинні стягнення 107548,32 грн штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних у системі "Законодавство" (за аналогічні періоди та суми, на які нараховувалася пеня) з урахуванням часткових оплат, відповідно до якого суд вважає, що позивачем правомірно нараховано 3962,75 грн 3% річних.

Щодо зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказані обставини встановлюються на підставі поданих боржником доказів.

З огляду на викладене, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скрутного фінансового становища товариства відповідача, судові рішення та виконавчі документів щодо відповідача, а також відсутні довідки з банківських установ, щодо наявності або відсутності грошових коштів на рахунках відповідача та будь-які документи бухгалтерської звітності, зважаючи на ту обставину, що воєнний стан в країні впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача, суд дійшов висновку відмовити у задоволені заяви відповідача про зменшення суми нарахованої пені.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 773820,20 грн основного боргу, 48042,91 грн пені, 3962,75 грн 3% річних. У задоволенні 107548,32 грн штрафу суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Сума витрат на правову допомогу позивачем не заявлялась.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (825825,86 грн (сума задоволених позовних вимог) * 1,5% = 12387,39 грн).

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у відповідності до якої, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50% судового збору від визнаної відповідачем суми основного боргу, який ним сплачений з відповідного позову згідно з платіжним дорученням № 3302 від 06.07.2022р., що становить 5803,65 грн (773820,20 грн * 1,5% * 50%), інша частина судового збору у розмірі 6583,74 грн (12387,39 грн - 5803,65 грн), враховуючи ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягає покладенню на відповідача, в зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Також суд звертає увагу позивача на те, що повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, керуючись положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України, просив зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків (за формулою: С * 19 * Д : кількість днів у році : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення) та пені (за формулою: С * 2ОС * Д : кількість днів уроці : 100, де С - сума заборгованості, 2ОС - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення) до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Судом береться до уваги, що у даній формулі позивачем зазначено 19% річних, а не 3% річних, які позивачем нараховано на суму основного боргу згідно поданого розрахунку на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому, зі змісту договору поставки № 27/04/2022-П від 27.04.2022р. не вбачається погодження сторонами нарахування 19% річних (чи іншого розміру відсотків) за порушення відповідачем грошового зобов`язання. Таким чином, суд, застосовуючи ч. 10 ст. 238 ГПК України, у даній справі вправі нараховувати відсотки визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає, що при розрахунку суми відсотків та пені, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача за договором становить 773820,20 грн. Суд розглянув вимоги позивача про стягнення 3% річних та пені по кожній специфікації окремо з урахуванням часткових проплат із зазначенням призначення платежу (по специфікації № 1: на суму 535984,58 грн за період з 13.05.2022р. по 06.07.2022р.; по специфікації № 2: на суму 159485,40 грн за період з 05.05.2022р. по 12.05.2022р. (повністю оплачена відповідачем); по специфікації № 3: на суму 237835,62 грн за період з 06.05.2022р. по 06.07.2022р.), тому нарахування 3% річних та пені може бути продовжене, починаючи з 07.07.2022р. (по специфікаціям № 1 та № 3).

Обчислення розміру 3% річних необхідно здійснювати за формулою: С * 3 * Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості за період з 07.07.2022р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Обчислення розміру пені необхідно здійснювати за формулою: С * 2ОС * Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, 2ОС - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості за період з 07.07.2022р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховується пеня, але не більше строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахуванням періоду, за який судом було стягнено пеню.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 773820,20 грн основного боргу, 48042,91 грн пені, 107548,32 грн штрафу, 3962,75 грн 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, 16, ідентифікаційний код 43263041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (м. Київ, вул. Черняховського, 29, ідентифікаційний код 41323412) 773820,20 грн (сімсот сімдесят три тисячі вісімсот двадцять гривень 20 коп.) основного боргу, 48042,91 грн (сорок вісім тисяч сорок дві гривні 91 коп.) пені, 3962,75 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 75 коп.) 3% річних, 6583,74 грн (шість тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 74 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму основного боргу за період з 07.07.2022р. і до моменту виконання рішення суду:

3% річних за формулою: С * 3 * Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

пені за формулою: С * 2ОС * Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, 2ОС - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховується пеня, але не більше строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахуванням періоду, за який судом було стягнено пеню.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 107548,32 грн штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.10.2022 року.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим. :

1 - до справи;

Електронні адреси:

позивача - info@sotaukraine.com

відповідача serhii.nebylytsia@goldhofer.com; pryadun.ruslan@gmal.com