Ухвала

від 12.10.2022 по справі 509/6277/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1011/22

Справа № 509/6277/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах цивільного відповідача ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДС», на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року, у кримінальному провадженні № 12019160000000857, внесеному до ЄРДР 21.09.2019 року, відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тюмень, РФ, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, холостого, працюючого водієм в ТОВ ВКФ «ТСН ЛТД.», зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_10 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_10 залишено без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати ОСОБА_10 з моменту фактичного затримання - 21.09.2019 р.

Вироком вирішено питанням щодо процесуальних витрат та цивільних позовів, а саме:

1. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний», 3-тя особа Орловський про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Донбас Північний», (код ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхове відшкодування витрат на лікуванням у розмірі - 16247,70грн.та страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі - 5207,15 грн.;

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (ЄДРПОУ 13757147) та Публічного акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» (ЄДРПОУ 34221158) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між страховим відшкодування у зв`язку із лікуванням та фактичним розміром шкоди у зв`язку із лікування у розмірі 54021,60 грн. та різницю між страховим відшкодуванням моральної шкоди та фактичним розміром заподіяної моральної шкоди у розмірі 489585,70 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

2. Цивільний позов ОСОБА_13 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд. ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний» та ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольно частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Аско-Донбас Північний» (код ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_2 ) страхове відшкодування витрат на поховання у розмірі 5176 грн. та страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 50076 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» Лтд. (код ЄДРПОУ 13757147) та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 34221158) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 5824 грн. та компенсацію заподіяної злочином моральної шкоди у розмірі 899848 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

3. Цивільний позов ОСОБА_14 до ТОВ «ВКФ«ТСН» Лтд., ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний» та ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ПрАТ «Страхова компанія «Аско-Донбас Північний» (код ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_3 ) страхове відшкодування витрат на поховання у розмірі 2976 грн. та страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 50076 грн. ;

Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 34221158) на користь ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_3 ), заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 8024 грн. та компенсацію заподіяної злочином моральної шкоди у розмірі 899848 грн.;

В задоволенні решти позову відмовлено.

4. Цивільний позов ОСОБА_15 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа ОСОБА_16 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_15 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 40724 грн. та моральну шкоду в розмірі 959688,82 грн.;

В задоволенні решти позову відмовлено.

5. Цивільний позов ОСОБА_17 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа ОСОБА_16 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_17 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 56169 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн. ;

В задоволенні решти позову відмовлено.

6. Цивільний позов ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа ОСОБА_16 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_5 ) рівними частками заподіяну моральну шкоду у розмірі 1000000 грн., тобто по 500000 грн. на кожного потерпілого ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_5 ) заподіяну шкоду у розмірі 4310 грн. щомісячно, з 21.09.2019 р. безстроково ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_4 ) заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 93884 грн. ;

В задоволенні решти позову відмовлено.

7. Цивільний позов ОСОБА_20 , як в своїх інтересах, так і від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_21 , 2003 р.н. та ОСОБА_22 , 2003 р.н. до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа Орловський про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, задоволено частково;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_6 ) заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 21335 грн. ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_7 ) та ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_8 ) 14874,64 грн. рівними частками, щомісячно, починаючи з 21.09.2019 р. до закінчення дітьми навчання у вищих навчальних закладах ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_7 ) та ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_8 ) рівними частками моральну шкоду у загальному розмірі 959993,53 грн. ;

В задоволенні решти позову відмовлено.

8. Цивільний позов ОСОБА_23 та ОСОБА_24 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа ОСОБА_16 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_9 ) заподіяну матеріальну шкоду (витрати на поховання) в розмірі 9624 грн. ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_9 ) та ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_10 ) рівними частками моральну шкоду 959688,82 грн. ;

В задоволенні решти позову відмовлено.

9. Цивільний позов ОСОБА_25 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа Орловський про стягнення матеріальної та моральної завданої внаслідок ДТП задоволено частково;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_11 ) заподіяну моральну шкоду в розмірі 500000 грн.;

В задоволенні решти позову відмовлено.

10. Цивільний позов ОСОБА_26 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд. та ПрАТ «СК «Уніка», 3-тя особа Орловський про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задоволено частково ;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_12 ) заподіяну майнову шкоду в розмірі 97555,55 грн. ;

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_12 ) страхове відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 99000 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

11. Цивільний позов ОСОБА_27 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., Орловського та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, задоволено частково ;

Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 34221158) на користь ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_13 ), заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 35900 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000000 грн. ;

В задоволенні решти позову відмовлено.

12. Цивільний позов ОСОБА_28 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний» та ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено частково;

Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 34221158) на користь ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_14 ), заподіяну злочином моральну шкоду у розмірі 90000 грн. ;

В задоволенні решти позову відмовлено ;

13. Цивільний позов ОСОБА_29 , як в своїх інтересах, так і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., 3-тя особа ОСОБА_16 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено;

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД. (код ЄДРПОУ 13757147) на користь ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_15 ) суму матеріальної шкоди в розмірі 31824 грн., моральної шкоди в сумі 125000 грн. та на користь малолітнього сина ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі матері ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_15 ) моральної шкоди в сумі 125000 грн. та на її утримання у зв`язку з втратою годувальника, щомісячно, у розмірі 830 грн. до 25.11.2029 р. включно.

14. Провадження по справі за позовом ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд. та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», 3-тя особа Орловський про стягнення матеріальної шкоди закрито, роз`яснено позивачу в порядку ч. 1 ст. 256 ЦПК України, що розгляд вказаної справи відноситься до господарської юрисдикції.

Відповідно до оскарженого вироку, ОСОБА_10 21.07.2019 року, приблизно о 14:04 годині, працюючого на підставі наказу про прийняття на роботу № 43 від 27.09.2017 р. на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД., у відповідності до своїх трудових обов`язків, на підставі договору № 220419 від 22.04.2019 р. про перевезення вантажів і товарно-транспортної накладної № 0015060 від 21.09.2019 p., за дорученням ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів», здійснював перевезення вантажу ТОВ «ОІЛПРОДАКШЕН» - нерафінованої соняшникової олії вагою 24580 кг., маршрутом від місця завантаження, за адресою: м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 38, до пункту розвантаження ПАТ «ЮЖК», за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Транспортна, 45, знаходячись за кермом технічно справного автопоїзду у складі тягача «DAF ТЕ 95 XF 430», д/н НОМЕР_16 , з напівпричепом-цистерною-Е «MENCI SL 1053FS», д/н НОМЕР_17 , що належить ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД, рухався в умовах необмеженої видимості, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю автодороги сполученням «Одеса-Білгород-Дністровський-Монаші».

Так, проїжджаючи на 13 км + 480 м зазначеної автодороги в Овідіопольському районі Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має три смуги руху: дві у напрямку м. Одеси і одну у напрямку м. Білгород-Дністровський, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.1. (вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків) і 1.5. (переривчаста лінія, яка позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку), та рухаючись поза населених пунктів, на прямій ділянці, з боку м. Одеси в напрямку м. Білгород-Дністровський, зі швидкістю не менше 60 км/год., водій Орловський, на ділянці проїзної частини, яка потребувала від нього особливої уваги, через жвавий рух інших учасників дорожнього руху, а саме: вантажних та легкових автомобілів, які рухались попереду, один за одним, як попутно, так і у зустрічному напрямку, та особливості рельєфу дороги, а саме: наявності спуску з ухилом (крутизною) близько 4 градусів, здійснюючи перевезення майже 25 тон наливного вантажу, грубо порушивши вимоги п.п. 1.5.; 2.3. б); 11 .4.; 12.1. та вимоги розділу 34 «Дорожня розмітка» «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 р., - був вкрай неуважним, не вживши заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, проявивши злочинну самовпевненість і не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків.

В цей самий час, по вказаній ділянці автодороги, з боку м. Білгород-Дністровський у напрямку м. Одеси, прямолінійно, у лівій смузі свого напрямку, зі швидкістю близько 70-80 км/год., рухався технічно справний автомобіль «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , під керуванням водія ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» ОСОБА_31 , який здійснював перевезення 11 пасажирів за приміським маршрутом № «52 К» сполученням «Одеса автовокзал «Привоз» - ст. Аккаржа».

Так, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5.; 2.3. б); 11.4.; 12.1. та вимоги розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР, та свідомо створюючи небезпеку для інших учасників дорожнього руху, водій ОСОБА_16 , під час руху по спуску на небезпечній ділянці, не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що ним перевозиться і завантаженого стану свого транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автопоїзда і безпечно керувати ним, постійно не слідкуючи за дорожньою обстановкою та її зміною, а також зміною напрямку свого руху, і, як наслідок, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру - перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яку було заборонено перетинати, виїхав на зустрічну половину проїзної частини, де допустив зіткнення на зустрічних курсах передньою лівою частиною тягача «DAF ТЕ 95 XF 430», д/н НОМЕР_16 , з передньою лівою частиною автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , під кутом близько 155-165 градусів, на смузі руху останнього, в результаті чого автомобіль «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , відкинуло за межі проїзної частини на праве за ходом його руху узбіччя, де відбулося його перекидання на правий борт.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , потерпілому ОСОБА_32 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті з`явився шок. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_31 етиловий спирт не виявлений.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_19 , ОСОБА_33 , в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_25 в результаті ДТП спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_34 , в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті з`явився шок.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_28 внаслідок ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_35 в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_36 з`явився набряк головного мозку.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_37 в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_37 з`явився шок.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_12 внаслідок ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_38 в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю на місці пригоди.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_39 в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_39 з`явився шок.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_40 в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_41 став шок.

Пасажиру автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D» д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_42 в результаті ДТП заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті з`явилася тампонада (здавлення) серця кров`ю, що вилилась в порожнину серцевої сумки.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

Не погоджуючисьз висновкомсуду першоїінстанції,захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду надто суворим.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом не дотримано вимог закону, що стосуються призначення покарання і пов`язанні з дискреційними повноваженнями, не враховано позитивну характеристику обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, визнав вину у повному обсязі, не оспорював встановлені обставини події, щиро розкаявся та активно сприяв слідству у розкритті злочину. Крім того, ОСОБА_10 характеризується як відповідальна особа, користується повагою співробітників, у порушеннях трудової дисципліни помічений не був, на утриманні має мати пенсіонерку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Зазначає, що обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Просить вирок суду змінити та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_8 , який діє в інтересах цивільного відповідача ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., вказує, що вирок суду в частині задоволення позовних вимог потерпілих є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом першої інстанції не встановлено всі обставини справи в межах цивільного позову, а також не залучено всіх осіб, які мають відношення до відшкодування шкоди, у яких фактично перебував транспортний засіб в управлінні, що тягне за собою неповний розгляд заявлених цивільних позовів та неправомірне стягнення відшкодування шкоди потерпілим.

Просить скасувати вирок суду та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 яка діє як в своїх інтересах, так і від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_43 , 2003 р.н. та ОСОБА_44 , 2003 р.н., ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , та ОСОБА_29 до ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд про відшкодування моральної та матеріальної шкоді, спричиненої внаслідок ДТП.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_11 , який діє в інтересах цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДС», вказує, що оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 є незаконним та таким, що ухвалений з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому, що ОСОБА_45 - особа, цивільно-правова відповідальність якої на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК АСКО ДС», не мала процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не мають права шляхом подачі цивільного позову вимагати від ПрАТ «СК АСКО ДС» відшкодування шкоди, з огляду на те, що останнє не є особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував особливостей страхування пасажирів та водіїв автомобільного транспорту при пасажирських перевезеннях, не визначив чи застраховано на момент ДТП водія та пасажирів автомобіля «MERCEDES-BENZ, д/н НОМЕР_18 , та дійшов передчасного висновку про покладення на ПрАТ «СК АСКО ДС» обов`язку сплатити страхового відшкодування на користь ОСОБА_46 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Просить скасувати вирок суду в частині стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «СК АСКО ДС» на користь ОСОБА_46 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ухвалити в цій частині новий вирок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_46 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до ПрАТ «СК АСКО ДС».

Позиції учасників судового розгляду.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 та представник потерпілих ОСОБА_7 заперечували протизадоволення апеляційнихскарг,просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_47 , ОСОБА_13 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , та представник цивільного відповідача ОСОБА_11 , який діє в інтересах цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДС», надали заяви про розгляд апеляційних скарг за їх відсутності( а.с. 228 т. 8; а.с. 194-206 т. 9).

Інші учасники кримінального провадження, повідомлені належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, з клопотанням про відкладення судового розгляду не звертались.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, спричинили загибель кількох осіб, відповідає фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Що стосується доводів захисника про надмірну суворість призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень і поведінку після скоєння злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Санкція кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд першої інстанції, на виконання приписів зазначеної вище норми кримінального закону та положень судової практики, врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжкого злочину; характеристику особи обвинуваченого; а також конкретні обставини справи, зокрема наявність підстави, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Так, суд першої інстанції у повній мірі врахував ступень тяжкості та суспільну небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та обставини його вчинення, зокрема те, що передумовою даної ДТП є грубе порушення ОСОБА_10 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 11.4, 12.1 та вимоги Розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил безпеки дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 р., та тяжкі наслідки кримінального правопорушення - смерть дев`яти осіб - ОСОБА_31 , ОСОБА_52 , ОСОБА_34 , ОСОБА_53 , ОСОБА_37 , ОСОБА_54 , ОСОБА_39 , ОСОБА_55 та ОСОБА_56 , а також заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_28 , ОСОБА_12 та ОСОБА_25 , тому зазначене у своїй сукупності виключають будь-які обґрунтовані підстави для пом`якшення обвинуваченому покарання, призначеного судом першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що порушення, які допустив ОСОБА_10 , пов`язані з очевидним для винного нехтуванням елементарних правил безпеки, що створило реальну загрозу для життя та здоров`я учасників дорожнього руху. В свою чергу, набуття особою права керування транспортними засобами унормовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №511 від 20.05.2009). Держава, надаючи це право особі, яка бажає його набути, встановлює перед нею певні умови та зобов`язує їх виконати. Однією з таких умов є обов`язок особи підтвердити свої знання встановлених правил та дотримуватися їх. Виходячи з того, що у національному законодавстві транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, на водія як особу, яка набула право керування ним, покладається особливий тягар дотримання цих правил.

Статті 3 та 27 Конституції України визначають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

В свою чергу, тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі.

Тому,щире каяттяобвинуваченого тайого позитивніхарактеристики,жодним чиномне зменшуютьсуспільну небезпечністьяк йогосамого,так ікримінального правопорушеннявчиненого ним,з оглядуна характердопущених ОСОБА_10 порушень Правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого відбулась вказана дорожньо-транспортна подія, що призвело до тяжких наслідків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17 09 2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16 10 2008 року).

Стороною захисту не наведено в апеляційній скарзі інших переконливих обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому та могли б свідчити про беззаперечну явну суворість або несправедливість призначеного покарання за ч. 3 ст. 286 КК України.

Щодо доводів апеляційних скарг представників цивільних відповідачів ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд та ПрАТ «СК АСКО ДС», щодо неправильного вирішення судом першої інстанції цивільних позовів, суд апеляційної інстанції зазначає насутпне.

Вся суть інституту цивільного позову у кримінальному провадженні закладена в положенні ч. 5 ст. 128 КПК України. Зміст даної норми закону зводиться до того, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України, а в тих відносинах, що не регулюються даним кодексом застосовується положенняЦивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДС», вказує, що оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 є незаконним, оскільки водій маршрутного автобусу марки «Mercedes Benz Sprinter», д/н НОМЕР_18 , ОСОБА_45 , у даному кримінальному провадженні не мав процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.

Натомість, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами кримінального провадження, ДТП сталась внаслідок зіткнення (взаємодії) автопоїзду у складі тягача марки «DAF ТЕ95 XF430, д/н НОМЕР_16 , з напівпричепом цистерною марки Е «MENCI SL1053FS», д/н НОМЕР_20 , під керуванням ОСОБА_10 , який знаходився в офіційних трудових правовідносинах з ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд. на підставі наказу про прийняття на роботу №43 від 27.09.2017 року, та маршрутного автобусу марки «Mercedes Benz Sprinter», д/н НОМЕР_18 , під керуванням загиблого водія ОСОБА_31 , який знаходився в офіційних трудових правовідносинах з ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на підставі правової угоди від 13.07.2019 року.

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ТСН» Лтд, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі полісу № АМ6677480 ПрАТ «СК «УНІКА», а ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на підставі полісу ПрАТ «АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» ОСЦПВ № АО/0993995 від 25.04.2018 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для стягнення з ПрАТ «СК «АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» завданої потерпілим шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 20 листопада 2014 року зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку (справа № 5-18кс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 05.12.2018 року по справі №426/16825/16-ц, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-108цс13 від 06.11.2013 року.

За статтею1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Поряд з цим, частиною 2 ст. 1188 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, оскільки шкода була завдана потерпілим в наслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, автопоїзду у складі тягача марки «DAF ТЕ95 XF430, д/н НОМЕР_16 , з напівпричепом цистерною марки Е «MENCI SL1053FS», д/н НОМЕР_20 , під керуванням ОСОБА_10 , та маршрутного автобусу марки «Mercedes Benz Sprinter», д/н НОМЕР_18 , під керуванням ОСОБА_31 , наявність у останнього статусі підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не є вирішальною умовою для появи у нього, як у особи, яка на відповідній правовій підставі володів транспортними засобами, між яким відбулась ДТП, обов`язку відшкодування завданої у наслідок ДТП шкоди.

Тож, виходячи з вищевикладеного, матеріальну відповідальність перед потерпілими несуть роботодавець водія автопоїзду у складі тягача марки «DAF ТЕ95 XF430, д/н НОМЕР_16 , з напівпричепом цистерною марки Е «MENCI SL1053FS», д/н НОМЕР_20 , ОСОБА_10 - ТОВ «ВКФ «ТСН» ЛТД, і роботодавець водія автомобілю марки «Mercedes Benz Sprinter», д/н НОМЕР_18 ОСОБА_31 - ПАТ «Чорноморська транспортна компанія».

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Тож, оскільки на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» застрахована на підставі полісу ПрАТ «СК АСКО ДП» ОСЦПВ № АО/0993995 від 25.04.2018 року, а відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку Страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «СК АСКО ДС» завданої потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 шкоди в межах страхового відшкодування.

Наведені висновки про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми) є страховик завдавача шкоди, узгоджуються і з прийнятими Великою Палатою Верховного Суду рішеннями у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 96).

Натомість, адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах цивільного відповідача ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що в момент ДТП ОСОБА_10 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД, на підставі договору № 220419 від 22.04.2019 року про перевезення вантажів і товарно-транспортної накладної № 0015060 від 21.09.2019 року, за дорученням ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів», здійснював перевезення вантажу ТОВ «ОІЛПРОДАКШЕН», тому вказаний транспортний засіб на момент ДТП фактично перебував в експлуатації ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів», тому судом першої інстанції було помилково не залучено всіх осіб, які мають відношення до відшкодування шкоди, у яких фактично перебував транспортний засіб в управлінні, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого рішення.

Однак, апеляційний суд не погоджується із вищевикладеного позицією адвоката ОСОБА_8 , виходячи з такого.

Зважаючи на те, що ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який у момент ДТП керував транспортним засобом, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД на посаді водія, апеляційний суд вважає правильний висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ ВКФ «ТСН» фактично здійснювала експлуатацію належного останньому джерела підвищеної небезпеки.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що відповідно до Національного класифікатору України КВЕД ДК 009:2010 класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Основним видом діяльності ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД є діяльність, передбачена класом 49.41 КВЕД ДК 009:2010: вантажний автомобільний транспорт, який дійсно передбачає як здійснення господарюючим суб`єктом перевезень самостійно, так і передання вантажних автомобілем з водієм в оренду.

Тобто, надання підприємством послуг з використанням майна, що перебуває у його власності (зокрема, послуг перевезення), саме по собі не створює правової підстави для переходу майнових прав на таке майно до замовника послуг. Поряд з цим, доказів передання ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД в оренду вантажного автопоїзду у складі тягача «DAF ТЕ 95 XF 430», д/н НОМЕР_16 , з напівпричепом-цистерною-Е «MENCI SL 1053FS», д/н НОМЕР_17 , з водієм ОСОБА_10 , а відтак і зміни на час ДТП володільця джерела підвищеної небезпеки, матеріали кримінального провадження не містять, не надано таких і апеляційному суду.

Більш того, ані у суді першої, ані апеляційної інстанцій ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд про укладання підприємством договору, що б передбачав передання тягача марки «DAF ТЕ95 XF430, д/н НОМЕР_16 , з напівпричепом цистерною марки Е «MENCI SL1053FS», д/н НОМЕР_20 , з водієм ОСОБА_10 , в оренду не надано.

При цьому, сама собою наявність кодів КВЕД ДК 009:2010 в ЄДР не свідчить про те, що суб`єкт господарювання займається саме цими видами діяльності, так само як і відсутність якихось кодів не забороняє займатися певним видом діяльності, однак апеляційним судом не встановлено, а представником відповідача ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд не заявлено про здійснення ТОВ іншої, ніж передбачено її КВЕД діяльності, яка б передбачала передачу на час ДТП права власності на належний йому транспортний засіб третій особі.

Таким чином, апеляційний суд вважає позицію адвоката ОСОБА_8 про те, що транспортний засіб на момент ДТП фактично перебував в експлуатації ПрАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» такою, що зводиться до суб`єктивного та хибного тлумачення діючого законодавства України.

Тож, враховуючи встановлені обставини справи, положення діючого національного законодавства, роз`яснення Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на думку апеляційного суду, доводи апеляційних скарг адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах цивільного відповідача ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., та адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДС», не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення цивільних позовів потерпілих, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно із п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Згідно із ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Однак суд першої інстанції ці обставини залишив поза увагою і, у порушення вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, безпідставно не прийняв рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що в рамках кримінального провадження 12019160000000857, внесеного до ЄРДР 21.09.2019 року, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2019 року (номер справи 947/22918/19 номер провадження 1-кс/947/12517/19), було накладено арешт на: сідловий тягач «Daf TE95 XF430», р/з НОМЕР_16 ; напівпричеп-цистерна-Е «Mensi SL1053FS», р/н НОМЕР_17 , з вантажем у вигляді соняшникової олії вагою 24580 кг.; автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter», р/н НОМЕР_18 .

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання долі речових доказів не прийняв рішення про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді на стадії досудового розслідування.

З огляду на положення ч.4 ст.174 КПК України, виходячи з викладеного, враховуючи необхідність вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, апеляційний суд вважає за необхідним скасувати арешт, накладений вищезазначеною ухвалою слідчого судді.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Встановлені апеляційним судом обставини, відповідно до вимог ст.ст. 407, 409, 412 КПК України, визнаються колегією суддів як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення при вирішенні питання про долю речових доказів та скасування арешту майна, що є підставою для зміни вироку суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне оскаржений вирок суду першої інстанції змінити в частині вирішення питання долі речових доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах цивільного відповідача ТОВ «ВКФ «ТСН» Лтд., та адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах цивільного відповідача ПрАТ «СК АСКО ДС», - залишити без задоволення.

Вирок Овідіопольськогорайонного судуОдеської областівід 05лютого 2021рокувідносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, - змінити у порядку ч. 2 ст. 404 КПК України.

Доповнити резолютивну частину вироку абзацом наступного змісту:

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2019 року (номер справи 947/22918/19 номер провадження 1-кс/947/12517/19).

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_10 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4