Рішення

від 19.10.2022 по справі 400/4010/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 р. № 400/4010/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Фульги А.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі - Пороги", вул. Колгоспна, 9, с.Мигія, Первомайський район, Миколаївська область,55223,вул. Туристична, 18, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область,55223

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв,54001, Головного управління ДПС у Львівській області, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35, 79000,

про:визнання протиправним та скасування рішення від 01.06.2022 року № 3771/АП/13-01-18-12-06; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бузькі - Пороги" з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Миколаївській області просить суд: визнати протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Львівській області від 01.06.2022 №3771/АП/13-01-18-12-06 про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік; зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області підтвердити статус платника єдиного податку 4 групи для ТОВ «Бузькі-Пороги» на 2022 рік.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України позивачем 18.02.2022 подано до ГУ ДПС в Миколаївській області визначений пакет документів.

27.06.22 року представник позивача ознайомився з відповіддю Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 01.06.2022 №3771/АП/13- 01-18-12-06 про відмову у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, про що вказано, що позивачем надано неповний пакет документів (зокрема, відсутня загальна декларація з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), що є підставою для відмови у наданні та/або (як у даному випадку) підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи. Однак, позивач не погоджується з таким твердженням відповідача та звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки позивачем не було дотримано вимог п.п. 298.8.1, п.298.8, ст.298 Податкового кодексу України та подано неповний пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, зокрема не подано загальну податкову декларацію з податку на 2022 рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).Вказує, що зазначені обставини стали підставою для прийняття спірного рішення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній просить суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бузькі-Пороги» є сільськогосподарським підприємством, яке знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби України в Миколаївській області (відповідач-1, ГУ ДПС в Миколаївській області) та має статус платника єдиного податку 4 групи, що підтверджується відповідними довідками.

З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України позивачем 18.02.2022 подано до ГУ ДПС в Миколаївській області визначений пакет документів. Однак, Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (відповідач-2,) рішенням від 01.06.2022 №3771/АП/13- 01-18-12-06 відмовлено у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем надано неповний пакет документів (зокрема, відсутня загальна декларація з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), що є підставою для відмови у наданні та/або (як у даному випадку) підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 №71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (який набрав чинності з 01.01.2015) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Відповідно до п. 299.10. ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборіві визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Пунктом 299.6. ст. 299 ПК України визначено виключні підстави для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку: невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Суд зазначає, що системний аналіз норм ПК України доводить, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є безстроковою.

Наведені вище норми ПК України (ст.299) передбачають підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (відмова у реєстрації), але не містять норм, відповідно до яких платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічна правова позиція застосовується судами першої інстанції та викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 814/1394/15.

Виходячи з тексту постанови КАС ВС від 10 грудня 2019 року у справі № 806/499/16, Верховний Суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції, відповідно до якого податковий орган не наділений повноваженнями не визнавати подану платником звітність з підстав пропуску встановленого законодавством строку її подання. А, відтак, факт подання відповідного пакету документів щодо підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи виключає підстави для висновку про непідтвердження такого статусу.

Згідно з діючим Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 № 557, у разі якщо адресатом електронного документа є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного

робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом. Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття реєстраційний номер, дані про автора та підписувана (підписувачів) електронного документа та автора квитанції.

На другу квитанцію накладається печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі.

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Окрім того, на поданій декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік в розділі «тип декларації» дійсно стояла позначка 04 «звітна», тоді як додатково повинна стояти позначка 01 «загальна». У зв`язку з цим дану декларацію не було прийнято як загальну декларацію.

Суд зазначаэ зі змісту даної декларації вбачається, що це загальна податкова декларація на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок. .В даному випадку податкова декларація з єдиного податку на поточний 2022 рік була подана, отримано електронні квитанції про її прийняття, відмови в прийнятті податкової декларації зі сторони податкового органу не було. За таких обставин вважається, що податкова декларація є прийнятою.

Отже, податкова декларація прийнята податковим органом без зауважень. При цьому, від контролюючого органу не надходило повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації. Зазначення в декларації неправильного типу не має бути підставою для її неприйняття.

Такий висновок викладено в постанові КАС ВС від 22.01.2021 у справі № 821/284/16.

Наявні квитанції №2 підтверджують направлення позивачем звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи та прийняття її контролюючим органом.

Таким чином, підстави для прийняття контролюючим органом спірного у справі рішення відсутні. Дана правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 08 грудня 2021 року у справі № 580/2725/19.

Факт отримання контролюючим податковим органом визначеного підпунктом 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України пакету документів доводиться також і наявністю відповіді відповідача-2 від 01.06.2022 №3771/АП/13-01-18-12-06 про відмову у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи викладене у Головного управління ДПС у Львівській області були відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи - в 2022 році, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, для належного захисту права та свобод позивача, суд вважає за можливе їх також задовольнити та зобов`язати відповідача підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи ТОВ «Бузькі-Пороги» на 2022 рік.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні

питання, винесені на його розгляд.

Цей принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Частиною 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн суд зазначає наступне.

При прийнятті додаткового рішення суд виходив з такого.Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.5 ст.134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач не надав до заяви докази, що підтверджують обсяг виконаної адвокатом роботи, доказів сплати позивачем за послуги адвоката до суду надано не було.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, закрема відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодуваня судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Ьayeп із у.Ьaiyia(заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які вважається були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вивчивши надані представником позивача документи, суд не погоджується з розрахунком витрат позивача на правову допомогу, який є неспівмірним рівню складності даної справи із заявленою сумою відшкодування, та вважає за можливе стягнути з відповідачів 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, що є на думку суду співмірним з обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі - Пороги" (вул. Колгоспна, 9, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, 55223 код ЄДРПОУ 36535655) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 44104027, Головного управління ДПС у Львівській області, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35, 79000, код ЄДРПОУ 43968090 ) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Львівській області від 01.06.2022 №3771/АП/13-01-18-12-06 про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік;

3.Зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) підтвердити статус платника єдиного податку 4 групи для ТОВ «Бузькі-Пороги» (код ЄДРПОУ 36535655) на 2022 рік.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001 код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі - Пороги" (вул. Колгоспна, 9, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область,55223 код ЄДРПОУ 36535655) судові витрати в розмірі 1240,50 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області,(Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35, 79000,код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі -Пороги " (вул. Колгоспна,9, с.Мигія, Первомайський район, Миколаївська область,55223, код ЄДРПОУ 36535655) судові витрати у розмірі 1240,50 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. П. Фульга