Вирок
від 20.10.2022 по справі 305/2050/15-к
ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2050/15-к

Провадження № 1-кп/307/194/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

захисника та представника цивільного відповідача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 серпня 2013 року за №12013070140000809 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянки України,уродженки тажительки АДРЕСА_1 ,з середньоюспеціальною освітою, голови правління Ясінянського споживчого товариства, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 , обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства, розташованого по вул. Миру, № 19, в смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, на яку була обрана 20 листопада 2008 року, на звітно-виборних зборах пайовиків цього товариства, будучи службовою особою, яка відповідно до пункту 35 Статуту товариства, затвердженого зборами його уповноважених і зареєстрованого державним реєстратором Рахівської районної державної адміністрації, як перша посадова особа споживчого товариства, представляє його у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, одноосібно приймає рішення з поточних питань діяльності товариства, укладає договори (угоди), несе персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийнятих рішень, за діяльність товариства, забезпечення, збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна, тобто особою, яка здійснює організаційно-господарські функції, у листопаді-грудні 2008 року, допустила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадянки ОСОБА_6 у вигляді матеріальної шкоди в сумі 214984,04 гривень за наступних обставин.

Так, 11 листопада 2008 року за результатами участі та перемоги в аукціоні, мешканка смт. Ясіня Рахівського району ОСОБА_6 , за ціною 411 200 гривень, придбала будівлю магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", площею 63 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , що належала Ясінянському споживчому товариству, яка на момент проведення аукціону, відповідно до договору здачі в оренду основних засобів від 01 січня 2008 року, укладеного з головою правління товариства ОСОБА_8 орендувала приватний підприємець ОСОБА_10 .

16 грудня 2008 року ОСОБА_6 у повному обсязі сплатила грошові кошти за придбаний магазин, а 18 грудня 2008 року, в смт. Великий Бичків Рахівського району, між нею та головою правління споживчого товариства ОСОБА_8 , укладено договір купівлі-продажу зазначеного магазину, який цього ж дня нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів.

Водночас, ОСОБА_8 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки під час продажу магазину, через несумлінне ставлення до них, засвідчивши у вищезазначеному договорі купівлі-продажу, що прав на відчужувану будівлю на момент його укладення у третіх осіб не має, не повідомила ОСОБА_6 про укладення споживчим товариством з приватним підприємцем ОСОБА_10 договору оренди цього ж магазину, термін дії якого закінчувався 31 грудня 2008 року, а також своєчасно належним чином не повідомила останню про продаж об`єкту оренди, не вжила заходів до своєчасного звільнення ОСОБА_10 вказаного приміщення та повернення його відповідно підписанням акту прийому-передачі.

Внаслідок таких дій ОСОБА_8 , приватний підприємець ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при звільненні приміщення магазину демонтувала здійснені нею невід`ємні покращення придбаного ОСОБА_6 магазину, шляхом демонтування дверей, вікон, гіпсокартону, систем опалення та електроживлення, пошкодження облицювальної плитки, чим ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди в розмір 214 984,04 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки у листопаді-грудні 2008 року через несумлінне ставлення до них, заподіяла ОСОБА_6 тяжкі наслідки, у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 214 984,04 грн., яка на той час у двісті п`ятдесят і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме службовій недбалості, тобто неналежному виконанню службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило охоронюваним правам та інтересам окремих громадян тяжкі наслідки.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала та показала суду, що відповідно до договору здачі в операційну оренду основних засобів від 01 січня 2008 року, Ясінянське споживче товариство здало в оренду ОСОБА_12 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 63 кв.м. Цей договір був укладений на період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Відповідно до п.6.4 зазначеного Договору дія оренди припиняється внаслідок: у тому числі продажу об`єкта оренди. З цього, на її думку, випливає, що з моменту продажу об`єкта оренди, дія договору автоматично припиняється.

Зборами уповноважених правління Ясінянського СТ від 25 лютого 2008 року було прийнято рішення про продаж будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_2 , площею 63 м. кв. через аукціон.

Будівля магазину була передана ІНФОРМАЦІЯ_4 за актом прийому-передачі від 06 жовтня 2008 року для здійснення подальшого продажу через аукціон. Рахівська РСС створила комісію, яка приймала заяви від осіб, які хотіли придбати будівлю на аукціоні та розмістила оголошення в газеті «Зоря Рахівщини» про продаж магазину. Участь в аукціоні приймали 4 особи, в тому числі ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . На аукціоні, який приходив 11 листопада 2008 року, було повідомлено головою аукціонної комісії ОСОБА_13 про те, що в аукціоні бере участь ОСОБА_12 , яка орендує приміщення, до закінчення аукціону приміщення орендар не звільняє, так як аукціон може не відбутись по тих чи інших причинах. Про це заявляла і сама ОСОБА_14 , зокрема, у позовній заяві про захист честі і гідності, яка розглядалася Рахівським районним судом Закарпатської області, де позивачкою наведені такі слова: «Як мені стало зрозуміло причиною такої поведінки стало те, що на прилюдних аукціонних торгах мною було викуплено магазин «Взуття», приміщення якого до цього часу орендувала відповідачка». Тобто, ОСОБА_14 на момент проведення аукціону достеменно знала про те, що магазин перебуває в оренді.

Переможцем аукціону стала ОСОБА_14 , яка придбала будівлю магазину, кошти за який вносила частками (були відстрочки до 11.12.2008 року і 22.12.2008 року). У попередньому договорі, що був підписаний між Ясінянським СТ та ОСОБА_14 , зокрема у п.2, йшлося про те, що покупець набуває право власності на основні засоби з моменту повної оплати їх вартості та нотаріального посвідчення і державної реєстрації правочину. Повну оплату за придбаний магазин було внесено ОСОБА_15 на рахунок Рахівської РСС, а не на рахунок Ясінянського СТ, як вказано в договорі.

ОСОБА_14 неодноразово наголошувала про те, що буде продовжено оренду з ОСОБА_12 на зимовий період, що засвідчили працівники Рахівської РСС і свідки в ході розгляду даного кримінального провадження.

Перед посвідченням договору купівлі-продажу будівлі магазину в нотаріуса 18 грудня 2008 року, вона та ОСОБА_14 , зайшли в придбаний магазин, де ОСОБА_14 його оглянула та жодних претензій до майна не пред`являла та тоді ж, усно, було досягнуто домовленості між ОСОБА_16 (мамою ОСОБА_12 ) та ОСОБА_14 про продовження оренди, на що ОСОБА_14 беззаперечно погодилась.

18 грудня 2008 року, в смт. В.Бичків між Ясінянським СТ та ОСОБА_14 було укладено договір купівлі-продажу зазначеного магазину, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_11 та зареєстровано в державному реєстрі, де чітко зазначено таке: «Відчужена будівля оглянута, покупцем, недоліки або дефекти, що перешкоджали б її використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до продавця, щодо якісних характеристик відчуженої будівлі покупець не має і приймає її у технічному стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

26 грудня 2008 року вона отримала телеграму від ОСОБА_14 із вимогою, про термінову необхідність на протязі одного дня передати їй приміщення придбаного з аукціону магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та з попередженням, що в іншому випадку, вона буде звертатися в суд з заявою про компенсацію нанесених їй збитків».

Хоча Ясінянське СТ на той час вже не являлося власником будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак, намагаючись допомогти ОСОБА_14 , 26 грудня 2008року, вона надіслала лист за номером 21 ОСОБА_12 , у якому повідомила останню про необхідність звільнення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке було продане на аукціоні. При цьому в листі наголосила, що її ( ОСОБА_12 ) неодноразово усно повідомляли про необхідність звільнення приміщення, та зобов`язала звільнити таке до 27 грудня 2008 року. Також ОСОБА_12 , тим же листом, було повідомлено, що, у випадку невиконання вказаної вимоги, Ясінянське СТ звернеться до поліції і в селищну раду, для примусового звільнення приміщення. Даний лист був отриманий орендарем ОСОБА_12 , про що свідчить її підпис на листі про отримання.

27 грудня 2008 року їй зателефонувала ОСОБА_14 та повідомила, що ОСОБА_12 звільняє приміщення та пошкоджує майно. Хоча Ясінянське СТ , і вона, як голова, не були вже власником майна, проте, вона звернулась до працівників внутрішніх справ, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , якими, в магазині, в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , та інших сторонніх осіб, було складено відповідний акт.

Цей факт ОСОБА_14 сама засвідчила в позовній заяві до ОСОБА_12 від 06 лютого 2009 року «Про захист честі, гідності, ділової репутації», де вказала, що аналогічний випадок мав місце 27 грудня 2008 року, коли вона близько 11.30 год., зайшла до свого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в цей час ОСОБА_12 з третіми особами нищили майно магазину (розбивали стіни будівлі, знищувалась облицювальна плитка, тощо). Не реагувала на зауваження, щодо припинення незаконних дій, відповідачка ОСОБА_12 погрожувала їй (Рещук) фізичною розправою та знищенням її майна, обзивала виражаючись нецензурною лайкою, принижуючи її честь, гідність та її власне ім`я. Безпосередніми свідками цієї події, як зазначила Рещук у позові, був працівник поліції ОСОБА_20 та ОСОБА_8 . Отже, з 18 грудня 2008 року ОСОБА_14 стала повноцінним власником набутого майна і вона, як власник, мала право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні належним їй приміщенням магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у тому числі й від ОСОБА_12 , договір оренди з якою на той час автоматично припинився. ОСОБА_14 , перебуваючи на той час з ОСОБА_12 у неприязних відносинах сама могла передбачити ситуацію, що склалася (пошкодження майна), а тому, як власник, мала право та повинна була звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у користування будівлею, шляхом звільнення та забезпечення позову, шляхом заборони вчинення певних дій, однак нею цього зроблено не було. Також, свідченням того, що ОСОБА_14 після 18 грудня 2008 року, як власник, повноцінно розпоряджалася своїм майном, тобто придбаним магазином, є те, що ОСОБА_14 надала свій магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в оренду приватному підприємцю ОСОБА_21 , що засвідчується актом перевірки санітарно-епідеміологічного обстеження працівником ОСОБА_22 , де зазначено, що будівля здана в оренду ОСОБА_14 - ОСОБА_21 . Через два місяці, у квітні 2009 року робить експертизу пошкодження майна, після здачі в оренду.

Також зазначила, що Апеляційний суд Закарпатської області та Вищий спеціалізований суд України у 2013 році встановив, що договір купівлі-продажу основних засобів від 21 листопада 2008 року є таким, який встановлено Законом України - нікчемний правочин. У позові ОСОБА_14 пише про зобов`язання передати майно та сплату штрафних санкцій. Вважає, що в її діях не має жодних порушень Закону, не має жодного причинного зв`язку між заподіянням ОСОБА_14 шкоди та будь-якими її діями чи бездіяльністю, які вона виконувала в силу покладених на неї функціональних обов`язків, а отже немає складу кримінального правопорушення, в якому її звинувачують. На підставі наведеного, просить суд ухвалити виправдувальний вирок.

Не дивлячись на те, що обвинувачена ОСОБА_8 не визнала свою вину, її вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

Потерпіла ОСОБА_23 (24 квітня 2010 року відбулася зміна прізвища потерпілої з Рещук на Фріндт, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ), в судовому засіданні показала, що 11 листопада 2008 року вона перемогла в аукціоні, на якому, за ціною 411200 грн., придбала у Ясінянського споживчого товариства магазин «Взуття», розташований по вул. Миру №15, в смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, площею 63 кв.м. В аукціоні приймали участь четверо осіб, а саме вона, орендарі Подобєдові, та інша особа. На аукціоні вона підписала з Ясінянським СТ тимчасовий договір купівлі-продажу, за яким вона повинна була у повній сумі оплатити купівлю магазину, а Ясінянське СТ, згідно договору, повинно було передати їй по акту прийому передачі придбаний об`єкт. Після проведення аукціону, вона не відразу оплатила всю суму, а звернулась із заявою до Ясінянського СТ, щоб надали їй відтермінування, оскільки це була велика сума коштів, а в неї грошові кошти були на депозиті, які вона не могла отримати. Після того, як вона в повному обсязі оплатила кошти, 18 грудня 2008 року вона та ОСОБА_8 пішли до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу. В день проведення аукціону, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вона не оглядала, так як раніше, вона неодноразово заходила у приміщення даного магазину і бачила, що він перебуває у придатному для використання стані. Вона була впевнена, що Ясінянське СТ передасть придбане нею приміщення в належному стані, по акту прийому-передачі. В день проведення аукціону їй не було відомо чи розірвано договір оренди між Ясінянським СТ та орендарями. Підписавши договір купівлі-продажу у нотаріуса, ОСОБА_8 не передала їй ключі від магазину, а повідомила, що орендарі ще не звільнили приміщення, а відтак, не може передати їй ключі. Вона попросила ОСОБА_8 , щоб врегулювала з орендарями відносини і передала їй приміщення магазину. Крім того, зазначила, що перед укладенням договору купівлі-продажу та після його укладення, вона не мала змоги потрапити до приміщення магазину, так як не мала доступу до нього. 27 грудня 2008 року орендарі звільнили приміщення магазину, проте залишили його у непридатному для використання стані, а саме, магазин був повністю пошкоджений, орендарі повністю пошкодили облицювальну плитку, задня стіна магазину була відсутня. 29 грудня 2008 року вона зареєструвала право власності на магазин. Фактично до користування вказаним магазином вона приступила у 2013 році. Вона неодноразово зверталася до працівників поліції із заявами про порушення кримінальної справи, про те, що перешкоджають їй, як власнику користуватись майном. Сплативши велику суму грошей за цей об`єкт, вважала ОСОБА_8 своїм гарантом. Наголошує, що вона жодних правовідносин з Подобєдовими не мала, навпаки, вони перебували у неприязних відносинах. Вважає, що вина ОСОБА_8 у тому, що вона як керівник підприємства повинна була врегулювати відносини із орендарями та передати їй приміщення в належному стані, згідно акту прийому-передачі, однак нею цього зроблено не було. Цивільний позов підтримала у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що у 2008 році, вона, як заступник голови правління Рахівської райспоживспілки, була обрана головою засідання аукціонної комісії по продажу основних фондів Рахівської РСС. До складу комісії також входили ОСОБА_24 та ОСОБА_25 Відбувся аукціон по продажу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Від власника участь в аукціоні прийняла голова правління Ясінянського СТ ОСОБА_8 та головний бухгалтер ОСОБА_26 . Потенційними покупцями були ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 . Переможцем аукціону була визначена ОСОБА_14 . Магазин ОСОБА_14 придбала за велику на той час суму, близько 400000 грн. До проведення аукціону, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перебував в оренді, орендувала його ОСОБА_12 , з якою був укладений договір оренди, де відповідним пунктом було зазначено, що у разі відчуження об`єкта, договір припиняється, а з моменту сплати покупцем коштів за придбане майно, оренда припиняється. В той час ходили чутки, що можливо ОСОБА_12 буде продовжувати оренду приміщення магазину, у разі домовленості із переможцем аукціону ОСОБА_14 . Їй не відомо, чи було розірвано договір оренди та чи передавалося майно по акту прийому-передачі орендарем. Кошти за магазин були перераховані покупцем у повному обсязі. Спочатку покупець повинна була здійснити оплату на протязі 10 днів всієї суми, однак вона попросила відстрочку і десь 16 грудня кошти були повністю оплачені. Після укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, майно було повністю передано покупцю. Також зазначає, що акт-прийому передачі основних засобів (будівлі) не обов`язково було складати, оскільки мова йшла про будівлю. Крім того, зазначила що у протоколі засідання аукціонної комісії зазначається про передачу майна на підставі підписання акту приймання-передачі, але складати такий не було їх обов`язком. Договір купівлі-продажу магазину був укладений між Ясінянським СТ та покупець ОСОБА_14 , після чого була проведена державна реєстрація. По факту майно було передано після того, як було сплачено повну суму коштів. Зазначає, що коли вони оголошують аукціон тих чи інших засобів, в учасників, які приходять до них і виявляють бажання прийняти участь в аукціоні, вона завжди з`ясовувала чи відомо їм у якому стані майно, чи бачили вони його. Їй відомо, що майно було у належному стані до аукціону, проте воно було пошкоджено вже після посвідчення нотаріально договору купівлі-продажу. Коли майно виставляється на аукціон, вони не просять орендарів відразу звільняти приміщенням, оскільки аукціон може не відбутися, або переможець аукціону не оплатить кошти. Крім того, зазначила, що процедура передачі майна в оренду майна відбувається таким чином, що власники основних засобів передають орендарю майно на підставі договору оренду. Під час передання майна в оренду складається акт прийому-передачі майна. Вважає, що фактом передачі майна є посвідчення договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем Їй не відомо, коли саме відбулася фактична передача майна, однак відомо, що це відбулося після укладення договору купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений. Наскільки їй відомо, майно ОСОБА_14 не було передано по акту прийому-передачі. Крім того, зазначила що в ОСОБА_14 під час аукціону виникла конфліктна ситуація із іншими учасниками аукціону.

Свідок ОСОБА_28 , показав суду, що він є головою правління Рахівської райспоживспілки. У 2008 році було прийнято рішення правління про продаж з аукціону основних засобів Ясінянського СТ, в тому числі магазину «Взуття». Аукціон було проведено згідно чинного законодавства. Завданням комісії було визначити переможця аукціону, що комісія і зробила. У зв`язку із тим, що переможець аукціону ОСОБА_14 не мала достатньої суми коштів, вона звернулася до них із проханням про відстрочку оплати, і вони пішли їй на зустріч, та відтермінували оплату. Кошти були сплачені в повному обсязі десь 16-17 грудня 2008 року. Після оплати повної суми за придбаний магазин, ОСОБА_14 повідомила його, що можливо вона залишить Подобєдових до весни. Після цього, як йому стало відомо вони не узгодили ціну оренди, і ОСОБА_14 заявила, щоб орендарі звільнили приміщення. Зазвичай вони надають орендарям розумний строк від 15 до 20 днів, для того, щоб вони звільнили приміщення, вивезли обладнання та забрали товар. Згідно нормативних документів Укрспілки, є обов`язок на укладення акту-прийому передачі основних засобів, а щодо передання будівлі, то акт-прийому передачі не укладається, а посвідчується договір купівлі-продажу. В даному випадку, вказаний магазин не передавався по акту прийому передачі, так як був укладений договір купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений. Майно в оренду передається орендарю на підставі заяви та договору оренди. Акт прийому-передачі майна між орендодавцем та орендарем, підписується не у всіх випадках. Передача майна в оренду та прийом майна не входить у функції комісії, вони не здійснюють за цим контроль. Ясінянське СТ мало повноваження на продаж об`єкту, отримавши згоду пайовиків, після чого на підставі відповідного рішення мали змогу продати об`єкт. Ясінянське СТ самостійно розпоряджається своїм майном. Магазин «Взуття» покупцю ОСОБА_14 було передано після укладення договору купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріально. На момент укладення договору, майно було в належному стані, а пошкоджене воно було після того, як орендарі звільняли приміщення, після направлення їм повідомлення. Йому відомо, що майно пошкодив чоловік орендаря ОСОБА_29 . До нього звернулася ОСОБА_14 , що ОСОБА_30 пошкоджує приміщення, на що він порадив їй звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою. Вважає, що майно перейшло до покупця з моменту укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Зазначив, що йому не відомо чи був складений акт прийому-передачі майна між Ясінянським СТ та покупцем ОСОБА_14 . Також йому не відомо, чи підписала ОСОБА_8 акт прийому-передачі майна з ОСОБА_12 після звільнення приміщення.

Свідок ОСОБА_24 показала суду, що приміщення магазину «Взуття» в смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області було в оренді у ОСОБА_12 на підставі укладеного договору оренди. Коли було прийнято рішення Ясінянським СТ про продаж зазначеного магазину, було створено комісію для проведення аукціону, до складу якої входила і вона. Аукціон проводився згідно всіх положень затверджених Укрспілкою. В аукціоні приймали участь ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ще двоє покупців, прізвища яких не пригадує. На аукціоні перемогла ОСОБА_14 , що було відображено у протоколах комісії. Після аукціону, ОСОБА_14 відразу не оплати кошти за придбане майно, а попросила відтермінування, що їй і було надано. Повну оплату за придбане майно ОСОБА_14 здійснила 16 грудня, близько 14 років тому, однак чи було орендарями звільнено приміщення магазину того ж дня, їй не відомо. 16 грудня ОСОБА_14 , внесла всі кошти за придбане майно, було нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу та претензій ОСОБА_14 немала. На скільки їй відомо, між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 була усна домовленість про продовження оренди приміщення магазину, однак вони не дійшли згоди щодо ціни оренди. Коли ОСОБА_14 набула право власності на приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » їй не відомо. Зазначила що власниця приміщення ОСОБА_14 , після оформлення права власності на магазин, передала даний магазин в оренду Климпотюку, проте договору оренди вона особисто не бачила. Приміщення передається в оренду на підставі договору оренди між власником приміщення та орендарем, а також складається акт прийому передачі, у якому фіксується стан приміщення, а також майно повертається за таким же актом прийому-передачі. В магазині не було проведено капітальних ремонтів, був проведений мінімальний ремонт на той час. Обстеження приміщення магазину, за результатами якого було складено акт, проводилося перед аукціоном, оскільки необхідно було визначити вартість магазину. Магазин був у придатному стані. Їй не відомо у якому стані було майно після укладення договору купівлі-продажу і приміщення вона не бачила, однак, їй відомо, що пошкодження майна відбулося вже після того, як був нотаріально посвідчений договір. У протоколі аукціонної комісії було зазначено, що Ясінянське СТ повинно по акту прийому-передачі передати приміщення переможцю аукціону, однак, оскільки оплата за приміщення була проведена пізніше, ніж було визначено в протоколі тому акт не було підписано. Вона підтверджує факт, що ОСОБА_14 зверталася за допомогою до ОСОБА_28 та в той же день була надіслана телеграма. Вона вважає, що ОСОБА_8 виконала обов`язок, який покладений на аукціонну комісію, про що свідчить нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Ясінянським СТ був переданий в оренду магазин ОСОБА_12 на підставі акту прийому-передачі, однак чи складався акт прийому-передачі після припинення договору оренди, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні ствердила, що вона дуже погано пригадує обставини справи, оскільки це відбувалося близько 15 років тому. Вона орендувала приміщення магазину «Взуття» у Ясінянського СТ на підставі договору оренди. З якого року вона почала орендувати дане приміщення і по який рік, не пригадує. Вона справно сплачувала оренду. Коли вона почала орендувати приміщення магазину, то воно було у занедбаному стані. Окрім того, протягом перебування магазину в оренді, вона за власні кошти покращила загальний стан магазину, купила занавіски, світильники, шафи. Вона особисто займалася ремонтом, у цьому їй ніхто не допомагав. Через деякий час відбувся аукціон, на якому переможцем стала ОСОБА_14 та придбала зазначений магазин . У аукціоні вона участі не приймала, а приймав участь її чоловік. Рішення аукціонної комісії вона не оскаржувала, оскільки вважала, що торги відбулись відповідно до закону. Після того, як на аукціоні перемогла ОСОБА_14 , їй прийшло повідомлення про необхідність звільнення приміщення магазину, і вона звільнила приміщення магазину, забравши всі свої речі, що саме вже не пригадує. ОСОБА_14 не пропонувала їй продовжувати оренду у зазначеному магазині. Також зазначила, що не пригадує, чи були якісь домовленості з Ясінянським СТ щодо відшкодування ремонту, який вона провела у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Приміщення магазину вона передала ОСОБА_31 у придатному стані. Кому саме вона передала ключі від магазину, не пригадує.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні ствердив, що він не пригадує обставин справи, оскільки це відбувалося дуже давно, близько 15 років тому. Також зазначив, що він не пам`ятає, чи орендувала його дружина приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і чи здійснювала у ньому підприємницьку діяльність, чи проводився ремонт у приміщенні магазину. Чи приймав він участь в аукціоні, і коли саме відбувся аукціон купівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », він також нічого не пам`ятає, так як це було давно.

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що вона являється мамою ОСОБА_12 , яка орендувала приміщення магазину «Взуття» у Ясінянського СТ на підставі договору оренди. Магазин був у незадовільному стані і ОСОБА_12 власними зусиллями зробили там ремонт, зокрема, зробили побілку, поклали плитку, закупили меблі. Через деякий час відбувся аукціон у якому приймала участь вона та її зять ОСОБА_19 та ОСОБА_14 та ще одна особа. Переможцем торгів стала ОСОБА_14 , яка придбала магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 400000 грн. Після проведення аукціону, приміщення магазину вони ще орендували, оскільки ОСОБА_14 , ще не здійснила оплату вартості придбаного приміщення. Жодних конфліктів у неї з ОСОБА_14 не було та договір оренди з ОСОБА_14 укладати не планували. Після того, як їм прийшло повідомлення від Ясінянського СТ про необхідність звільнити приміщення магазину, вони так і зробили забравши свої речі. Якого саме числа вони звільняли приміщення, не пригадує. Ключі від приміщення магазину вони передали працівнику Ясінянського СТ, однак коли саме, не пригадує. Зазначила, що акт прийому-передачі вони не підписували. Коли Ясінянське СТ приймало приміщення магазину, жодних претензій не було. Магазин вони передали у стані придатному до використання.

Разом з тим, в основу обвинувачення, суд покладає лише показання потерпілої ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 . Суд відхиляє надані покази свідком ОСОБА_19 , так як він не повідомив будь-яких обставини щодо вчинення даного кримінального правопорушення.

Вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, також підтверджується:

Статутом Рахівської районної спілки споживчих товариств (райспоживспілка), затвердженого постановою зборів Ради від 19 лютого 2008 року, Рахівська районна спілка споживчих товариств (райспоживспілка) створена на добровільних засадах Ясінянським, Рахівським, Вел.Бичківським, Верхнє-Водянським, споживчими товариствами Рахівського району Закарпатської області України, які є її членами і виконують вимоги її Статуту (том 5 а.с. 118-130).

Згідно розділу І Статуту Ясінянського споживчого товариства, затвердженого постановою зборів уповноважених від 12 квітня 2001 року, видами діяльності споживчого товариства є зокрема здача в оренду об`єктів нерухомості, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна, а також інші види діяльності не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 19, 20 Статуту вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори членів (збори уповноважених), які правомочні розглядати та вирішувати будь-які питання діяльності споживчого товариства. Загальні збори обирають голову правління споживчого товариства.

Згідно п. 35 Статуту голова правління споживчого товариства та його заступник можуть одноосібно приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства. Коло цих питань визначається рішенням правління. Голова правління, як перша посадова особа споживчого товариства має право: представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, в органах державної влади та місцевого самоврядування, судах, відкривати поточні та інші рахунки в установах банків, розпоряджатися грошовими коштами, укладати договори ( угоди) зобов`язання, видавати від імені і у справах споживчого товариства доручення, у тому числі з правом передоручення. Голова правління і його заступник несуть персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийняття ними рішень та за їх виконання. (том 5 а.с. 148-159).

Постановою зборів уповноважених Ясінянського споживчого товариства від 24 листопада 2003 року обрано головою правління Ясінянського СТ ОСОБА_8 (том 5 а.с.160).

Протоколом звітно-виборних зборів пайовиків Ясінянського споживчого товариства від 20 листопада 2008 року, згідно якого головою правління Ясінянського СТ обрано ОСОБА_8 . (том 5 а.с. 141-145).

Договором про здачу в оперативну оренду приміщення від 01 січня 2004 року, укладеного між Ясінянським СТ в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підтверджується передача в строкове користування основних засобів, а саме приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » торговою площею 40 кв.м. та складськими приміщеннями площею 15 кв.м., строком з 01 січня 2004 року по 01 січня 2005 року (том 5 а.с.1-2).

Договором від 01 січня 2008 року про здачу в операційну оренду основних засобів, укладеного між Ясінянським СТ в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підтверджується передача в операційну оренду основних засобів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 63 кв.м., із визначенням строку дії договору з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також порядок припинення дії договору, внаслідок продажу об`єкта оренди та порядок повернення з операційної оренди основних засобів з часу підписання сторонами акту приймання-передачі основних засобів з операційної оренди (том 5 а.с.6-8).

Звітом про незалежну оцінку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 16 червня 2008 року, який передував його продажу з аукціону, встановлено ринкову вартість магазину станом на 11 червня 2008 року, що становила 157000,00 грн. (том 5 а.с. 62-102).

Протоколом засідання аукціонної комісії по продажу основних фондів Рахівської райспоживспілки від 11 листопада 2008 року зафіксовано хід аукціону продажу будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Ясінянського споживчого товариства за адресою АДРЕСА_3 , згідно якого переможцем аукціону визначено ОСОБА_14 , яка придбала будівлю за 411 200,00 грн. та доручено власнику проданих основних фондів Ясінянського споживчого товариства заключити в 10-денний термін договір купівлі-продажу з ОСОБА_14 , а після повної оплати, підписати Акт приймання-передачі (том 5 а.с. 57-59 )

Договором купівлі-продажу від 21 листопада 2008 року укладеного між Ясінянським СТ, в особі голови ОСОБА_8 , та ОСОБА_32 підтверджується купівля основних засобів - будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 (том 5 а.с. 38-39).

Квитанцією №1 від 04 листопада 2008 року на суму 25700 грн., квитанцією № 23 від 10 грудня 2008 року на суму 40000 грн., квитанцією № 23 від 16 грудня 2008 року на суму 115500 грн. та заявою на переказ коштів №783322 від 18 листопада 2008 року на суму 2300000 грн. підтверджується здійснення оплати ОСОБА_14 за придбану на аукціоні будівлю (том 5 а.с. 30, 32).

Договором купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року укладеного між Ясінянським СТ, в особі голови ОСОБА_8 , та ОСОБА_32 та посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №5075 підтверджується продаж будівлі магазину за АДРЕСА_2 та згідно якого, за свідченням продавця, відчужувана будівля на момент укладення договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою, забороною (арештом) не перебуває, судового спору, щодо них, а також прав третіх осіб, як у межах, так і за межами України немає та право власності на будівлю виникає з моменту державної реєстрації цього договору ( том 5 а.с. 51-52).

Телеграмою від 26 грудня 2008 року з якої встановлено, що ОСОБА_14 звернулася до Ясінянского СТ про необхідність звільнення та передачі їй приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 ( том 5 а.с. 29).

Повідомленням №21 від 26 грудня 2008 року встановлено, що голова Ясінянського СТ ОСОБА_8 звернулася до ПП ОСОБА_12 про необхідність звільнення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у строк до 27 грудня 2008 року (том. 5 а.с. 33).

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21450536 від 29 грудня 2008 року та інформаційною довідкою №8799471 від 02 вересня 2013 року встановлено, що право власності на нежитлову будівлю магазину по АДРЕСА_2 за ОСОБА_14 зареєстровано 29 грудня 2008 року ( том 5 а.с. 35, 50).

Відмовним матеріалом №874 правоохоронних органів, з якого вбачається, що ОСОБА_14 не змогла захистити своє право власності у зв`язку з цивільно-правовим характером правовідносин.

Постановою від 30 грудня 2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_14 по факту спричинення матеріальної шкоди, встановлено про невизначеність особи кому належить пошкоджене майно (том 5 а.с.43).

Протокол огляду будівлі магазину АДРЕСА_2 від 27 грудня 2008 року з фото таблицями встановлено, що будівля магазину складається із самого магазину та складського приміщення. На момент огляду, з лівої сторони розібрана гіпсокартона стіна розміром 0,7х3.10. Від входу на відстані 20 см. та двох метрів є розбита плитка. В складському приміщені знаходяться залишки розібраного гіпсокартону з металевими до нього конструкціями. Прямо від дверей, біля стіни, знаходиться отвір розміром 1,5х1.9 м. в будівлі магазину при вході в склад відсутня стіна (том 5 а.с. 45-48).

Актом обстеження від 09 січня 2009 року приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого в АДРЕСА_3 , у якому зафіксовано виявлені пошкодження (том 5 а.с.49).

Висновком будівельно-технічного дослідження спеціаліста-будівельника №116, згідно якого встановлена договірна вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених недоліків становить 37037,00 грн., в т.ч. кошторисна вартість становить 27179,00 грн. (том 5 а.с. 103-116).

Висновком експертного дослідження №199/11-15 від 05 листопада 2015 року встановлено, що загальна вартість відновлювальних робіт, в тому числі будівельних матеріалів, для проведення ремонту приміщень будівлі магазину по АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_23 , станом на жовтень-листопад 2015 року становить, з ПДВ, 214984,04 грн. Вартість будівельних матеріалів, необхідних для виконання таких відновлювальних робіт, з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат становить, без ПДВ, 85499,00 грн. З ПДВ такі витрати складатимуть відповідно 102592,80 грн. Таку вартість обчислено для відновлення будівлі магазину по АДРЕСА_3 в технічний стан, який він мав станом на час його придбання громадянкою ОСОБА_33 у відповідності з Договором купівлі-продажу від 18 грудня 2008 та Звітом про незалежну оцінку будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Ясінянської РСС від 11 червня 2008 року (том 5 а.с.166-261).

Висновком експерта №322/02-18 від 12 лютого 2018 року, встановлено, що загальна вартість відновлювальних робіт, в тому числі будівельних матеріалів, для проведення ремонту приміщень будівлі магазину по АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_23 , станом на січень 2018 року, з урахуванням даних, що зазначені у висновку експертного дослідження №199/11-15, від 05 листопада 2015 року, становить, з ПДВ, 333870,21 грн. Вартість будівельних матеріалів, необхідних для виконання таких відновлювальних робіт, з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат становить, без ПДВ, 144401,51 грн. З ПДВ такі витрати складатимуть відповідно 173281,81 грн. Таку вартість обчислено для відновлення будівлі магазину по АДРЕСА_3 в технічний стан, який він мав станом на час його придбання громадянкою ОСОБА_33 у відповідності з Договором купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року та Звітом про незалежну оцінку будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Ясінянської РСС від 11 червня 2008 року (том 2 а.с.153-162).

Висновком експерта № 574/08-22 від 31 серпня 2022 року, встановлено, що загальна вартість відновлювальних робіт (в тому числі будівельних матеріалів) для проведення ремонту приміщень будівлі магазину по АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_23 , станом на 01 серпня 2022 року, з урахуванням даних, що зазначені у висновку експертного дослідження №199/11-15, від 05 листопада 2015 року, становить, з ПДВ, 536600,17 грн. Вартість будівельних матеріалів, необхідних для виконання таких відновлювальних робіт, з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат становить, без ПДВ, 233668,77 грн. З ПДВ такі витрати складатимуть відповідно 280402,52 грн. Таку вартість обчислено для відновлення будівлі магазину по АДРЕСА_3 в технічний стан, який він мав станом на час його придбання громадянкою ОСОБА_33 у відповідності з Договором купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року та Звітом про незалежну оцінку будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Ясінянської РСС від 11 червня 2008 року (том 7 а.с. 12-20).

Оцінивши усі надані стороною обвинувачення докази відповідно до положеньст.94 КПК України, кожен окремо та у їх сукупності, суд вважає висунуте обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2ст. 367 КК України, доведеним належними, допустимими та достатніми доказами. До такого висновку суд приходить з наступних міркувань.

Диспозиціяст. 367 КК Українивизначає, що службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Відповідальність заст.367 КК Українинастає у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, тобто, якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином.

Суб`єктом службової недбалості може бути лише службова особа. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом (ч.3ст.18 КК України).

З об`єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв`язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками. Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових, обов`язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі. Цей вид недбалості називають "чистою" бездіяльністю - службова особа повністю не виконує свої обов`язки. Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості "називають "змішаною" бездіяльністю, за якої службова особа виконує свої обов`язки неналежно, діє не до кінця, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій. Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов`язки. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов`язків здійснюється за допомогою відповідних об`єктивних та суб`єктивних факторів. До об`єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів), а до суб`єктивних - особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо). При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісне ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (поверхово, неуважно несумлінно) або взагалі не виконує.

Постановою зборів уповноважених Ясінянського споживчого товариства про обрання головою правління Ясінянського СТ від 24 листопада 2003 року та відповідно до протоколу звітно-виборних зборів пайовиків Ясінянського споживчого товариства від 20 листопада 2008 року головою правління Ясінянського СТ обрано ОСОБА_8 , яка відповідно до пункту 35 Статуту товариства, затвердженого зборами його уповноважених 12 квітня 2001 року і зареєстрованого державним реєстратором Рахівської районної державної адміністрації 26 листопада 2001 року, як перша посадова особа споживчого товариства, представляє його у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, одноосібно приймає рішення з поточних питань діяльності товариства, укладає договори (угоди), несе персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийнятих рішень, за діяльність товариства, забезпечення, збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна, тобто особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Судом встановлено, що згідно договору від 01 січня 2008 року про здачу в операційну оренду основних засобів, укладеного між Ясінянським СТ в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_12 передано в операційну оренду основні засоби магазину «Взуття», що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 63 кв.м., та в якому зазначено, що відповідно до п.6.4 дія договору припиняється внаслідок продажу об`єкта оренди, п.2.3 передбачено, що передача основних засобів в операційну оренду та їх повернення здійснюється за актом приймання-передачі основних засобів в операційну оренду та п. 2.4 передбачено, що основні засоби вважаються повернутими орендодавцю з операційної оренди з часу підписання сторонами акту приймання-передачі основних засобів з операційної оренди.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України, передбачено, що повернення наймачемпредмета договорунайму оформляєтьсявідповідним документом(актом),який підписуєтьсясторонами договору.З цьогомоменту договірнайму припиняється.

Зазначена норма передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря, який після припинення договору негайно не повернув майно, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Крім того, орендар, який затримав повернення орендованого майна, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (ст. 772 ЦК).

Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 532 ЦК України, зобов`язання про передання нерухомого майна виконується за місцезнаходженням цього майна.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_8 , в силу Закону, зобов`язана була вжити заходів щодо повернення орендованого майна шляхом підписання акту прийому-передачі.

Згідно протоколу засідання аукціонної комісії по продажу основних фондів Рахівської райспоживспілки від 11 листопада 2008 року, аукціонна комісія зобов`язала ОСОБА_8 під час укладення договору купівлі-продажу майна, укласти Акт прийому-передачі майна з ОСОБА_14 . Отже, для виконання вказаного рішення аукціонної комісії ОСОБА_8 зобов`язана була завчасно отримати у своє володіння майно від орендарів, отримати ключі та прослідкувати за процесом звільнення майна та належності передачі майна. Тобто, у відповідності до чинного законодавства, саме ОСОБА_8 зобов`язана була підготувати майно до продажу. Таке майно повинно було перебувати у її володінні.

Проте, 18 грудня 2008 року ОСОБА_8 , яка діяла від імені споживчого товариства укладаючи договір купівлі-продажу будівлі магазину з ОСОБА_14 та знаючи, що майно знаходиться у володінні ОСОБА_12 та не передано Ясінянському СТ у встановленому законом порядку, повідомила про відсутність прав третіх осіб на відповідне майно.

Покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_14 нібито обіцяла орендарям вподальшому передавати придбане нею майно в оренду, не відповідають фактичним обставинам справи. Таке спростовується наявним в матеріалах справи рішенням суду про захист честі та ділової репутації, згідно з якого учасники аукціону ОСОБА_14 (як переможець аукціону) та ОСОБА_12 (як орендар майна), у віданні та володінні якої перебувало майно, мали між собою конфлікт через який, перебували у неприязних відносинах. Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_16 підтвердили, що наміру продовжувати орендні відносини з потерпілою ОСОБА_14 не мали.

Судом також встановлено, що майно, яке відчужувалося на аукціоні, перебувало у придатному для використання стані та було таким, що могло використовуватися за цільовим призначенням, що підтверджується висновком експерта від 16 червня 2008 року.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, повідомлення про необхідність звільнення приміщення магазину «Взуття» обвинувачена ОСОБА_8 надіслала ОСОБА_12 лише 26 грудня 2008 року та повідомила про необхідність звільнення приміщення у строк до 27 грудня 2008 року, однак при підписанні договір купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року, повідомила про відсутність прав третіх осіб на відчужувану будівлю магазин, що також підтверджуються показами свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , ствердила, що після того, як їм прийшло повідомлення від Ясінянського СТ про необхідність звільнити приміщення магазину, вони так і зробили, забравши свої речі. Ключі від приміщення магазину вони передали працівнику Ясінянського СТ, однак коли саме, не пригадує. Зазначила, що акт прийому-передачі вони не підписували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , показав що вони надають орендарям розумний строк від 15 до 20 днів, для того, щоб вони звільнили приміщення, вивезли обладнання та забрали товар. Крім того, підтвердив, що на момент укладення договору, майно було в належному стані, а пошкоджене воно було після того, як орендарі звільняли приміщення після направлення їм повідомлення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 також зазначила, що майно було пошкоджено вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу. Їй не відомо, коли саме відбулася фактична передача майна, однак відомо, що це відбулося після укладення договору купівлі-продажу.

Допитана в судовому засіданні, свідок ОСОБА_24 , зазначила, що пошкодження майна відбулося вже після того, як був нотаріально посвідчений договір.

Таким чином, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства та будучи службовою особою, яка відповідно до п. 35 Статуту товариства, затвердженого зборами його уповноважених і зареєстрованого державним реєстратором Рахівської районної державної адміністрації, як перша посадова особа споживчого товариства представляє його у взаємовідносинах з юридичним та фізичними особами, одноосібно приймає рішення з поточних питань діяльності товариства, укладає договори (угоди), несе персональну відповідальність за економічну обґрунтованість і законність прийнятих рішень, за діяльність товариства, забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна, тобто особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у листопаді-грудні 2008 року допустила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваних законом правам та інтересам громадянки ОСОБА_6 у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 214 984,04 грн.

Вищевказані докази дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленому КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.

Показання потерпілої та свідків, суд також вважає послідовними, логічними, достовірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, вони узгоджуються між собою і не є спростованими іншими доказами у справі.

Разом з тим, заперечення обвинуваченою ОСОБА_8 вчинення нею кримінального правопорушення, суд до уваги не приймає, оскільки пояснення дані нею в судовому засіданні повністю спростовуються сукупністю доказів, досліджених в ході судового розгляду кримінального провадження, а відтак суд визнає ці посилання обвинуваченої необґрунтованими, безпідставними та оцінює їх критично, а невизнання ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, суд вважає способом її захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, захисником ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_9 подано клопотання про визнання недопустимими доказів здобутих під час досудового розслідування так, як в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення слідчого та прокурора.

Відповідно дост.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точи зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно дост.84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченомуКПК Українипорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з ч. 2ст. 91 КПК Українидоказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з ч.1ст.86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зіст.87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 754/7061/15, за змістом статей36,37,110 КПК Українирішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченимКПКвимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

На підтвердження повноважень прокурора під час судового розгляду Рахівським районним судом Закарпатської області прокурором ОСОБА_34 суду першої інстанції була надана постанова першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури від 15 лютого 2016 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12013070140000809.

Крім того, під час підготовчого судового засідання 26 серпня 2021 року прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 надано постанову від 26 серпня 2021 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 та визначено її у складі прокурорів Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_4 , виконувача обов`язків Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , прокурорів Рахівського відділу ОСОБА_5 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 .

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні 14 вересня 2022 року повідомив, що всі прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво в кримінальному провадженні про обвинуваченню ОСОБА_8 , мали відповідні повноваження та надав відповідні процесуальні документи. Згідно з постановою прокурора Рахівського району ОСОБА_41 від 02 серпня 2013 року на час внесення відомостей до ЄРДР призначено прокурора у кримінальному провадженні №12013070140000809 ОСОБА_34 . Зазначені процесуальні документи містяться в матеріалах кримінального провадження, що не суперечитьвисновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 754/7061/15.

За таких обставин доводи захисника про відсутність процесуальних документів, які встановлюють повноваження прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні є необґрунтованими.

Щодо відсутності постанови про призначення слідчого у кримінальному провадженні № 12013070140000809, прокурором на підтвердження повноважень слідчого надано доручення від 02 серпня 2013 року про проведення досудового розслідування слідчому СВ Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_42 , підписане т.в.о. начальником СВ Рахівського РВУ МВС України в Закарпатській області ОСОБА_43 (том 6 а.с.214).

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК, керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування конкретного кримінального провадження. Разом із тим, положення вказаної статті не містять імперативних вимог до форми такого рішення про призначення слідчого. Суд важає, що письмове доручення на проведення досудового розслідування, яке містить ті самі відомості, що й відповідна постанова, не суперечить вимогам ст. 39 КПК та ст. 110 КПК, та є достатнім документом для наділення слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні. На думку суду,прийняття рішення саме у формі доручення (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою, і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими із цих підстав.Тому суд відхиляє доводи захисника щодо недопустимості доказів із цих підстав. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ККС ВС від 25.08.2021 р у справі № 663/267/19. Посилання захисника на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 04.10.2021 р. у справі № 724/86/20, є нерелевантним, оскільки в цьому кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалося не групою слідчих, про яку йде мова в постанові Об`єднаної палати, а слідчим одноособово.

Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ні обвинуваченою ОСОБА_8 , ні її захисниками адвокатами ОСОБА_44 , ОСОБА_45 під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, крім того захисником ОСОБА_46 під час судового розгляду у суді першої та захисником ОСОБА_9 в суді апеляційної та касаційної інстанції жодних заяв, зауважень та клопотань про здійснення досудового розслідування не уповноваженою особою подано не було.

Також,стороною захисту подано клопотання про визнаннядосліджених всудовомузасіданні доказів недопустимими, а саме:

- висновкубудівельно-технічного дослідження спеціаліста будівельника №116 від 01 квітня 2009 року, оскільки останній не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, також матеріали кримінального провадження в порушення ч.2 ст.196 КПК України 1960 року відсутня постанова про проведення експертизи, яка б відповідала вимогам ст. 130 КПК України 1960 року;

- висновкуекспертного дослідження №199/11-15 від 05 листопада 2015 року у зв`язку з відсутністю попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 КК України та наданий на підставі звернення ОСОБА_23 ;

- висновку експерта №332/02-18 від 12 лютого 2018 року - з причини, що він наданий на підставі звернення ОСОБА_23 , а також містить дані експертного дослідження №199/11-15 від 05 листопада 2015 року.

Щодо заявленого клопотання слід зазначити наступне.

Згідно п. 1.3. Інструкції про призначення та проведення судових

експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08 жовтня 1998 року далі (Інструкція), (в редакції станом на 01 квітня 2009 року), передбачено, що відповідно чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів згідно з чинним законодавством України.

В п. 1.7. Інструкції, зазначено, що підставою для проведення експертизи є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Підставою проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Згідно п. 4.23. Інструкції, експертні дослідження, їх хід і результати викладаються у висновку спеціаліста із зазначенням спеціалізації останнього. Висновок спеціаліста складається за структурою та за змістом висновку експерта за такими винятками: - особа яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом, - у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження, - опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Враховуючи вище наведене, висновок будівельно-технічного дослідження спеціаліста будівельника № 116 від 01 квітня 2009 року та висновокекспертного дослідження №199/11-15 від 05 листопада 2015 року відповідає вимогам п. 4.23 Інструкції, оскільки згідно Інструкції запис про попередження особи, що проводить дослідження за завідомо неправдивий висновок опускається та не зазначається у ньому та відповідно до п.17. Інструкції проведений на підставі заяви потерпілої ОСОБА_14 .

Щодо висновку експерта №332/02-18 від 12 лютого 2018 року з причини, що він наданий на підставі звернення ОСОБА_23 та з врахуваннях даних зазначених у висновку експертного дослідження №199/11-15 від 05 листопада 2015 року, слід зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст. 93 КПК України, (в редакції станом на 12 лютого 2018 року) сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно ч. 1 ст. 242 КПК України, (в редакції станом на 12 лютого 2018 року) експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Таким чином, наданий потерпілою висновок експерта №332/02-18 від 12 лютого 2018 року відповідає вимогам КПК України, оскільки проведений експертом за зверненням сторони кримінального провадження та з врахуванням висновкуекспертного дослідження №199/11-15 від 05 листопада 2015 року, який відповідно відповідає вимогам закону.

Суд, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, приходить до висновку, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.367 КК України - службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило охоронюваним правам та інтересам окремих громадян тяжкі наслідки.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України, на момент вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 цього Кодексу, за ступенем тяжкості кваліфікувалось як злочин середньої тяжкості та відповідно до Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України віднесений до нетяжких злочинів.

Відповідно до ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Тячівським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області 07 жовтня 2021 року, на підставі характеризуючих даних, ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, можливість виправлення обвинуваченої без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

При призначенні конкретного виду і розміру покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , суд враховує, що обвинувачена раніше не судима, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває та враховуючи думку потерпілої, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій ОСОБА_8 , покарання у межах санкції ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення).

Суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діє станом на час ухвалення вироку) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно довимог ч.5ст.74КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм матеріального права видно, що:

- як вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення), так і вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діє станом на теперішній час), встановлений однаковий термін для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі вчинення останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, який становить п`ять років з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили;

- особа може бути звільнена від покарання за вироком суду за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Судом встановлено, що визначений вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення) і п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діє станом на теперішній час) п`ятирічний строк, який є підставою для звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, а також і для звільнення останньої від покарання, сплив у грудні 2013 року.

Судом не встановлено обставин, які передбачені ч. ч. 2 і 3 ст. 49 КК України у якості підстав зупинення та/або переривання строку звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності обвинуваченої ОСОБА_8 .

Під час судового розгляду, суд, на виконання приписів ч. 2ст. 285 КПКроз`яснив обвинуваченій право на звільнення від кримінальної відповідальності, а також відповідно до ч. 3 цієї статті суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яким вона скористалася, а тому відповідно до ч. 8ст. 284 КПКкримінальне провадження було продовжено судом в загальному порядку.

Як встановив Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 760/18016/15-к, якщо обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження продовжується у повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст.74, ст.49 ККможе звільнити від нього засудженого.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність звільнення від покарання обвинувачену ОСОБА_8 .

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_23 , суд виходить із наступних міркувань.

Згідно ч. 2ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст.128цього Кодексу цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпіла ОСОБА_6 , 28 жовтня 2015 року, у ході досудового розслідування заявила цивільний позов до ОСОБА_8 та просила стягнути 214984,04 грн. вартість відновлювальних робіт для проведення ремонту приміщення, 57600 грн. майнової шкоди, 200000 грн. моральної (немайнової) шкоди, 10000 грн. - процесуальних витрат на правову допомогу та 9702 грн. - процесуальних витрат за проведення експертизи.

28 березня 2018 року ОСОБА_14 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, та виклала заявлені вимоги в наступній редакції: просила суд стягнути з Ясінянського споживчого товариства 333 870,21 грн. - матеріальної шкоди пошкодження майна, 57 600 грн., збитків у зв`язку з необхідністю використання іншого майна через його оренду, 200 000, 00 грн. - моральної (немайнової) шкоди, 10 000, 00 грн. - витрат на адвоката, 9 702 грн. - витрат на проведення експертизи 05листопада 2015 року та 7 000 грн. - витрат на проведення експертизи 12 лютого 2018 року, а також стягнути інші додаткові судові витрати по справі, що будуть заявлені учасниками процесу, зокрема витрати на надання правової допомоги адвокатами по факту їх надання в останньому судовому засіданні.

16 вересня 2022 року ОСОБА_14 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, та виклала заявлені вимоги в наступній редакції: просила суд стягнути з Ясінянського споживчого товариства 536600,17 грн. - матеріальної шкоди пошкодженого майна, 57 600 грн., збитків у зв`язку з необхідністю використання іншого майна через його оренду, 200 000, 00 грн. - моральної (немайнової) шкоди, 24 000, 00 грн. - витрат на адвоката, 10000,00 грн. - витрат на проведення експертизи, а також стягнути інші додаткові судові витрати по справі, що будуть заявлені учасниками процесу, зокрема витрати на надання правової допомоги адвокатами по факту їх надання в останньому судовому засіданні.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

Юридична абофізична особавідшкодовує шкоду,завдану їхнімпрацівником підчас виконанняним своїхтрудових (службових)обов`язків. (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Згідно ст. 62 КПК України цивільним відповідачем по справі може бути юридична особа, яка в силу Закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого.

У матеріалах кримінального провадження міститься рішення Рахівського районного суду Закарпатської області № 2-391/11 від 27 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_14 до Ясінянського споживчого товариства про зобов`язання передати майно, сплату штрафних санкції та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Згідно даного рішення позовні вимоги задоволено частково та зобов`язано Ясінянське споживче товариство передати ОСОБА_14 належне їй на праві приватної власності майно приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 63 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , шляхом пред`явлення та підписання акту приймання-передачі приміщення за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2008 року та стягнуто з Ясінянське споживче товариство на користь ОСОБА_14 пеню за несвоєчасну передачу приміщення у розмірі 29647520,00 грн. та 1820,00 грн. судових витрат, у решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2011 року апеляційну скаргу голови правління Ясінянського СТ ОСОБА_8 задоволено та рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог скасовано. У позові ОСОБА_14 до Ясінянського СТ про зобов`язання передати майно, сплатити штрафні санкції у сумі 29647520,00 грн. відмовлено та в решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 вересня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_14 відхилено, а рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2011 року залишено без змін.

Із рішень судів вбачається, що підстави позову у вказаній цивільній справі є іншими ніж заявлені у цивільному позові у рамках даного кримінального провадження.

У ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, враховуючи рішення судів у цивільній справі № 2-391/11, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства неналежно виконувала своїх службові обов`язки через, що спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду, відтак шкода завдана кримінальним правопорушенням підлягає стягненню.

В зв`язку з викладеним цивільний позов з урахуванням уточнених позовних у частині стягнення з Ясінянського споживчого товариства матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 536 600,17 грн., в іншій частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме 57 600 грн., збитків у зв`язку з необхідністю використання іншого майна через його оренду, слід відмовити, оскільки доказів на підтвердження розміру шкоди суду не надано.

У відповідності дост.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінки щодо неї чи її близьких. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно положень п. 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із глибини фізичних і душевних страждань, завданих потерпілій ОСОБА_6 ступеня створених для неї незручностей, зусиль, пов`язаних із захистом порушених її прав, тривалості страждань, характеру правопорушення, вчиненого обвинуваченою ОСОБА_8 ступеня її вини, а також вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 150000,00 грн.

Щодо вимоги цивільного позову потерпілої у частині стягнення із Ясінянського споживчого товариства процесуальних витрат на адвоката та витрат на проведення експертизи слід зазначити наступне.

За правилами ч. 2ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий.

Згідно ч.4 ст. 121 КПК України, витрати, пов`язані із прибуттям до місця судового провадження представника, несе особа, яку він представляє.

Крім того, ч.1 ст. 122 КПК України передбачено, щовитрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

23 березня 2018 року адвокатом ОСОБА_7 подано до суду заяву про підтвердження відшкодування витрат на правову допомогу, надану ним потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 27 200,70 грн. подано розрахунок, акт виконаних робіт, додаток до договору про надання правової допомоги та квитанції про придбання пального.

У зв`язку із викладеним у частині стягнення з Ясінянського споживчого товариства процесуальних витрат на адвоката та витрат на проведення експертизи слід відмовити за їх необґрунтованістю.

З урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, згідно якої заявленні позовні вимоги тільки до Ясінянського споживчого товариства, а тому суд вважає, що позовні вимог до ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає, що понесені потерпілою витрати на оплату допомоги представником в порядку ст. 120, 121 КПК України з урахуванням підтверджуючих документів, також слід задовольнити шляхом стягнення з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 24000,00 грн. процесуальних витрат.

В частині стягнення витрат на проведення експертизи слід відмовити, у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження понесених витрат.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не застосовувався.

Арешт, накладений ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року на нерухоме майно, що належить Ясінянському споживчому товариству до повного виконання вироку в частині стягнення цивільного позову залишити без змін.

Керуючись ст.ст.370, 371,373-376, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК Українита призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 (два) роки та зі штрафом в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На підставі ч. 5 ст.74 КК Українизвільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_23 задовольнити частково.

Стягнути з Ясінянського споживчого товариства (код 01750683), юридична адреса: смт.Ясіня, вул. Миру №19, Рахівського району на користь ОСОБА_23 536600 (п`ятсот тридцять шість тисяч шістсот) грн. 17 коп. матеріальної шкоди та 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову до Ясінянського споживчого товариства відмовити.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_23 процесуальні витрати в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження, арешт, накладений ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року на нерухоме майно, що належить Ясінянському споживчому товариству до повного виконання вироку в частині стягнення цивільного позову залишити без змін.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання ним копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1

СудТячівський районний суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення20.10.2022
Оприлюднено17.01.2023
Номер документу106845027
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг Службова недбалість

Судовий реєстр по справі —305/2050/15-к

Ухвала від 22.12.2022

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Феєр І. С.

Ухвала від 08.12.2022

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Феєр І. С.

Ухвала від 27.10.2022

Кримінальне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Стецюк М. Д.

Вирок від 20.10.2022

Кримінальне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Стецюк М. Д.

Вирок від 20.10.2022

Кримінальне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Стецюк М. Д.

Ухвала від 26.08.2021

Кримінальне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Стецюк М. Д.

Ухвала від 18.06.2021

Кримінальне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Стецюк М. Д.

Ухвала від 26.05.2021

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Феєр І. С.

Ухвала від 06.05.2021

Кримінальне

Рахівський районний суд Закарпатської області

Ємчук В. Е.

Ухвала від 30.04.2021

Кримінальне

Рахівський районний суд Закарпатської області

Ємчук В. Е.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні