Ухвала

від 13.10.2022 по справі 953/4980/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/4980/22 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/607/22 Суддя доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного по кримінальному провадженню № 22022220000002514 від 26.07.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.111-2 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 13 жовтня 2022 року по справі № 953/4980/22, провадження № 1-кс/953/3303/22 клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_8 - задоволено.

Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , з утриманням в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 8 листопада 2022 року без визначення застави.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що доводи прокурора про доведення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими.

Крім того слідчий суддя, обираючи такийзапобіжний захід виходив із того, що вагомістьнаявних доказівпро вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення;тяжкість покарання,що загрожуєйому вразівизнання винниму кримінальномуправопорушенні, яке має підвищену суспільну небезпеку у вчиненні якого підозрюється, враховуючи,відомості про особу підозрюваного, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Також прийняте рішення обґрунтовано положеннями абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та застосувати відносно нього запобіжний захід у виглядi домашнього арешту.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ризики, які вказані в ухвалі не доведені доказами, а тому прокурором не було доведено неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні підозрюваний вину не визнав, пояснював що поїхав на місце за вказівкою керівництва, а коли приїхав там були люди зі зброєю та він не міг відмовитись. Це було тільки раз, більш ніяких робіт він не виконував.

Також захисник вказує, що підозрюваний має постійне місце проживання селище Чкалівське, де проживає разом з матір`ю похилого віку, якій допомагає в побуті, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

На думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю забезпечить виконанню обов`язків та запобіганню ризиків.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.

Так з матеріалів провадження вбачається, що 10.09.2022 о 14 год. 10 хв. ОСОБА_7 був затриманий слідчим в порядкуст. 208 КПК України.

10.09.2022р. ОСОБА_7 згідно вимог ст. ст.42,276-278КПК Українибуло повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 111-2 КК України- вчинення пособництва державі-агресора, а саме: вчинення дій спрямованих на допомогу державі-агресору та її збройним формуванням, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації та підтримки рішень та дій збройних формувань держави-агресора.

На підтвердження обґрунтованісті повідомленої ОСОБА_9 підозри слідчим надано: протоколи допиту свідків.

Колегія суддів не погоджується з урахуванням названих вище обставин та доказів обґрунтованості підозри із доводамисторони захистущодо повної відсутностіризиків, взагалі.

Так санкція ч.1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином злочин, який інкримується підозрюваному є особливо тяжким та має підвищену суспільну небезпеку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення усукупності зіншими обставинамизбільшує ризиквтечі настільки,що йогонеможливо відвернути,не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Також, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 є уродженцем с. Леб`яже, Чугуївського району, Харківської області, громадянин України, має середню освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2004 р.н.,, працює на посаді слюсаря у КП «Чкаловське ЖКЕУ2013,має офіційне місце реєстрації.

В той же час враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1ст.177КПК України, наявність яких не спростовано стороною захисту ,а також оцінюючи сукупність обставин, а саме:вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення; тяжкість покарання,що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні,у вчиненні якого підозрюється, враховуючи ,що дії ОСОБА_7 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер особливо тяжкогокримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Даних які б вказували на неможливість підозрюваного за станом здоров`я перебувати в умовах СІЗО станом як на час розгляду клопотання так і під час апеляційного розгляду не надано.

Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного по кримінальному провадженню № 22022220000002514 від 26.07.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.111-2КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді