Ухвала

від 09.11.2022 по справі 953/4980/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4980/22

н/п 1-кс/953/4472/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22022220000002514 від 26.07.2022 за підозрою громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_4 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2022 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання прокурора ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №22022220000002514 від 26.07.2022, в якому вона просить накласти арешт шляхом встановлення заборони на відчуження та розпорядження майном, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:01:008:0014, загальною площею 2,7043 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Іванівська сільська рада;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6325484500:01:000:0052, загальною площею 3,4136 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Леб`язька сільська рада;

- транспортний засіб ВАЗ 210990 1499, (2005), сірого кольору, №двиг. 21114061224, д.н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що cлідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002514 від 26.07.2022 за підозрою громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

10.09.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у тому, що він умисно надавав допомогу збройним формуванням держави-агресора шляхом передачі матеріальних ресурсів, а саме техніку ЗСУ. Крім того, здійснював заходи з риття окопів та бліндажів, а також захоронення у братські могили загиблих військовослужбовців ЗС РФ, тобто, на думку прокурора, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до інформаційних довідок з державних реєстрів, у тому числі Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наданої ГУ Держгеокадастру в Харківській області та РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області інформації, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на праві приватної власності належать:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6325483400:01:008:0014, загальною площею 2,7043 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Іванівська сільська рада;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6325484500:01:000:0052, загальною площею 3,4136 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Леб`язька сільська рада;

- транспортний засіб ВАЗ 210990 1499, (2005), сірого кольору, №двиг. 21114061224, д.н.з. НОМЕР_1 .

Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 3 частини 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В межах вказаного кримінального провадження 10.09.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, відповідальність за вчинення якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Крім того, 11.09.2022 слідчим суддею відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як зазначенопрокурором,усвідомлюючинаслідки відповідальності за ч. 1 ст. 111-2 КК України, в тому числі конфіскації майна у випадку доведеності вини, підозрюваний має реальну можливість як особисто, так і через рідних, знайомих, чи уповноважених осіб вільно розпорядитися вказаним майном, чи в інший спосіб перешкодити його вилученню і збереженню, що поставить під загрозу досягнення завдання кримінального провадження.

Відтак, необхідність накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_3 , обґрунтована сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. А ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання, що підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, як зазначено у клопотанні, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. У п. 39 рішення по справі «Бакланов проти Російської Федерації» від 09.06.2005 (заява № 68443/01) ЄСПЛ вказує, що «…Перше і найважливіше вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органів державної влади в мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення майна можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом виконання «законів». Більш того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Отже, питання про те, чи був дотриманий справедливий баланс між вимогою загального публічного інтересу і вимогами захисту основних прав окремої особи, з`являється тільки тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним…».

З обставин,викладених уклопотанні проарешт майна,як вказуєпрокурор,вбачається,що вказаний засіб забезпечення кримінального провадження є «співмірним» обставинам справи та не є занадто обтяжливим, враховуючи що вчинений злочин викликає значний резонанс у суспільстві як на території України, так і за її межами, в тому числі й з огляду на спосіб його вчинення, а також триваючий воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Прокурором зазначено, що потреби досудового розслідування у забезпеченні можливої конфіскації майна як виду покарання, неможливо задовольнити без застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а саме рухомого та нерухомого майна, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_3 , шляхом встановлення заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном з метою його збереження, недопущення його пошкодження, псування, втрати, знищення, перетворення, передачі, оскільки незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема відчуженню, втрати, передачі нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_3 , щодо якого може бути застосована конфіскація як вид покарання.

З огляду на обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза відчуження на користь третіх осіб майна, розгляд вказаного клопотання, на думку сторони обвинувачення, необхідно провести без виклику особи, щодо якої вирішується питання про накладення арешту.

У судове засідання прокурор ОСОБА_4 не з`явилась, але надала суду заяву про розгляд поданого нею клопотання про арешт майна без її участі, повністю його підтримуючи. Неприбуття прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_3 , власник майна, у судове засідання не викликався, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що cлідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002514 від 26.07.2022 за підозрою громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання, оскільки прокурор довела наявність вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, 10.09.2022 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна, яку передбачає санкція частини першої статті 111-2 Кримінального кодексу України, вважає за доцільне накласти арешт на зазначене у клопотанні прокурора рухоме та нерухоме майно, що належить підозрюваному ОСОБА_3 на праві власності, шляхом заборонийого відчуженняу будь-якийспосіб тарозпорядження ним.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 107, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22022220000002514 від 26.07.2022 за підозрою громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_4 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:01:008:0014, загальною площею 2,7043 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Іванівська сільська рада;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6325484500:01:000:0052, загальною площею 3,4136 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Леб`язька сільська рада;

- транспортний засіб ВАЗ 210990 1499, (2005), сірого кольору, №двиг. 21114061224, д.н.з. НОМЕР_1 , - шляхом заборони йоговідчуження у будь-який спосіб та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1