Рішення

від 20.10.2022 по справі 300/3005/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2022 р. справа № 300/3005/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2022 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

01.08.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, на виконання якої позивач подав уточнену позовну заяву та документ про сплату судового збору в розмірі 992,40 гривень.

Згідно уточненої позовної заяви позивачем пред`явлено позовні вимоги до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області. Державну судову адміністрацію України та Міністерство фінансів України позивач визначив як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач позовні вимоги щодо предмету позову, з врахуванням уточненої позовної заяви, обґрунтовує тим, що на даний час проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області. Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно пункту 9 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Відповідач протиправно не виніс наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022 в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24.02.2022. Тому просить зобов`язати уповноважену особу відповідача видати наказ про нарахування та виплату такої винагороди щомісячно починаючи з 24.02.2022 до дати ухвалення рішення по справі.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що на виконання статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до вказаного Порядку підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів, є накази Служби або територіального управління. Згідно із пунктом 10 цього Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Відповідач вказав, що в січні 2022 року затверджено кошторис на 2022 рік територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, і в такому кошторисі видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, не затверджувалися. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не звертався до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо виплати додаткової винагороди.

У поясненнях щодо позову Міністерство фінансів України вказало, що з урахуванням внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України за №168 виплата додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони починаючи з 24.02.2022 має здійснюватися у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Між позивачем та третьою особою не існує зобов`язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Міністерство фінансів України не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.

Третя особа Державна судова адміністрація України направила пояснення щодо позову, суду пояснила, що відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до постанови № 168.

За наслідками розгляду клопотання територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 07.09.2022 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Службу судової охорони та Кабінет Міністрів України до участі у даній справі, суд відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки клопотання не обґрунтовано, як рішення в даній справі може вплинути саме на права, обов`язки та інтереси Служби судової охорони та Кабінету Міністрів України.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області на посаді контролер ІІ категорії, що підтверджується копією посвідчення від 09.12.2021 серії НОМЕР_1 .

Починаючи з 24.02.2022 відповідач не нараховував та не виплачував позивачу додаткову винагороду відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Дана обставина згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і в суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо винесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до частин 1-2 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020, грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Згідно з пунктом 4 Порядку, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку).

Пунктами 9-10 Порядку встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу№64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 22 квітня 2022 року №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб відповідно.

На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

З системного аналізу наведених норм слідує, що з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Одночасно суд приймає до уваги те, що постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, опублікованою 19.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

При цьому, пунктом 2 постанови №793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на законодавчо встановлений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, суд зазначає, що у період до 19.07.2022 редакція пункту 1 постанови №168 передбачала фіксовану суму, а тому саме такою редакцією у спірний період з 24.02.2022 до 18.07.2022 відповідач повинен був керуватися для здійснення виплати додаткової винагороди позивачу.

Таким чином, постановою №168 передбачено право позивача на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану. При цьому з огляду на вказані редакції постанови №168, у період з 24.02.2022 до 18.07.2022 розмір такої додаткової винагороди, зокрема для співробітників Служби судової охорони, був фіксованим та становив 30 000 гривень щомісячно. Проте починаючи з 19.07.2022 (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №793) розмір цієї додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони становить до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а порядок і умови її виплати визначається керівником відповідного органу.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що починаючи з 24.02.2022 позивач має право на отримання додаткової винагороди встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на відсутність у затвердженому на 2022 рік кошторисі відповідних бюджетних призначень, як підстава для невинесення наказів щодо виплати додаткової винагороди, та зазначає наступне.

У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд враховує те, що відповідачем вживалися певні заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог постанови №168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитися від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.

Окрім того суд звертає увагу на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №168, згідно з яким Міністерству фінансів доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення починаючи з 24.02.2022.

Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області стосовно виплати йому додаткової винагороди є необґрунтованими, оскільки відсутність заяв чи скарг з боку позивача не позбавляють його права на отримання виплат, які відповідно до норм чинного законодавства України, мають бути йому нараховані та виплачені.

Таким чином, не виплачуючи позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у період з 24.02.2022 до 19.07.2022 в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а у період з 19.07.2022 (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №793) до 20.10.2022 (день прийняття судом рішення) до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

З метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу з 24.02.2022 до 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 до 10.10.2022 в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Одночасно суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди та зобов`язання відповідача винести наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, Суд зазначив, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Так, прийняття відповідачем наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди є лише підставою для її виплати. Крім цього, починаючи з 19.07.2022 додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, а відтак її розрахунок є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить службу і який виплачує йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок щодо прийняття наказів про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди та зобов`язання відповідача винести наказ про нарахування та виплату позивачу такої винагороди, задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення частково.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 цього Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, позивач квитанцією за № 0.0.2641350567 від 15.08.2022 на суму 992, 40 гривень, підтвердив сплату судового збору в розмірі 992, 40 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 500 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 починаючи з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Національної Гвардії, будинок 14-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43213960) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з 24.02.2022 до 18.07.2022 в розмірі 30 000 гривень щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Національної Гвардії, будинок 14-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43213960) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з 19.07.2022 до 20.10.2022 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.

В задоволенні решти позивних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Національної Гвардії, будинок 14-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43213960) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.