Постанова

від 16.11.2023 по справі 300/3005/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3005/22 пров. № А/857/16817/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №300/3005/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції Остап`юк С. В.,

час ухвалення рішення 20.10.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Івано-Франківській області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату йому додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі також Постанова № 168) у розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року до дати ухвалення судом рішення по справі; зобов`язати уповноважену особу відповідача винести наказ про нарахування та виплату йому додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 у розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року до дати ухвалення судом рішення по справі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 починаючи з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року до 20 жовтня 2022 року у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів. У задоволенні решти позивних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у затвердженому кошторисі Служби судової охорони відповідача на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку із чим фінансовий ресурс управління за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату. Зазначає, що підставою для виплати грошового забезпечення в тому числі основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази ССО або ТУ ССО, при цьому, відповідач не може здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, без видачі відповідного наказу. Крім того, звертає увагу, що оскільки позивач не залучався до виконання бойових завдань, а територія Івано-Франківської області не відноситься до районів ведення бойових дій, то відповідно до Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України (далі також ДСА) від 31 жовтня 2022 року №396 (далі також Порядок № 396), додаткова винагорода позивачу повинна бути виплачена в розмірі 10000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць починаючи з 24 лютого 2022 року. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України подала пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови №168 та враховуючи вимогу МФУ, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди, однак ССО зазначила про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам ССО додаткової винагороди у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у їхньому кошторисі. Таким чином, ДСА України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати винагороди співробітникам ССО встановленою Постановою №168 З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що до повноважень МФУ не належить збільшення (зменшення) бюджетних призначень ДСА за бюджетною програмою КПКВ 051020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», здійснення розподілу і перерозподілу видатків між розпорядниками коштів нижчого рівня за вказаною бюджетною програмою, а тому МФУ не несе відповідальності за нарахування та виплату грошового забезпечення співробітникам ССО. Вказує, що саме на ДСА України покладено функцію перерозподілу видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Таким чином, МФУ, як учасник бюджетного процесу, не є розпорядником бюджетних коштів за програмою КПКВК 0501020 та не несе відповідальність за її нарахування.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та пояснення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області на посаді контролер ІІ категорії, що підтверджується копією посвідчення від 09 грудня 2021 року серії НОМЕР_1 .

Починаючи з 24 лютого 2022 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачу додаткову винагороду відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не винесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди протиправною, звернувся у суд з метою захисту свого порушеного права.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з цим позовом у суд.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виплачуючи позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у період з 24 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року в розмірі 30000 гривень щомісячно, а у період з 19 липня 2022 року (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №793) до 20 жовтня 2022 року (день прийняття судом рішення) до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, допустив протиправну бездіяльність, а тому з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19 липня 2022 року до 20 жовтня 2022 року у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.161 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (ч.1); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (ч.2); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (ч.4); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (ч.6); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.7).

Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок №384).

За змістом п.4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до п.8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені у пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

У пункті 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).

Згідно з п.3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом п.7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пункт 4 Порядку №396 передбачає, що виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31 жовтня 2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Системний аналіз наведених вище норм надає колегії суддів підстави для висновку про те, що з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходженням державної служби особливого характеру.

Відповідно до ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Враховуючи наведене, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Так, у первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 та №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Однак колегія суддів зауважує, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З врахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції.

Таким чином, виходячи з приписів ч.3 ст.7 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди необхідно застосовувати пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони, ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (у редакції постанови від 07 липня 2022 року №793), на виконання якого прийнято Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

Разом з тим, визначення у пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що нема підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас, у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів апелянта про те, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Територіального управління служби судової охорони в Івано-Франківській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим відповідач не може здійснити таку виплату, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.6 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачено постановою КМУ №168 підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає необґрунтованими покликання відповідача на те, що у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у період з 24 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року в розмірі 30000 гривень щомісячно, а у період з 19 липня 2022 року (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №793) до 20 жовтня 2022 року (день прийняття судом рішення) до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, допустив протиправну бездіяльність, а тому з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19 липня 2022 року до 20 жовтня 2022 року у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №300/3005/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 16 листопада 2023 року.