Рішення

від 14.10.2022 по справі 466/9951/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9951/21

Провадження № 2/466/645/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Невойт П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І., Лелик О.М.,

справа №466/9951/22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, -

за участю представника позивача адвоката Лемехи Р.І,

в с т а н о в и в:

26.10.2021 представник позивача адвокат Лемеха Роман Ігорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , та просить суд встановити земельний сервітут відносно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

В обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 отримала у постійне користування земельну ділянку площею 0,0404 гектарів на території АДРЕСА_2 , що стверджується Державним актом на право постійного користування землею № 022510 від 10.05.2000 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4-5 № 95.

ОСОБА_2 є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який вона набула на підставі договору дарування від ОСОБА_5 30.04.2021 року, що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майнно. Також ОСОБА_2 є власницею земельних ділянок за кадастровими номерами № 4610137500:04:005:0095 та № 4610137500:04:005:0096, що підтверджується витягами з ДЗК. Дані земельні ділянки утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером № 4610137500:04:005:0090 (яка була під будинком за адресою: АДРЕСА_1 ).

Земельні ділянки, що розташовані за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є суміжними. Стіна житлового будинку, що належить ОСОБА_1 знаходиться на межі земельної ділянки, що перебуває у її користуванні та земельної ділянки, що належить відповідачці. В силу розташування земельних ділянок та будинку ОСОБА_1 , в остатньої відсутня технічна можливість обслуговування конструктивних елементів належного їй житлового будинку належним чином. Дане зумовлене тим, що доступ до стіни її будинку можливий виключно через земельну ділянку відповідачки.

Це створює ОСОБА_1 перешкоди для користування її майном та обслуговування конструктивних елементів такого будинку належним чином. Вказує й на те, що необхідність встановлення земельного сервітуту обумовлено і тим, що внаслідок спричинених пошкоджень і необхідністю їх усунення, необхідний доступ до стіни житлового будинку ОСОБА_1 з земельної ділянки, що належить відповідачці.

Також у позивачки є необхідність у проведенні ремонтних робіт, в частині утеплення фасаду належного їй житлового будинку. Такі ремонтні роботи неможливо виконати у інший спосіб, як через земельну ділянку відповідачки.

30.09.2021 р. ОСОБА_1 звернулася із листом на адресу відповідачки. В листі ОСОБА_1 просила відповідачку укласти в добровільному порядку договір сервітуту. До даного листа було долучено проект договору, план схему сервітуту. Однак жодної відповіді на момент подачі позову не було отримано.

Вищезазначене створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її житловим будинком в частині обслуговування конструктивних елементів будинку. Тому встановлення права користування земельною ділянкою (сервітуту) по АДРЕСА_1 є необхідністю для ОСОБА_6 яке не може бути задоволено в будь-який інший спосіб.

Відповідач не скористалася правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 16.11.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Встановив сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвалою від 18.02.2022 суд призначив в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, судову земельно-технічну експертизу.

27.07.2022 на адресу суду експерт скерувала висновок експерта №017/22 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №466/9951/21.

Ухвалою від 29.07.2022 суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 30.08.2022 суд закрив підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Лемеха Р.І. позовні вимоги підтримав, просив встановити земельний сервітут за Варіантом - 1 табл.№2 висновку експерта № 017/22 від 22 липня 2022 року. Не заперечив щодо проведення заочного розгляду справи. В останнє судове засідання не прибув.

Відповідач у судове засідання не прибула повторно, причин неприбуття суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, та повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, що повернулося на адресу суду та долучені до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву нею подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, представник позивача не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-282 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи 466/9951/21, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування будинку від 31.07.2013, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.5-7/.

Крім того, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 отримала у постійне користування земельну ділянку площею 0,0404 гектарів на території АДРЕСА_2 , що стверджується Державним актом на право постійного користування землею № 022510 від 10.05.2000 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4-5 № 95 /арк.спр.10-11/.

ОСОБА_2 є власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який вона набула на підставі договору дарування від ОСОБА_5 30.04.2021 року, що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майнно /арк.спр.18-21/.

ОСОБА_2 є власницею земельних ділянок за кадастровими номерами № 4610137500:04:005:0095 та № 4610137500:04:005:0096, що підтверджується витягами з ДЗК. Дані земельні ділянки утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером № 4610137500:04:005:0090 (яка є під будинком за адресою: АДРЕСА_1 ) /арк.спр.22-31/.

Суд встановив, земельні ділянки, що розташовані за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є суміжними. Стіна житлового будинку, що належить ОСОБА_1 знаходиться на межі земельної ділянки, що перебуває у її користуванні та земельної ділянки з кадастровим номером № 4610137500:04:005:0096, площею 0,0091 га, що належить відповідачці. В силу розташування земельних ділянок та будинку ОСОБА_1 , в остатньої відсутня технічна можливість обслуговування конструктивних елементів належного їй житлового будинку належним чином. Дане зумовлене тим, що доступ до стіни її будинку можливий виключно через земельну ділянку відповідачки.

30.09.2021 р. ОСОБА_1 звернулася із листом на адресу відповідачки. В листі ОСОБА_1 просила відповідачку укласти в добровільному порядку договір сервітуту. До даного листа було долучено проект договору, план схему сервітуту. Зазначила, що оптимальним варіантом є визначення сервітуту 1м. для обслуговування будинку. Однак, жодної відповіді на момент подачі позову не було отримано.

Згідно висновку експерта «017/22 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 22.07.2022 визначено два можливі варіанти встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:04:005:0095 та чотири можливі варіанти встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:04:005:0096 для обслуговування конструктивних елементів будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , зокрема пропонується:

Встановити сервітут площею 26,57 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т.А в п.м:1,0; 3,86; 7,5; 1,45; 13,31; 0,32; 1,0; 0,56; 13,29; 1,45; 7,52; 3,88 на земельній ділянці з кадастровим номером №4610137500:04:005:0096 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

Встановити сервітут площею 16,83 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А в п.м.: 1,0; 3,86; 7,5; 1,45; 13,31; 0,32; 1,0; 0,56; 13,29; 1,45; 7,52; 3,88 на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:04:005:0096, та площею 9,5кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т.Б в п.м:1,0; 9,67; 1,0; 9,69 на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:04:005:0095 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічна можливість обслуговування частини конструктивних елементів будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 без встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:04:005:0096, що належить ОСОБА_2 відсутня /арк.спр.151/.

Так, представник позивача просив встановити постійний земельний сервітут за варіантом 1 таблиці № 2 висновку експерта № 017/22 від 22 липня 2022 року.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Статтею 99 ЗК України визначено види права земельного сервітуту. Перелік, зазначений в даній статті, не є вичерпним.

Згідно з частиною першою статті 99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

За правилами статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі через те, що вони сформульовані не у точній відповідності до того виду сервітуту, який позивач прохає суд встановити та щодо якого призначалася та проводилася експертиза та позовні вимоги у формулюванні позивача частково повязані із встановленням способу виконання сервітуту, а не його встановлення, що може вирішуватися у порядку виконання судового рішення, а не встановлення способу захисту права в порядку позовного провадження.

Суд визначаючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, встановив відсутність у позивача іншої можливості здійснювати догляд за належними їй на праві власності жилими та нежилими будівлями, приходить переконання про часткове задовлення позовних вимог, оскільки запропоновані експертом умови земельного сервітуту є прийнятними. Відповідач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має можливість здійснювати обслуговування нерухомого майна у інший менш обтяжливий для неї спосіб, ніж запропонований експертом.

Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_1 та встановити постійний земельний сервітут площею 26,57 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А в п.м.: 1,0; 3,86; 7,5; 1,45; 13,31; 0,32; 1,0; 0,56; 13,29; 1,45; 7,52; 3,88 на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:04:005:0096, площею 0,0091 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , для обслуговування частини конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_2 з відступом від стін будинку на 1м. (Варіант 1 таблиця № 2 висновку експерта № 017/22 від 22 липня 2022 року).

Щодо вирішення питання судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, які в силу дії ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу, то суд приходить такого.

Відповідно до положень частин 2, 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 1 ст.ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об`єднанням чи адвокатом.

В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стягуються не лише участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як убачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2021 року, між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Солістер» в особі керівника АО «Солістер» Попко Ю.Я. укладено Договір про надання правничої правової допомоги №276/1 /арк.спр.61-63/.

Відповідно до ст.134 Цивільного процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги №276/1 від 21.10.2021 вартість наданих ОСОБА_1 послуг /формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів/доказів, інших документів, підготовка позовної заяви, підготовка пакету документів для скерування до суду, представництво інтересів в суді/ становить 26000 гривень /арк.спр.64-65/.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв ст. 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, на підставі чого, суд вважає такими, що не відповідають критерію розумності їх розміру, з огляду на її предмет.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу, співмірним, пропорційним та розумним в цілях покладення його на відповідача на переконання суду буде розмір в сумі 10000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Встановити постійний земельний сервітут площею 26,57 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А в п.м.: 1,0; 3,86; 7,5; 1,45; 13,31; 0,32; 1,0; 0,56; 13,29; 1,45; 7,52; 3,88 на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:04:005:0096, площею 0,0091 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , для обслуговування частини конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_2 з відступом від стін будинку на 1м. (В-1 табл.№ 2 висновку експерта № 017/22 від 22 липня 2022 року).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 908,00 грн. судового збору та 10000 (десять тисяч гривень) витрат на правову допомогу, а всього 10908 (десять тисяч девятсот вісім гривень 00 коп).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.10.2022 року.

Суддя П. С. Невойт