Рішення

від 26.08.2022 по справі 908/905/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2022 Справа № 908/905/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/905/22

за позовною заявою: концерн Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ДИНО, 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, оф. 56

про стягнення 32 478,75 грн.

СУТЬ СПОРУ:

22.06.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява концерну Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) за вих. від 17.06.22 № 17/юр про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ДИНО (надалі ТОВ ДИНО) 32 478,75 грн. заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/905/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.06.22 судом позовну заяву за вих. №17/юр від 17.06.22 прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/905/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 26.08.22 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

Наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що уповноваженою особою позивача копію ухвали про відкриття провадження у даній справі від 27.06.22 отримано 30.06.22.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що концерном «МТМ» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 для ТОВ «ДИНО». Послуги надавались до нежитлового приміщення № 1 підвального поверху (літ.А-2) площею 31,08 кв.м. та нежитлового приміщення № 2 першого та другого поверхів (літ.А-2) площею 3510 кв.м. по вул. Троїцька, 24. Зазначені приміщення за спірний період Відповідачу були передано в оренду на підставі договору № 480/2 оренди нежитлового приміщення по вул. Троїцькій, 24 від 29.01.20. В подальшому вказане приміщення, відповідно до листа КП «ВРЕЖО № 7» від 14.06.21 № 1901 та акту № 07 від 21.05.21 передачі комунального майна було приватизоване шляхом викупу у власність ТОВ «ДИНО». Концерн «МТМ» у період з лютого 2020 року по квітень 2020 року надав послуги ТОВ «ДИНО» на загальну суму 42 478, 75 грн. Відповідач за вказаний період здійснив оплату за наданні послуги на суму 10 000 грн. Загальна сума заборгованості за вказаний період складає 32 478, 75 грн. Факт надання послуги підтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії. Як вбачається з акту від 02.11.19, складеного представниками ФК «МТМ» Олександрівського району та КП «ВРЕЖО № 7», теплоносій на будівлю за адресою вул. Троїцька, 24 було подано у повному обсязі починаючи з 01.11.19. Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у акті приймання-передачі теплової енергії на адресу Позивача не надав, належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Між Позивачем та Відповідачем у спірний період був відсутній укладений договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/905/22 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 27.06.22 про відкриття провадження у справі.

Однак, ухвала, яка надсилалась господарським судом на вказану адресу відповідача, від 27.06.22 про відкриття провадження у справі повернулась 05.07.22 у зворотньому напрямку на адресу суду із відміткою відповідного відділення Укрпошта - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства яким регламентовано строк розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/905/22.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/905/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 26.08.22.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів господарським судом Запорізької області здійснювався й здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 29.01.20 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради - орендодавець, КП «ВРЕЖО №2» - балансоутримувач та ТОВ «ДИНО» - орендар укладено договір №480/2 оренди нежитлового приміщення про вул. Троїцькій, 24, за умовами п. 1.1. якого орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 24.07.19 №231р передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно будівлю (літ- А-2) площею 404,0 к.в.м по вул.. Троїцькій, 24, яка перебуває на балансі КП «ВРЕЖО №7».

29.01.20 сторонами підписано відповідний акт прийому-передачі орендованого майна.

Відповідно до акту від 02.11.19, складеного працівниками філії концерну «МТМ» Олександрівського району, теплоносій поданий на будівлю по вул. Троїцька, 24 в повному обсязі з 01.11.19, будівля опалюється.

Листом за вих. №1901 від 14.06.21 КП «ВРЕЖО №7» повідомило філію концерну «МТМ» Олександрівського району про те, що згідно з договором купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 22.04.21 №08/21 та актом передачі комунального майна від 21.05.21 №07 здійснена приватизація шляхом викупу нежитлового приміщення №1 підвального поверху (літ. А-2) площею 31,8 кв.м. та нежитлового приміщення №2 першого та другого поверхів (літ. А-2) площею 351,0 кв.м. по вул. Троїцькій, 24, покупець ТОВ «ДИНО».

07.06.22 концерн «МТМ» надіслав на адресу ТОВ «ДИНО» вимогу за вих. №95/44 від 07.06.22 щодо погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену в період з лютого 2020 р. по квітень 2020 р. у сумі 32 478,75 грн. До вимоги додано рахунок за теплову енергію за період лютий-квітень 2020 р. на суму 42 478,75 грн. та акт приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Відповіді на вимогу не надано, заборгованість не погашена.

Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ДИНО» заборгованості за відпущену теплову енергію у період лютий-квітень 2020 р. у сумі 32 478,75 грн. посилаючись при цьому на те, що відповідачем частково, у сумі 10 000,00 грн., здійснено оплату за відпущену за зазначений період теплову енергію в добровільному порядку. При цьому, доказів такої оплати суду взагалі не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну Міські теплові мережі, основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут. Основними функціями Концерну є: забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією для комунально-побутових потреб населення, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, ін. об`єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; - збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.

Статтею ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що:

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.

В позовній заяві концерном МТМ зазначається, що відповідач споживає теплову енергію без укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії.

При цьому, доказів звернення чи то позивача до відповідача, чи то відповідача до позивача з пропозицією про укладення відповідного договору матеріали справи не містять та суду не надано.

Таким чином, станом на час розгляду цієї справи в суді, між Концерном МТМ та ТОВ ДИНО відсутні врегульовані відповідним договором (укладеним згідно з вимогами чинного законодавства України) правовідносини з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Як вказано позивачем у позовній заяві (дослівно): «…Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ГУ, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ 21.07.2005 р. (у поточній редакції від 30.08.2017 р.) № 630 (надалі - Правила 630).

Згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ 21.07.2005 р. (у поточній редакції від 30.08.2017) № 630 (надалі - Правила 630) - Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Концерном «МТМ» (далі - Позивач, Виконавець) надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води по особовому рахунку № 651001 для ТОВ «ДИНО» (далі - Відповідач, Споживач).

Послуги надавались до нежитлового приміщення № 1 підвального поверху (літ.А-2) площею 31,08 кв.м. та нежитлового приміщення № 2 першого та другого поверхів (літ.А-2) площею 3510 кв.м. по вул. Троїцька, 24.

Зазначені приміщення за спірний період Відповідачу були передано в оренду на підставі договору № 480/2 оренди нежитлового приміщення по вул. Троїцькій, 24 від 29.01.2020 р. (копія додається).

В подальшому вказане приміщення, відповідно до листа КП «ВРЕЖО № 7» від 14.06.2021 р. № 1901 та акту № 07 від 21.05.2021 р. передачі комунального майна було приватизоване шляхом викупу у власність ТОВ «ДИНО» (копії вказаних документів додаються).

Юридична адреса Споживача: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38 оф.56.

Концерн «МТМ» у період з лютого 2020 року по квітень 2020 року надав послуги ТОВ «ДИНО» на загальну суму 42 478, 75 грн.

Відповідач за вказаний період здійснив оплату за наданні послуги на суму 10 000 грн. Загальна сума заборгованості за вказаний період складає 32 478, 75 грн. (розрахунок додається).

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що:„Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства".

Факт надання послуги підтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії (документи додаються).

Як вбачається з акту від 02.11.2019 р. складеного представниками ФК «МТМ» Олександрівського району та КП «ВРЕЖО № 7» теплоносій на будівлю за адресою вул. Троїцька, 24 було подано у повному обсязі починаючи з 01.11.2019 р.

Отже, факт наявності теплопостачання в приміщенні Відповідача в спірному періоді є підтвердженим та доведеним.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у акті приймання-передачі теплової енергії на адресу Позивача не надав, належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Між Позивачем та Відповідачем у спірний період був відсутній укладений договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил.

Згідно положень п. 30 Правил 630 Споживач зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України…».

Таким чином, на думку позивача, як зазначено в позовній заяві:

- концерн МТМ у період з лютого 2020 р. по квітень 2020 р. відпустив теплової енергії на загальну суму 42 478,75 грн.;

- факт постачання теплової енергії підтверджується наданим суду актом приймання-передачі теплової енергії та рахунком, які надіслані позивачем на адресу відповідача разом з претензією.

Тому, на думку позивача (та як зазначено в позовній заяві), станом на час розгляду цієї справи судом за відповідачем обліковується заборгованість з оплати вартості спожитої теплової енергії в період з лютого 2020 р. по квітень 2020 р. в сумі 32 478,75 грн. (з урахуванням часткової оплати у сумі 10 000,00 грн.) та на підтвердження вказаної заборгованості надано розрахунок заборгованості.

Судом враховано, що відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Частиною 1 ст. 2 Законом України Про житлово-комунальні послуги визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є:

1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача;

2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом;

3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;

4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до п. 20 Правил користування тепловою енергією (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198), облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 23 наведених вище Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Розглядаючи справу по суті спору судом враховано, що позивач посилається на те, що заборгованість відповідача з оплати вартості спожитої теплової енергії виникла в період з лютого 2020 р. по квітень 2020 р. на загальну суму 32 478,75 грн.

На підтвердження споживання теплової енергії відповідачем позивачем надано акт приймання-передачі теплової енергії, в якому зазначено кількість спожитої відповідачем теплової енергії за період з лютого 2020 р. по квітень 2020 р.

Разом з тим, суду не надано ні розрахунок теплового навантаження на теплопостачання по спірному об`єкту, на підставі якого здійснено розрахунки за спожиту відповідачем теплову енергію у спірний період, ні жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженою юридичною особою чи іншим органом було визначено теплове навантаження щодо нежитлового приміщення №1 підвального поверху (літ. А-2) площею 31,8 кв.м. та нежитлового приміщення №2 першого та другого поверхів (літ. А-2) площею 351,0 кв.м. по вул. Троїцькій, 24 в м. Запоріжжя та з якого документа це вбачається. Крім того, суду не було повідомлено про причини, які позбавляли його (позивача) можливості надати такі докази у справу станом на час прийняття процесуального рішення по суті спору у цій справі.

Також суду не надано доказів на підтвердження сплати 10 000 грн. за надані, як вказує позивач, послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води.

При цьому, судом враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.18 у справі № 904/2238/17, від 16.10.18 у справі № 904/7377/17, від 25.03.19 у справі № 910/12510/17 та Верховного Суду України від 20.04.16 у справах № 6-2951цс15, та № 6-582цс15 від 18.11.15, відповідно до яких, по-перше, встановлено обов`язок споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. По-друге, укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

В той же час, як вже зазначено судом, позивачем всупереч вимогам ст. ст. 74, 76 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається у своєму позові (оскільки належними є ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, які стосуються предмета доказування).

Зокрема, суду у справу позивачем не надано: ні розрахунку теплового навантаження на теплопостачання по спірному (их) об`єкту (ах), на підставі якого здійснено розрахунки за спожиту відповідачем теплову енергію у спірний період; ні жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженою юридичною особою чи іншим органом було визначено теплове навантаження щодо вищезазначених нежитлових приміщень; не обґрунтовано виходячи із яких показників чи інших відомостей позивачем нараховано відповідачу суму (в розрізі 4 місяців) за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до кожного із нежитлових приміщень № 1 підвального поверху (літ. А-2) площею 31,08 кв.м. та нежитлового приміщення № 2 першого та другого поверхів (літ. А-2) площею 3510 кв.м. по вул. Троїцька, 24 в м. Запоріжжі; ні кількості (чи їх відсутності) опалювальних приладів (радіаторів, батарей) які є в наявності в наведених вище приміщеннях відповідача та наявність яких тією чи іншою мірою впливає на вірність числових показників заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Тобто, суд не заперечуючи проти обов`язку споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а також того, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі розглянувши матеріали справи № 908/905/22 дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Крім того, не доведено, що відповідач сплативши 10 000 грн. саме за надані послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води по особовому рахунку № 651001 (зокрема, але не виключно) у такий спосіб визнав вірність розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості за вказаний у позовній заяві період.

Вирішуючи вказану справу по суті спору судом враховано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України та інших підзаконних нормативно-правових актів, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

А тому, як наслідок, суд, через недоведеність, відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог у цій справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України (дія якого триває) … повний текст рішення складено 20.10.2022.

Суддя В.Л. Корсун