Постанова

від 17.03.2023 по справі 908/905/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/905/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2022 року (повний текст складено 20.10.2022 року) у справі № 908/905/22 (суддя Корсун В. Л.)

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137 адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИНО", 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, оф. 56

про стягнення 32 478,75 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 32 478,75 грн. заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з лютого 2020 року по квітень 2020 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2022 року у справі № 908/905/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю позову.

Суд зазначив, що:

- договірні відносини між сторонами відсутні, однак обов`язок споживача сплатити за отримані житлово-комунальні послуги передбачено Законом України "Про житлово-комунальні послуги";

- позивач посилається на те, що заборгованість відповідача з оплати вартості спожитої теплової енергії виникла в період з лютого 2020 року по квітень 2020 року на загальну суму 32 478,75 грн.; на підтвердження споживання теплової енергії відповідачем позивач надав акт приймання-передачі теплової енергії, в якому зазначено кількість спожитої відповідачем теплової енергії за період з лютого 2020 року по квітень 2020 року; однак, суду не надано ні розрахунок теплового навантаження на теплопостачання по спірному об`єкту, на підставі якого здійснено розрахунки за спожиту відповідачем теплову енергію у спірний період, ні жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженою юридичною особою чи іншим органом було визначено теплове навантаження щодо нежитлового приміщення №1 підвального поверху (літ. А-2) площею 31,8 кв.м. та нежитлового приміщення №2 першого та другого поверхів (літ. А-2) площею 351,0 кв.м. по вул. Троїцькій, 24 в м. Запоріжжя та з якого документа це вбачається;

- суду не було повідомлено про причини, які позбавляли позивача можливості надати вказані вище докази у справу станом на час прийняття процесуального рішення по суті спору;

- також суду не надано доказів на підтвердження сплати відповідачем 10 000 грн. за надані, як вказує позивач, послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що:

- відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, однак не здійснив оплату за відпущену теплову енергію у повному обсязі, оплата була виконана частково, а отже своєю оплатою відповідач визнав наявну заборгованість;

- в свою чергу позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання шляхом безперебійного постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, що на праві приватної власності належать відповідачу.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2022 р. по справі № 908/905/22 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" у повному обсязі; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України подання відзиву на апеляційну скаргу є правом сторони; відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2023 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження, тому справа розглядалась без участі сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди приміщення від 29.01.2020 року №480/2 відповідач є орендарем нежитлового приміщення площею 404,0 кв.м. за адресою: м.Запоріжжя, вул.Троїцька,24.

Договір укладено між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ТОВ "ДИНО".

Приміщення використовується відповідачем у даній справі для надання побутових послуг населенню.

Згідно п.5.13 вказаного договору оренди відповідач як орендар зобов`язався укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з суб`єктом (балансоутримувач будинку, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель будинку тощо) договір про надання послуг та (або) сплату членських внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, та своєчасно вносити платню (внески, платежі тощо) за ці послуги у встановленому законодавством порядку.

За актом приймання-передачі відповідач прийняв приміщення в користування 29.01.2020 року.

З пункту 11.1 договору оренди приміщення №480/2 від 29.01.2020 року вбачається, що строк його дії з 29.01.2020 року по 29.12.2022 року.

Позивач є теплопостачальною організацією. Докази укладення між сторонами договору в матеріалах справи відсутні.

Листом за вих. №1901 від 14.06.21 КП "ВРЕЖО №7" повідомило філію Концерну "Міські теплові мережі" Олександрівського району про те, що згідно з договором купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 22.04.2021 року №08/21 та акту передачі комунального майна від 21.05.2021 року №07 здійснена приватизація шляхом викупу нежитлового приміщення №1 підвального поверху (літ. А-2) площею 31,8 кв.м. та нежитлового приміщення №2 першого та другого поверхів (літ. А-2) площею 351,0 кв.м. по вул. Троїцькій, 24, покупець ТОВ "ДИНО".

Відповідно до акту від 02.11.2019 року, складеного працівниками філії Концерну "Міські теплові мережі" Олександрівського району, теплоносій поданий на будівлю по вул. Троїцька, 24 в повному обсязі з 01.11.2019 року, будівля опалюється.

07.06.2022 року концерн "Міські теплові мережі" надіслав на адресу ТОВ "ДИНО" вимогу за вих. №95/44 від 07.06.2022 року щодо погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену в період з лютого 2020 року по квітень 2020 року в сумі 32 478,75 грн. До вимоги додано рахунок за теплову енергію за період лютий-квітень 2020 року на суму 42 478,75 грн. та акт приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Згідно ч.ч.3, 6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 Цивільного кодексу України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Так, у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з лютого по квітень 2020 року на загальну суму 42 478,75 грн.

Нарахований позивачем період заборгованості охоплюється дією договору оренди приміщення, а сам договір та акт передачі комунального майна від 21.05.2021 року №07 підтверджують, що відповідач приміщенням користується, отже, є споживачем комунальних послуг.

Як стверджував суду в позовній заяві позивач, 25.03.2021 року відповідачем було сплачено 10 000,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції неналежним чином дослідив, що в наданому позивачем розрахунку суми основного боргу ця оплата зазначена, і часткова сплата заборгованості підтверджує визнання відповідачем своїх зобов`язань.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржника) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить на обох сторонах, не виключає обов`язку відповідача з оплати вартості послуг з теплопостачання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній з 10.12.2017 року) споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач жодним чином не заперечував проти заявлених вимог, доводи суду про те, що позивач мав надати розрахунок теплового навантаження на теплопостачання по спірному об`єкту, на підставі якого здійснено розрахунки за спожиту відповідачем теплову енергію у спірний період, докази на підтвердження того, що уповноваженою юридичною особою чи іншим органом було визначено теплове навантаження щодо нежитлового приміщення №1 підвального поверху (літ. А-2) площею 31,8 кв.м. та нежитлового приміщення №2 першого та другого поверхів (літ. А-2) площею 351,0 кв.м. по вул. Троїцькій, 24 в м. Запоріжжя, колегія суддів визнає необгрунтованими.

Щодо цього колегія зауважує наступне:

Положення ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов`язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Сукупність наданих у даній справі доказів свідчить, що свої зобов`язання позивач виконав, надавши у спірний період послуги теплопостачання в належне відповідачу на праві оренди приміщення.

Поведінка відповідача свідчить про прийняття наданих позивачем послуг, оскільки вони частково оплачені.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На думку колегії суддів апелянт належними та допустимими доказами спростував висновки оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга є доведеною. Позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та складаються з судового збору за подання позову 2 481,00 грн. та за розгляд апеляційної скарги 3 721,50 грн.

Всього за розгляд позову та апеляційної скарги підлягає стягненню на користь позивача 6 202,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2022 року у справі № 908/905/22 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИНО" (9035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, оф. 56, код ЄДРПОУ 42900292) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137 код ЄДРПОУ 32121458; адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а) заборгованість в розмірі 32 478,75 грн. та судовий збір в розмірі 6 202,50 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяТ.А.Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков