Ухвала

від 20.10.2022 по справі 815/42/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 815/42/16

адміністративне провадження № К/990/27754/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №815/42/16 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ начальника ГУ МВС в Одеській області №1599 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення його згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» і відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з посади слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС в Одеській області;

- поновити його на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС в Одеській області з 06 листопада 2015 року;

- зобов`язати ГУ МВС в Одеській області звільнити його з 06 листопада 2015 року за пунктом 64 «з» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;

- зобов`язати ГУ НП в Одеській області розглянути заяву від 07 листопада 2015 року, подану згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», і видати з цього приводу відповідний наказ про призначення на рівнозначну посаду у слідчому відділі Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області з 07 листопада 2015 року;

- вважати вимушеним у зв`язку з виданням наказу №1599 о/с від 04 листопада 2015 року прогул ОСОБА_1 і зобов`язати ГУ НП в Одеській області виплатити йому відповідне грошове забезпечення з 10 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді;

- визнати незаконною бездіяльність ГУ НП в Одеській області у ненарахуванні й невиплаті йому заробітної плати за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 07 листопада до 09 грудня 2015 року;

- визнати незаконною бездіяльність ГУ МВС в Одеській області у невиплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати йому грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 07 листопада до 9 грудня 2015 року;

- стягнути на його користь з ГУ НП в Одеській області нараховане грошове забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області з 07 листопада до 09 грудня 2015 року шляхом списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку;

- стягнути на його користь з ГУ НП в Одеській області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 07 листопада до 09 грудня 2015 року;

- стягнути на його користь з ГУ МВС в Одеській області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, позов було задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ начальника ГУ МВС в Одеській області №1599 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576), слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Поновлено позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 07 листопада 2015 року. Зобов`язано ГУ НП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», згідно поданого ним 04 листопада 2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений цим Законом. Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС в Одеській області самостійно здійснити нарахування й виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року до 17 січня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року були скасовані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по 17 січня 2020 року в сумі 248704,88 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання суду першої інстанції на норми Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року залишено без змін.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окреслюючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається, що на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункт 24 положення №114.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №815/42/16 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов