Ухвала

від 17.10.2022 по справі 344/7718/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7718/22

Провадження № 11-кп/4808/489/22

Категорія ст.331 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2022 року про продовження строку тримання під вартою,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2022 року продовжено ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 листопада 2022 року включно.

Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, в якій обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Вважає, що дана ухвала суду є незаконною, оскільки винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що посилання прокурора у судовому засіданні на ризик, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити інше кримінальне правопорушення є безпідставними та недоведеними, оскільки з наданих до клопотання документів вбачається, що його підзахисний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався. А тому, на її думку, відсутні підстави вважати, що останній схильний до протиправної діяльності та у подальшому буде вчиняти нові злочини.

Просить врахувати те, що на утриманні ОСОБА_10 знаходиться матір, яка є інвалідом ІІ групи, а також те, що він неодружений, позитивно характеризується по місцю свого проживання, раніше не судимий.

Під час апеляційного розгляду:

- адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила застосувати щодо останнього більш м`який запобіжний захід;

- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , є особливо тяжкими злочинами.

Під час судового розгляду прокурором було подано клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_10 на строк до 20 листопада 2022 року, у зв`язку з тим, що встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2022 року вказане клопотання прокурора задоволено та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, майновий стан, наявність постійного місця проживання також те, що обвинувачений неодружений, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого ОСОБА_10 , який раніше не судимий, те, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_10 є особливо тяжкими злочинами, а також ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, а саме: можливість незаконно впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також суд врахував те, що ОСОБА_10 інкримінується вчинення злочинів у складі організованої групи, інші члени якої знаходяться в розшуку, а тому існує ризик того, що ОСОБА_10 може вчиняти дії, спрямовані на знищення речових доказів, місцезнаходження яких не було встановлене під час цього досудового розслідування, але які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

А тому суд вважає, що будь-яких даних, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть свідчити про необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, ніж тримання під вартою не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує тримання ОСОБА_10 під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вказує на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об`єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.

Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 331,376,404,405,407,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5