Ухвала

від 16.11.2022 по справі 344/7718/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7718/22

Провадження № 11-кп/4808/567/22

Категорія ст. 199 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021090000000558 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

за участю захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, оскільки винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що посилання прокурора у судовому засіданні на ризик, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення е безпідставним та не доведеним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, а відтак, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що останній схильний до протиправної діяльності та у подальшому буде вчиняти нові злочини. Окрім цього, також вважає, що ризик того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є недоведеним та формальним, так як прокурор не вказує, які конкретні дії обвинуваченого вказують на наявність цього ризику та не надає доказів на підтвердження таких обставин.

Що стосується посилання прокурора на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_7 буде незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин та уникнення відповідальності та покарання, перешкоджати таким чином кримінальному провадженню, то звертає увагу на те, що у даному кримінальному провадженні слідчим на досудовому слідстві було проведено ряд дій, зокрема було допитано потерпілих ту свідків, які вказали на обставини по даній справі. У судовому засіданні, при розгляді даного кримінального провадження, судом допитано потерпілу ОСОБА_8 , яка вказала про всі обставини справи та не наполягала на суворому покаранні щодо обвинуваченого, також до справи долучено письмову заяву від ОСОБА_9 , в якій потерпілий вказує про те, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 не має, не наполягає на суворому покаранні, тому посилання на ту обставину, що обвинувачений буде впливати на сторони є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що заявлені прокурором ризики зменшилися, нових ризиків не з`явилося, однак, при розгляді клопотання сторони обвинувачення суддя першої інстанції не перевірив наявність вказаних обставин, а тому прийшла до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.

Вказує, що при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не врахувала обставини, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема, не врахувала процесуальну поведінку ОСОБА_7 , який не відмовлявся сприяти органу досудового розслідування для проведення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування, добровільно відшкодовував потерпілим завдану ним шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2022 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 січня 2023 року включно.

Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 189 КК України, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 є особливо тяжким злочином, на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України щодо можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, що ще не допитувалися під час судового розгляду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також суд врахував, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочинів у складі організованої групи, інші члени якої знаходяться у розшуку, а тому існує ризик того, що ОСОБА_7 може вчиняти дії, спрямовані на знищення речових доказів, місцезнаходження яких не було встановлене під час цього досудового розслідування, але які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.

В судовому засіданні апеляційного суду:

- захисник просив застосувати більш м`який запобіжний захід;

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 відповідає цим вимогам, оскільки суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, з наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021090000000558 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, таке згідно з ст. 12 КК України є особливо тяжким злочинами.

Серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа № 33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

В той час, оскільки зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання обвинувального акту, особа, про яку йдеться, могла вчинити таке правопорушення.

На думку суду апеляційної інстанції, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу.

Наведене прокурором у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку - переховуватися від суду , знищити, переховати речі, місцезнаходження яких не було встановлено під час досудового розслідування і які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, з врахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , є переконливим.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності з ст. 199 КПК України в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.

Судовий розгляд триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином оцінив в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючі особу обвинуваченого дані.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі цілодобового домашнього арешту, відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що при прийнятті рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Більш того, як зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись вимогами ст. ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4