Постанова

від 06.10.2022 по справі 133/3695/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/3695/21

Провадження № 22-ц/801/1656/2022

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 рокуСправа № 133/3695/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

за участю секретаря Ковальчук О. А.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниціапеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.06.2022 року, повний текст якого складений 09.06.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Кучерук І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі 1/2 частини земельної ділянки із спільної часткової власності,-

В с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки і виділ в натурі 1/2 частини її із спільної часткової власності. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , якому за життя на підставі державного акту про право власності на землю серії ВН №8-0990 від 21.05.2001 року належала земельна ділянка площею 2,967 га,кадастровий номер 0521486000:03:002:0278, що розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємцем за законом після його смерті є його син ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину на 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки, оскільки на момент смерті був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем.За ОСОБА_4 було визнано право власності в порядку спадкування на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.08.2018 року .яку вона на підставі договору дарування від 19.08.2021 року безоплатно передала у власність позивачу . На її замовлення землевпорядна організація ФОП ОСОБА_5 склала схему поділу спірної ділянки, за якою останню можна розділити між сторонами у рівних частках без втрати її цільового призначення. Посилаючись на те, що незважаючи на прийняття спадщини, ОСОБА_2 не оформляє право власності на належну йому 1/2 частину спірної земельної ділянки та не погоджується на спільне виготовлення технічної документації на її поділ, просила суд виділити їй із спільної часткової власності на земельну ділянку 1/2 частину її в натурі , припинивши право спільної часткової власності сторін на цю ділянку.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.06.2022 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 із спільної часткової власності в натурі 1/2 частини земельної ділянки, площею 1,4835 га, кадастровий номер: 0521486000:03:002:0278, що розташована на території Пиковецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як окремий та цілий обapos;єкт нерухомого майна згідно схеми поділу земельної ділянки номер 1, припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати, а у справі постановити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказав, що позивач не довела ,а суд не з`ясував обставини, на які вона посилається у підтвердження позовних вимог ,зокрема, що спірна земельна ділянка належить сторонам на праві спільної часткової власності, оскільки у наданому позивачем договорі дарування не зазначено прізвище іншого співвласника земельної ділянки, а посилання позивача на обставини, встановлені рішенням Козятинського районного суду від 30.08.2018 року у цивільній справі №133/932/15, є безпідставними, оскільки позивач не була стороною у тій справі. Крім того, з Протоколу №2 проведення перевірки набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 19.08.2021 року встановлено ,що на підставі договору дарування частки земельної ділянки у ОСОБА_1 виявлено у приватній власності земельну ділянку з кадастровим №0521486000:03:002:0207, площею 2,9674 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,набувач відповідає вимогам ЗК України.Суд належним чином не повідомляв його про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`ясувавши запитом дійсне місце його реєстрації ,безпідставно надсилав судові повістки за неправильно вказаною позивачем адресою ,в той час як місцем його реєстрації і проживання було і залишається АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставниим.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд встановив, що на підставі державного акту на праві приватної власності на землю серії ВН №8-0990 від 21.05.2001 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка ,площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,що розташована на території Пиковецькоїсільської ради Козятинського району Вінницької області .Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину, оскільки на момент смерті був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем , тобто ,1/2 частина вищевказаної земельної ділянки належить відповідачу, який свої спадкові права не оформив.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 30.08.2018 у справі №133/932/15-ц визнано право власності на спадкове майно за ОСОБА_4 , зокрема, на 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки.

Згідно нотаріально посвідченого договору дарування частки земельної ділянки від 19.08.2021, зареєстрованого в реєстрі №1081, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/2 частину земельної ділянки ,площею - 2,967 га, кадастровий номер - 0521486000:03:002:0278, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, в межах згідно з планом (а.с. 9-13).

На замовленняпозивача землевпоряднаорганізація склаласхему поділуземельної ділянки,відповідно доякої вказануземельну ділянкуможливо розподілитиміж сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до їх часток без втрати цільового призначення : на ділянку № НОМЕР_1 (1/2) загальною площею - 1,4835 га ОСОБА_1 та на ділянку № НОМЕР_2 (1/2) загальною площею - 1,4835 га ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності сторін, проте відповідач відмовляється від її поділу у добровільному порядку. Оскільки на підставі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд невірно оцінивши докази, встановив обставини справи , а також порушив норми процесуального права, внаслідок чого необгрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Так ,відповіднодо ст.ст.2,12ЦПК України завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість ,зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не повідомляв відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, судові повістки за адресою його реєстрації та місця проживання по АДРЕСА_1 не надсилав та не робив запит до Пиковецької сільської ради для з`ясування інформації щодо місця його реєстрації, заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату час, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців,-за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Як вбачається з позовної заяви ,позивач вказала місцем проживання відповідача адресу - АДРЕСА_1 , яка не є зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою його місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою з`ясування інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання якого зазначено по АДРЕСА_1 , суд робив запити до Глуховецької селищної територіальної громади та Махнівської селищної ради (а.с. 23,25).

З наданої на запит суду відповіді Глуховецької селищної територіальної громади вбачається, що ОСОБА_2 на території Глуховецької ОТГ Хмільницького району Вінницької області не зареєстрований (а.с. 24).

З відповіді Махнівської селищної ради вбачається, що ОСОБА_2 за вказаною у запиті суду адресою по АДРЕСА_1 не зареєстрований та не проживає.

Суд належним чином не встановив зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання відповідача і надсилав судові повістки на адресу , зазначену позивачем .

Разом із тим,згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України , відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, виклик ОСОБА_2 в судові засіданні повинен був здійснюватись через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.

В порушення зазначених процесуальних норм, суд виклик відповідача в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади не здійснив , оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про належне його повідомлення, розглянувши справу у його відсутність, чим порушив процесуальні права відповідача і засади змагальності судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України таке порушення норм процесуального права як розгляд справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, враховуючи обґрунтування відповідачем апеляційної скарги такою підставою, як розгляд справи судом у його відсутність при неповідомленні його про такий розгляд, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем обставин перебування спірної земельної ділянки у спільній частковій власності сторін і можливості її поділу, також заслуговують на увагу.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової власності або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 ЦК України).

Частиною першоюстатті 356 ЦК Українипередбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей364,367 ЦК Україникожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимогстатті 183 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 87Земельного Кодексуправо спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Слід звернути увагу, що право спільної власності на земельну ділянку передбачає не поділ земельної ділянки на частки, а частку у праві на земельну ділянку, тобто земельна ділянка залишається єдиним об`єктом.

Відповідно до частини четвертоїстатті 88 Земельного Кодексуучасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Для реалізації прав суб`єктів спільної часткової власності на отримання у власність (користування) частки в праві на земельну ділянку, така земельна ділянка має набути ознак права власності ( користування).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією, із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З аналізу положеньст.79-1 Земельного кодексу Українивбачається, що формування земельної ділянки здійснюється саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4ст. 79-1 ЗК Україниземельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту «й»ст. 25 Закону України «Про землеустрій»зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За змістом ч. 1 ст. 77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи ,на підтвердження заявлених нею позовних вимог ОСОБА_1 надала суду в якості доказів:

-нотаріально посвідчений договір дарування частки земельної ділянки від 19.08.2021,згідно якого ОСОБА_4 подарувала їй 1/2 частину земельної ділянки, площею - 2,967 га, кадастровий номер - 0521486000:03:002:0278, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, в межах згідно з планом (а.с. 9-13);

-рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.08.2018 у справі №133/932/15-ц, яким визнано право власності на 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки за ОСОБА_4

-схему поділу земельної ділянки, виготовлену ФОП ОСОБА_5 , відповідно до якої вказану земельну ділянку можливо розподілити між сторонами відповідно до їх часток без втрати цільового призначення на ділянку № НОМЕР_1 (1/2) загальною площею - 1,4835 га за ОСОБА_1 ; ділянка АДРЕСА_1 (1/2) загальною площею - 1,4835 га за ОСОБА_2

- протокол проведення перевірки набувача земельної ділянки с/г призначення від 19.08.2021 року ,згідно якого на підставі договору дарування частки земельної ділянки у ОСОБА_1 виявлено у приватній власності земельну ділянку з кадастровим №0521486000:03:002:0207, площею 2,9674 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто земельну ділянку з іншим кадастровим номером і іншої площі .

Однак, жодний зцих доказів непідтверджує наявність у ОСОБА_2 праваспільної частковоївласності наспірну земельнуділянку у нотаріальнопосвідченому договорі дарування позивачу часткиземельної ділянки інформаціяпро співвласника іншої Ѕчастини вказаної земельноїділянки відсутня;-докази зазначених позивачем упозові і встановлених судому оскаржуваномурішенні обставин фактичного прийняття ОСОБА_2 спадщини шляхом проживанняна чассмерті зі спадкодавцем,відсутні і суперечатьіншим матеріалам справи ,атому наявність у відповідача права часткової власності наспірну земельну ділянку непідтверджена.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК суд апеляційноїінстанції необмежений доводамита вимогамиапеляційної скарги,якщо підчас розглядусправи будевстановлено порушеннянорм процесуальногоправа,які єобов`язковою підставоюдля скасуваннярішення,або неправильнезастосування нормматеріального права.

Розглядаючи вимоги про поділ земельної ділянки і виділ ОСОБА_1 в натурі частини земельної ділянки відповідно до належної їй частки в праві на неї , суд не застосував вищенаведені положення ЗК України про те, що такий виділ витікає з доведення позивачем належними, допустимими ,достовірними і достатніми доказами можливості формування , в результаті поділу раніше сформованої ділянки, нової ділянки як окремого об`єкту нерухомого майна, що здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої ділянки і за проектом землеустрою щодо відведення нової земельної ділянки, як окремого об`єкту нерухомого майна .

Оскільки для з`ясування цих обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо ,суд відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України призначає експертизу усправі ,якщосторонами (стороною)не наданівідповідні висновкиекспертів ізцих самихпитань абовисновки експертіввикликають сумнівищодо їхправильності.

Разом із тим, позивач не надала суду ні технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки ,ні висновку земельно- технічної експертизи щодо можливості і варіантів поділу земельної ділянки, проведеної відповідними експертами ,в якості доказів можливості і варіантів її поділу і виділення позивачу в натурі земельної ділянки відповідно до частки у праві на неї. Відповідного клопотання про призначення судом експертизи не заявляла.

Надана нею схема поділу спірної земельної ділянки, виконана ФОП ОСОБА_5 (а.с.8) не відповідає вимогам щодо висновку експерта, передбаченим ст.102 ЦПК України і не може розцінюватись судом в якості допустимого і достовірного доказу цих обставин ,як підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про поділ спірної земельної ділянки і виділ їй в натурі Ѕ частини , площею 1,4835 га згідно схеми поділу №1, як окремого та цілого об`єкту нерухомого майна з припиненням права спільної часткової власності сторін на неї, є не доведеними, а висновок суду про задоволення позову необгрунтованим.

Враховуючи порушення судом норм процесуального права по оцінці наданих позивачем доказів і встановлення дійсних обставин справи , недоведеності обставин справи , колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є підставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд необгрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову, ухвалив рішення , неправильно застосувавши норми матеріального права і з порушенням норм процесуального права , рішення суду відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням колегією суддів нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.06.2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі 1/2 частини земельної ділянки із спільної часткової власності, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362 грн. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді: Медвецький С.К.

ОніщукВ.В.