Рішення

від 30.09.2022 по справі 754/3017/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2513/22

Справа №754/3017/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Бойко Т.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал строй-3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» про визнання об`єктів інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал строй-3», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАССА ГРУП», про встановлення факту спільного проживання до реєстрацією шлюбу однією сім`єю як чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, поділ спільного майна та визнання коштів особистим майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6 , ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» про визнання об`єктів інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.11.2013 року між сторонами був укладений шлюб. 19.01.2017 року заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. 12.01.2016 року у період шлюбу за спільні кошти із відповідачкою, вони придбали майнові права на три однокімнатні квартири у Житловому комплексі «Перспектива», а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,61 кв. м., загальною вартістю 377339, 27 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав № 02/022/1 від 12.01.2016 року; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 38,17 кв. м., загальною вартістю 393418, 19 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/2; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 31,49 кв. м., загальною вартістю 324616, 54 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/3. Договори купівлі-продажу майнових прав №02/022/1, №02/022/2, №02/022/3 від 12.01.2016 року на купівлю житлової нерухомості у ЖК «Перспектива» укладені між ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_5 . Кошти на інвестування вищевказаних об`єктів у ЖК «Перспектива», а саме трьох квартир №126 , №127 , АДРЕСА_3 є спільними коштами подружжя, які були сплачені у повному обсязі згідно договорів купівлі-продажу майнових прав №02/022/1, №02/022/2, №02/022/3 від 12.01.2016 року. Враховуючи те, що добровільно поділити спільне майно сторони не можуть, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_1 у Житловому комплексі «Перспектива», який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_2 у Житловому комплексі «Перспектива», який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором , №02/022/3 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_3 у Житловому комплексі «Перспектива», який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати об`єкт інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», а саме квартиру АДРЕСА_1 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати об`єкт інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», а саме квартиру АДРЕСА_2 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати об`єкт інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», а саме квартиру АДРЕСА_3 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; зобов`язати ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», вказувати як власника зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях; зобов`язати ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», вказувати як власника зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях; зобов`язати ТОВ «Глобал строй- 3» та ТОВ «Київмонтажбуд» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», вказувати як власника зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях; зобов`язати ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях для отримання цього об`єкту у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях; зобов`язати ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з рівних долях для отримання цього об`єкту у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях; зобов`язати ТОВ «Глобал строй- 3» та ТОВ «Київмонтажбуд» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобал строй-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях для отримання цього об`єкту у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» про визнання об`єктів інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2017 року задоволено заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про забезпечення позову.

12.12.2017 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання до реєстрації шлюбу однією сім`єю як чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, поділ спільного майна та визнання коштів особистим майном. Позовні вимоги мотивовані тим, що з ОСОБА_3 позивачка познайомилась і почала зустрічатись у березні 2012 року. У жовтні 2012 року вона розірвала свій попередній шлюб. ОСОБА_3 не був одружений. Після кількох місяців зустрічей ОСОБА_5 з відповідачем вирішили створити сім`ю, тому з листопада 2012 року вони почали проживати разом за адресою: АДРЕСА_6 , у квартирі, що належала на праві власності позивачці та її сестрі - ОСОБА_7 . З листопада 2012 року у позивачки і відповідача був спільний сімейний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, що витікали із сімейних відносин. Сторони проживали спільно в одному житлі, турбувались один про одного як чоловік і жінка, разом за спільні кошти купували предмети побуту, продукти харчування, одяг, інші необхідні речі, разом зустрічали гостей вдома, ходили в гості, їздили відпочивати, займались домашнім господарством. У той час, ще до знайомства із відповідачем, ОСОБА_5 мала систематичні та немалі доходи. Разом з мамою вона займалася купівлею і перепродажем автомобілів. Всі її доходи позивачка спрямовувала в їхню з відповідачем сім`ю. Відповідач в цей час займався підприємницькою діяльністю з надання секретарських послуг та послуг перекладу та отримував від цієї діяльності доходи, які також спрямовував в їх сімейний бюджет. 23.11.2013 року був офіційно зареєстрований їх з відповідачем шлюб, про що було вчинено відповідний актовий запис №3117 та видано Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Факт їх спільного із відповідачем проживання однією сім`єю після реєстрації шлюбу в період з вересня 2012 року до 23.11.2013 року підтверджується свідками. 27.08.2013 року ОСОБА_5 із відповідачем за спільні кошти придбали у спільну сумісну власність, для проживання їх сім`ї однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Договір купівлі-продажу вказаної квартири був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаранюк О.З., реєстр №1152 і оформлений на відповідача як на голову сім`ї. До квартири вони вселилися у жовтні 2013 року і продовжили в ній проживати однією сім`єю. Оскільки квартира АДРЕСА_8 придбана за їх із відповідачем спільні кошти, за час їхнього із відповідачем спільного проживання як чоловіка і жінки однією сім`єю, вона є спільною сумісною власністю і відноситься до майна, що підлягає поділу. Орієнтовна вартість квартири станом на теперішній час складає 850000, 00 грн. Крім квартири, вже перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, 21.02.2015 року ними за спільні кошти був придбаний автомобіль BMW Х1 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . В період з грудня 2014 року по грудень 2015 року позивачкою було інвестовано позичені кошти на три однокімнатні квартири у житловому комплексі « Перспектива »: №126 , №127 , АДРЕСА_3 . 27.10.2015 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В. (реєстр №1139) ОСОБА_6 продала земельну ділянку за 4000000,00 грн. З коштів, отриманих від продажу земельної ділянки вона повернула борг ОСОБА_9 12.01.2016 року, після повної сплати коштів, між ОСОБА_5 і ТОВ «Київмонтажбуд» були укладені договори купівлі-продажу майнових прав щодо вищевказаних об`єктів нерухомості. Вищенаведені факти підтверджуються квитанціями про сплату коштів, копіями договорів купівлі - продажу майнових прав від 12.01.2016 року, копіями довідок від 03.03.2016 року про фінансування 100% вартості майнових прав Об`єкта нерухомості по Договорам продажу майнових прав, копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, іншими письмовими доказами та показами свідків. На підставі викладеного позивачка за зустрічним позовом просить суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як жінки та чоловіка, але без реєстрації шлюбу в період з листопада 2012 року по 23 листопада 2013 року; визнати однокімнатну кв. АДРЕСА_8 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; здійснити поділ спільного майна: виділити у власність ОСОБА_5 Ѕ частину кв. АДРЕСА_8 ; Ѕ частину автомобіля BMW Х1 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 ; виділити у власність ОСОБА_3 : Ѕ частину кв. АДРЕСА_8 ; Ѕ частину автомобіля BMW Х1 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 ; визнати особистою приватною власність ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1095374,00 грн., витрачені на фінансування об`єктів інвестування: за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року купівлі-продажу майнових прав на кв. АДРЕСА_1 у ЖК «Перспектива», укладеним між ОСОБА_5 і ТОВ «Глобал строй-3» і ТОВ «Київмонтажбуд»; за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 у ЖК «Перспектива», укладеним між ОСОБА_5 і ТОВ «Глобал строй-3» і «Київмонтажбуд»; за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року купівлі-продажу майнових прав на кв. АДРЕСА_3 у ЖК «Перспектива», укладеним між ОСОБА_5 і ТОВ «Глобал строй-3» і « Київмонтажбуд».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.02.2018 року зустрічний позов ОСОБА_5 прийнятий до розгляду.

19.02.2018 року під позивача за первісним позовом до суду надійшла Заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначено, що 12.01.2016 року до договору купівлі-продажу майнових прав №КМБ/02/022 від 04.12.2014 року була укладена Додаткова угода №1, відповідно до умов якої сторони домовились змінити зобов`язання, визначені Договором №КМБ/02/022 від 04.12.2014 року, а саме щодо розподілу чотирьох кімнатної квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 106,64 кв. м., на три окремих об`єкти нерухомості. На виконання вище зазначеної Додаткової угоди від 12.01.2016 року, ОСОБА_5 було укладено Договори купівлі-продажу майнових прав на три однокімнатні квартири у Житловому комплексі «Перспектива»: квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 36,61 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 377 339, 27 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/1 від 12.01.2016 року; квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 38,17 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 393 418,19 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/2 від 12.01.2016 року; квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 31,49 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 324 616, 54 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/3 від 12.01.2016 року. Договори купівлі-продажу майнових прав №02/022/1, №02/022/2, №02/022/3 від 12.01.2016 року на купівлю житлової нерухомості у ЖК «Перспектива» укладені між ТОВ «Глобалстрой-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_5 09.11.2017 року позивач звернувся до ТОВ «Глобалстрой-3» з заявою про отримання технічних паспортів на квартири АДРЕСА_9 . Внаслідок чого 10.11.2017 року позивач отримав технічні паспорти «№№ 302, 303, 304 від 16.02.2017 року, з яких вбачається, що була змінена нумерація квартир: квартира №126 (змінено на №302); квартира №127 (змінена на №303); квартира (змінена на №304 ). Кошти на інвестування вище вказаних об`єктів у ЖК «Перспектива», а саме трьох квартир у буд. АДРЕСА_11 є спільними коштами Позивача та Відповідачки-1, були сплачені в повному обсязі згідно Договору №КМБ/02/022 від 04.12.2014 року, додаткової угоди №1 до договору № КМБ/02/022 від 04.12.2014 року та договорів купівлі-продажу майнових прав №02/022/1, №02/022/2, №02/022/3 від 12.01.2016 року. На підставі викладеного позивач за первісним позовом просить суд визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_12 у Житловому комплексі «Перспектива», який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є «ГРАССА ГРУП», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_13 у Житловому комплексі «Перспектива», який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є «ГРАССА ГРУП», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_14 у Житловому комплексі

«Перспектива», який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є «ГРАССА ГРУП», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати об`єкт інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ГРАССА ГРУП», а саме квартиру АДРЕСА_12 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати об`єкт інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ГРАССА ГРУП», а саме квартиру АДРЕСА_13 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнати об`єкт інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 , ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ГРАССА ГРУП», а саме квартиру АДРЕСА_14 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; зобов`язати ТОВ «Глобалстрой-3», ТОВ «ГРАССА ГРУП» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року, квартири АДРЕСА_12 у Житловому комплексі «Перспектива» вказувати власників зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ ; зобов`язати ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «ГРАССА ГРУП» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року, квартири АДРЕСА_13 у Житловому комплексі «Перспектива», вказувати як власника зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ ; зобов`язати ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «ГРАССА ГРУП» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року, квартири АДРЕСА_14 у Житловому комплексі «Перспектива», вказувати як власника зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ ; зобов`язати ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «ГРАССА ГРУП» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором №02/022/1 від 12.01.2016 року, квартири АДРЕСА_12 у Житловому комплексі «Перспектива», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ ; зобов`язати ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «ГРАССА ГРУП» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором №02/022/2 від 12.01.2016 року, квартири АДРЕСА_13 у Житловому комплексі «Перспектива», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ ; зобов`язати ТОВ «Глобалстрой-3» та ТОВ «ГРАССА ГРУП» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором №02/022/3 від 12.01.2016 року, квартири АДРЕСА_14 у Житловому комплексі «Перспектива», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по 1/2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 року задоволено заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 41,1кв.м, житловою площею 17,4кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , та заборонено її відчуження; накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки BMW X1, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , та заборонено його відчуження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_10 про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду.

28.01.2019 року від позивача ОСОБА_3 до суду надійшов Відзив на зустрічну позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом зазначає, що він позовні вимоги ОСОБА_5 не визнає, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, не підлягають задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_3 зазначає, що до моменту укладення шлюбу з ОСОБА_5 у період із листопада 2012 року до 23.11 2013 року вони не проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не вели спільного господарства. Відповідно до відмітки у паспорті про місце його проживання з 22.05.2007 року по 29.08.2013 року місцем його проживання зазначено м. Старокостянтинів Хмельницької області і лише 12.09.2013 року він зареєструвався в АДРЕСА_7 . 05.06.2009 року ОСОБА_3 почав займатися підприємницькою діяльністю з надання секретарських послуг та послуг перекладу, від цієї діяльності він отримував достойні доходи. Саме з 2009 року він накопичував кошти на житло. Крім основної роботи позивач за первісним позовом займався купівлею і перепродажем автомобілів, що теж надавало прибуток. Відповідач за зустрічним позовом вказує, що фотокартки, які додані до матеріалів справи ОСОБА_5 , зроблені у період шлюбу. Кошти на придбання квартири АДРЕСА_7 , були надані його батьками. Договір купівлі-продажу вказаної квартири був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гаранюк О.З., реєстр №1152, складений лише на ОСОБА_3 , як особиста власність, в договорі зазначено, що він не перебуває у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах. Автомобіль був куплений за кошти, які були отримані ОСОБА_3 в позику, підтвердженням чого є розписка та рішення суду. З самого початку їх знайомства ОСОБА_5 ніде не працювала. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 зазначає, що мала систематичні та немалі доходи, які вона отримувала, займаючись купівлею та продажем автомобілів. Разом з тим, на підтвердження своїх доводів ОСОБА_5 не має жодних доказів, а довідка із регіонального сервісного центру МВС України свідчить про автомобілі, які були на неї зареєстровані, та не зазначає, на якій правовій підставі. 12.01.2016 року у період шлюбу за спільні кошти вони придбали майнові права на три однокімнатні квартири №126 , №127 , №128 у будинку № 40 по вул. Драйзера в Житловому комплексі «Перспектива» Деснянського району м. Києва . З приводу наявності у ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880905:06:007:0011, площею 0,4732 га йому не було нічого відомо. Також у своїй зустрічній заяві ОСОБА_5 , зазначає, що кошти на інвестування у нерухомість вона позичила у своєї знайомої ОСОБА_9 .. Разом з тим, нею не надано жодного доказу на підтвердження укладення договору позики. На підставі викладеного ОСОБА_3 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В. належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 жовтня 2015р. зареєстрованого в реєстрі за №1139 між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВ-ОЙЛ», код ЄДРПОУ - 38064343. Витребувано у ПАТ Державний ощадний банк України належним чином завірені документи (виписки тощо) про надходження коштів в розмірі 4000000грн. на поточний рахунок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВ-ОЙЛ», код ЄДРПОУ - 38064343, у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.10.2015р.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року витребувано у приватного нотаріуса КМНО Гаранюк О.З. належним чином посвідчену копію нотаріальної справи щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_3 квартири за адресою - АДРЕСА_7 від 27.08.2013р. Витребувано з ТОВ «ГРАССА ГРУП» належним чином посвідчену копію договору про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника №27-07/17 від 27.07.2017р. укладеного між ТОВ «Київмонтажбуд» та ТОВ «ГРАСА ГРУП».

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 12.11.2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» про визнання об`єктів інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд», ТОВ «ГРАССА ГРУП», про встановлення факту спільного проживання до реєстрацією шлюбу однією сім`єю як чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, поділ спільного майна та визнання коштів особистим майном.

14.07.2022 року від представника позивача за первісним позовом до суду надійшли Пояснення, відповідно до яких зазначено, що ОСОБА_3 до моменту укладення шлюбу з ОСОБА_5 у період із листопада 2012 року до 23.11.2013 року не проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не вів з ОСОБА_5 спільного господарства, оскільки відповідач за зустрічним позовом проживав за адресою своїх батьків, підтвердженням чого є відмітка у паспорті про місце проживання ОСОБА_3 з 22.05.2007 року по 29.08.2013 року де зазначено м. Старокостянтинів Хмельницької області. Також 27.08.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО, зареєстрований в реєстрі за №1152., в наслідок чого лише 12.09.2013 року відповідач за зустрічним позовом зареєструвався в АДРЕСА_7 . Кошти на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_7 , були частково надані батьками позивача, вказана квартира була придбана не в період шлюбу та є особистою приватною власністю ОСОБА_3 , в пункті 19 Договору зазначено, що Покупець повідомляє Продавця про те, що на момент укладення цього договору, він в зареєстрованому шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах не перебуває, не проживає однією сім`єю і не веде спільне господарство з іншою особою; квартиру купує за особисті грошові кошти, про що зазначено в заяві, що зберігається у справах нотаріуса. З метою створення сім`ї період шлюбу та маючи намір придбати із дружиною власне житло відповідач за зустрічним позовом разом із своєю дружиною вирішили взяти в позику кошти у ОСОБА_12 у розмірі 28000,00 дол. США, що на момент складання розписки (04.12.2014 року) становило 428307,60 грн. на інвестування квартир у Житловому комплексі «Перспектива» у будинку АДРЕСА_11 . Внаслідок чого 12.01.2016 року, у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були придбані майнові права на три однокімнатні квартири №126 , №127 , АДРЕСА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №02/022/1 від 12.01.2016 року, відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №02/022/2, відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №02/022/3. ОСОБА_5 до зустрічної позовної заяви про встановлення факту спільного проживання до реєстрації шлюбу однією сім`єю як визнання коштів особистим майном ОСОБА_5 було долучено Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.10.2015 року посвідчений приватним нотаріусом Сидоренко Ю.В. Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №1139 укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «НЕМИРІВ-ОЙЛ», який відповідно до ст. 77 ЦПК України не є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування. ОСОБА_5 отримала кошти до укладання Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.10.2015 року, що не є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування, що не відповідає умовам вище вказаного договору а саме, пункту п.2.1. З виписок за 25.09.2015 року, за 23.10.2015 року, за 26.10.2015 року вбачається, що договір був складений між ОСОБА_5 та ТОВ «НЕМИРІВ-ОЙЛ» формально та не несе за собою юридичних наслідків. Також представник звертає увагу суду на той факт, що вище згадана земельна ділянка набута ОСОБА_5 у власність 05.09.2013 року, тобто у період за який ОСОБА_5 просить суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 , однак в п.4.7. Договору позивачка сама особисто підтвердила, що в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебувала. З приводу наявності у ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880905:06:007:0011 площею 0,4732 га ОСОБА_3 не було нічого відомо та письмову згоду на укладення договору ОСОБА_3 не надавав. Транспортний засіб - автомобіль марки BMW X1, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , був придбаний відповідачем за зустрічним позовом за особисті кошти 31.12.2013 року, що вбачається із вказаних відомостей заяви №33311231 від 31.12.2013 року. Із заяви від 21.02.2015 року №58226934 вбачається, що була проведена операція «400 - Перереєстрація при переобладнанні для роботи на газовому пальному», а ОСОБА_5 вводить в оману суд та вказує, що автомобіль був придбаний 21.02.2015 року, що не відповідає дійсності, оскільки був змінений технічний паспорт на вказаний автомобіль, у зв`язку з перереєстрацією. З вищевикладеного вбачається, що зустрічна позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивачка за зустрічним позовом спільно не проживала з відповідачем за зустрічним позовом, до реєстрації шлюбу однією сім`єю з листопада 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у неї тривав процес розлучення з попереднім чоловіком. На підставі викладеного представник позивача просить суд позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, відмовити ОСОБА_5 в задоволені зустрічної позовної заяви.

12.08.2022 року від представника позивача за первісним позовом до суду надійшли Пояснення, відповідно до яких зазначено, що 04.12.2014 року ОСОБА_5 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , уклала з ТОВ «Київмонтажбуд» Договір купівлі продажу майнових прав за №КМБ/02/022 чотирьох кімнатної квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 106,64 кв. м., за їх спільні кошти, загальна вартість майнових прав за Договором складала 874 448, 00 грн. 12.01.2016 року до договору купівлі-продажу майнових прав №КМБ/02/022 від 04.12.2014 року була укладена Додаткова угода №1, відповідно до умов якої сторони домовились змінити зобов`язання, визначені Договором, а саме щодо розподілу чотирьох кімнатної квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 106,64 кв. м., на три окремих однокімнатних квартири які є предметом спору. На виконання вище зазначеної Додаткової угоди від 12.01.2016 року, ОСОБА_5 було укладено Договори купівлі продажу майнових прав на три однокімнатні квартири у Житловому комплексі «Перспектива»: квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 36,61 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 377 339, 27 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/1 від 12.01.2016 року; квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 38,17 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 393 418, 19 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/2 від 12.01.2016 року; квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 31,49 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 324 616, 54 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/3 від 12.01.2016 року. 09.11.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ Глобалстрой-3» з заявою про отримання тенічних паспортів на квартири № 126 , № 127 , № 128 . Внаслідок чого 10.11.2017 року ОСОБА_3 отримав технічні паспорт № 302 , № 303 , № 304 від 16.02.2017 року, з яких вбачається, що була замінена нумерація квартир. У матеріалах справи містяться три довідки про фінансування 100% майнових прав об`єктів нерухомості, з яких вбачається, що грошові кошти сплачені продавцю в повному обсязі. На підставі викладеного представник позивача просить суд позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, відмовити ОСОБА_5 в задоволені зустрічної позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повністю підтримала позовні вимоги первісного позову та просила їх задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити.

Представник відповідачки проти основного позову заперечувала, повністю підтримала зустрічний позов, просила його задовольнити.

Представник відповідача (третьої особи) - ТОВ «Глобал строй-3» - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача (третьої особи) - ТОВ «Київмонтажбуд» - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Представник третьої особи - ТОВ «ГРАССА ГРУП» - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачки, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 23.11.2013 року сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

У період шлюбу 04.12.2014 року ОСОБА_5 уклала з ТОВ «Київмонтажбуд» Договір купівлі продажу майнових прав за №КМБ/02/022 чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 106,64 кв. м., загальна вартість майнових прав за Договором складає 874 448, 00 грн.

12.01.2016 року до договору купівлі-продажу майнових прав №КМБ/02/022 від 04.12.2014 року була укладена Додаткова угода №1, відповідно до умов якої сторони домовились змінити зобов`язання, визначені Договором, а саме щодо розподілу чотирьох кімнатної квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 106,64 кв. м., на три окремих однокімнатних квартири.

На виконання вище зазначеної Додаткової угоди від 12.01.2016 року ОСОБА_5 було укладено Договори купівлі продажу майнових прав на три однокімнатні квартири у Житловому комплексі «Перспектива»: квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 36,61 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 377 339, 27 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/1 від 12.01.2016 року; квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 38,17 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 393 418, 19 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/2 від 12.01.2016 року; квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 31,49 кв. м., загальна вартість майнових прав складає 324 616, 54 грн., підтвердженням чого є договір купівлі-продажу майнових прав №02/022/3 від 12.01.2016 року.

Грошові кошти за вказаними вище Договорами були сплачені у повному обсязі, що підтверджується банківськими квитанціями на загальну суму 1095374,00 грн.

Відповідно до вказаних квитанцій ОСОБА_5 сплатила грошові кошти на загальну суму 1095374,00 грн. на користь ТОВ «Київмонтажбуд», призначення платежу - оплата згідно договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/02/022 від 04.12.2014 року.

Згідно довідки про фінансування 100% майнових прав Об`єкта нерухомості по договору № КМБ/02/022/1 купівлі продажу майнових прав від 12.01.2016 року грошові кошти сплачені продавцю в повному обсязі у розмірі 377339,27 грн.

Згідно довідки про фінансування 100% майнових прав Об`єкта нерухомості по договору № КМБ/02/022/3 купівлі продажу майнових прав від 12.01.2016 року грошові кошти сплачені продавцю в повному обсязі у розмірі 324616,54 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2017 року та повторним Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано.

Також сторонами у період перебування у шлюбі придбано автомобіль BMW X1, 2011 року випуску, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно листа Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 20.11.2018 року станом на 20.11.2018 року автомобіль BMW X1, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_10 , з 31.12.2013 року зареєстровано за ОСОБА_3 21.02.2015 року було здійснено заміну свідоцтва у зв`язку з переобладнанням для роботи на газовому пальному.

У своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_13 просить здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати об`єкти інвестування, а саме 3 квартири, спільним майном та здійснити їх поділ.

Заперечуючи проти задоволення основного позову, відповідачка у зустрічних позовних вимогах просить встановити факт спільного проживання сторін, визнати об`єкти інвестування особистим майно, визнати спільним майном квартиру АДРЕСА_8 та автомобіль БМВ.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 статті 71 СК України).

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

З письмових матеріалів справи та встановлених по справі обставин вбачається, що на момент придбання спірних квартир - об`єктів інвестування сторони по справі в будь-яких інших зареєстрованих шлюбах не перебували, ніяких письмових договорів щодо даних об`єктів не укладали, придбали майно у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому суд вважає, що квартири № 302 , 303 , АДРЕСА_14 у Житловому комплексі «Перспектива» є спільним майном, що підлягає поділу на загальних підставах.

Що стосується тверджень відповідачки про те, що вказані об`єкти інвестування є її особистим майном, оскільки були придбані за особисті кошти, то слід зазначити наступне.

Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Пунктом 23 вищевказаної Постанови Пленуму від 21.12.2007 року встановлено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року у справі № 6-399цс17, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норму статті 60 Сімейного кодексу України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

З Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.09.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2014 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_14 є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, кадастровий номер 3220880905:06:007:0011, площею 0,4732 га.

Відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.10.2015 року ОСОБА_5 передала у власність (продала), а ТОВ «НЕМИРІВ-ОЙЛ» прийняв у власність (купив) земельну ділянку, кадастровий номер 3220880905:06:007:0011, площею 0,4732 га., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське і сплатив за неї грошову суму, вказану в пункті 2.1. Даного Договору.

Відповідно до п.2.1 договору продаж земельної ділянки здійснюється за договірною ціною, що становить 4000000, 00 грн., які покупець (ТОВ «НЕМИРІВ-ОЙЛ») сплатив продавцю ( ОСОБА_5 ) в день підписання цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

У своїх зустрічних позовних вимогах ОСОБА_5 стверджує про те, що грошові кошти на об`єкти інвестування були нею витрачені за рахунок продажу земельної ділянки та позичених коштів.

Але слід зазначити, що з письмових матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений 27.10.2015 року, при цьому згідно виписок по рахунку відповідачки вбачається надходження коштів: за 25.09.2015 року, 23.10.2015 року, 26.10.2015 року, тобто до укладення договору та фактично після сплати 100 коштів за майнові права.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідачкою під час розгляду справи по суті не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, отримані нею від продажу земельної ділянки, були витрачені на інвестування спірних квартир.

Що стосується посилання відповідачки про те, що нею було взято у борг грошові кошти у розмірі 50000, 00 доларів США у ОСОБА_9 , то слід зазначити, що жодних належних та достовірних доказів на підтвердження того, що вказані кошти були отримані у борг, суду надано не було. Крім того, відсутні будь-які підтверджуючі письмові докази щодо укладення договору позики грошових коштів.

Судом було заслухано покази свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що надавала у листопаді 2014 року у борг грошові кошти ОСОБА_5 у розмірі 50000, 00 доларів, які остання повернула у листопаді 2015 року. Розписку ОСОБА_5 писала, але після повернення коштів вона розписку їй повернула.

Але той факт, що між вказаними особами дійсно був укладений договір позики, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи. Покази свідка у даному випадку не можуть бути належним доказом.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо виходити з того, що, дійсно, ОСОБА_5 було отримано у позику грошові кошти, що вони були отримані у період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , а також у період перебування у шлюбі вказані кошти були повернуті, що свідчить про те, що кошти були витрачені в інтересах сім`ї, а також повернуті за рахунок спільних коштів подружжя.

Твердження відповідачки про те, що грошові кошти повернуто за рахунок отриманих коштів від продажу земельної ділянки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, при розгляді справи встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 суму боргу за розпискою в розмірі 759640,00 грн. та судові витрати по справі в сумі 7596,40 грн.

Зазначеним рішенням встановлено, що 04.12.2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 28000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 01.06.2017 року, що підтверджується борговою розпискою, складеною відповідачем, оригінал якої був оглянутий судом та долучений до матеріалів справи.

Вказані кошти були отримані ОСОБА_3 на інвестування квартир у Житловому комплексі «Перспектива» у будинку АДРЕСА_11 .

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_12 підтвердили той факт, що ОСОБА_3 отримував у борг у ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 28000, 00 доларів США для придбання житла.

04.12.2014 року позивач ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_12 грошові кошти і у той же день сплатив перший платіж за об`єкти інвестування у розмірі 437224, 00 грн., решта коштів була сплачена щомісячно у період з 04.12.2014 року по 11.01.2016 року у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання об`єктів інвестування - трьох квартир - спільним майном подружжя, є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується поділу автомобіля БМВ, то слід зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, 31.12.2013 року було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на автомобіль BMW X1, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_10 .

Враховуючи те, що автомобіль був придбаний у період шлюбу, він підлягає поділу між сторонами на загальних підставах.

Твердження позивача ОСОБА_3 про те, що вказаний автомобіль був придбаний за його особисті кошти, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому судом до уваги не приймаються.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та поділ квартири АДРЕСА_8 , то судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України ).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

При застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактично шлюбних відносинах, необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склались відносини, що притаманні подружжю (пункт 20 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Таким чином, для визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі (далі - фактичне подружжя) за статтею 74 СК достатньо довести факт проживання сторін однією сім`єю без шлюбу та факт придбання спірного майна у цей період.

У разі встановлення цих фактів майно буде вважатись таким, що є об`єктом спільної сумісної власності фактичного подружжя та підлягає поділу між ними за правилами поділу майна осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі (глава 8 СК).

При цьому презумпція набуття фактичним подружжям майна у спільну сумісну власність застосовується і у випадку, якщо один з фактичного подружжя не мав з поважних причин самостійного заробітку (стаття 60 СК). Але презумпція статусу спільного майна не позбавляє одного з фактичного подружжя (як і тих, хто перебуває у зареєстрованому шлюбі) доводити факт придбання спірного майна за рахунок інших джерел та віднесення його до особистої власності за правилами статті 57 СК.

Таким чином із системного аналізу указаних норм слідує, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах і не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Верховний Суд України звертає увагу на необхідність врахування цих обставин у постановах від 8 червня 2016 року (справа № 6-2253цс15), від 7 вересня 2016 року (справа № 6-801цс16).

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обгрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_5 вказувала про те, що вони з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю з листопада 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , дня укладення шлюбу.

Але під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав до 29.08.2013 року у м. Старокостянтинів Хмельницької області, що підтверджується відміткою в його паспорті.

З своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Таким чином, головна ознака подружнім відносин - наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

При цьому відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 офіційно розлучилась із своїм попереднім чоловіком ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, 27.10.2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Немирів-Ойл» був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сидоренко Ю.В.

Згідно із п. 4.7 вказаного Договору продавець довів до відома покупця, а покупець взяв до уваги той факт, що вищевказана земельна ділянка не є спільною власністю подружжя та є особистою приватною власністю продавця, оскільки на час її набуття 05.09.2013 року продавець в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану земельну ділянку (чи її частку), у тому числі відповідно до ст.. 65, 74, 97 Сімейного кодексу України (час набуття земельної ділянки 05.09.2013 року).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку 05.09.2013 року, тобто у період, за який відповідачка просить встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 , однак при цьому у п. 4.7 Договору сама особисто підтвердила, що у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебувала.

З п. 7.3 Договору вбачається, що ОСОБА_5 було роз`яснено нотаріусом зміст ст.. 65 СК України, а саме, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При цьому при укладенні даного Договору ОСОБА_5 зазначила, що у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває.

Крім того, 27.08.2013 року ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_8 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.10.2017 року квартира АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 року, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

У пункті 19 вказаного Договору вказано, що Покупець повідомляє Продавця про те, що на момент укладення цього договору він в зареєстрованому шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах не перебуває, не проживає однією сім`єю і не веде спільне господарство з іншою особою, квартиру купує за особисті грошові кошти, про що зазначено у заяві, та зберігається у справі нотаріуса.

Викладене підтверджує той факт, що ані ОСОБА_5 ані ОСОБА_3 на момент укладення вказаних договорів не підтверджували факт перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Що стосується наданих відповідачкою ОСОБА_5 доказів, а саме фотокарток, то слід зазначити, що судом вони оцінюються критично, оскільки вони не містять предмету доказування, оскільки були створені під час святкувань різних подій та спільний друзів у період перебування сторін у шлюбі.

Покази допитані судом свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 щодо обставин проживання сторін однією сім`єю судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать встановленим у справі обставинам та дослідженим судом доказам.

Даючи оцінку показам свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , допитаних зі сторони відповідачки ОСОБА_5 , суд вказує про те, що їх пояснення носять узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін у справі, а отже не підтверджують наявності у сторін усталених відносин, які притаманні подружжю.

Крім того, сам по собі факт перебування сторін у близьких стосунках не може свідчити, що сторони проживали у зазначений період (з листопада 2012 року по 23 листопада 2013 року) однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки позивачу за зустрічним позовом необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. При цьому таких доказів суду надано не було.

Отже з урахуванням викладеного суд вважає недоведеними обставини, що мають значення справи і на які посилається позивачка за зустрічним позовом, а тому вважає, що зустрічні позовні вимоги у частині встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ квартири АДРЕСА_8 є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані та досліджені судом докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_20 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 8320, 00 грн., а також з ОСОБА_20 на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3250, 00 грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 57, 60, 61, 69-71, 74 Сімейного Кодексу України, ст. 177, 190, 368, 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал строй-3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» про визнання об`єктів інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал строй-3», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАССА ГРУП», про встановлення факту спільного проживання до реєстрацією шлюбу однією сім`єю як чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, поділ спільного майна та визнання коштів особистим майном - задовольнити частково.

Визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором № 02/022/1 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_18 у Житловому комплексі «Перспектива», укладений між ОСОБА_5 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Грасса Груп», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором № 02/022/2 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_19 у Житловому комплексі «Перспектива», укладений між ОСОБА_5 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Грасса Груп», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати, що фінансування об`єкту інвестування за Договором № 02/022/3 від 12.01.2016 року на купівлю квартири АДРЕСА_20 у Житловому комплексі «Перспектива», укладений між ОСОБА_5 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Грасса Груп», було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати об`єкт інвестування за Договором № 02/022/1 від 12.01.2016 року, укладеним між ОСОБА_5 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Грасса Груп», а саме квартиру АДРЕСА_18 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати об`єкт інвестування за Договором № 02/022/2 від 12.01.2016 року, укладеним між ОСОБА_5 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Грасса Груп», а саме квартиру АДРЕСА_19 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати об`єкт інвестування за Договором № 02/022/3 від 12.01.2016 року, укладеним між ОСОБА_5 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Грасса Груп», а саме квартиру АДРЕСА_20 у Житловому комплексі «Перспектива» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «»Глобалстрой-3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором № 02/022/1 від 12.01.2016 року квартири АДРЕСА_18 у Житловому комплексі «Перспектива» вказувати власників зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках (по Ѕ частині).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «»Глобалстрой-3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором № 02/022/2 від 12.01.2016 року квартири АДРЕСА_19 у Житловому комплексі «Перспектива» вказувати власників зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках (по Ѕ частині).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «»Глобалстрой-3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкту інвестування за Договором № 02/022/3 від 12.01.2016 року квартири АДРЕСА_20 у Житловому комплексі «Перспектива» вказувати власників зазначеного об`єкту інвестування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках (по Ѕ частині).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «»Глобалстрой-3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором № 02/022/1 від 12.01.2016 року квартири АДРЕСА_18 у Житловому комплексі «Перспектива» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках (по Ѕ частині).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «»Глобалстрой-3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором № 02/022/2 від 12.01.2016 року квартири АДРЕСА_19 у Житловому комплексі «Перспектива» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках (по Ѕ частині).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «»Глобалстрой-3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» передати майнові права на об`єкт інвестування за Договором № 02/022/3 від 12.01.2016 року квартири АДРЕСА_20 у Житловому комплексі «Перспектива» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках (по Ѕ частині).

Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а саме автомобіля BMW X1 д/н НОМЕР_3 , виділивши у власність ОСОБА_5 Ѕ частину автомобіля BMW X1 д/н НОМЕР_3 та ОСОБА_3 Ѕ частину автомобіля BMW X1 д/н НОМЕР_3 .

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання грошових коштів особистою приватною власністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8320, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3250, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідачка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Відповідач (третя особа) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал строй-3», ЄДРПОУ 37117755, адреса: м. Київ, вул. Драйзера, 40.

Відповідач (третя особа) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», ЄДРПОУ 38735603, адреса: м. Київ, пр Возз`єднання, 21-Б, оф. 8.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАССА ГРУП», ЄДРПОУ 40994849, адреса: м. Київ, пр С. Бандери, 28-А.

Повний текст рішення виготовлений 19 жовтня 2022 року.

Суддя О.В.Лісовська