Постанова

від 14.04.2020 по справі 754/3017/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 754/3017/17-ц

провадження № 61-510св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом (треті особи за зустрічним позовом): товариство з обмеженою відповідальністю Глобал строй-3 , товариство з обмеженою відповідальністю Київмонтажбуд ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня

2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О. та

Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Глобал строй-3 (далі - ТОВ Глобал строй-3 ), товариства з обмеженою відповідальністю Київмонтажбуд (далі - ТОВ Київмонтажбуд ) про визнання об`єкта інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що з 23 листопада 2013 року він з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року було розірвано. Від спільного подружнього життя дітей у них немає. У період шлюбу, за спільні кошти, ними було придбано майно, яке було зареєстровано за відповідачкою, проте домовитись про його поділ вони не змогли.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

визнати, що фінансування об`єкта інвестування за договором від 12 січня 2016 року № 02/022/1 на купівлю квартири

АДРЕСА_1 у житловому комплексі Перспектива , який укладений між ОСОБА_2 ,

ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд , було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 ;

визнати, що фінансування об`єкта інвестування за договором від 12 січня 2016 року № 02/022/2 на купівлю квартири

АДРЕСА_2 у житловому комплексі Перспектива , який укладений між ОСОБА_2 ,

ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд , було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 ;

визнати, що фінансування об`єкта інвестування за договором від 12 січня 2016 року № 02/022/3 на купівлю квартири

АДРЕСА_3 у житловому комплексі Перспектива , який укладений між ОСОБА_2 ,

ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд , було проведено за рахунок грошей, що є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 ;

визнати об`єкт інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/1, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , а саме квартиру АДРЕСА_1 у житловому комплексі Перспектива спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати об`єкт інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/2, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , а саме квартиру АДРЕСА_2 у житловому комплексі Перспектива спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати об`єкт інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/3, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , а саме квартиру АДРЕСА_3 у житловому комплексі Перспектива спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

зобов`язати ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкта інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/1, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , вказувати як власника зазначеного об`єкта інвестування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках;

зобов`язати ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкта інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/2, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , вказувати як власника зазначеного об`єкта інвестування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках;

зобов`язати ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд під час оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації об`єкта інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/3, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , вказувати як власника зазначеного об`єкта інвестування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках;

зобов`язати ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд передати майнові права на об`єкт інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/1, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних долях для отримання цього об`єкта у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках;

зобов`язати ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд передати майнові права на об`єкт інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/2, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках для отримання цього об`єкта у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках;

зобов`язати ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд передати майнові права на об`єкт інвестування за договором від 12 січня 2016 року

№ 02/022/3, який укладений між ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 та

ТОВ Київмонтажбуд , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних долях для отримання цього об`єкту у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ Глобал строй-3 ,

ТОВ Київмонтажбуд , про встановлення факту спільного проживання до реєстрації шлюбу однією сім`єю як чоловіка і жінки, які не перебуваючи у шлюбі між собою, поділ спільного майна та визнання коштів особистим майном.

Зустрічний позов мотивовано тим, що з листопада 2012 року по

23 листопада 2013 року вона з відповідачем спільно проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки та мали спільний бюджет. За цей час ними за спільні кошти було придбано майно, а саме: квартира АДРЕСА_4 та автомобіль марки ВМW Х1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке було зареєстровано за відповідачем.

Крім того, посилалась на те, що 12 січня 2016 року між нею та

ТОВ Київмонтажбуд були укладені договори купівлі-продажу майнових прав. Кошти сплачені на виконання таких договорів були її особисті.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд:

встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 як жінки та чоловіка, але без реєстрації шлюбу у період з листопада 2012 року по 23 листопада 2013 року;

визнати однокімнатну квартиру

АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

здійснити поділ спільного майна, а саме: виділити у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині вказаної квартири та 1/2 частині автомобіля марки ВМW Х1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 095 374 грн, витрачені на фінансування об`єктів інвестування, за договорами від 12 січня 2016 року № № 02/022/1, 02/022/2 та 02/022/3 на купівлю-продаж квартир в„– в„– НОМЕР_2 , розташованих у будинку

АДРЕСА_8 у житловому комплексі Перспектива , укладені між нею та ТОВ Глобал строй-3 та ТОВ Київмонтажбуд .

У липні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру

АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонити її відчужувати, а також накласти арешт на автомобіль марки ВМW Х1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонити його відчуження.

Клопотання мотивовано тим, що не визнаючи позовні вимоги ОСОБА_1 вона зверталась із зустрічним позовом у якому просила крім іншого визнати за нею право спільної сумісної власності з позивачем за первісним позовом на квартиру

АДРЕСА_4 та на автомобіль марки ВМW Х1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

Посилалась на те, що вказана квартира була придбана позивачем за первісним позовом за час спільного проживання з нею до реєстрації шлюбу.

Вважала, що позивач за первісним позовом у разі відчуження спірної квартири, може не повідомити нотаріуса та набувача про наявність спору щодо поділу такого майна у цій справі.

Також, посилалась на те, що позивач за первісним позовом погрожував залишити її без будь-якого майна, у зв`язку із чим, вона вважала, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може ускладнити чи унемовжливити виконання рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи:

ТОВ Глобал строй-3 , ТОВ Київмонтажбуд , про встановлення факту спільного проживання до реєстрації шлюбу однією сім`єю як чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, поділ спільного майна та визнання коштів особистим майном об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Глобал строй-3 , ТОВ Київмонтажбуд , про визнання об`єктів інвестування спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру

АДРЕСА_4 , загальною площею 41,1 кв. м, житловою площею 17,4 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонено її відчужувати.

Накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки ВМW Х1,

2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонено його відчуження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки предметом зустрічного позову цієї справи є визнання спільним сумісним майном подружжя, зокрема: квартири

АДРЕСА_4 , загальною площею 41,1 кв. м, житловою площею 17,4 кв. м, та автомобіля марки ВМW Х1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поділ цього майна, тому обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 , внаслідок чого виникає ризик відчуження цього майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Вважав, що спірне майно не є спільною сумісною власністю його та

ОСОБА_2 , оскільки воно було придбано особисто ним до укладення шлюбу із відповідачкою за первісним позовом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду м. Києва.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У відповідності з положеннями статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову

(із змінами від 12 червня 2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та автомобіль, які зареєстровані на праві власності за позивачем за первісним позовом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо визнання зазначеного спірного майна спільною сумісною власністю та його поділу, обґрунтовано вважав, що існує необхідність тимчасового обмеження відповідача за зустрічним позовом у реалізації права на розпорядження майном, а тому дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович